„Нова влада токує по всіх телеканалах” – сказав кінорежисер Юрій Іллєнко у ВР і попрощався з кінематографом
Кінорежисер Юрій Іллєнко зазначив на парламентських слуханнях у ВР, що нова влада самозакохано демонструє сама себе по всіх телеканалах, не звертаючи увагу на культурну катастрофу. Уряд вже ходив на ковзанку і театр, а сьогодні Юрій Іллєнко запросив уряд в кіно. „Я все життя поклав на українське кіно. Прости кінематограф і прощавай”, - сказав великий український кінооператор і режисер.
Крім лікнепу, який зараз проводять кінематографісти у ВР, ознайомлюючи парламентаріїв із проблемами кінематографу, у цих слухань є й практична мета: кадрова війна, яку оголосили депутати Лесь Танюк та Павло Мовчан (разом із Спілкою кінематографістів) директорові кіностудії Довженка Вікторові Приходьку. Суть претензій до Приходька викладено у Листі, підготовленому Спілкою кінематографістів України:
„НСК України неодноразово зверталася з листами до колишнього президента Леоніда Кучми та членів його уряду з негативними оцінками діяльності дирекції кіностудії О.Довженка. Наші звернення залишалися без відповіді. Сьогодні ми можемо констатувати: одночасно з втаємниченням діяльності студії, наповненням студії виробниками телевізійного продукту, які контролюються двома-трьома монополістами телевізійного ефіру України, одночасно з блокуванням діяльності Наглядової Ради, створюється ситуація, яка відповідає ознакам штучного банкрутування, що загрожує зміною статусу Національної студії. Найбільш відверто це визначено в листі Міністерства культури і мистецтв України на ім’я Голови правління НСК України М.О.Бєлікова від 23.11.2004 № 9-8443/18. В листі позитивно оцінюється “Концепція реформування діяльності Національної кіностудії ім. О.П.Довженка на 2003-2007 рік” генерального директора Приходька В.М., а також додається: “...генеральному директору кіностудії Приходьку В.М. доручено визначитися з майбутнім статусом кіностудії як суб’єкта господарювання...”
Натомість, кінематографісти вважають, що „Концепція”, в разі її реалізації, може спрацювати лише на продовження руйнації кінематографа, як частини інформаційного простору України, зачистку її території для іноземного виробника, його комерційних та політичних інтересів, оскільки йдеться і про символ, і про творчу спадщину, і про наше майбутнє, і про найпотужнішу в Україні базу виробництва національного кіно”.
