Цей моніторинг — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих включень, гостьових студій) на дотримання стандартів та вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути. Детальніше — в методології моніторингу. Резюме моніторингових звітів читайте тут. У рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходить короткий огляд марафону.

Повний опис усіх порушень 19 лютого 2023 року — тут.

Блоки телеканалів «Інтер» і ICTV / СТБ виходили поза межами цієї доби.

Цитата до роздумів

У межах однієї великої дискусії, яка точиться роками, я хотів би звернути увагу «телемарафонців» на таку цитату цього тижня: «Це з якого переляку висловлювання певних людей у своїх — я без образ — твітерах, фейсбуках, інших соцмережах стали офіційною інформацією? Розумієте, офіційна інформація — це та, яка доведена офіційними каналами. Назвати офіційним каналом доведення інформації через ваш чи когось, до прикладу, інстаграм — це якось дивно».

Це сказав керівник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов в інтерв’ю «Українській правді» 23 лютого. Маю обережне припущення, що головний розвідник країни, як мінімум, добре знається на цьому питанні. Тож недарма й мені в телемарафоні дивно чути численні «посилання» на кшталт: «Сказав у своєму офіційному твітері...». Це на тлі постійних закликів самих журналістів марафону до глядачів «довіряти лише офіційній інформації». Шановні пані та панове журналісти, не будьте легковірами, будьте як Буданов!

Телеканал «Ми — Україна» (0:00–6:00)

Зміст ефіру

Структура блоку каналу була такою ж, як завжди: починався ефір із 30-хвилинного випуску новин, далі була півторагодинна гостьова студія, 15-хвилинний випуск новин і 1 година 45 хвилин гостьової, 15-хвилинний випуск новин і 1 година 45 хвилин гостьової. Новини вела Віра Свердлик, гостьові вели спочатку Олена Чабак з Костянтином Лінчевським, згодом — Вікторія Малосвітна з Богданом Машаєм.

У блоці були такі сюжети:

• про наслідки ворожої ракетної атаки по Хмельницькому,
• про наслідки ворожого обстрілу Херсона,
• про закупівлю автівки за мільйон гривень керівницею сільської громади на Рівненщині,
• про поїздку Лукашенка до Путіна,
• про плани волонтерів щодо зведення будинків у селі Мощун під Києвом,
• про китайські повітряні кулі над США,
• про наміри уряду повернутися до довоєнних податків,
• про протезування поранених воїнів і цивільних в Україні,
• про державні мікрогранти для бізнесів,
• про нові іранські безпілотники, отримані Росією,
• про розхитування Росією ситуації в Молдові,
• про волонтерське виробництво квадрокоптерів для армії в Черкасах,
• про підприємців із Донеччини, які у Львові та Дніпрі відродили свої бізнеси,
• про військового з Вінниччини, який, втративши ногу, мріє повернутися в армію,
• про волонтерів, які вивозять безпритульних тварин із прифронтових районів Херсонщини.

Прямих ввімкнень не було.

 Гостями блоку були:

• Петро Котін, президент «Енергоатому», про загрози аварії на Запорізькій АЕС, про колаборантів серед співробітників станції, про наміри окупантів підключити ЗАЕС до своєї енергосистеми, про плани України щодо розбудови нових атомних реакторів з компанією Westinghouse (записане інтерв’ю Юлії Галушки).
• Сергій Братчук, речник Одеської ОВА, про ситуацію в Одесі та області, про кількість ракетоносіїв у Чорному морі, про зміну тактики російських ракетних обстрілів, про ситуацію з електрикою в Одесі та області, про формування батальйону «Гвардії наступу» в Одесі, про ситуацію в Молдові і Придністров’ї.
• Анастасія Павленко, пресофіцерка Третьої бригади Нацгвардії «Спартан», про формування нової бригади «Гвардії наступу».
• Дмитро Плетенчук, начальник пресслужби тактичної групи «Грім», про ситуацію з ворожими обстрілами Херсонщини, про ситуацію на окупованому лівобережжі Херсонської області, про налагодженість оборони правого берега Дніпра.
• Аріє Зайден, ізраїльський політолог і підполковник запасу Цахал, про постачання Україні бойових літаків, про протидію іранським дронам, про військову допомогу Ізраїлю Україні, про посилення можливостей нашої армії з новою зброєю, про протистояння Ізраїлю й Ірану і про військову співпрацю Ірану з Росією.
• Богдан Ференс, кандидат політичних наук, експерт-міжнародник, про перші результати і значення нинішньої Мюнхенської безпекової конфренції, її відмінність від попередніх, про можливості зміни позиції Орбана і Угорщини щодо війни Росії проти України.
• Тарас Жовтенко, експерт із питань міжнародної безпеки, про конфлікти у вищому військовому керівництві Росії, про зміну західними політиками бачення Росії, про підсумки Мюнхенської безпекової конференції, зокрема щодо створення «авіаційної коаліції».
• Олександр Алфьоров, історик, науковий співробітник Інституту історії України НАНУ, про значення українського державного герба, про історичність української символіки і про вторинність російської символіки, про історично насаджуваний Росією комплекс меншовартості у українців.
• Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради, про блокування росіянами в Босфорі суден з українською аграрною продукцією, про цілі ворога в цьому блокуванні, про перспективи подальшого функціонування «зернового коридору», про перспективи майбутньої посівної і врожаю.
• Олександр Алесін, колишній співробітник білоруського військово-промислового комплексу, про те, як білоруси хочуть отримувати замовлення від російської армії, про нинішні можливості білоруського ВПК, про перспективи майбутнього програшу Росії для лукашенківського режиму в Білорусі, про ймовірність вступу білоруського війська в війну, про військово-технічну співпрацю Білорусі з Іраном.
• Джейсон Джей Смарт, американський політтехнолог і політичний експерт, про перші підсумки Мюнхенської безпекової конференції, про відносини США з Китаєм, про позицію Китаю щодо війни Росії проти України, про постачання Україні винищувачів F-16.
• Дмитро Абрамсон, блогер та політичний оглядач зі США, про перші підсумки Мюнхенської безпекової конференції, про можливий вигляд глобальної системи безпеки без Росії, про роль США в антиросійській коаліції, про питання надання Україні бойових літаків, про імовірність візиту Байдена до Києва.
• Григорій Кукуруза, економіст Ukraine Economic Outlook, про продовження співпраці України з Міжнародним валютним фондом, про макроекономічні прогнози для економіки України на 2023 рік, про прогноз обмінного курсу.
• Альона Луньова, директорка з адвокації Центру прав людини «Зміна», про реальну кількість внутрішніх вимушених переселенців, про недосконалість обліку переселенців, про зміну проблем і потреб переселенців порівняно з періодом з 2014 року, про повернення викрадених Росією дітей.
• Павло Лакійчук, керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія-ХХІ», про попередні підсумки Мюнхенської безпекової конференції, про проблеми з поставками західних літаків.
• Роман Доброхотов, засновник та шефредактор російського інтернет-видання The Insider, про розслідування щодо співпраці російської філії «Ашану» з російським Міноборони,
• Максим Бутолін «Молот», головний сержант танкового батальйону, про бої на Донеччині, про тактику, склад і озброєння ворога.

 

Крім того, в ефірі було відеозвернення президента Володимира Зеленського.

Порушення стандартів

Стандарт достовірності інформації порушили 37 разів. Три рази наводили інформацію з телеграм-каналів та соцмереж. Було 13 узагальнених розмитих псевдопосилань. На структури та установи: «як повідомляє Генштаб ЗСУ», «повідомила про це Патрульна поліція Кривого Рогу», «повідомили в обласній військовій адміністрації», «у сільраді кажуть» тощо. Більше розмиті: «рятувальники попереджають», «повідомляють місцеві жителі». Так би мовити «геополітичні»: «у США впевнені», «у Китаї ж наполягають». І було розмите посилання «за даними іноземних ЗМІ».

У 5 випадках робили абстрактні псевдопосилання: «офіційно маємо 5 мільйонів внутрішньо переміщених осіб», «є неофіційні дані», «читала цифру, що близько 400 українських дітей вже усиновили росіяни», «в неофіційних джерелах з’явилася інформація», «за повідомленнями різних джерел». Ще у трьох випадках подавали фактичну інформацію без посилань взагалі.

І в 13 випадках робили узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки. Лише у трьох випадках бодай якось було обмежено коло авторів: «у Мінфіні додають», «в Асоціації підприємців кажуть»,«ініціатори законопроєкту кажуть». Все решта було повністю розмите на невизначену кількість людей: «підприємці-переселенці кажуть», «волонтери обіцяють», «пояснюють урядники», «американські військові припустили». І, звісно ж, були оці всі «аналітики пишуть», «припускали політологи». А міфічні «експерти» зазнавали такої еволюції: «кажуть експерти», «експерти додають» і зрештою «впевнені експерти».

Стандарт точності. З 32 порушень стандарту 26 були невідповідностями між текстом і картинкою в новинах. Зокрема, коли в повідомленнях про бойові дії або про ворожі обстріли в тексті йдеться про різні населені пункти й навіть області, а «перекривають» це фото чи відео з якихось невизначених локацій. Зазвичай у таких БЗ не відповідає поточним словам ведучих і зміст картинки: кажуть про багатоповерхівки — показують приватні будинки, кажуть про артилерію — показують танки тощо. Такими були цього дня всі зведення Генштабу і повідомлення про обстріли. І завжди біда, коли в тексті йдеться про конкретних публічних людей. Приміром, повідомлення про міністра культури Олександра Ткаченка «перекривали» так, що Ткаченко «виглядав» спочатку як російський пропагандист Соловйов, а потім як пропагандистка Симоньян. Розповідали про виступи на Мюнхенській конференції міністра закордонних справ Дмитра Кулеби, а «ілюстрували» це відео Шольца і Сунака, коли ж згадали Сунака, то вже показували Кулебу.

Бекґраундову згадку ведучого про ухвалення в 1992 році державного герба України чомусь «перекривали» нинішніми загальними планами сесійної зали парламенту і крупними планами спікера Стефанчука (якому тоді було сімнадцять років і який до ухвалення герба точно не має жодного стосунку, як і весь нинішній склад парламенту).

У чому був сенс «перекривати» розповідь про нинішню зустріч Лукашенка й Путіна архівними планами якихось їхніх попередніх зустрічей? Як і якісь інші архівні кадри типу навчань російських військ. А в тому, що чимось же треба «перекривати» великий псевдоекспертний (бо ж складався із суцільних суб’єктивних міркувань) текст журналіста за кадром. Так само були «перекриті» й великі тексти інших псевдоекспертних сюжетів.

Ще один показовий приклад хибності загального підходу, коли домінує текст. Ведуча новин о 2-й ночі розповідала, що «цієї ночі Херсон вже вдруге під артилерійським вогнем». А «перекривали» ці слова архівним відео руйнувань, знятим напередодні вдень. І, до речі, не позначеного як архів.

Або таке. Ведуча наводила статистику українських дітей, які потерпали від різноманітних наслідків війни, а «перекривали» це архівним відео зруйнованих будинків. І цим же відео «перекривали» й повідомлення про плани Мінреінтеграції стосовно підтримки внутрішніх переселенців.

Як завжди, провальними були спроби «ілюструвати» картинкою розмови з гостями. Розмову з експертом Тарасом Жовтенком «ілюстрували» якоюсь закільцьованою нарізкою архівного відео Пригожина, Шойгу та інших. Зрозуміло, виходило це так, що експерт говорив, наприклад, про Суровікіна, а показували Пригожина й т.п.

Було кілька фактичних неточностей. Олександра Чернишук у сюжеті казала про китайську повітряну кулю: «Це був цивільний дирижабль». Тільки повітряна куля не є дирижаблем. На відміну від першої, другий обов’язково має двигуни і рулі. Ведучий Богдан Машай казав: «Внутрішньо переміщені особи внаслідок російської агресії з’явилися у нас в країні вже майже фактично 10 років тому». Якщо вже бути точним, то майже 9 років тому.

Стандарт відокремлення фактів від думок. Цього разу стандарт порушували навіть більше, ніж в усі попередні — 124 рази. З них 111 були суб’єктивними думками журналістів у новинах. Дуже багато емоційних оцінок із різних приводів. Починаючи з описів бойових дій: «цей напрямок зараз один з найгарячіших», «дають гідну відсіч», «найзапекліші бої», «два потужних вибухи», «суцільні руїни». Або «у місті не залишилося живого місця», «людей з незламної Донеччини», «у багатостраждальному Мощуні». І вже «традиційне»: «Дивом постраждали лише двоє». Крім того були й такі: «скандальна закупівля», «його ціна захмарна», «ледь стримує сльози», «вражає і надихає» тощо.

Були й доволі сумнівні міркування, наприклад, у сюжеті Анастасії Олінської: «Ще більше ускладнити роботу українському бізнесу хочуть урядовці». Авжеж, урядовці сплять і думають, як би його ще більше ускладнити життя бізнесам. Нема їм більше про що думати.

Були й «експертні» думки. Висновок ведучої Віри Сведлик: «Загалом політики багато говорили про нашу державу і у своїх промовах фактично визнали свою помилку щодо своїх неоптимістичних прогнозів відносно України напередодні повномасштабного вторгнення Росії». Або в сюжеті Олександри Чернишук: «Нині вони повернулися, бо вони мають кілька переваг над супутниками: їх складніше виявити за допомогою радарів, вони забезпечують високу якість зйомки простими камерами, а ще можуть прослуховувати канали зв’язку, недоступні для супутників». І найвищим був рівень цієї «експертності» в сюжетах, які в редакціях часто називають «аналітичними». Так, у сюжетах Артема Джепка про зустріч Путіна з Лукашенком і Оксани Шнайдер про розхитування Росією ситуації в Молдові тексти майже суцільно складалися із суб’єктивних оцінок, висновків і міркувань журналістів. А потім же, як я вже згадав вище, ці всі тексти треба було якось «перекрити» абиякою картинкою з архіву. Пару думок до прикладу: «Але самопроголошений президент Білорусі показує чудові акробатичні етюди, балансуючи між поганим і дуже поганим варіантом». «Бо все менше і менше є у світі лідерів, які би хотіли зустрічатися з кривавими тиранами» (в сюжеті Артема Джепка). «Загалом система підтримки Росією політиків та громадських діячів для просування кремлівських наративів в ЄС та інших країнах світу є доволі гнучкою. Це роблять не лише кривавою російською готівкою, яку важко відстежити». «Російський механізм у дії впливає і корумпує західних політиків і ті вже невідворотно стають його шестернею». «Ось і зараз у Молдові Росія грає на багатьох інструментах відразу, адже їй дуже важливо змінити євроінтеграційну перспективу Кишинева» (в сюжеті Оксани Шнайдер).

Гостьові ведучі як належить не авторизували свої думки в 7 випадках. Пара прикладів. «Нам потрібно виправляти ці помилки, які були допущені. Ті «білі плями», перекручені факти, які були пов’язані з історією Росії і України. Тому що багато речей заперечувалось» (ведуча Олена Чабак). «Тому що якщо Росія — це країна, яка несе загрозу західному світу, то очевидно, що Україна стає форпостом оберігання Заходу від цієї загрози,причому стаж форпостом на десятиліття, судячи з усього. Незалежно від того, чим закінчиться ця війна, у разі, якщо Росію продовжить існувати за її підсумками» (ведучий Богдан Машай). «Росія суне свого носа у справи Молдови. У червні минулого року республіка разом з Україною набула статусу кандидата на включення до Євросоюзу. Проте, схоже, євроінтеграційні плани маленької країни, частина якої ще в 90-х окупувала Федерація, не дають спокійно спати Путіну» (ведуча Вікторія Малосвітна).

Ще було чотири безпідставних узагальнення, наприклад: «Якщо відверто, зупинити пересічного українця на вулиці і спитати в нього чи в неї, чи знає він, коли Україна відзначає День державного герба, навряд чи людина відповість».

У двох випадках ведучі не позначили чітко межі цитування. Ведучий Костянтин Лінчевський переказував думку двох міністрів і далі казав: «Про це заявили міністри Олександр Кубраков і Дмитро Кулеба. Натомість російські кораблі ходять де заманеться. Їх не інспектують взагалі. Це дає країні-агресору можливість доставляти морем різні вантажі, в тому числі військові. Саме тому міжнародна спільнота має докласти зусиль для того, щоб розблокувати українське торгове судноплавство». Тут уже точно останнє речення не було позначено як думка міністрів. Ведуча Олена Чабак казала: «Міський голова Мелітополя Іван Федоров написав на своїй сторінці в соціальних мережах, що в місті зафіксували 43 білих автобуси. Колону супроводжували позашляховики з позначкою “Вагнер”. Це можуть бути ув’язнені-новобранці, які гинуть на полі бою чи не в перші години». Останнє речення — невідомо чиє припущення. Чи Федорова, чи самої ведучої.

Стандарт повноти інформації. Стандарт порушували 5 разів. У трьох випадках недостатньо було представлено експертів. Зокрема, Олександра Алесіна ведучі представили лише як «військового (певно, малося на увазі «воєнного») оглядача». Уже в ході розмови, по-перше, гість сам побіжно згадав, що він раніше працював у військово-промисловому комплексі, а по-друге (і це було насправді критично важливо), лише з подальшого контексту розмови випливло, що насправді гість — білорус, а не українець Ведучі ж у стартовому представленні про це жодним словом не прохопилися. Тож протягом 10 хвилин розмови глядачі про це могли хіба що здогадуватися.

У двох випусках новин на відео наслідків ракетного обстрілу Хмельницького, який стався напередодні вдень, не було, як це мало би бути, титру дати зйомки/події.

Стандарт доступності подачі інформації. У сюжеті Анастасії Олінської була така інфографіка:

Тут багато що було важким для сприйняття: багато складних чисел, дрібний шрифт, неочевидні піктограми. І плюс до того, інфографіка була на екрані явно не досить довго для того, щоби встигнути все це хоча би прочитати (13 секунд). І в тексті за кадром окремі позиції називалися авторкою не в тому порядку, в якому вони були на картинці.

Інші зауваження

У кінці блоку ведучі не анонсували своїх колег із Суспільного. Кілька разів забували про фемінітиви: «Міністр соцполітики Оксана Жолнович» (ведуча Віра Свердлик). «Як таке рішення пояснила керівник громади» (ведуча Віра Свердлик). «Про це заявила віцепрезидент США Каміла Гарріс» (ведучий Костянтин Лінчевський). «Пані Пелосі колишня вже спікер Палати представників», «пані віцепрезидент назвала суму» (ведучий Костянтин Лінчевський). «Про це заявила віцепрезидент США Камала Гарріс» (ведучий Богдан Машай). «Юлія Жовтяк, директор державного центру зайнятості» (титр у сюжеті Ірини Кондратчук). «Анастасія Павленко, пресофіцер 3-ї бригади» (ведуча Вікторія Малосвітна).

Елементи політичного піару

Було таке повідомлення: «І завдання світу — побудувати механізм запобігання агресії та покарання за неї. Про це заявив керівник Офісу президента Андрій Єрмак під час онлайн-виступу на тій же мюнхенській безпековій конференції. Єрмак наголосив: Україна визначилась — її майбутнє в ЄС та НАТО, однак під час проміжного етапу до вступу Україна має отримати потужні безпекові гарантії. Забезпечити їх може Київський безпековий договір, розроблений торік разом з ексгенеральним секретарем НАТО Андерсом Расмуссеном». І синхрон Єрмака. Мені здається, що, по-перше, у словах Єрмака нема змістовної новини; власне, новина полягає лише в самому факті його онлайн-виступу. По-друге, усе ж не є компетенцією керівника президентського офісу ставити якісь «завдання» світу — це прерогатива президента держави або щонайменше міністра закордонних справ. І по-третє, це повідомлення було у всіх трьох випусках новин, наче для створення хибного враження, що на Мюнхенській безпековій конференції онлайн-виступ Єрмака був однією з головних подій (бо крім нього слово в новинах надали ще лише британському прем’єру і міністру Дмитру Кулебі).

Резюме

Новинна складова блоку складалася лише з двох репортажних сюжетів і з одного гостя-ньюзмейкера (із 17 гостей загалом). Відверто слабко для формату інформаційного каналу.

Порушень стандартів було загалом 199. Найчастіше журналісти каналу порушували стандарт відокремлення фактів від думок (124 рази), переважно це були суб’єктивні думки журналістів у новинах. 37 разів порушували стандарт достовірності інформації, найбільше узагальненими розмитими псевдопосиланнями на джерела фактів і узагальненими псевдопосиланнями на авторство суб’єктивних думок. Із 32 порушень стандарту точності більшість були невідповідностями між текстом і картинкою. 5 разів порушували стандарт повноти інформації.

У блоці каналу було три прояви політичного піару — тричі показували «паркетне» БЗ про онлайн-виступ керівника Офісу презиента Андріія Єрмака на Мюнхенській безпековій конференції.

Російських наративів та токсичних медіаперсонажів у блоці каналу цієї доби не було.

Суспільне (6:00–12:00)

Зміст ефіру

Перші чотири години ефірного блоку починалися із 15–20-хвилинних випусків новин, продовжувалися гостьовими студіями, дві останні години були суцільні гостьові студії. Схоже, Суспільне, як і деякі інші виробники марафону, копіює в цьому ефірному блоці (6:00–12:00) логіку ефірної сітки лінійного каналу. Ідея така собі. Бо випуски новин є в першій половині блоку, а в другій, коли якраз відбувається купа ранкових подій, випусків новин немає. Це не сітка інформаційного каналу, яким має бути телемарафон.

Новини вела Мая Підгородецька, гостьові студії по черзі вели Ганна Чередниченко і Анатолій Єрема.

У блоці були такі сюжети:

• про наслідки ворожого ракетного удару по Хмельницькому,
• про панахиду в Києві за загиблими на Євромайдані в 2014 році,
• про те, як люди забирали речі зі зруйнованого російською ракетою будинку в Покровську на Донеччині,
• про життя прифронтового Оріхова на Запоріжжі,
• про повітряні кулі росіян над Україною,
• про Мюнхенську безпекову конференцію,
• про будівництво реабілітаційного центру для поранених на Львівщині,
• про події Євромайдану в січні-лютому 2014-го року,
• про столітню поштову марку УНР з зображенням державного герба України,
• про студента-волонтера, який рятує поранених на передовій,
• про художників, які з гільз роблять розмальовані артоб’єкти для благодійного аукціону,
• про дітей-волонтерів, які плетуть для фронту маскувальні сітки,
• про збір російськомовної макулатури для закупівлі автівок на фронт,
• про протезування поранених українських військових.

Були прямі ввімкнення:

• про наслідки ворожих обстрілів Херсона,
• про Мюнхенську безпекову конференцію.

Гостями ефірного блоку були:

• Максим Козицький, голова Львівської обласної військової адміністрації, про те, як Львів і область організовували прийом вимушених переселенців, про працевлаштування переселенців, про державну допомогу релокованим бізнесам, по підтримку військових і їх родин, про оновлення цивільного захисту в області (записане інтерв’ю Віталія Гамадина).
• Іван Федоров, міський голова Мелітополя, про те, що окупанти змушують школярів писати листи і збирати посилки «російському солдату», про невиплати пенсій та зарплат комунальникам, про прибуття до Мелітополя нових підрозділів «вагнерівців», про гуманітарну ситуацію в місті, про посилення процесів російської паспортизації.
• Сергій Гайдай, начальник Луганської ОВА, про бої під Кремінною, Сватовим і Білогорівкою, про тактику окупантів на Луганщині, про накопичення ворожих військ біля Кремінної, про людей у прифронтових населених пунктах і про евакуацію поранених цивільних.
• Олександр Вознюк, член Громадської ради при Мінсоцполітики, про складності в системі безоплатного протезування, про слабку інформаційну кампанію щодо державної програми протезування.
• Євгенія Кравчук, членкиня парламентської делегації в парламентській асамблеї Організації безпеки і співробітництва в Європі (фракція «Слуга народу»), про бойкотування українською парламентською делегацією зимової сесії в ПА ОБСЄ через присутність там представників Росії, про необхідність реформи ПА ОБСЄ, про перспективи виключення Росії з ОБСЄ.
• Ярослав Юрчишин, член парламентської делегації в ПА ОБСЄ (фракція «Голос»), про бойкотування українською парламентською делегацією зимової сесії в ПА ОБСЄ через присутність там представників Росії, про необхідність реформи ПА ОБСЄ, про перспективи виключення Росії з ОБСЄ.
• Маргарет Седерфельт, президентка Парламентської Асамблеї ОБСЄ, про участь Росії в роботі ПА ОБСЄ, про правила і процедури, які не дають змоги виключити Росію з організації, про плани перегляду цих правил на наступній сесії ПА ОБСЄ.
• Віталій Барабаш, начальник Авдіївської міської військової адміністрації, про ситуацію в Авдіївці, про масовані нічні обстріли міста, про ворожу стратегію тотального знищення міста, про часткову евакуацію людей з міста, про умови виживання людей, які продовжують залишатися в місті.
• Андрій Канашевич, начальник Куп’янської районної військової адміністрації, про ситуацію з ворожими обстрілами громади, про посилення ворожого натиску і обстрілів у сусідній Дворічній громаді, про хід евакуації людей з громади.
• Олексій Донський, керівник Департаменту Офісу генпрокурора, про стан справ Євромайдану на цей момент, про системне гальмування справ Євромайдану судовою системою, про необхідність законодавчих змін для покарання злочинців.
• Віталій Титич, адвокат сімей Героїв Небесної сотні, про стан справ Євромайдану, про необхідність повного реформування судової системи.
• Наталія Гуменюк, речниця Сил оборони «Південь», про ворожі ракетоносії в Чорному морі, про імовірну кількість у Росії крилатих ракет морського базування, про зміну ворогом тактики ракетних ударів, про передислокацію ворога на окупованій частині Херсонщини.
• Олена Жупінас, керівниця проєктів із гуртового збуту молока Асоціації виробників молока, про причини здорожчання молочної продукції, про наслідки війни в галузів виробництва молока і молочних продуктів, про перспективи відновлення галузі.
• Ілля Несходовський, керівник аналітичного напрямку мережі «АНТС», про зростання цін на молочні продукти, про перспективи відновлення галузі від втрат внаслідок війни, про зменшення ставки податку на додану вартість для галузі і для покупців.
• Галина Олійник, етнографиня, про відмінність українського свята Масниця або Колодій і російською масляною, про те, як в Україні святкували це свято.
• Марина Мостова, етноблогерка і кухарка, про історію і приготування українських вареників.
• Віктор Ягун, заступник голови СБУ в 2014-2015 роках, про мобілізаційний ресурс Росії і про їхній ресурс в бойовій техніці, про можливості українського контрнаступу в березні, про загрози ворожого наступу на Запоріжжі.
• Лукаш Адамський, заступник директора Центру Мєрошевського, про погіршення ставлення поляків до українських біженців, про інцидент з падінням ракети в Польщі, про прогноз щодо повернення українських біженців з Польщі, про ставлення польського суспільства до агресивної війни Росії проти України, про майбутнє підтримки України Польщею, про очікування від візиту Байдена до Польщі (записане інтерв’ю Олени Ремовської).
• Олександр Сушко, виконавчий директор Фонду «Відродження» з Мюнхена, про перші підсумки Мюнхенської безпекової конференції, про позицію Китаю щодо російсько-української війни, про питання покарання Росії за всі воєнні злочини проти України, про майбутню архітектуру світової безпеки.
• Ганна Гопко, голова правління мережі «АНТС», про перші підсумки Мюнхенської безпекової конференції, про питання постачання західної зброї, про зміну аргументації в розмовах західних політиків щодо зброї, про блокування Росією «зернового коридору».
• Ольга Руднєва, співзасновниця Центру для лікування та реабілітації жертв війни Superhumans, про роботу центру і про складні випадки протезування, про підходи до кожного випадку протезування, про проблеми подальшого обслуговування протезів.
• Олена Ніколаєнко, консультантка за стратегії розвитку Фонду «Future from Ukraine», про програми Фонду з протезування українських військових за кордоном (записане інтерв’ю Назара Ониська).
• Микола Зарицький («Вир»), військовослужбовець, про проходження програми протезування та реабілітації.
• Алісія Неборак, голова благодійної організації «Добро» зі Швеції, про волонтерську допомогу з протезування українських військовослужбовців.
• Віталій Музиченко, гендиректор Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, про роботу Фонду, про реабілітацію людей, травмованих внаслідок війни, про протезування військових та цивільних, про протезування дітей (записане інтерв’ю Ігоря Шавра).
• Андрій Каріоті, представник української громади в Австрії, про підготовку акцій протесту проти участі Росії в Парламентській асамблеї ОБСЄ, про проросійську позиції Австрії.
• Ігор Луценко, колишній політик, нині військовий, про хід кримінального переслідування винуватців його викрадення і тортур під час Євромайдану, про проблеми в судовій системі.

