Керолайн Левітт, речниця Білого Дому, дуже цікава героїня.

Не має значення, чи довго вона пробуде на посаді, це цікавий кейс з багатох точок зору.

Отже, Керолайн 27 років, і вона наймолодша речниця Білого дому - і вік тут має значення, бо це не звична довга поступова поїздка соціальним ліфтом, як це буває в таких системах.

В інстаграмі вона ідентифікує себе так: “Дружина. Мама. Прессекретарка Білого Дому”.

Батьки Левітт мали кіоск з морозивом, де вона працювала влітку, та салон вживаних автомобілів.

Керолайн закінчила католицьку середню школу, і в її інстаграм окремо багато про віру.

В інтерв'ю вона розповідала, що її сформувала католицька освіта: "Це навчило мене дисципліни, це наблизило мене до моїх власних стосунків з Богом, а також навчило мене важливості служіння суспільству та відданості вашій громаді".

Левітт вступила в коледж Святого Ансельма на софтбольну стипендію, в студентські роки писала статті в газету коледжу, підтримуючи Трампа та критикуючи "ліберальні медіа". Зверніть увагу: це статті для студентського вісника, і це схоже на послідовну позицію.

Керолайн стажувалась у Білому домі під час першого президентства Трампа. Вона стала першою у своій родині, хто має ступінь бакалавра (спеціальність - "політика та комунікації").

Одружена з 59-річним девелопером Ніколасом Річчіо.

Президент Трамп сказав про неї так: "Керолайн розумна, жорстка і довела, що дуже ефективна комунікаторка".

Попри те, що в медіа її називають "Барбі", цікаво подивитись, який підхід до роботи з журналістами вона впроваджує.

Як речниця Білого дому, Керолайн Левітт змінила правила акредитації, дзвонить журналістам з нецензурною лайкою і не надто добирає слів для характеристики традиційних ЗМІ.

У консервативному подкасті Ruthless вона розповіла, що коли до неї надходять запити від журналістів, то її улюблене - дивитись імена, щоб потім їх перевірити і знайти, що "це якісь спонсори Демократичної партії, які фінансуються Джорджем Соросом" (і там "соросята", уявіть).

Правда, після цього Білий дім пояснював, що це був жартівливий коментар, зроблений у смішному подкасті.

Але ми бачили, як, наприклад, розбісився Дональд Трамп, коли прочитав, що журналісти написали, як Путін протримав його Віткоффа 8 годин у приймальні. Написавши, звісно, що то "фейкові новини", бо насправді ж Віткофф нікого не чекав.

Отже, це не жарти, а таки позиція.

Одразу ж по призначенню Керолайн Левітт заявила, що створює нові місця в пулі для подкастерів, інфлюенсерів та інших незалежних творців контенту - для "нових медіа".

Своє презирство до "старих медіа" вона не надто і приховує. Associated Press зараз, наприклад, судиться з адміністрацією Трампа за допуск на брифінги.

Там є ще цікавий момент: Левітт відтіснила Асоціацію кореспондентів Білого дому, оскільки вважає, що вони більше не повинні мати монополію на організацію прес-пулів, і це виглядає як ціла революція.

Керолайн Левітт звинувачують у тому, що вона повторює заяви президента Трампа - усі, брехливі, фальшиві, неверифіковані.

І що дуже впевнено поводиться навіть тоді, коли помиляється сама.

Наприклад, обмовка, що Мінюст президента Трампа зосередиться на "боротьбі З правопорядком" замість на "боротьбі ЗА правопорядок", стала масовим мемом.

Чим цікавий цей кейс?

Тим що - як управлінське рішення Дональд а Трампа його було б неправильно оцінювати лише з точки зору компетентності/некомпетентності.

Він в першу чергу про активізм і віданність, а не про професійні якості.

Якщо постежити, то Керолайн Левітт активно використовує неполіткоректну риторику, як і сам президент. Більше того, я б сказала, що це риторика, властива хуліганам, кривдникам і розгніваним або ображеним дітям.

Вони в прямому сенсі говорять однією мовою.

Тому це про поділяння цінностей (навіть якщо ми їх не приймаємо) - проти професійних вимог.

Я тут не можу не згадати українські комунікаційні паралелі.

З дуже яскравого - запрошення тг "Труха" на закриту зустріч журналістів з президентом Зеленським.

Це обурило моїх колег і мене, але цікаво, що були люди (з аудиторії), які тоді звинувачували стариганів із традиційних ЗМІ, що вони, мовляв, віджили своє і заздрять.

Схоже - зустріч з інстаграм-інфлюенсер/ками керівника ГУР Кирила Буданова, тоді як із журналістами такої зустрічі не було.

І все це на тлі не надто вдалих діалогів президента Зеленського з українськими інституціалізованими ЗМІ - також з великими, треба сказати, аудиторіями.

Я сама неодноразово писала і говорила про невдалі чи некомпететні управлінські рішення в сфері комунікацій, які дуже притаманні ОП.

Але от я думаю зараз, що це не так про рішення, як про іншу управлінську філософію.

Так, зміни в медіасередовищі величезні, це факт. Аудиторії інфлюенсерів такі, що з ними неможливо не рахуватися.

Але і своїми політичними прихильниками дуже комфортно, це також факт. А коли про тебе знімає кіно лише Дмитро Комаров, а відоси - Аліна Шаманська, то взагалі прекрасно.

І яка все ж таки тонка межа між вибудованням такого комфорту і загрозою свободі слова.

І тут уроки для нас.

Я бачу, як українська аудиторія обурюється заявами президента Трампа, бо вони чіпляють нашу гідність і зазіхають на нашу безпеку.

Але я думаю, що далеко не всі навіть думають про те, як важливо захищати незалежні медіа.

Але ж якщо немає правди - то немає і нічиєї політичної відповідальності.

Правда не має змагатися з брехнею, бо вона точно програє.

Джерело: фейсбук-сторінка Тетяни Трощинської