На фестивалі документального кіно в Амстердамі IDFA премію за найкращий фільм отримала документальна стрічка «1489», яку режисерка-дебютантка з Вірменії Шогакат Варданян повністю зняла камерою мобільного телефона.
Молодший брат Шогакат Варданян, Согомон, загинув на 44-денній війні з Азербайджаном у жовтні 2020 року, під час чергового загострення Карабаської кризи. Але пів року після загибелі Согомон вважався зниклим, і сім’я не мала про нього жодної звістки. Шогакат, яка на той час навчалася у школі журналістики, почала знімати на мобільний процес пошуку свого брата, розповідає «Настоящее время». Режисерка знімала і своїх батьків, щоби задокументувати переживання, через які довелося пройти їй та її рідним.
Через пів року пошуків, коли останки брата було знайдено, сім’ї Шогакат знадобилося ще пів року, щоб дочекатися результатів ДНК-тесту. Номер 1489, за яким було знайдено останки Согомона Варданяна, став назвою фільму.
Шогакат Варданян. Фото: "Настоящее время".
Шогакат розповідає, що процес зйомок допоміг їй відволіктися від болісних переживань. Найважчим виявився монтажний період: «Мені доводилося переглядати матеріал і багато разів бачити, через що я пройшла та продовжувала проходити. У ті дні мені допомогло вижити усвідомлення того, що я робила цей фільм для мого брата та всіх хлопців, які там загинули».
У фільмі кінодебютантки немає музики. «У мене було відчуття, що не можна торкатися тієї реальності, яка існує у фільмі. А музика могла цю реальність дуже грубо деформувати», — пояснює вона.
Роботу над фільмом було майже завершено, коли у вересні 2023 року у вірменському Арцаху розпочалися етнічні чистки. «У титрах я написала, що сталося. Мій фільм розповідає про людське життя, яке припадає на страшний час великої історії», — каже Шогакат Варданян.
Члени журі IDFA, які присудили фільму «1489» головний приз, так оцінюють дебют вірменської кінорежисерки: «Це фільм, який діє як пронизливе світло, що робить видимим величезний прихований внутрішній пейзаж горя і створює відчутну присутність від нестерпного болю. Кіно, як інструмент виживання, щоб дозволити нам усім дивитися на те, чого ми краще не бачили б. І зрештою, незабутній приклад кіно як акту любові».
Фото: IDFA