Крім того, в ефірі було вечірнє відеозвернення президента Володимира Зеленського.

Порушення стандартів

Стандарт достовірності порушили 11 разів. У новинах ведуча Майя Підгородецька робила розмиті невизначені посилання на Генштаб української армії, а ведуча гостьової студії Ганна Чередниченко казала: «Детальніше поговоримо про ту інформацію, яку надав Генштаб на офіційній сторінці у фейсбук». Це ведуча повторювала тричі, наче таке «посилання» якось легітимізує ризиковане джерело (ризиковане з огляду на вразливість інтернету і зокрема фейсбуку). І подивіться на передмову до цього тексту, там є цитата щодо «офіційних сторінок».

У прямому ввімкненні було абстрактне псевдопосилання «є інформація». І були узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки: «люди кажуть» і «за словами волонтерів».

Стандарт точності інформації порушували цього дня 20 разів. У новинах не було жодного випадку некоректного використання картинки. Натомість пряме ввімкнення кореспондентки з Мюнхена «ілюстрували» дуже умовно відео, як лідери з’їжджаються на конференцію, і відео з панельних дискусій. Зрозуміло, що це все жодним чином не могло відповідати словам кореспондентки, яка називала конкретних політиків і говорила, що вони сказали. На екрані щоразу були інші політики.

Найбільше порушень стандарту (12) було марними спробами «ілюструвати» якоюсь картинкою розмови з гостями. Тут сам підхід автоматично майже у ста відсотках випадків призводить до невідповідності. Від більш-менш «безневинних», як, наприклад, коли розмови з різними експертами про підвищення цін на молочні продукти не до ладу «ілюстрували» відео молока, сиру і сметани в різних видах. До повної невідповідності, як, наприклад, коли адвокат родичів Героїв Небесної Сотні розповідав про системні вади і необхідність реформування судової системи, навіть підкреслюючи кілька разів, що це стосується не лише справ Євромайдану, а всіх справ загалом, а «ілюстрували» це архівним відео подій на Євромайдані.

Фактичні неточності були традиційними. Ведучий Віталій Гамадин казав: «Вже практично рік війни». Вже практично 9 років війни насправді. Або він же казав: «Перед війною, ще в 21-22 році». Інші ведучі постійно числа називали «цифрами», хоча йшлося про 90 відсотків і про 650 тисяч.

Стандарт відокремлення фактів від думок. Позитивний рекорд — було лише 6 порушень цього стандарту. Майже всі вони були емоційними оцінками чи дієсловами урочистого стилю в новинах.

Стандарт доступності подачі інформації. З чотирьох порушень цього стандарту три були геть і близько не телевізійною інфографікою в інтерв’ю з польським експертом Лукашем Адамським. Ось один із них:

Зрозуміло ж, що нічого глядач на такій картинці роздивитись не може.

І вкотре вже про інфографіку втрат ворога... По секунді на слайд, на кожному з яких було по дві-три позиції зі складними числами двох видів (за добу і загалом), — це дуже мало для того, щоби глядач встиг їх хоча би просто прочитати. При цьому ведуча новин читала текст узагалі без жодної узгодженості з порядком даних на екрані. Мені здається, краще вже взагалі без інфографіки.

Інші зауваження

Були проблеми з логікою подання інформації. Наприклад, ведуча починала випуск о 6-й ранку словами: «Про головні події неділі далі». І відразу ж після цього казала: «Напередодні ворог...». Напередодні — це субота. І далі кілька повідомлень були таки не про неділю, як було обіцяно, а про суботу. Крім того, редакції варто ретельніше вибудовувати верстку. Бо нема жодної логіки, коли в БЗ спочатку ведуча каже про зміст виступу віцепрезидентки США Камали Гарріс (про російські воєнні злочини), потім про зміст виступу президентки Молдови Маї Санду (про потребу в літаках для захисту повітряного простору країни), а далі йде синхрон Гарріс, а потім синхрон Санду. При тому, що вони ж говорили на докорінно різні теми. І так було в двох випусках новин. Було також порушення логіки між підводкою і початком сюжету. Ведуча казала в підводці: «Про лютий 2014 року дивимось далі». Сюжет же починався зі слів: «Січень 2014 року». Все ж авторам сюжетів слід узгоджувати підводки з ведучими, щоб не було подібних невідповідностей.

Був цікавий, як на мене, момент. Представляючи чергову гостю студії, ведучий Анатолій Єрема сказав дослівно таке: «Ольга Руднєва, співзасновниця Центру для лікування та реабілітації жертв війни Superhumans». Гостя тут же заперечила: «Ми щиро вважаємо, що у нас нема жертв війни, у нас є люди, які постраждали внаслідок війни. Це є філософія Superhumans». На що ведучий сказав: «Я не вживав такого терміну “жертви війни”». Але ж ужив! А далі гостю ще й представили титром «Ольга Руднєва, співзасновниця Центру для лікування та реабілітації жертв війни». Це, звісно, недопрацювання гостьових редакторів, але й ведучому теж не слід було заперечувати власні слова в ефірі. Тим більше, що після розмови з гостею він знову повторив: «Ольга Руднєва, співзасновниця Центру для лікування та реабілітації жертв війни Superhumans».

Здається мені, що редакції не під силу посунути на екрані титри і геотитри так, щоб їх критично не перекривав логотип каналу «Рада». Ви ж робите цей продукт не для власного ефіру, а для ефірів усіх учасників марафону, тож слід враховувати й інтереси їхньої аудиторії.

І титри слід перевіряти перед видачею в ефір, бо титр «Річниця прортистояння Євромайдану» так і був в ефірі у двох випусках новин.

В кінці ефірного блоку ведуча не анонсувала наступних по ефіру колег із каналу «1+1».

І тричі забували-таки про фемінітиви: «Розповідає головний інженер Тамара Ковальчук» (у сюжеті Дарини Денисенко та Тетяни Ворожцової — і в тексті, і в титрі). «Надія Кібенко, фахівець зі зв’язків з громадськістю та пресою» (у сюжеті Ганни Железняк). «Маргарет Седерфельт, президент Парламентської Асамблеї ОБСЄ» (титр на гості, при тому, що ведуча представляла її як «президентку»).

Резюме

Новинна складова ефірного блоку була такою: 4 репортажні сюжети і 2 прямі ввімкнення, 11 гостей-ньюзмейкерів. Із сюжетів я би позначив як найкращий спецрепортаж Карини Галунової і оператора Максима Савчука про життя прифронтового Оріхова на Запоріжжі.

Цієї доби порушень стандартів у блоці Суспільного було менше, ніж раніше, загалом 41. Найчастіше порушували стандарт точності інформації — 20 разів, із них найбільше порушень припадало на спроби «ілюструвати» картинкою розмови з гостями. Стандарт достовірності порушували 11 разів, найбільше було посилань на інтернет і узагальнених розмитих псевдопосилань. Стандарт відокремлення фактів від думок порушили лише 6 разів, стандарт доступності подачі інформації 4 рази. Інші стандарти не порушували.

У блоці не було проявів політичного піару, російських наративів чи токсичних медіаперсонажів

Телеканал «1+1» (12:00–18:00 і 20:00–21:00) (оцінювалося 7 годин ефіру)

Зміст ефіру. Структура ефірного блоку каналу була вже усталеною: 30 хвилин новин і 30 хвилин гостьової студії, потім двічі — годинний випуск новин і годинна гостьова, і знову пів години новин і пів години гостьової. О 20:00 (вже у блоці телеканалу «Рада») був підсумковий тижневик «ТСН тиждень». Новини вела Соломія Вітвіцька, тижневик — Алла Мазур, гостьові студії — Наталія Островська з Євгеном Плінським. У блоці були такі сюжети:

• про бої на околицях Бахмута,
• про наслідки обстрілів Херсона,
• про наслідки ракетної атаки по Хмельницькому,
• про приїзд американського ветерана-волонтера до Вінниці,
• про життя прифронтового села Вищетарасівка на Дніпропетровщині,
• про розмінування і відбудову звільнених Азербайджаном карабаських земель,
• про місто Трускавець, в якому нині майже половина мешканців — це вимушені переселенці,
• про мовний конфлікт в одеській кав’ярні,
• про те, як великі компанії подолали збитки через вихід із російського ринку в 2022 році,
• про прем’єру фільма Шона Пенна про Україну на Берлінале,
• огляд основних зовнішньополітичних подій тижня,
• про синів кремлівського пропагандиста Соловйова,
• про ринок овочів в Україні,
• про українську ціну передачі Криму з РСФСР до УРСР в 1954 році,
• про загиблого комбата 72-ї бригади Андрія Верхогляда,
• про родину, яка навесні 2022-го змогла вибратися з окупованого Ізюму,
• про те, як «стронгмени» тренують поранених бійців,
• про польського волонтера, який збирає і везе ліхтарики для українських дітей.

Були прямі ввімкнення:

• про наслідки ракетної атаки по Хмельницькому
• і чотири прямих ввімкнення про перебіг Мюнхенської безпекової конференції.

Гостями блоку були:

• Анджей Дуда, президент Польщі, про невідворотність російського нападу на Україну в лютому 2022 року, про те, як Польща готувалася до великої війни, про приїзд до Києва 23 лютого 2022 року, про підтримку Польщею України, про політику Польщі щодо Білорусі, про Росію, про питання постачання Україні літаків (записане інтерв’ю Наталії Мосейчук).
• Антон Кориневич, посол з особливих доручень МЗС, про створення координаційного центру з розслідувань злочинів агресії проти України, про правові механізми для створення міжнародного трибуналу, про юридичні варіанти зняття імунітету з Путіна як глави держави.
• Руслан Стрілець, міністр захисту довкілля та природних ресурсів, про спричинене діями окупантів падіння рівня води в Каховському водосховищі, про можливі наслідки для Запорізької АЕС, про те, як нині підтримують рівень води у водосховищі, про задіяння західних партнерів для вирішення проблеми, про проблеми з водою в багатьох містах.
• Олександр Савченко, пресофіцер 24-ї окремої механізованої бригади, про бої під Бахмутом, про потреби бійців на передовій у дронах.
• Олександр Мусієнко, директор Центру військово-правових досліджень, про перші підсумки Мюнхенської безпекової конференції, про позицію Китаю в питанні російсько-української війни, про ймовірну військову підтримку Китаєм Росії, про ймовірні напрями російського масштабного наступу, про ризики застосування ворогом авіації.
• Андрій Длігач, доктор економічних наук професор Київського національного університету, про бізнеси, які продовжують працювати в Росії, про самовиправдання цих бізнесів, що вони нібито «дбають про народ Росії», про майбутні репутаційні втрати цих компаній, про необхідність дієвих санкцій проти таких компаній за роботу на російському ринку, про «запас» можливих санкцій проти Росії і про вторинні санкції.
• Олексій Коваль, член правління Української асоціації китаєзнавців, про європейське турне головного китайського дипломата Ван Ї, про ймовірний зміст китайського мирного плану по Україні, про ймовірність постачання Китаєм зброї Росії, про відносини Китаю з Угорщиною.
• Андрій Цаплієнко, воєнний кореспондент каналу «1+1», про потреби нашої армії у бронетехніці, про ситуацію під Бахмутом, про нереальність авіаційної атаки Росії по Україні, про постачання США винищувачів F-16, про потреби армії в мінометах, про загальну ситуацію на фронтах.
• Богдан Герасимчук, начальник розвідки батальйону, про бої під Бахмутом, про низьку якість ворожого війська.
• Богдан Матківський, боєць батальйону імені Кульчицького, про оборону Київщини в 2022 році, про підрив дамби в Козаровичах і як 70 українських бійців утримували тисячне угруповання ворога, про готовність Сил оборони до «великого наступу» ворога.
• Катерина Цимбалюк, волонтерка з Херсона, про життя в Херсоні під обстрілами, про волонтерську ініціативу з допомоги в пошуку рідних у Херсоні, з допомоги літнім людям, про збереження херсонського духу.
• Павло та Катерина Сидоренки, учасники Євромайдану, про події тих днів і про історичне значення Євромайдану, про євромайданівців у нинішній війні.

Порушення стандартів

Стандарт достовірності інформації порушили 68 разів. Були кілька посилань на інтернет, причому максимально абстрактних: «у мережі з’явилося відео», «з’явилося приголомшливе відео в мережі», «у мережі тікток кримська молодь скаржиться», «з’явився тільки твіт уже постфактум».

Було 12 узагальнених розмитих псевдопосилань. Більшість із них були на певні установи («за даними обласної військової адміністрації», «кажуть в українській делегації», «у міськраді кажуть», «кажуть у штабі Повітряних Сил України», «підтвердили в Офісі президента»). І такі: «розповідають військові» або «за інформацією Вашингтона». Ще в 10 випадках «посилання» були повністю абстрактні: «за попередньою інформацією», «є інформація», «пишуть», «кажуть», «повідомляють», «йдеться», «з’явилися дані» і просто «відомо». У 15 випадках фактичну інформацію, зокрема й різноманітну статистичну, подавали без посилань на джерела.

А найбільше було узагальнених псевдопосилань на авторство суб’єктивної думки — 26. Часом коло ймовірних авторів «обмежувалося» певними установами («наголошують у Генштабі», «у Міністерстві реінтеграції кажуть», «у військовій адміністрації упевнені», «на цьому хлібозаводі розповідають»). Часом було невизначено широким («люди кажуть», «кажуть чиновники», «згадують мешканці»). «Експертним» чи то «фазовим» («за словами експертів», «частина американських аналітиків вважають», «за даними російських правозахисників», «як вважають фахівці-міжнародники» тощо). Те, що стосувалося безпекової конференції, позначалося місцем народження суб’єктивної думки («у Мюнхені особливо підкреслюють...», «заявили тут», «тут говорили»). І було навіть повністю невизначене «передбачають».

Стандарт точності інформації: 37 порушень. Із них 23 — невідповідності між картинкою й текстом. Традиційні «перекривання» повідомлень про ворожі обстріли в багатьох населених пунктах картинками якихось, невідомо яких, із них. Традиційні «перекривання» зведень Генштабу хаотичною нарізкою відео, аж до того, що за кадром ідеться про ворогів, а показують бійців нашої армії. Повідомлення, що українська парламентська делегація не братиме участі в зимовій сесії парламентської асамблеї ОБСЄ через присутність там росіян, навіщось «перекривали» архівними загальними планами сесійної зали Верховної Ради тощо.

Усі чотири прямі ввімкнення з Мюнхена чесно «перекривали» картинкою звідти. Та оскільки ця картинка «жила своїм життям», поки кореспондентка розповідала про різні переговори і заяви на безпековій конференції, то й виходило, що вона казала про Макрона, а показували Блінкена з Кулебою, говорила про Зеленського й Кулебу — показували Кличка, розповідала про протести — показували якихось політиків на балконі та ін. Або таке: кореспондентка казала, що із зустрічі держсекретаря США Блінкена з представником Китаю Ван Ї «немає ані протокольного фото, ані відео». То навіщо було цей блок повідомлення «перекривати» іншою картинкою з конференції?

Було кілька традиційних неточностей. Війну рахували від 24 лютого минулого року, числа називали цифрами. Крім того, в переліку ворожих втрат ведуча новин переплутала місцями дані щодо знищених ворожих літаків і гелікоптерів.

Крім того, всі чотири прямі ввімкнення кореспондентки з Мюнхена «перекривали», як заведено, раніше відзнятим відео. І в усіх чотирьох випадках на цьому відео був титр «наживо», що було брехнею. Особливо наочно це було в четвертому ввімкненні, де кореспондентка підбивала підсумки за всі три дні конференції, тому з титром «наживо» показували відео, відзняте у попередні перед ефіром два дні.

Андрій Орляк у сюжеті казав: «від них нарешті можна очікувати на зброю чи, як сказав прем’єр Ізраїлю, “отих штучок”». Принаймні скрізь, де ці слова Нетаньягу цитувалися, вони звучали трохи інакше, як «військові речі». І була термінологічна неточність у сюжеті Наталії Ярмоли: внутрішніх переселенців вона називала «біженцями».

Стандарт відокремлення фактів від думок. Цей стандарт порушували надзвичайно багато — 240 разів. І більшість із цих порушень (184) були суб’єктивними думками журналістів у новинах. Переважно це були оцінки журналістів. Як правило, суто емоційні: «скандал в Одесі», «викликало хвилю обурення», «дивовижний краєвид», «зіграти в піжмурки зі смертю», «кляті рашисти», «моторошною буденністю», «у жінки шок», «і лише дивом тут нікого не вбило», «мешканцям неймовірно пощастило», «щемливі спогади», «розчулила до сліз», «жахливі злочини» тощо.

