Книга письменника, а від початку російського повномасштабного вторгнення — військовослужбовця Артема Чапая «The Ukraine» стала доступною в перекладі англійською на Amazon. Про це Чапай повідомив на своїй фейсбук-сторінці та підтвердив у коментарі нашій редакції.

«Цей top new release відсьогодні на Amazon і в інших книгарнях англомовного світу. Я дуже вдячний Зені Томпкінз за чудовий переклад, із передачею всіх діалектів і навіть суржику, та Еммі Шеркліфф for making this happen, а також видавцю, The New Yorker за публікацію однойменного оповідання, українському видавцю 21 за те, що свого часу наважився на 'некомерційний' формат (після відмов трьох інших видавництв), і окремо Тетяні Терен за безліч підтримки, а на особистому рівні — звісно, в першу чергу Ромашці», — написав Чапай.

Автор працював над книгою близько восьми років. У текстах 26 оповідань, що ввійшли до книги, переплетені правда та вигадка, щоб якнайкраще розповісти про смаки, запахи, звуки України з погляду мандрівника.

Попри те, що назва англійською України як держави передається як Ukraine, а не The Ukraine, за задумом автора в назві книги використано артикль «the» спеціально, щоб підкреслити семантичне значення «ось Україна», та країна, що існує поза бутафорними прикрасами та стереотипами.

Книга «The Ukraine» вийшла у фінал «Книги року ВВС 2018» в категорії «Есеїстика», потрапила в короткий список Премії міста літератури ЮНЕСКО та у фінал премії «Літакцент». Збірку оповідань Артема Чапая також відзначили в Українському інституті книги як одну з найкращих книжок 2018–2019 років. Крім цього, за версією Українського ПЕН, ця збірка оповідань увійшла до списку найкращих українських книжок 2018 року. У 2021 році, за версією сайту Yabl.ua, вона ввійшла до списку найкращих книг за тридцять років незалежності України.

Артем Чапай — український письменник, журналіст, перекладач, мандрівник. Від лютого 2022 року — військовослужбовець ЗСУ. Працював редактором дитячого журналу, перекладав фільми на телеканалі «Інтер», був репортером при МЗС. Після своєї півторарічної подорожі Америкою видав у 2008 році свою першу книгу «Авантюра». У творчому доробку автора є також  «Подорож із Мамайотою в пошуках України» (2011), «Червона зона» (2014), «Понаїхали» (2015), «Тато в декреті» (2016) та інші. Перекладав книжки Магатми Ґанді, Едварда Саїда тощо.

Після початку російсько-української війни у 2014 році Чапай працював репортером у виданні «Інсайдер». У 2015 році вийшла його спільна з журналісткою Катериною Сергацковою книга репортажів з Донбасу «Война на три буквы». По три репортажі Чапая і Сергацкової з цієї книжки були номіновані на міжнародну журналістську премію Kurt Schork Awards.

ОНОВЛЕНО 1 лютого о 15:20

«Детектор медіа» отримав від Артема Чапая відповіді на питання, які ми поставили йому у зв'язку з появою на Amazon книги «The Ukraine» у перекладі англійською.

— Книжка вийшла в Україні у 2018 році. Чи змінилася, за вашими спостереженнями, країна з того часу? Якщо так, то як саме?

— Звісно, 2022 рік змінив усе. На мою думку, якраз оця справжня й недосконала «The» Україна, описана у книзі, в результаті захищає показушно-патріотичну Україну, котра полишалася на культурних та інформаційних «фронтах» і бореться з фемінітивами, як сказав один письменник, чи створює в тилу патріотичні пісні або популярні книги з пафосними назвами про тих, хто ризикує своїми життями, захищаючи і власні сім'ї, й сім'ї «культурних фронтовиків». Війна добре показала, що твій вибір переважно залежить не від того, яких поглядів ти дотримуєшся на словах, а від того, що ти за людина. Зараз уявний розподіл за регіонами, поглядами, освітою, ба й мовою спілкування змінився на те, де ти реально, хто ти і що ти робиш.

— Чи ви задоволені якістю перекладу англійською ваших текстів?

— Якщо перекладає Зеня Томпкінс, як книгу «The Ukraine», — це ідеально. Вона знаходить способи по-різному передати і мову неосвіченої бабусі з кравчучкою, і алкоголіка, який говорить суржиком, і витонченої «вундеркіндки», в яку з молодшої школи вклали гроші батьки-бізнесмени.

— Письменник на війні: у чому ця роль вам допомагає, а чому, навпаки, заважає протягом останніх майже двох років, коли ви є військовослужбовцем?

— Допомагає часом переключитися з власних труднощів на спостереження, сприймати деякі речі трохи збоку, наприклад, армійщину — з іронією, трагічні моменти — з емпатією до інших. Допомагає, словом, не зациклюватися на собі, а уважно спостерігати й за побратимами, й за суспільними процесами. А заважає тому, що ти мучишся тим, що ці спостереження все одно нічого не дають, бо ти фізично не маєш можливості регулярно писати. Наприклад, крайній місяць я ні разу не мав доступу до свого лептопа, а з телефона багато не напишеш.

Як раніше повідомляв «Детектор медіа», культурно-видавниче медіа «Читомо» та Український ПЕН  запустили спецпроєкт про українських письменників та журналістів, які з початком повномасштабного вторгнення РФ, пішли до лав ЗСУ або стали волонтерами.  

У січні цього року у видавництві Vivat вийшла книга митця та військовослужбовця Анатолія Дністрового «Битва за життя: щоденник 2022 року».

Випуск в Україні книжкової продукції у 2023 році збільшився в порівнянні з 2022-им на 73% за кількістю видань, а за тиражами — на 203%. 

Фото: фейсбук-сторінка Артема Чапая; Amazon