Я працюю в редакції, де представлена вся Європа і освітлюється вся Європа і навіть США. Маю унікальну можливість спостерігати комунікації нашої влади з іноземними журналістами, статті яких читає Європарламент і Білий дім. Не кажучи вже про звичайних людей, які своїми емоціями голосують на виборах.

Так от, матеріали про обстріли українських міст і страшні руйнування — це вже вчорашня історія. Зараз хочуть почути від топчиновників, військових про те, який у них є план. Чи все втрачено, чи ще не все. Росіяни говорять і кричать на кожній платформі.

Наші чиновники можуть собі дозволити тричі скасувати інтерв’ю, взагалі ігнорувати запити чи відмовитись говорити без узгодження всього тексту! Ага. Стратегія вичікування працює може і добре в дипломатії, коли треба ходити по битому склу (як із Трампом).

Але в решти світу що стається, коли в своїх ЗМІ вони більше не бачать текстів про Україну, окрім хіба що одних і тих самих коментарів Зеленського з критикою партнерів за повільну допомогу? Правильно, світ втрачає цікавість. А коли Україна не говорить сама за себе з усіх ротів, а не тільки президентського, то хто говорить натомість? Правильно, Орбан, Путін і Трамп.

Вероніка Мелкозерова, українська репортерка POLITICO Europe

Текст публікується з дозволу авторки, оригінал за посиланням

Фото: Getty Images