Оригінал публікації на сайті «Комісії з журналістської етики» за посиланням
Події останніх тижнів, пов’язані з проведенням воєнних дій українських військових на території держави-агресора та здобуттям контролю над окремими територіями Курської області, ставлять перед українською медіаспільнотою нові виклики. Після перших репортажів журналістів вітчизняних та іноземних медіа з-під Суджі та околиць існує потреба в тому, аби прояснити правила висвітлення подій, що там відбуваються.
Протягом останніх двох з половиною років Комісія вже видавала низку рекомендацій, частина з яких застосовуються і за нових обставин та про які ми згадаємо докладніше далі. Втім, їх недостатньо для того, аби журналісти розуміли порядок власних дій на Курщині та будь-яких інших територіях, що не належать до конституційно закріплених територій України.
Статус журналіста. Комісія погоджується з тим, що події на території Курської області становлять значний публічний інтерес, а тому відрядження журналістів туди відповідатиме їх місії служіння аудиторії та висвітлення суспільно важливих подій, які впливають на життя усієї країни. З огляду на безпекову ситуацію та важливу соціальну роль журналістів у висвітленні конфліктів, Комісія вважає за потрібне наголосити на особливостях роботи в зоні воєнних дій.
Оскільки відбувається міжнародний збройний конфлікт, то поруч зі звичними нормами щодо захисту журналіста відповідно до норм міжнародного права захисту прав людини застосовуються і норми міжнародного гуманітарного права. Тому перш за все, журналісти мають пам’ятати про потребу суворо дотримуватися різниці між статусом цивільної особи та комбатанта (особи, що входить до складу збройних сил воюючої країни).
Відповідно до Женевських конвенцій, журналісти, які перебувають у небезпечних професійних відрядженнях до зон збройного конфлікту, мають статус цивільних осіб.
Журналістам варто пам’ятати, що відповідно до російського законодавства за незаконне перетинання кордону журналіст може переслідуватися в цій країні, а його дії можуть трактуватися як кримінальний злочин, що може мати наслідки у разі відвідування країни-агресора або союзницьких їй держав.
Комісія радить журналістам:
Вживання коректної термінології. З точки зору міжнародного права, заходи на території Курської області Російської Федерації слід розцінювати як а) міжнародний збройний конфлікт та б) продовження дій України з самооборони відповідно до статті 51 Статуту ООН. Втім, з огляду набуття контролю над певними районами в межах міжнародно визнаних кордонів держави-агресора постає питання, чи можна їх називати окупованими Україною.
Відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, правовий режим окупації починає застосовуватися від моменту, коли окупаційна сила може здійснювати ефективний (тобто фактичний) контроль над територією. Окупація також є тимчасовим станом. Вирішальною характеристикою є саме здатність держави-окупанта взяти на себе функції управління, тобто присутність збройних сил на території противника є лише передумовою запровадження відповідного правового режиму.
На момент створення цих рекомендацій, була створена перша військова комендатура, що може здійснювати функції публічної адміністрації на території, зайнятій українськими військами. Саме з моменту початку її належної роботи можна стверджувати про початок окупації окремих районів Курщини, що додатково тягнутиме за собою зобов’язання з забезпечення певного обсягу прав людини та певного рівня публічного адміністрування на окупованих територіях.
З огляду на це, Комісія вважає допустимим вживання наступної термінології:
Журналісти мають пам’ятати, що при публікації матеріалів про події на контрольованих ЗСУ територіях Росії на них також поширюються обмеження, закріплені як українським кримінальним законодавством, так і внутрішніми наказами Збройних Сил. Ці обмеження забороняють виправдання російської агресії, дій, уникати зйомок переміщень зброї та руху ЗСУ, а також підготовки матеріалів, що містять образу честі та гідності військовослужбовця. Всі ці дії є забороненими відповідно до норм Кримінального кодексу України та можуть тягнути за собою позбавлення волі. Санкцією ж за порушення вже згаданого Наказу № 73 може бути припинення акредитації та фактичне закриття доступу до роботи в зоні ведення бойових дій. Тож Комісія у цілях безпеки радить:
Висвітлення ситуації на контрольованих Україною територіях. Комісія передбачає декілька гарячих тем, які можуть стати предметом журналістських матеріалів на території Російської Федерації, контрольованій ЗСУ: гуманітарна ситуація, пошук свідчень порушень міжнародного права та міжнародних злочинів, висвітлення полонених, репортажистика про ведення дій українськими військовими. При цьому варто пам’ятати, що особливої ваги в цих обставинах набуває приватність героїв матеріалів у широкому сенсі, а також можливість того, що журналістські матеріали можуть поставити під небезпеку місцевих мешканців, а потенційно – представників місцевої публічної адміністрації, які погодилися дати інтерв’ю. Тому журналісти мають завжди пам’ятати про потребу отримувати чітку і недвозначну згоду на підготовку будь-якого подібного матеріалу (щодо військовополонених – це вимога міжнародного гуманітарного права), і навіть попри отримання такої згоди додатково дбати про захист ідентичності осіб у матеріалах.
Чутливою є тема висвітлення можливих міжнародних злочинів, що можуть вчинятися обома сторонами конфлікту. Неоспорюваною є важливість ролі медійників у зборі свідчень вчинення таких злочинів, зокрема для майбутніх міжнародних трибуналів. Зважаючи на це, а також на принципи, викладені у попередніх рекомендаціях, Комісія радить журналістам: