detector.media
28.10.2002 15:57
Крапля нашатирю для опритомлення журналістів
Крапля нашатирю для опритомлення журналістів
Після того, як героїня опозиційної (читай: демократичної) преси Юлія Тимошенко закликала усіх відомих і авторитетних журналістів підписуватись під звісним "Маніфестом. ", настало раптове опритомлення. Дотримуючись нашого постійного принципу публікувати всі точки зору, „Детектор медіа” у рамках дискусії друкує сьогодні текст, який не відповідає багато в чому позиції нашого видання.
Хоча і в „Детектор медіа” теж викликає неприйняття бажання деяких політиків „підверстатися” під акцію журналістів, оголошуючи тези, на які їх ніхто не уповноважував, і які частіше всього не відповідають позиції самих журналістів.



Втім , ми не будемо коментувати цей лист, вважаючи, що краще це зробити тим, хто не так безпосередньо, як „Детектор медіа”, заангажований у останні події в журналістському середовищі. Текст, який прийшов до нас електронною поштою, підписано псевдонімом. Ми зв’язалися з автором, тож справжнє його ім’я відоме редакції „Детектор медіа”. Якщо цей текст дійсно викличе реакцію наших читачів – зрозуміло, ми її теж опублікуємо.



У перші дні акції під назвою "журналістський протест проти утисків свободи слова" я була страшенно розчулена. Але після того, як героїня опозиційної (читай: демократичної) преси Юлія Тимошенко закликала усіх відомих і авторитетних журналістів підписуватись під звісним "Маніфестом...", настало раптове опритомлення. Адже ніхто з відомих і авторитетних журналістів не сказав привселюдно Юлії Володимирівні, а це ж точно не заборонено, про те, що право на точку зору мають не лише ті, хто одержує від 500 до 5000 доларів на місяць і демонструє на екрані наймодніший одяг і сліпучу посмішку, а й ті, хто збивається з ніг від роботи, інформуючи людей за 150-250 гривень на той же місяць. Стало зрозуміло, навіть невтаємниченим, що насправді ламання списів благородними лицарями - захисниками свободи на інформацію йде зовсім не за те, про що подумалося: бодай спробувати вирішити найболючіші проблеми усіх працівників ЗМІ, а за право вільно говорити про те, за що платять гроші.

І якщо поглянути під цим кутом зору на діяльність керівника пресловутого управління інформполітики Адміністрації Президента Сергія Васильєва, то вона виглядає не такою вже й шокуючою. У кожному разі мета окреслена і засоби прозорі для всіх дорослих людей. Звичайно, "перегибы" - це те, без чого на деяких територіях, які нині умовно називаються колишнім поняттям "соцлагерь", ну, просто нічого не може робитися. Але ж від "псів влади" іншого й не чекають. Вони "брешуть" не про те. А от коли апелюють до кращих почуттів обдурених мільйони разів, зубожілих людей і нав'язують їм образи світлих борців - "Тимошенко" і "Ющенко", які слово "гривня" сприймають приблизно так само як поняття "громадський транспорт" чи, скажімо, "підвода": десь вони колись про таке чули, а може й бачили, пролітаючи на "Мерседесі"...

Навіть не хочеться згадувати вкотре про те, що ніде в світі на чесні гроші в "Мерседесах" на роботу не їздять. То ж, "сила в правді" настане ще дуже нескоро. І треба мати хоч залишки совісті й етики, щоб не так вже й шалено нападати відомим і авторитетним на "цензорів", бо їхня самоцензура ще огидніша, якщо згадати про сотні провінційних, та й просто не таких відомих колег, які навіть і на барикади не запрошуються, бо авторитетності їм не вистачає. І, думається, що С.Васильєв зробив правдивий натяк про "ментальність" нашого брата-журналіста: він же не з неба впав. І всі ми, як виявляється, не з неба...
detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY