detector.media
Лариса Денисенко
19.03.2023 00:15
Ми стали свідками десакралізації Володимира Путіна: Німб політичної недоторканності, монаршого імунітету зірвано
Ми стали свідками десакралізації Володимира Путіна: Німб політичної недоторканності, монаршого імунітету зірвано
Вчора ми нарешті стали свідками не лише воєнних злочинів російських окупантів, а і свідками важливого етапу міжнародного правосуддя і не менш важливої десакралізації Володимира Путіна.

Палата попереднього провадження ІІ Міжнародного кримінального суду видала ордер на його арешт і арешт російської «дитячої чиновниці» з подвійним прізвищем марії львової-Бєлової.

З політичної точки зору, а наразі міжнародне право невід’ємно пов’язано з міжнародним безпековим порядком і геополітикою, в чому ми не одноразово переконувалися, це означає, що Путін ніким не ідентифікується як переможець, бо переможців не судять, він ідентифікований як особа, що зазнала поразки і має відповідати за заподіяне зло.

Німб політичної недоторканності, монаршого імунітету тим самим зірвано, залишається лише презумпція невинуватості, котрою він як особа нарвана і кончена, зверхня і небожительська в своїй голові, сам знехтував тим, що в публічному просторі у розмові з «дитячою омбудсманкою» визнав свою відповідальність за насильницьку депортацію, викрадення українських дітей.

Це значуща подія. Можна непокоїтися, що він відповідатиме «лише за дітей», я таке вже чула, можна говорити, що для нього це нічого не змінить. По-перше, вже змінило. По-друге, ця підозра не скасовує інших правових ліній обвинувачення.

Чому МКС вирішив зайти з дитячого козиря? Якщо вам не обтяжливо, загугліть ім’я Томаса Лубанги, він отримав вирок за вербування дітей у збройне формування.

Вирок не дуже серйозний, але і масштабність інша.

Для міжнародного правосуддя, щоб цей потяг легше пішов і не зійшов з рейок, бажано, щоб він йшов випробовуваними рейками перевіреним маршрутом. Так є і в нашому випадку.

І Карім Хан, і Пйотр Гофманський це прекрасно розуміють і зробили цей сміливий і вартісний крок.

Найтяжчим у воєнних злочинах є побудова доказової вервички, що злочин, який скоїв рядовий, злочин, як скоїв офіцер, злочин, який скоїв командир, є наслідком того, що цей злочин обумовив, забезпечив головнокомандувач, президент країни.

На цьому шляху дуже багато роботи, дуже багато відгалужень, оцих «проте», «але», «не можна повністю дослідити, не можна однозначно ствердити», той самий сумнів, на котрий зважає система кримінальної юстиції.

Тут фігурант сам фактично взяв на себе цю відповідальність, звичайно, має значення не лише це, врахована ціла низка обставин і доказів.

Безумовно, тут мала місце здорова конкуренція правосуддя або на чиєму гачку першим опиниться жирний короп.

Це не означає, що застопориться створення спеціального трибуналу щодо агресії, це означає, що навіть на етапі створення він зіграв роль потужного каталізатора міжнародних кримінальних процесів, що неодмінно будуть.

Запорукою цього стали відважна боротьба ЗСУ, зусилля дипломатичної та юридичних спільнот, активна і професійна позиція громадянського суспільства: і правозахисних організацій і адвокаційних.

Оригінал за посиланням 

Фото: Getty Images

detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY