Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди РФ за 20 квітня.
Москва знайшла паралель між Бучею-2022 і Катинню-1940
20 квітня 2023 року «РИА Новости» випустили в світ наступну новину: «Гітлерівці обрали назву «Катинь» для звинувачення СРСР у розстрілі польських офіцерів тому, що цей топонім співзвучний польському слову «кат», такий же прийом використовувався й у випадку з Бучею…».
НАСПРАВДІ, якщо російська державна інформаційна агенція випускає подібну новину, то це щонайменше не розходиться з офіційною позицією Москви.
Проте, у намаганні видати трагедію в Бучі за «інсценування» пропаганда повторюється. Це вже було рівно рік тому. Тоді, на початку квітня 2022-го, найоригінальніша версія про те, чому «західні режисери обрали саме Бучу» з вуст пропагандистів також звучала «англійською»: «Буча співзвучна слову butcher – м’ясник. І цю гру слів західні медіа зараз почнуть використовувати».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Бучанська різанина»: як Росія прагне уникнути відповідальності
Тепер у своїх «лінгвістично-топонімічних» намаганнях «приховати» страти українців у Бучі-2022 пропаганда, як бачимо, повернулася до теми страт поляків у Катині-1940.
Тоді було розстріляно понад 21 000 польських військовополонених та інтелігенції. Ця трагедія увійшла в історію як «катинський розстріл».
Отже, пропаганда вже напряму проводить (у звично- недолугому стилі) паралелі між сталінським і путінським режимами. І вони не безпідставні: як у 1940-му, так і в 2022-му виконавці злочинного наказу — від рядового до вищого керівництва – були нагороджені.
Участь СРСР у розстрілі поляків в Катині офіційна Москва заперечувала півстоліття, до 1990-го, вона також запевняла, що «це зробили гітлерівці». І ось знову до цього повернулася.
До ЄСПЛ справа про воєнний злочин у Катині потрапила лише у 2007 році. З Бучею так не вийде. «Російські м’ясники» будуть покарані значно швидше. Усі докази в наявності.
Чому метушиться Лула да Сильва?
Цього тижня під час пресконференції з президентом Румунії Клаусом Йоханнесом президент Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва раптом «засудив порушення Росією територіальної цілісності України».
РосЗМІ цей факт, звичайно, проігнорували. Бо ж він не вкладається в контекст візиту очільника МЗС РФ Лаврова до країн Латинської Америки. Що ж стало причиною зміни риторики Лули?
НАСПРАВДІ, жодної зміни немає. Лавров, який розпочав своє латиноамериканське турне з Бразилії, швидше за все, розраховував саме там отримати підтримку наративу про війну в Україні — і небезпідставно. Президент Лула вже пропонував Україні віддати Крим Росії, Сполученим Штатам радив припинити «підливати олію у вогонь, надаючи військову підтримку Києву», а Євросоюзу – «почати говорити про мир».
Зрештою Білий дім заявив, що Лула, ігноруючи факти, повторює як папуга російську пропаганду. Саме тому, не встиг літак Лаврова вирулити на злітну смугу і взяти курс на Венесуелу, як бразильський лідер засудив порушення Росією територіальної цілісності України, хоч і не відмовився від своєї «миротворчої місії».
Дипломатичні метання Лули, звичайно, вражають, але пояснити їх легше, якщо зрозуміти, що Бразилія (як і вся Латинська Америка) живе під впливом російської пропаганди.
ЗМІ тут зациклені на місцевих новинах, сповнені антиамериканських настроїв та відзначаються незнанням світових реалій.
За словами професора Університету ICESI у Колумбії Володимира Рувінського, дефіцит міжнародної інформації в регіоні за великого запиту на неї — благодатний ґрунт для російської пропаганди.
У той час, як у США, ЄС, Канаді та низці інших країн мовлення RT та Sputnik заблоковано, у країнах Латинської Америки кремлівська пропаганда процвітає.
Як показало нещодавнє дослідження Reuters Institute, цілодобовий телеканал RT en Español — один із найпопулярніших іноземних мовників у регіоні.
«RT Español мовить у Латинській Америці з кожної праски», — говорить Рувінський, додаючи, що багато хто вибирає цей канал як альтернативу CNN чи BBC, і навіть місцевим ЗМІ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як Росія маніпулює латиноамериканцями
За його словами, Кремль у цьому регіоні просуває ідею про те, що «Росія — це Радянський Союз 2.0, що веде боротьбу з гегемонією США, які відповідають за всі проблеми світу, а Путін — світовий лідер, який несе стабільність і здатний створити новий світовий порядок».
Для цього використовуються не лише RT і Sputnik. Кремль проводить скоординовану пропагандистську кампанію в соцмережах з активним залученням інфлюєнсерів (двох популярних іспанських ютуберів, наприклад, відвезли до тимчасово окупованого Донбасу, звідки вони продукували вигідні Москві репортажі).
До речі, робота з іноземними блогерами (Аліна Ліпп з Німеччини, Джон Міллер з Великої Британії, Лю Сівайя з Іспанії, Вітторіо Ранджелоні з Італії та іншими) – взагалі дуже важлива для пропаганди.
Саме тому для жителів Латинської Америки (які все ж таки цікавляться подіями в Європі) – у війні в Україні «все не так однозначно».
Втім, простих бразильців ще якось зрозуміти можна, але президент Бразилії все ж таки міг би доїхати з Румунії до сусідньої України (тим паче, що його офіційно запросили). Тоді б його гра у «мирову угоду Києва з Москвою» не виглядала як дипломатична метушня задля створення власного «миротворчого» іміджу.
«Харківські угоди» і чого вони були варті
А чого варті «угоди» з Росією – краще за все може розповісти їхня величезна кількість, що була укладена з Україною. Одній з угод виповнилося 13 років.
