Як написало агентство “Асошейтед пресс”, впродовж останніх двадцяти років італійські кіномитці потрапили у сильну фінансову залежність від держбюджету і їхня продукція перестала користуватися популярністю. Винятком може слугувати хіба що володар премії “Оскар” 1999-го року - стрічка режисера Роберто Бенін”ї “Життя прекрасне”.

Депутатка Карлуччі вважає, що накращим способом змусити італійських режисерів знімати гарне кіно, буде поставити їх у жорсткі ринкові умови. В законопроекті наголошується на тому, що кіновиробники не повинні одержувати від уряду понад 45% коштів, необхідних на зйомки картини. Також пропонується обмежити п”ятьма мільйонами євро бюджетну допомогу режисерам на зйомки індивідуальної картини. За її словами, щороку в Італії знімають в середньому 100 кінострічок і практично усі вони - за бюджетні гроші. Річні витрати уряду за цією статтею сягнули 103 мільйонів євро. Попри це, від 30 до 50 стрічок щороку лягають на полиці кіносховищ, так і не потрапивши в прокат.

Італійці добре пам”ятають добу розквіту національного кіно після Другої світової війни і у 60-ті роки, в часи економічного піднесення. Тоді світове визнання дістали стрічки таких майстрів, як Вітторіо де Сіка, Роберто Росселіні і Федеріко Фелліні. Зі свого боку кінорежисер Марко Туліо Джордана, який прославився стрічкою “Сто кроків” про молодого сицилійця, який бореться проти мафії, заявив журналістам, що він не проти скорочення державної підтримки кінематографа, адже він хоче працювати вільно і не зважати на урядові настанови і розпорядження.