Починаючи з 24 лютого «Детектор медіа» моніторить українські соцмережі та у щоденному режимі документує хроніку російської дезінформації навколо військового наступу Росії на Україну. Нещодавно ми почали робити також щотижневі огляди.
За тиждень із 6 по 14 листопада 2022 року аналітики та аналітикині «Детектора медіа» зафіксували близько пів сотні дезінформаційних вкидів, які російські пропагандисти поширюють задля досягнення політичних цілей Росії. Цього тижня російські пропагандисти переконували світ, що Херсон, який звільнила від окупації українська армія, залишатиметься російським; називали причини, чому Україні не варто вступати в НАТО; стверджували, що Маріуполь завжди був російським містом, а української мови нібито ніколи не існувало.
Читайте огляди російської дезінформації за попередні тижні: 26 вересня — 2 жовтня; 3–9 жовтня, 10–17 жовтня, 17–24 жовтня, 24–31 жовтня, 31 жовтня — 6 листопада.
Найгарячішою темою цього тижня стало визволення Херсона. Росія та її штатні пропагандисти не вміють визнавати власних поразок і роблять усе можливе, щоб пояснити, як так сталося, що Україні вдалося звільнити Херсон. Зокрема, пропагандисти запевняли, що Херсон і далі залишається частиною Росії, попри те, що в місто зайшла українська армія. Мовляв, мешканці Херсона зробили свій вибір на так званому референдумі щодо приєднання до Росії. Проте насправді Херсонська область є частиною суверенної України. У світі не визнають результатів незаконних референдумів. Міжнародне право визнає українські кордони, встановлені у 1991 році. Тобто українські закони поширюються зараз і на Херсонщину.
Росіяни поширювали й фейк, що всі відео зі звільненого Херсона нібито постановочні. У повідомленнях ішлося, що українська розвідка нібито заздалегідь домовилася з місцевими волонтерами про підготовку до приходу української армії, тож активісти відзняли постановочні відео. Буцімто поневолених українців змушують вдавати радість. Насправді ж Генштаб української армії опублікував серію відео зі звільненого Херсона. Відео створено у п’ятницю, 11 листопада, о 15:24, в день визволення Херсона, про що свідчать його вихідні дані. Тобто про зняте заздалегідь відео не може йтися. Крім цього, такі відео публікувалися й із раніше звільненої Харківщини. Пропагандисти й тоді називали їх фейковими.
Російські пропагандисти після звільнення Херсона від їхньої армії не лише вигадували байки про «російське місто», а й залякували місцевих так званими чистками, які нібито проводитимуть українські військові. Про таке пишуть проросійські телеграм-канали в контексті звільнення правобережної частини Херсонщини. Мовляв, із приходом української армії почнуться постійні обстріли цивільних. Пропагандисти стверджували, що «десяткам тисяч» мешканців Херсонщини, які співпрацювали з росіянами, невдовзі прийде «кінець». Такі ж залякування від пропагандистів були й у вересні, коли українська армія звільнила від російських окупантів Харківщину. А до того таку ж тактику пропагандисти використовували під час звільнення Чернігівщини та Київщини. Агітпроп у такий спосіб підживлює наратив, що українці — нацисти, готові вбивати своїх громадян за будь-яку співпрацю з Росією. Також, поширюючи інформацію про «карателів», росіяни намагаються приховати інформацію про злочини російської армії на тимчасово окупованих територіях. Мовляв, якщо там і гинули люди, то вже від рук української армії.
Також цього тижня пропагандисти намагалися переконати українців, що вступати до НАТО не потрібно. Назвали аж шість причин того, чому Україні й НАТО не по дорозі, в одному відео. У ньому, зокрема, йдеться, що через вступ України до НАТО ЄС нібито буде змушений зупинити реформу «зеленої» енергетики, оскільки надані гроші будуть спрямовані на відновлення України; оплачуватиме допомогу Україні від НАТО коштом державних медичних програм. Проте автором цього відео є не European Security & Defence College — орган ЄС, що забезпечує навчання у сфері спільної безпеки, як стверджують пропагандисти. Також неправдивими є твердження, які поширюють у відео. Вступ України до НАТО та вступ до ЄС не є взаємопов’язаними процесами. До НАТО входять не лише країни ЄС. Тож автори відео маніпулюють причинно-наслідковими зв’язками.
Цього тижня пропаганда вкотре стверджувала, що проти Росії в Україні воює не лише українська армія, а й війська інших держав, зокрема США. У соціальних мережах писали, що нібито американські військові вже перебувають на території України. Також користувачі соцмереж стверджували, що Джо Байден «наближає Третю світову війну» або ж «ризикує життям американців, щоб відмити долари платників податків задля збагачення себе, своєї сім’ї та своїх корумпованих союзників». Хоча насправді військовослужбовці США перевіряють доставлення та розподіл зброї в Україні. Немає жодних доказів присутності бойових сил США в країні, зазначають фактчекери Reuters. Проте пропагандистам вигідно заявляти, що російська армія воює не з українськими військовими, а з арміями «третіх країн»: Польщі, Німеччини, США або ж із силами НАТО. У такий спосіб російські пропагандисти виправдовують власні поразки й підживлюють наратив, що війну з Росією насправді веде не Україна, а колективний Захід.