21 квітня 2010 року в Харкові тодішні президенти України та Росії Янукович і Медведєв підписали угоду (яку підготували, за словами останнього, «на дачі») про продовження терміну перебування ЧФ в Криму після 2017 року. І одразу на чверть століття (до 2042 року) з можливим продовженням ще на 5 років.
В обмін на це Україна мала отримати знижку при закупівлі російського газу – на $100 за тисячу кубометрів. Згодом, пояснюючи цей крок, Янукович запевняв, що «врятував Україну».
НАСПРАВДІ, в Україні ці домовленості одразу викликали обурення не тільки в опозиції, а й в екологів, місцевих рад та суспільства загалом, а більшість аналітиків говорила, що ці угоди суперечать Конституції.
– Вже тоді Януковича називали «губернатором української області Російської імперії» і звинувачували в тому, що він «здав Крим».
– Україна мала отримати 100-доларову знижку, якщо ціна газу не перевищуватиме $333 за тисячу кубометрів, або 30% – якщо ціна впаде нижче.
– Після 2017 року РФ мала почати сплачувати Україні оренду $100 млн за базування ЧФ у Криму. А до цього, як і раніше, орендна плата $97 млн щорічно просто списувалася з державного боргу України перед РФ (поява і обсяг того боргу – то окрема історія).
– Про $333 за тисячу кубів не йшлося вже у 2012 році, коли ціна газу зросла з $416 у першому кварталі до $425 за тис. куб. м у другому.
– Вже за два роки після підписання тодішній прем’єр-міністр України Азаров на конференції в Європарламенті на тему «Україна та ЄС – яке майбутнє?», визнав: «Насправді жодної знижки не було, це була орендна плата за перебування Чорноморського флоту… Але це дало нам перепочинок».
– 21 березня 2014 року Медведєв (вже будучи прем’єром РФ), заявив, що «Харківські угоди» слід денонсувати, ба більше – Київ має заплатити Москві компенсацію в розмірі $11 млрд за «втрачену вигоду».
– 28 березня президент Путін вніс у Держдуму пропозицію про припинення угод через те, що «їх предмет втрачено, зважаючи на фактичне припинення правовідносин оренди РФ об’єктів її ЧФ на території України».
– 31 березня 2014 року Держдума одностайно ухвалила це в першому ж читанні.
Юридично це було зроблено для уникнення відповідальності за окупацію Криму. Україна не визнала цієї денонсації, оскільки вона фіксує порушення РФ своїх задокументованих зобов’язань на фоні тимчасової окупації Криму.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кримська платформа: як Кремль намагався й не зміг маргіналізувати міжнародний саміт
Спікер МЗС Олег Ніколенко пояснював: «Порушення положень угоди надає нам додаткові аргументи при розгляді в міжнародних судах питань притягнення Росії до відповідальності та компенсації збитків за окупацію Криму», він нагадав, що за розміщення флоту РФ несе перед Україною також фінансові зобов’язання, а ігнорування взаємних розрахунків створює підстави для боргових позовів.
У Росії з’явився новий «День ВМФ»
І наостанок, завершуючи флотську тематику, можна сказати, що 20 квітня 2023 року в Росії з’явився новий «день ВМФ». Саме цього дня командувача Тихоокеанського флоту (ТОФ) адмірала Авакянца відправили у відставку з ганебним призначенням на посаду «керівника штабу, який займається роботою центрів військово-спортивної підготовки та патріотичного виховання».
НАСПРАВДІ, драма командувача ТОФ Авакянца розгорталася цього тижня з актами кожні три дні. 14 квітня міністр оборони Шойгу оголосив раптову перевірку Тихоокеанського флоту. 17 квітня він доповів про це Путіну, який на телекамери заявив про «силу ТОФ та його здатність вирішувати будь-які завдання, у тому числі й в Україні». 20 квітня командувача ТОФ Авакянца відправили у відставку.
Нагадаємо, до складу Тихоокеанського флоту входить 155-та окрема гвардійська бригада морської піхоти, яка зазнала важких втрат під час вторгнення в Україну. Зокрема, під час боїв за Павлівку в Донецькій області в листопаді минулого року та за невдалої спроби наступу на Вугледар у лютому 2023-го.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Крейсер «Москва»: пропагандистська боротьба за «живучість корабля»
21 квітня також стало відомо, що великий і жахливий (за переконанням пропаганди) важкий атомний крейсер «Петр Великий» – найбільший у світі військовий корабель (екіпаж понад 700 осіб) з ядерною руховою установкою, єдиний російський надводний атомохід та флагман Північного флоту – буде списаний на металобрухт.
Модернізацію крейсера, якого спустили на воду 25 років тому, визнали надто витратною (що довів досвід ремонту іншого важкого атомного крейсера «Адмірал Нахімов», який і досі знаходиться у доці з 1997 року).
Тобто його ремонт почався, коли ніхто в Москві навіть у страшному сні не міг уявити, що РФ буде під західними санкціями. Тому за нинішніх умов навіть намагатися відремонтувати «Петра Великого» немає сенсу.
Раніше, нагадаємо, на утилізацію вирушили підводні човни-гіганти Північного флоту – «Северсталь», «Архангельск» і «Дмитрий Донской». Про долю легендарного «Кузі» – єдиного російського нібито авіаносця «Адмирал Кузнецов» і згадувати зайвий раз не потрібно.
З огляду на це, просто цікаво, який черговий російський проєкт у стилі «аналоговнет» буде оголошено закритим через його суцільний провал? Безславний кінець «Петра Великого» (як і крейсера «Москва») дуже символічно вказує на те, чого насправді вартий путінський режим.
