Торік у листопаді на сайті електронних петицій до президента з’явилася петиція з вимогою «перейменувати Росію на Московію». Вона набрала потрібні 25 тисяч голосів, і 10 березня глава держави відповів на неї. Розумію, що в мене полетить багато шишок, але спробую обґрунтувати, чому така ідея є непотрібною, а то й шкідливою.
Передусім, слово «перейменувати» в цьому контексті є навіть не маніпулятивним — воно просто вводить в оману. Бо єдине, що Україна може, — це змінити назву, яку вживатимуть у нас. Що ж до самої Росії, то вона не «візьме під козирок» і не перейменується. Бо суверенітет української влади не поширюється за межі нашої країни — як, власне, й суверенітет будь-якої держави у світі. І ніхто у світі не може змусити Росію отак узяти й перейменуватися: міжнародне право цього не передбачає.
Що ж до інших країн, то зовсім не факт, що вони так само візьмуть і змінять уживану назву вотчини Путіна. І, знову таки, змусити їх ми не можемо.
У Росії вже «перейменували» українські міста: Бахмут уперто звуть Артемівськом, а Дніпро — Дніпропетровськом. Ну, то й що? Хай хоч Львів «перейменують» собі на Краснокомунізмськ, хай хоч луснуть зі своєї впертості — це лише зайвого разу покаже ступінь їхньої власної скаженості. Як сказано: «Та нехай собі, як знають, божеволіють, конають — нам своє робить». Ми лише сміємося з них. І дуже не хочеться надавати їм такі самі підстави сміятися з нас.
Реальної шкоди таке «перейменування» Росії не заподіє ніякої — от геть ніякої. Реальної користі Україні воно теж не принесе: ми можемо назвати Росію хоч горщиком — тільки це не допоможе реально засунути її в піч. Власне, між собою та у ЗМІ ми й без того називаємо країну ведмедів, як тільки захочемо — зокрема й Московщиною. Але робити це офіційно, законодавчо? Це буде суто віртуальний крок, уявний. Це буде саме той свисток, у який виходитиме пара. І може бути сприйнято як акт безсилля: як не переможемо Росію, то хоч «перейменуємо». Сама Росія дуже хотіла б, щоби наш спротив от на такому рівні й був. Ні, краще вже заподіювати їй реальну шкоду.
Пропагандистського ефекту це теж не дасть жодного, хіба що викличе подив: та їм (Україні) що, більше робити нема чого? Їм увагу й сили більше нема куди витрачати, окрім як на безглузде «перейменування»? Вони й досі відчувають Україну та Росію «однією країною, одним народом», що вважають, що можуть перейменувати Росію?
Назва «Росія» має свою історію та свою репутацію — обидві вкрай погані. Зловісну репутацію, якщо конкретно. То що, взяти це й занулити, почавши ніби нову історію з чистого аркуша?
Назва «Росія» перетворилася на лайку. Нею вже дітей лякають. Чимало глузливих варіантів прийшло із самої Росії від її більш-менш притомних громадян: «Расєя», «Россисия», «Россосисия», «Роися вперде» (усі ці варіанти бачив у російській же блогосфері) тощо й тощо. То це теж занулити?
Назва «Росія» протягом кількох століть фігурує в сотнях тисяч публікацій ЗМІ, політологічних праць, офіційних документів. «Перейменування» внесе плутанину й вимагатиме пояснювати щоразу різнобіжність у термінах. Знову ж, це занулить спадщину минулого, його безпосереднє сприйняття — бодай у цитуванні західних джерел. Внесе плутанину.
Гаразд, «перейменуємо». А куди подінеться назва «Росія», що з нею станеться? Зникне, мов дим? А чи пропагандисти, й не лише московські, втовкмачуватимуть нам, що нинішня Росія — це й справді Московія, а от «справжня Росія», «велика Росія» — це Московія плюс Україна плюс Білорусь? Адже російські нацисти на чолі з Путіним так і вважають — що нинішня РФ є «неповною Росією», лише уламком її! «Перейменування» не лише надасть їм таку можливість, а просто спонукатиме до цього! Постійне ототожнення російською пропагандою Росії з Давньою Руссю не залишає в тому сумнівів.
А що тоді робити з терміном «рашизм», який уже здобув визнання?
А як аргументують автори петиції необхідність «перейменування» Росії? А так: колись, за давніх-прадавніх часів, цю державу називали Московією. Аргументація ця — рівно того ж ґатунку, що й аргументація, якою Путін обґрунтував напад на Україну: «відновлення доісторичної справедливості». Та сама російська логіка, тільки віддзеркалена, відповідь на агресію у стилі «око за око, зуб за зуб». То, може, хай собі росіяни копирсаються в історії, щоразу «виправляючи» її та діставшися вже мало не печерної доби, аби лише робили це у своєму болоті й нікого не чіпали — а ми будемо майбутнім жити?
Як і будь-яка війна, нинішня несе в собі, окрім іншого, небезпеку захворіти на Росію, заразитися, перетворитися на таку собі «вивернуту копію».
А ідея «перейменувати Росію на Московію» — аж ніяк не нова. Від самого 1991 року вона час від часу вигулькує, й у більш розгорнутому вигляді: «Перейменувати Росію на Московію, а Україну на Росію», «Нинішня Росія — то насправді Московія, а справжня Росія — це Україна», «Перейменувати Україну на Русь» чи то «Україну-Русь» і таке подібне. Була одна закономірність: схожі ідеї з'являлися в медійному й суспільному дискурсі саме тоді, коли Україна робила щось небажане для Росії, коли робила кроки подалі від Москви. Очевидною метою щоразу було не лише все заплутати, а й навіяти усвідомлення чогось спільного, єдиного з Росією, розмити усвідомлення України як іншої, ніж Росія, країни та іншої нації, усвідомлення окремості одне від одного.
От і тепер ідея, що ми мусимо — й реально можемо — в Росії щось «перейменувати». От тому й виникає підозра, що перед нами — черговий гебістський вкид, зроблений за допомогою наших фанатиків.