Часом «експертні» оцінки («противник активно наступає», «масштабна пожежа», «ворог у звичній для себе манері») і навіть підрахунки: «Але і без підрахунків видно, що сума збитків — це мільйони». «Якщо рахувати збитки російських обстрілів, лише в Херсоні і лише з побитих людських вікон, і лише за одну добу — це сотні тисяч гривень». І «експертні» висновки: «Втрата російського ринку для багатьох компаній справді стала суттєвим випробуванням. Утім геть не катастрофою». І навіть такі несподівані: «китайський візаві ледь не відірвав Шольцу руку». «Коли Ван Ї прощався з Дмитром Кулебою, то подивився йому услід і якось дуже голосно зітхнув».

У 48 випадках журналісти не авторизували своїх думок в авторських матеріалах. Переважно це стосувалося сюжетів тижневика, деякі з них мало не повністю складалися з неавторизованих суб’єктивних міркувань. Наприклад, огляд подій тижня Андрія Орляка із фразами на кшталт: «Поки у Мюнхені лідери вільного світу думають про будівництво стіни з Росією, за кремлівським муром два диктатори влаштовують криве дзеркало Мюнхена». «Водночас ще та політична штучка Євросоюзу прем’єр Угорщини Віктор Орбан теж може шокувати Україну своїм приїздом». Або сюжет Ніни Грушецької: «І саме він став тим каменем, на якому спіткнувся штатний зомбовод Росії». «Та де ж синочки Соловйова, чим зайняті і як там із «патріотизмом» і «бажанням повоювати. Молодшенький, наприклад, уніформу, кирзаки і колір хакі уявляє якось інакше».

І було кілька безпідставних узагальнень: «європейці, здається, налаштовуються», «світ розуміє», «українці рахують гроші як ніколи» тощо.

Стандарт повноти інформації. Порушень цього стандарту було порівняно небагато, лише 8. Представили Олександра Мусієнка лише як «військового (тобто воєнного) експерта». У прямому ввімкненні з Мюнхена на одному із синхронів якусь спікерку не було титровано. Ще в кількох випадках не титрували датами бекґраундове відео.

Стандарт доступності подачі інформації: 7 порушень. Усі були пов’язані з використанням жаргонізмів і термінів, які є зрозумілими не всій аудиторії («ґаджети», «слот», «кейс»).

Інші зауваження

У тижневику «ТСН тиждень» роблять цікавий, інформативний і нетривіальний, як на мене, елемент програми під назвою «Ситуаційна кімната». Цього дня ведуча Алла Мазур обговорювала з воєнкором каналу Андрієм Цаплієнком ситуацію на фронтах, потреби армії в різних видах зброї і ймовірні сценарії наступу ворога і контрнаступів наших військ. До слова, в цьому випадку я свідомо не оцінював з точки зору стандартів слова Андрія Цаплієнка, оскільки тут він виступав у ролі гостя, і радше навіть експерта (з огляду на його колосальний досвід роботи воєнкором). І навіть у такій ролі Цаплієнко, на відміну від багатьох колег по телемарафону, дуже чітко авторизував власні висновки, оцінки та інші міркування.

Таки одного разу забули про фемінітиви: «Дівчина — член громадської організації» (у сюжеті Олени Черняєвої).

Резюме

Новинна складова в ефірному блоці каналу була із 7 репортажних сюжетів, 5 прямих ввімкнень. У студії побувало троє гостей-ньюзмейкерів. Традиційно для каналу було чимало хороших сюжетів. Я би позначив як такі репортажі Антона Коцуконя про бої на околицях Бахмута (оператори Володимир Черенков та Сергій Перфілов) і Івана Петричака про наслідки обстрілів Херсона (оператори Павло Бориско та Олексій Цобар). Спецрепортажі Анастасії Невірної про життя прифронтового села Вищетарасівка на Дніпропетровщині (оператор Владислав Комишин), Оксани Радіонової про розмінування і відбудову звільнених Азербайджаном карабаських земель (оператор Валентин Шилко) і Наталії Ярмоли про Трускавець, де нині майже половина мешканців — це вимушені переселенці (оператор Валентин Шилко). І нариси Наталії Нагорної про загиблого комбата 72-ї бригади Андрія Верхогляда (оператори Даніель Косаковський, Ірина Кривенко і Олександр Вертеба) й Інни Лебеденко про родину, яка в 2022-му змогла вибратися з окупованого Ізюма (оператори Ірина Кривенко, Володимир Парахонський і Валентин Шилко). Крім того, дуже якісно провела інтерв’ю з президентом Польщі Анджеєм Дудою ведуча Наталія Мосейчук.

Порушень стандартів у ефірному блоці каналу було цього дня дуже багато — 360. Найчастіше журналісти нехтували стандартом відокремлення фактів від думок — у 240 випадках. Більшість із них (184) була суб’єктивними думками журналістів у новинах, але за рахунок тижневика чимало було й неавторизованих думок у авторських матеріалах (48). Стандарт достовірності порушували 68 разів, найбільше було узагальнених псевдопосилань на авторство суб’єктивних думок (26 разів), чимало фактичної інформації подавали без посилань на джерела, з узагальненими і з абстрактними псевдопосиланнями. Із 37 порушень стандарту точності бульше двох третин становили невідповідності між картинкою і текстом, решта були фактичні неточності. 8 разів порушували стандарт повноти інформації, 7 разів — стандарт її доступності.

Проявів політичного піару, російських наративів і токсичних медійних персонажів у блоці каналу цієї доби не було.

Телеканал «Рада» (18:00–20:00 і 21:00–24:00) (оцінювалося 5 годин ефіру)

Зміст ефіру

Структура ефірного блоку була інформаційною: кожна година починалася з короткого випуску новин, продовжувалася гостьовою студією. Новини вів Андрій Сініцин, згодом — Олена Морозова. Гостьові студії вели Тетяна Гончарова з Максимом Зборовським, Олеся Ніцевич з Максимом Зборовським, Олександр Шульга (проєкт «Без вас») і Назар Довгий. У блоці були сюжети:

• про прем’єру в Києві документального фільму про оборону міста Суми,
• про відновлення звільненого Лимана,
• про виживання прифронтової Очеретинської громади на Донеччині,
• про Мюнхенську безпекову конференцію,        
• про ChatGPT,
• про те, як діти-переселенці в Чернівцях робили саморобні тризуби,
• про загиблого на війні Юрія Трищука і про волонтерство його матері.

Прямих ввімкнень не було.

Гостями блоку були:

• Олександр Толоконніков, начальник управління внутрішньої та інформаційної політики Херсонської обласної військової адміністрації, про наслідки ворожих обстрілів Херсона і області і стан поранених у Бургунці, про організацію евакуації літніх людей з Херсона і прифронтових міст і сіл області.
• Олександра Азархіна, заступниця міністра розвитку громад, територій та інфраструктури, про розгляд у парламенті законопроєкту щодо компенсації за втрачене житло.
• Тарас Савченко, тимчасовий виконувач обов’язків голови Сумської ОВА, про ситуацію з обстрілами у прикордонних населених пунктах області, про розмінування звільнених від окупації територій області, про затверджену стратегію відбудови Сумщини.
• Сергій Гамалій, начальник Хмельницької ОВА, про ліквідацію наслідків суботньої ракетної атаки по Хмельницькому, про прийом областю вимушених переселенців, про волонтерський рух на Хмельниччині.
• Лаурінас Кащунас, голова Комітету національної безпеки та оборони Сейму Литви, про повільність окремих країн Заходу в збройній підтримці України, про занадто повільний перехід західних економік на воєнні рейки.
• Володимир Кудрицький, голова правління «Укренерго», про відсутність дефіциту в енергосистемі, про те, що відімкнень не планується, про заміри, які проводить «Укренерго»,
• Марк Рютте, прем’єр-міністр Нідерландів, про другий приїзд до України протягом повномасштабної війни, про єдину «червону лінію» в допомозі НАТО Україні, про дискусію щодо постачання бойових літаків Україні, про брехню російської пропаганди про «війну Росії з НАТО», про постачання танків і систем протиповітряної оборони, про перспективи постачання літаків, про навчання українських військових, про майбутні відносини Європи з Росією, про імовірність покарання Путіна (записане інтерв’ю Вадима Колодійчука).
• Федір Веніславський, член Комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, про зміни настроїв щодо війни у російському суспільстві, про мотивації російських нацменшин воювати за Росію, про російський міф про «один народ».
• Андрій Мельник, заступник міністра закордонних справ, про ядерні погрози Росії, про майбутній візит Байдена в Європу, про підсумки Мюнхенської безпекової конференції, про перспективи ухвалення рішень щодо постачання Україні далекобійної зброї та літаків.
• Роман Костенко, секретар Комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, полковник СБУ, про враження від участі в Мюнхенській безпековій конференції, про перспективи надання Україні літаків та далекобійної зброї, про позицію Китаю щодо російсько-української війни.
• Юрій Ігнат, речник командування Повітряних сил, про тактику ворожих ракетних ударів протягом останнього тижня, про хибність тверджень щодо накопичення російської авіації біля кордонів, про загрози застосування Росією тактичної ядерної зброї, про іранські балістичні ракети, про повітряні кулі ворога.
• Наталія Гуменюк, речниця Оперативного командування «Південь», про ситуацію з кораблями-ракетоносіями у Чорному морі, про ворожі обстріли Херсонщини, Очаківської та Куцурубської громад Миколаївщини, про інциденти з врученням повісток в Одеському регіоні, про формування «Гвардії наступу».
• Андрій Ковальов, пресофіцер 112-ї бригади територіальної оборони, кандидат політичних наук, про зміни настроїв щодо війни у російському суспільстві, про порівняння українського патріотизму з російським підневоленням, про російський міф про «один народ».
• Андрій Шаповалов, виконувач обов’язків керівника Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки і оборони, про останні наративи російської пропаганди щодо цілей війни проти України.
• Джон Гербст, посол США в Україні в 2003–2006 роках, про значення запланованого візиту президента Байдена до Європи, про ядерні погрози Росії на тлі майбутнього візиту американського президента.
• Віра Константинова, політологиня-міжнародниця, про участь китайського представника Ван Ї в Мюнхенській безпековій конференції, про можливий зміст китайського «мирного плану» щодо війни в Україні, про очікування від візиту Байдена до Польщі, про перспективи президентських виборів у Туреччині.
• Іван Ступак, воєнний експерт Українського інституту майбутнього, консультант Комітету ВР з питань нацбезпеки, про підсумки Мюнхенської безпекової конференції, про обіцяні британським прем’єром Сунаком британських далекобійних ракет, про можливості звільнення Криму, про майбутнє повне озброєння української армії західною зброєю.
• Борис Черкас, командир роти 241-ї бригади, доктор історичних наук, про відсутність прямих історичних паралелей нинішньої війни з Росією, про розпад Росії як єдиний запобіжник для подібних війн у майбутньому, про російський міф «один народ».
• Євген Оропай, командир роти батальйону «Свобода» Національної гвардії, про ситуацію на донецькій ділянці фронту, зокрема під Бахмутом, про виснаження українських сил, про необхідність поповнення.
• Злата Огнєвіч, співачка, як рік великої війни вплинув на творчість.
• Раміль Насіров, учасник гурту «Курган і агрегат», волонтер, про волонтерство для армії, про основні потреби військових на фронті, про проблеми з завезенням рацій.

