Винахідник пристрою, який охрестили «машиною часу» – інженер і президент компанії «Прайм імідж інкорпорейтед» з каліфорнійського міста Сан Хосе Білл Хендершот.

Принцип роботи пристрою грунтується на викресленні усього одного кадру в секунду. Щоб пришвидшення телепрограми було непомітним, пристрій стискає не менш як 22 хвилинну програму (найрозповсюдженіший хронометраж передачі для півгодинного слоту без врахування часу на рекламу), і таким чином в ефірі вивільняється 30 секунд для ще одного рекламного ролика. «На око це непомітно», - упевнений винахідник і додає. – «Це було чудово доведено, коли результати показали багатьом продюсерам і акторам телесеріалів, які не помітили жодного пришвидшення у своїх програмах».

Хендершот продав вже майже 100 «машин часу» різним телестанціям Америки. Ціна пристрою $93,000. Якщо станція використовує пристрій 2-3 рази на добу (винахідник не радить це робити частіше), «машина часу» окупає себе за 2 місяці.

Впровадження «машин часу» могло й не викликати жодного публічного резонансу в Америці, якби не виступ у пресі одного прискіпливого репортера, який минулого жовтня висвітлював один матч з американського футболу. Він помітив, що гра, яку він бачив на власні очі, і її показ на місцевому каналі KDKA мережі Сі-Бі-Ес, різняться в часі. Пітсбурзька станція вдалася до використання «машини часу», оскільки переживала фінансову скруту відтоді, як Національна футбольна ліга скоротила час для телевізійної реклами під час показу матчів ліги.

Після цього «машина часу» потрапила під пильну увагу Американської асоціації рекламних агенцій, яка ініціювала розслідування з метою з’ясувати, як широко новий пристрій використовується на телебаченні. Якщо мовники використовують «машину часу» для пришвидшення телепрограм, то вони можуть пришвидшувати й рекламні ролики», - каже Кеті Кроуфорд, виконавчий віце-президент рекламної агенції «Initiative Media». «Рекламодавці, які платять за 30 секунд реклами, хочуть бачити на екрані саме 30 секунд своєї реклами, а не 29!», - каже вона. Зі свого боку винахідник пристрою Білл Хендершот заявив, що телеканали не використовують «машину часу» для пришвидшення рекламних блоків.

Самі ж рекламодавці загалом визнають, що «машина часу» є прогресивним винаходом. Минулого тижня багато хто з них навіть перейнявся можливістю купити на телеканалах зайвий рекламний час, адже чим більша кількість реклами на екрані, тим менше шансів, що звернуть увагу на якийсь конкретний ролик. ``І це може означати зменшення інтересу рекламодавців до телебачення і зацікавленість у інших медіа», - каже Кроуфорд. – «Те, що станції вважають вдалим нововведенням, насправді може виявитися згубним''

Тим часом мережа Сі-Бі-Ес дала задній хід і без розголосу наказала своїм станціям утриматися від використання «машин часу», і незабаром очікуються звільнення з посад кількох мережевих менеджерів.

Але винахідник Хендершот не драматизує ситуацію. На його думку, «машина часу» не позбавляє глядачів права дивитися телепередачі у повному обсязі. Він каже, що його пристрій не настільки поганий, як те, що станції під час ефіру вирізають цілі шматки серіалів і кінофільмів. Хендершот запевняє, що на ринку США є великі рекламодавці, які зацікавлені у купівлі додаткового ефіру на станціях, що взяли на озброєння його винахід. ``Телебачення - це комерційна індустрія,'' – каже він. - ``Американці можуть бачити в своїй країні вільне телебачення, бо за нього хтось платить».