«Люди, які працюють зі смертю». Новий спецпроєкт платформи пам'яті Меморіал

Проілюструвати тексти команда платформи пам’яті Меморіал запросила сім ілюстраторів.Такий формат обрали, щоб показати різні бачення людського горя також у кольорах та оформленні.

«Це історії, сповнені болю, жаху, смутку, подекуди гумору та того особливого погляду на життя і смерть, який можуть мати люди, які чи не щодня стикаються із ними обома», – йдеться в описі спецпроєкту.

Спецпроєкт розповідає про досвіди таких людей:

Рятувальник Володимир Горбіков, який станом на 24 лютого 2022-го очолював ДСНС у Харкові, а нині працює у Києві
Боєць “Карпатської Січі” Мар’ян “Дзвін” Берездецький, який опізнає побратимів та сповіщає про втрату їхніх близьких
Світлана Водолага, речниця ДСНС у Києві, яка виїжджає на місця обстрілів
Військовий Микола Дробина, який розносив сповіщення про загибель військових їхнім родинам
Богдан Махно, який працював реабілітологом, а після того, як почалося повномасштабне вторгнення, став військовим лікарем. Із першими смертями у житті він зіткнувся уже на фронті
Олексій Юков, волонтер, який понад 20 років шукає тіла загиблих. Спочатку – у Першій та Другій світових війнах. А з 2014-го – у російсько-українській війні: і військових, і цивільних
ізраїльський документальний фотограф Едуард Капров, у 2022-му, коли почалося повномасштабне вторгнення, знімав війну в Україні. Працює, використовуючи техніку ХІХ століття. Під лабораторію переробив мікроавтобус, в якому і їздив на фронт.

Проєкт реалізували спільно з авторами: Анною Черненко, Любов'ю Кіпоренко, Катериною Москалюк, Ольгою Коротенко, Наталією Мазіною, Наталією Куліді.

Ілюстрації до текстів створили: Маша Вишедська, Сашко Даниленко, Ірина Синейко, Ярослава Яцуба, Лілія Кирилишена, Наталія Назаренко, Рената Куртвелієва-Бережна.

Історії опублікували сім українських ЗМІ:

Автори і художники про роботу над спецпроєктом

«Розмова з Миколою Дробиною, яка ввійшла до спецпроєкту, була для мене, мабуть, однією із найскладніших за час документування повномасштабної війни в Україні. Ми спілкувались цілий вечір про долю випадку, про справедливість чи її цілковиту відсутність, про наші втрати, про сенс життя загалом і про те, чому смерть така неперебірлива… Для мене це дуже важлива розмова», – каже журналістка Катя Москалюк.

«Олексій Юков, текст про якого я ілюструвала, – людина, готова жертвувати собою заради того, щоби після загибелі люди повернулися додому, були належно вшановані, щоби пам'ять про них жила. Ми повинні знати про людей, які не бояться брати на себе додаткову відповідальність, виконувати роботу, яка для інших здається такою страшною… Ці люди роблять величезний внесок у нашу перемогу», – додає художниця Лілія Кирилишена.

Платформа пам’яті «Меморіал» розпочала свою роботу у березні 2022 року. Місія проєкту – створювати нову культуру пам’яті про загиблих в Україні.За два роки команда зібрала і опублікувала понад 6000 історій загиблих на власному сайті та на ресурсах медіапартнерів.

Платформа пам’яті презентувала спецпроєкт «Люди, які працюють зі смертю». Це сім особистих досвідів тих, хто у своїй роботі, службі чи волонтерській діяльності щодня стикається з трагедією втрати. Хтось із них і до повномасштабної війни працював зі смертю, а хтось кардинально змінив фах після 24 лютого 2022 року. Проєкт реалізували спільно з авторами: Анною Черненко, Любов'ю Кіпоренко, Катериною Москалюк, Ольгою Коротенко, Наталією Мазіною, Наталією Куліді.

«Це історії, сповнені болю, жаху, смутку, подекуди гумору та того особливого погляду на життя і смерть, який можуть мати люди, які чи не щодня стикаються із ними обома», – зазначають у команді Меморіалу.

Прочитати історії та переглянути ілюстрацій можна тут: lyudi.victims.memorial