 

Крім того, в ефірі було відеозвернення президента Володимира Зеленського.

Порушення стандартів

Стандарт достовірності інформації порушували цього вечора 60 разів. В 13 випадках посилалися на сторінки в соцмережах та на телеграм-канали. Зокрема й повністю анонімні посилання на кшталт: «Про це повідомила Бердянська міська рада. У фейсбуці написали: в соціальних мережах бердянці повідомляють...» Або «відео захисники виклали у фейсбуці». І використовували відео з анонімних телеграм-каналів.

Найбільше порушень стандарту були узагальненими розмитими псевдопосиланнями. Всі вони були посиланнями на різні стуктури. Було одне абстрактне псевдопосилання «ще раніше нібито була інформація». В 11 випадках подавали фактичну інформацію без будь-яких посилань. Узагальнених псевдопосилань на авторство суб’єктивної думки було 16. З найбільш яскравих: «заспокоюють в «Укренерго», «у Польщі подейкують». І найбільш «достовірне»: «Самі ж окупанти назвали причиною займання електрозамикання».

Стандарт точності інформації. З 35 порушень стандарту 25 були невідповідностями між текстами журналістів і картинками. Багато було повідомлень, у яких розповідалося про обстріли кількох населених пунктів, а показували фото чи відео якихось з них, причому невідомо яких.

Ведучий Назар Довгий сказав: «Хто і досі веде бізнес із росіянами, сідає за один стіл із Путіним, або ж тисне тому самому Лаврову руку, — таке саме зло, напевне, як і вони. І хоч би що вони говорили, дія красномовніша за слова». А в цей момент показували держсекретаря США Блінкена і українського міністра закордонних справ Кулебу на Мюнхенській безпековій конференції. А на тексті «Це стосується всіх, від західних торговельних мереж, які фінансують російську армію» показували президента Зеленського. А під слова ведучого «і до глобальної співпраці з Росією в сегменті ядерних технологій та енергоресурсів» — показували британського прем’єра Сунака. Оце вже вершина майстерності «перекривання» тексту картинкою!

Або ж ведучий розповідав про політиків, які брали участь у Мюнхенській безпековій конференції, і все це, звісно, «перекривалося» хаотичною нарізкою відео звідти, тож коли ведучий говорив про Пісторіуса — показували Блінкена, говорив про Фон дер Ляєн — показували Бербок, казав про Макрона — показували Фон дер Ляєн тощо.

У 7 випадках невідповідності були в приречених на це спробах «ілюструвати» розмови з гостями. Чиновник Херсонської ОВА розповідав про наслідки обстрілів Берислава, а показували фото, якими перед тим уже двічі ілюстрували повідомлення про обстріл Херсона. Розмову з керівником «Укренерго» про роботу енергосистеми «ілюстрували» навіщось відео павербанків на зарядці, вечірніх вулиць, денних вулиць тощо. Розмову з нардепом Романом Костенком, як і розмову з міжнародницею Вірою Константиновою про Мюнхенську безпекову конференцію, «ілюстрували» відео звідти, але це відео в конкретиці ніяк не «дружило» зі словами гостей.

Фактичні неточності були такі: ведучий Максим Зборовський називав росіян «орками», що є підміною понять. І двічі забували, що війна почалася в 2014 році.

Стандарт відокремлення фактів від думок

Цей стандарт порушували 70 разів. 48 із них — у новинах. Тут традиційно було чимало емоційних оцінок: «російські варвари», «місто буквально перетворилося на руїни», «стрімко здобув популярність у світі», «просто дивом не постраждала» тощо. Або ж «експертні»: «Цьогоріч у Мюнхені про дипломатію вже не йдеться». «Захід засвоїв урок».

І було чимало не авторизованих суб’єктивних думок ведучих гостьових студій. Приклади: «Ясно, що ми вже не боїмося ані ядерного шантажу, ми до нього якось звикли, коли довго лякають і повторюють одне й те саме. Ясно, що в божевілля свого ворога ми віримо і його вже приймаємо» — ведуча Тетяна Гончарова. Або ведучий Максим Зборовський: «В певних регіонах протягом дня, не вимикали світло, за різними графіками це відбувалося. І робилося це задля того, щоб зрозуміти рівні споживання із постійним доступом до електроенергії. Тобто це як було 17 лютого у Києві, впродовж дня світло не вимикалося. Якби, скажімо, були певні графіки, то кияни б відчули це, ну і звичайно оцінили б. Зараз нам погода допомагає, нам допомагає генерація електроенергії, і тому впродовж тижня, коли не вимикалось світло, це не так було відчутно». (Принагідно скажу, що такий «каракуль думки» ведучого в «преамбулі» до запитання гостю — керівнику «Укренерго» — осягнути надзвичайно важко. Мені було дуже цікаво спостерігати за реакціями гостя, який напружено намагався зрозуміти, що ж хоче запитати в нього ведучий).

Стандарт повноти інформації порушували 4 рази. Ведучий представляв Федора Веніславського як «члена Комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки», а забув згадати, що йдеться про комітет Верховної Ради. Без цієї згадки представлення було критично неповним. Також було не досить представляти Віру Константинову лише як «політолога-міжнародника» (не кажучи вже про те, що вона — не чоловік, а жінка). І ще в сюжеті Єви Миронової на відео не було інтершуму.

Стандарт доступності подачі інформації. Чотири порушення стандарту були, коли ведучий озвучував дані якогось соцопитування про ставлення росіян до війни проти України, відповідну інфографіку вирішили показати вже тоді, коли говорив гість.

 

Сама ця інфографіка насправді для хоч якогось розуміння тенденцій точно примусила глядачів замислитися, а в цей час за кадром гість говорив про зовсім інше. Тобто у глядача тут був (поганий) вибір: або слухати, що каже гість, або ж таки намагатись зрозуміти значення соціологічних даних на картинці. Це неправильний підхід. Ця табличка на екрані мала би коментуватися за кадром поясненням тенденцій із прив’язкою до конкретних показників. У такий спосіб подавали чотири різні таблиці.

І ще ведучий Максим Зборовський казав: «дизайнерів хендмейд-тризубів». Боюсь, далеко не вся аудиторія послуговується цим жаргонізмом. Та й навіщо він, коли є притомні українські відповідники?

Стандарт оперативності. Не розумію, в чому був сенс повідомляти о 19-й вечора неділі про ракетний удар по Хмельницькому, який стався вдень у суботу, без жодної бодай якоїсь нової інформації.

Інші зауваження

Геотитри і титри архіву, як і раніше, розташовані на екрані так, що ховаються за логотипами на інших каналах, які є учасниками телемарафону.

Я і досі не можу зрозуміти, в чому сенс на початку гостьової студії давати ті ж БЗ, які щойно йшли в новинах (і, до речі, дослівно і з тими ж порушеннями стандартів).

Не було фемінітивів: «З Наталею Гуменюк, пресофіцером Оперативного командування «Південь» (ведучий Максим Зборовський). «Президент Молдови Мая Санду» (ведучий Андрій Сініцин). «Світлана Крачило, дизайнер», «Тетяна Мінаєва, кандидат історичних наук» (у сюжеті Івана Сірецького). «Венді Шерман, заступник держсекретаря США» (титр). «З Вірою Константиновою, політологом-міжнародником» (ведучий Назар Довгий і в титрі).

