7 жовтня в Оболонському районному суді тривав розгляд справи за позовом Олександра Наймана – проректора Єврейського народного університету ім. Маймоніда – до директора Інституту Міжрегіональної академії управління персоналом Василя Яременка, за публікації якого Шевченківський райсуд ухвалив рішення про закриття газети “Сільські вісті”. Інтереси Яременка в суді представляє адвокат Веніамін Капельніков.

Нагадаємо, що предметом спору даної справи є статті професора Яременка в газеті "Сільські вісті" ("Євреї в Україні сьогодні: реальність без міфів") та у журналі "Персонал" ("Іван Франко супроти сучасного сіонізму"). Олександр Найман вимагає спростування відомостей, що, на його думку, не відповідають дійсності й принижують його честь та гідність, та 1700 гривень моральної шкоди.

Судове засідання як розпочалося, так і закінчилося розглядом клопотань. Спочатку Олександр Найман звернувся до суду з проханням долучити до справи висновок Інституту політичних та етнонаціональних досліджень щодо статей в журналі "Персонал". Після відмови у задоволенні клопотання, через те, що документ не містить печатки Інституту і є неналежним доказом по справі, Найман надав суду інший експертний висновок статей Яременка, зроблений працівником цього ж Інституту (Л. Нагорною) і надрукований в газеті "Ходошот".

Після нетривалої дискусії між позивачем й відповідачем щодо того, чи можна вважати наукову точку зору експертним висновком, Капельніков наголосив, що ці висновки не стосуються суті спору: "Предметом спору не є визначення чи розпалюють, чи не розпалюють національну ворожнечу, цим займатиметься прокурор. Предметом спору є спростування відомостей, які не відповідають дійсності в статтях Яременка".

Клопотання не було задоволене, суддя Сергій Буравльов відмову аргументував так: "Ця стаття не може бути доказом по справі, бо науковий співробітник Нагорна не є експертом, і в своїй статті висловлювала власну думку".

Далі настала черга клопотань представника відповідача. Веніамін Капельніков наголосив на тому, що статті професора Яременка, які є предметом спору у цій справі ("Євреї в Україні сьогодні: реальність без міфів" та "Іван Франко супроти сучасного сіонізму"), і які, на думку позивача, містять образливі твердження, були написані у відповідь на певні публікації Наймана. Тому адвокат попросив направити на історичну експертизу статтю позивача "Социально-исторические предпосылки антиеврейской коллаборации". "Бо дана стаття, яка цитувалася Яременком, викликає сумніви щодо науковості Наймана. І ми справді знатимемо, чи дійсно Яременко дає оцінку тим дурницям, що там написані", - зазначив представник відповідача.

Олександр Найман був упевнений, що вислови Яременка прив'язані до іншої його статті, тому він запитував Капельнікова, звідки ці цитати. З такою кількістю статей і пояснень обох сторін суддя не зразу розібрався, тому, поки він з'ясовував про які цитати йдеться, Найман і Капельніков перейшли до іншого спору. Капельніков стверджував, що реакція Яременка на публікації Наймана була закономірною, оскільки він назвав "українців зоологічними антисемітами". Ці слова Олександр Найман назвав "брехнею в суді" і попросив знайти їх в тексті.

Суперечка тривала. Запитання й відповіді сторін остаточно заплутались і загубилися у різних статтях і цитатах, однак суддя повернув їх до поставленого питання: "Чи варто робити історичну експертизу?"

На це Найман зазначив: "Відповідач навмисне затягує справу спочатку через неявку, а далі через експертизу, яка не має відношення до суті спору. Відповідач до цього не згадував мою статтю "Социально-исторические предпосылки антиеврейской коллаборации", бо це не стосується нашої справи. Вимога провести експертизу спрямована на затягування судового процессу. І жодна експертиза не може кваліфікувати фах дослідника. Мій фах засвідчує диплом, – а далі додав – Відповідач, назвавши мене неуком, повинен мати підтвердження своїх слів тоді, коли це писав. А якщо він цього підтвердження не мав, тоді вони є наклепом, викладеним в образливій формі, і ніяка експертиза постфактум не може нічого змінити в цьому питанні".

Питання з експертизою залишалось відкритим. Суддя попрямував до дорадчої кімнати, а засідання було перенесене на наступний день.

Друга серія судового слухання 8 жовтня розпочалося оголошенням ухвали, де в клопотанні позивача було відмовлено, оскільки в історичній експертизі, на думку суду, немає потреби.

Далі відповідачі висловили інше клопотання щодо витребування з каналу "1+1" відео, щоб з'ясувати достовірність відомостей в статтях Яременка.

Як вже повідомляла "Детектор медіа" у статті Василя Яременка “Іван Франко супроти сучасного сіонізму”, що була надрукована в журналі “Персонал” і є предметом спору, йдеться: “Ми недавно побачили, як під час дискусії на каналі “1+1” „главный ученый секретарь” і ”проректор” кричав: “Антисемітський прихвостень!” – коли прямо в телестудії отримав у писок від здорованя із “Бейтару”, який назвав Наймана “лайном” і розповів, що в радянські часи Найман займався антисіоністською пропагандою”. Олександр Найман наголошує, що цього ніколи не було, і вимагає спростування цих рядків.

Позивач наполягав на тому, щоб це відео не стало причиною затягнення справи. Далі він представив суду уточнення позивних вимог. Однак представник відповідача зауважив, що йому потрібен час для ознайомлення з цим документом. І слухання знову було перенесене на 2 листопада.

"Детектор медіа"