Стурбованість спеціалістів з інформаційної війни розділенням між фронтом і тилом має серйозні підстави. В медійному просторі часто виникають меседжі на кшталт:
Зрозуміло, що суцільний потік подібного бруду йде з боку російських інформаційних спецслужб. Але ж подібні меседжі підхоплює і поширює наша аудиторія. Що змушує людей це робити?
«На наш погляд, — каже відома в Україні режисерка-документалістка Марія Яремчук, — головна проблема — це недолік правдивої інформації. Не просто повідомлень у новинних стрічках, — так це не працює. Я маю на увазі такі емоційні історії людей, які б зачіпали за живе, не залишаючи байдужим нікого».
Кілька місяців поспіль команда Марії — фронтовий продакшен «Сектор правди» і ГО «Рушійна сила» — працювала саме над таким проєктом — телевізійною документальною дилогією «Прифронтове життя». Дилогію представлено для широкого глядача на платформі Київстар ТБ та на каналі «Шануймося» на ютубі.
Географією зйомок стали територіальні громади Запоріжжя: Кушугумська, Комишуваська, Широківська. У місті Запоріжжі знімальна група поспілкувалася з місцевими волонтерами та представниками і представницями Чернігівської та Федорівської громад, які зараз окуповані ворогом.
«Прифронтове життя» — це цикл історій звичайних людей, розказаних ними самими. У стрічках глядач бачить і представників місцевої влади, тих, хто залишився на місцях у надзвичайно складних обставинах, і сільських жителів, які просто не встигли виїхати або не мали куди, і пенсіонерів, і місцеву інтелігенцію. За задумом режисерки, проєкт охоплює всі верстви населення прифронтових громад. Картина їхнього життя, розповіді людей про пережите становлять цілісне епічне полотно. В обох серіях циклу показано основні проблеми регіону, пов’язані з війною: руйнування, гуманітарну кризу, тимчасову окупацію. А також розповідається, як люди долають труднощі постійних обстрілів, роботи з ВПО, збільшення чисельності населення. І ще при цьому розвивають волонтерство різних напрямків — від приготування їжі фронтовикам до збору коштів і матеріальної допомоги фронту й людям, які втратили на війні все. І роблять вони це попри те, що зовсім поряд ведуться бойові дії, і всі, хто проживає тут, перебувають на війні, хоч вони й цивільні.
Відповіді на ці питання у «Прифронтовому житті» звучать щиро й на диво одностайно.
Слоган проєкту — «Історії української єдності» — творча команда сформулювала в процесі роботи над численними інтерв’ю, записаними на місцях. Єдність людей перед обличчям страшної біди — той лейтмотив, який найкраще ілюструє головну ідею циклу «Прифронтове життя».
«Всі герої і героїні, із якими ми працювали в кадрі та поза кадром, незважаючи на те, що самі перебували у складних життєвих обставинах, не складали рук, а продовжували працювати, діяти, робили все, щоб допомогти іншим, — і це якнайкраще характеризує українців як націю, — ділиться Марія Яремчук. — Те, що ми побачили у прифронтових громадах, кардинально розходиться з тією картинкою "втомленого від війни тилу", яку нам намагаються створити ворожі інформаційні спецслужби».
Творча група фільму переконана, що занурення глядача в задокументовані історії мешканців прифронтових територій значно підвищить рівень знань та уявлень про Запорізький регіон, про те, як громади області жили до війни і живуть в умовах війни, через емоційний дотик до реального життя звичайних людей. А також дозволить краще розуміти мешканців грмад, які проживають на межі фронту і тилу, їх проблеми та емоції. І зберегти це розуміння на той випадок, коли знову доведеться стикнутися з ворожою пропагандою, що намагається розділити суспільство на фронт і тил, на тих, хто на війні й тих, хто про неї буцімто забули.
Телевізійна прем’єра дилогії «Прифронтове життя» пройшла на Тернопільському обласному каналі ТВ-4 в листопаді цього року, а на початку грудня фільм показала Чернівецька телерадікомпанія «ТВА».
Ті ж глядачі, які не змогли потрапити на офлайн-покази, можуть подивитись документальну двосерійну стрічку «Прифронтове життя» на стримінговій платформі «Київстар ТБ» безкоштовно.
(кадр із фільму «Прифронтове життя»)
Прем’єрні офлайн-покази фільмів проєкту «Прифронтове життя» відбулися також у Тернополі, Вишнівці, Львові та в Запоріжжі. Загалом їх відвідали більше 290 глядачів: молодь, люди старшого віку, внутрішньо переміщені особи, місцеві мешканці.
Люди в залах не приховували сліз. Після показу вони підходили до команди, ділилися своїми враженнями, ставили питання, розповідали про свій — далеко не простий — досвід війни.
Фільм об’єднав людей у розумінні: попри різне пережите, в нас усіх — одна історія, одна доля. І має бути одна на всіх перемога. Це було те саме єднання, яке головнокомандувач Валерій Залужний назвав нашою найбільшою цінністю і найкращою зброєю.
Дилогія «Прифронтове життя» не тільки показала цю єдність на екрані, а й спонукала до неї глядачів. І в цьому — головна перемога проєкту та його авторів.
Кадр із фільму «Прифронтове життя»