Елементи політичного піару

Повідомлення, що президент Володимир Зеленський написав у своїх телеграмі і твітері про розмову з президентом Франції Еманюелєм Макроном, не містило в собі жодної принципової новини, крім самого факту розмови і тем, які обговорювалися. Зовсім необов’язкове повідомлення із суто новинної точки зору. Тим більше, що президент насправді щодня спілкується телефоном з багатьма західними лідерами. Двічі в ефірі.

Резюме

Новинною складовою каналу були один репортажний сюжеті два спецрепортажі, прямих ввімкнень не було, натомість у гостях каналу побували цієї доби 10 ньюзмейкерів. Із сюжетів я би відзначив спецрепортаж Катерини Кусмарової про відновлення звільненого Лимана (оператор Дмитро Позняков). Ведучий Вадим Колодійчук якісно брав інтерв’ю у прем’єр-міністра Нідерландів Марка Рютте.

У блоці каналу було цієї доби 175 порушень стандартів. Найбільше журналісти каналу порушували стандарт відокремлення фактів від думок — 70 разів. Причому тут було як і чимало порушень у новинах, так і не авторизованих суб’єктивних думок ведучих гостьових студій. Стандарт достовірності порушували 60 разів, найбільше було узагальнень — як «посилань» на джерела фактичної інформації, так і на авторство суб’єктивних думок. Стандарт точності порушували 35 разів. Переважно це були невідповідності тексту і картинки в новинах, а також невідповідності «ілюстративних» картинок до розмов з гостями. Порушень інших стандартів було небагато.

У блоці було два «порожні» повідомлення про те, що президент Зеленський поговорив з президентом Макроном. Це не новина.

Російських наративів в ефірному блоці каналу цієї доби не було. Гостьові студії вели токсичні ведучі — Тетяна Гончарова, Максим Зборовський і Назар Довгий.

Важливі події / теми, які не були озвучені в телемарафоні 19 лютого

Білий дім порадив Україні не затягувати з контрнаступом, — Politico.

Причиною смерті Міністра закордонних справ Білорусі Макея було самогубство.

Окупанти в Маріуполі знищують книги з бібліотечних фондів університету, — міськрада.

Мобілізований з Тернополя загинув на фронті протягом місяця, ТЦК проводить перевірку.

80% поляків підтримують політику уряду щодо допомоги Україні, — соцопитування.

Швейцарці розділились у питанні, чи потрібно надавати більше допомоги Україні.

Перші танки AMX-10RC будуть в Україні за тиждень, — міністр оборони Франції.

До квітня Україна отримає не більше 50 з обіцяних танків Leopard, — The Times

Російський шпигун у німецькій розвідці мав надати Росії координати українських HIMARS та IRIS-T

Орбан: Угорщина буде і далі торгувати з Росією, а Європа «сповзає у війну двох слов’янських країн».

У Криму родичі масово скаржаться на порушення прав мобілізованих, — Генштаб.

Росія не платить своїм добровольцям на війні в Україні, — ISW.

Канали в ефірі спільного телемарафону (порівняння)

Структура ефірних блоків. Структура ефірного блоку каналу «Ми — Україна» була такою ж, як завжди: починався ефір з 30-хвилинного випуску новин, далі була півторагодинна гостьова студія, 15-хвилинний випуск новин і 1 година 45 хвилин гостьової, 15-хвилинний випуск новин і 1 година 45 хвилин гостьової.

Перші чотири години блоку Суспільного починалися з 15–20-хвилинних випусків новин, продовжувалися гостьовими студіями, дві останні години були суцільні гостьові студії. Схоже, Суспільне, як і деякі інші виробники марафону, копіює в цьому слоті (6:00–12:00) логіку ефірної сітки лінійного каналу. Ідея така собі. Бо випуски новин є в першій половині блоку, а в другій, коли якраз відбувається купа ранкових подій, випусків новин немає. Це не сітка інформаційного каналу, яким має бути телемарафон.

Структура блоку каналу «1+1» була вже усталеною: 30 хвилин новин і 30 хвилин гостьової студії, потім двічі — годинний випуск новин і годинна гостьова, і знову пів години новин і пів години гостьової. О 20:00 (вже у блоці телеканалу «Рада») був підсумковий тижневик «ТСН Тиждень».

Структура блоку каналу «Рада» була інформаційною: кожна ефірна година починалася з короткого випуску новин, продовжувалася гостьовою студією.

Новинна складова. Новинна складова ефірного блоку телеканалу «Ми — Україна» складалася лише з двох репортажних сюжетів і з одного гостя-ньюзмейкера (із 17 гостей загалом). Відверто слабко для формату інформаційного каналу.

Новинна складова блоку Суспільного була такою: 4 репортажні сюжети і 2 прямі ввімкнення, 11 гостей-ньюзмейкерів.

Новинна складова у блоці каналу «1+1» була із 7 репортажних сюжетів, 5 прямих ввімкнень. У студії побувало троє гостей-ньюзмейкерів.

Новинною складовою блоку телеканалу «Рада» були один репортажний сюжеті два спецрепортажі, прямих ввімкнень не було, у гостях каналу побували цієї доби 10 ньюзмейкерів.

Гостьові студії. В гостях у каналу «Ми — Україна» цієї ночі побувало 17 людей. Лише один з них був ньюзмейкером, три — речники, 11 експертів, один журналіст і один учасник подій.

У гостьових студіях Суспільного цього дня побувало загалом 27 гостей. Із них 11 були ньюзмейкерами, одна речниця, 8 експертів і 7 учасників різних подій.

У гостях у каналу «1+1» цього дня побувало 13 людей. З них троє були ньюзмейкерами, один речник, три експерти, журналіст і 5 учасників різних подій.

У гостьових студіях телеканалу «Рада» загалом цієї доби побував 21 гість. Ньюзмейкерів було 10, двоє речників, 6 експертів і три учасники подій.

Порушення стандартів. Порушень стандартів у ефірному блоці каналу «Ми — Україна» було загалом 199. Найчастіше журналісти каналу порушували стандарт відокремлення фактів від думок (124 рази), переважно це були суб’єктивні думки журналістів у новинах. 37 разів порушували стандарт достовірності інформації, найбільше узагальненими розмитими псевдопосиланнями на джерела фактів і узагальненими псевдопосиланнями на авторство суб’єктивних думок. Із 32 порушень стандарту точності більшість були невідповідностями між текстом і картинкою. 5 разів порушували стандарт повноти.

Цієї доби порушень стандартів у блоці Суспільного було менше, ніж раніше, загалом 41. Найчастіше порушували стандарт точності інформації — 20 разів, із них найбільше порушень припадало на спроби «ілюструвати» картинкою розмови з гостями. Стандарт достовірності порушували 11 разів, найбільше було посилань на інтернет і узагальнених розмитих псевдопосилань. Стандарт відокремлення фактів від думок порушили лише 6 разів, стандарт доступності 4 рази. Інші стандарти не порушували.

Порушень стандартів у блоці каналу «1+1» було цього дня дуже багато — 360. Найчастіше журналісти нехтували стандартом відокремлення фактів від думок — у 240 випадках. Більшість із них (184) була суб’єктивними думками журналістів у новинах, але за рахунок тижневика чимало було й неавторизованих думок у авторських матеріалах (48). Стандарт достовірності порушували 68 разів, найбільше було узагальнених псевдопосилань на авторство суб’єктивних думок (26 разів), чимало фактичної інформації подавали без посилань на джерела, з узагальненими і з абстрактними псевдопосиланнями. Із 37 порушень стандарту точності більше двох третин становили невідповідності між картинкою і текстом, решта — фактичні неточності. 8 разів порушували стандарт повноти інформації, 7 разів — стандарт її доступності.

У блоці каналу «Рада» було цієї доби 175 порушень стандартів. Найбільше порушували стандарт відокремлення фактів від думок — 70 разів. Причому тут було як і чимало порушень в новинах, так і не авторизованих суб’єктивних думок ведучих гостьових студій. Стандарт достовірності порушували 60 разів, найбільше було узагальнень — як «посилань» на джерела фактичної інформації, так і на авторство суб’єктивних думок. Стандарт точності порушували 35 разів. Переважно це були невідповідності тексту і картинки в новинах, а також невідповідності «ілюстративних» картинок до розмов із гостями. Порушень інших стандартів було небагато.

Прояви політичного піару. У блоці каналу «Ми — Україна» було три прояви політичного піару — тричі показували «паркетне» БЗ про онлайн-виступ керівника Офісу президента Андрія Єрмака на Мюнхенській безпековій конференції.

Проявів політичного піару цієї доби не було в ефірних блоках Суспільного і «1+1».

У блоці каналу «Рада» було два інформаційно порожніх повідомлення про те, що президент Зеленський поговорив телефоном із президентом Франції Макроном. Це не новина, а «паркетна» позитивна згадка про президента.

Російські наративи і токсичні медіаперсонажі.Російських наративів та токсичних медіаперсонажів у блоках «Ми — Україна», Суспільного і «1+1» цієї доби не було.

Російських наративів у блоці каналу «Рада» цієї доби не було; гостьові студії вели троє токсичних ведучих, які раніше працювали на проросійських каналах.

Скриншот відео: «Факти» ICTV / ютуб