«Російський Маріуполь та штучна українська»
За версією російської пропаганди, Маріуполь — це давнє російське місто. Таку тезу поширив російський президент Володимир Путін, після чого її розтиражували російські пропагандистські медіа. Путін переконаний, що Маріуполь — давнє російське місто. Він також стверджує, що місто заснував Петро I та створив там свою першу військову флотилію. Насправді в російській історіографії Маріуполь як місто в Російській імперії було закладено в 1778 році, вже за Катерини Другої. Тоді місто називали Павловськ. Однак цьому передувало існування на цій території Кальміуської слободи — території запорізьких козаків із поселенням Домаха і фортецею Кальміус. Російська влада переселяла на ці території християн із Криму, насамперед греків. Також перша флотилія в Маріуполі з’явилася не за Петра й навіть не за Катерини, а лише в роки громадянської війни. Путіну вигідно поширювати тези, що Маріуполь — російське місто як тепер, так і 100 чи 200 років тому. Мовляв, проти історії не підеш. Так пропагандисти намагаються утвердити наратив, що Росія не анексує території України, а лише повертає свої історичні й законні землі.
Підтверджувати «російськість» України пропагандисти продовжили поширенням фейків, що української мови не існує, а всі на території говорили російською; що українська — мова селюків; штучно створена тощо. Російські пропагандисти часто пишуть, що мова нібито не має значення, що російська та українська є найспорідненішими мовами. Нібито мова не впливає на національну та культурну ідентичність. Проте насправді мовні утиски століттями були одним із головних інструментів боротьби Росії проти України. Українська — самобутня слов’янська мова. Вона ніколи не була штучною, а діалекти української мови ніколи не були діалектами російської. Однак пропагандистам вигідно просувати тезу, що українська — штучна й нав’язана, а на території України всі з давніх давен говорили російською. Такі меседжі допомагають просувати наратив, що Україна — не самостійна й окрема держава, а частина Росії, тож українці — це росіяни. Недавно пропагандисти вже ширили меседжі, що українці — це оскаженілі росіяни.
Цього тижня Росія також створювала видимість, що Україна не важлива для світу держава. Зокрема, поширюючи фейки, що експорт зерна з України ніяк не впливає на загальну продовольчу ситуацію в світі. Мовляв, значення українського зерна для світу перебільшено, адже частка експорту зерна України у світовому споживанні незначна, й це не може серйозно вплинути на ціни. Проте насправді зупинення постачання зерна внаслідок блокади Росією українських портів спричинило стрімке зростання цін на нього. До середини травня експортні ціни на пшеницю та кукурудзу сягнули безпрецедентних висот. Ціни зменшилися після підписання зернової угоди між Туреччиною, Україною, Росією та ООН. Російська пропаганда намагається використовувати питання постачання українського зерна на світовий ринок для тиску на світову спільноту. Проте проблеми з постачанням почалися саме через Росію, адже вона розпочала війну в Україні й провокує у такий спосіб продовольчу кризу.
Багато пропагандисти маніпулювали цього тижня й темою відключень електроенергії в Україні, потреба в яких виникла через російські ракетні обстріли об’єктів енергетики. У соціальних мережах стверджували, що вимкнення електроенергії в Україні, які довелося запровадити внаслідок російських ракетних обстрілів по енергетичних об’єктах, є необґрунтованими. Нібито приватні підприємці отримують «надприбутки» від цього й тому вимикають людям електроенергію навмисно. Однак згідно з даними ДТЕК, які вдалося отримати фактчекерам «НотиЄнота», втрати відбуваються не у виробництві електроенергетики, а в її розподілі. «Були незначні пошкодження на деяких ТЕС, які швидко виправили. Виробляється стільки ж електрики, як і до масових обстрілів інфраструктури, та передати її для споживання проблемно. Оскільки терористичні дії Росії пошкодили критично важливі об’єкти, які передають електроенергію від виробничих станцій до місця її споживання», — йдеться в повідомленні. В тому, що в Україні виникла потреба у відключеннях, винна саме Росія, яка вже не один раз влаштовувала масовані ракетні обстріли об’єктів інфраструктури. Росія навмисне руйнує енергооб’єкти, щоб, як стверджують пропагандисти, «повернути Україну в середньовіччя». Але росіяни намагаються виправдати себе та перекладають відповідальність на Україну. Мовляв, керівництво країни вирішило вимикати електроенергію споживачам, щоби приватні компанії могли нажитися, а не через злочинні дії Росії.
Ще однією вигадкою Кремля, яку Росія поширювала цього тижня, була новина про «захоплення Росії Німеччиною». Мовляв, Берлін готується «заробити» на газопроводах російської транснаціональної компанії «Газпром» для доставлення палива з її терміналів скрапленого природного газу. Нібито за прогнозами експертів німецька влада, швидше за все, готується до захоплення Росії в такий спосіб. Пропагандисти переконують, що німці намагаються захопити «Русь» із сивої доісторичної доби. Насправді це нічим не обґрунтована заява прокремлівських ЗМІ, на яку звернули увагу аналітики проєкту EU vs Disinfo. За їхніми даними, така теза виникла на тлі новин про вибухи газопроводів Nord Stream 1 і Nord Stream 2. Проте жодних фактів чи доказів на підтримку твердження, що Німеччина хоче захопити Росію, немає. Вибухи на обох газопроводах справді сталися, але немає жодних доказів, що в них винна Німеччина й тим паче що це могло бути кроком до захоплення Росії. Пропагандисти вже не вперше заявляють, що Росія бачить загрозу з боку якихось держав, не називаючи вагомих причин. Зокрема, й напад на Україну Росія обґрунтовує так званою загрозою з боку України. Мовляв, якби вони не розпочали війну, Україна б напала першою.
Проте звинувачувала цього тижня Росія не лише Німеччину, а й США. Цього разу в бажанні організувати в Україні природну катастрофу. Наприклад, цунамі. Пропагандисти стверджували, що США хочуть позбутися українського керівництва й тому хочуть створити штучне цунамі. Мовляв, завдяки цьому українське керівництво капітулює.
Як кажуть фактчекери EU vs Disinfo, немає жодних доказів на підтвердження того, що США готують смертоносні провокації в Україні. Навпаки, зокрема в контексті звинувачень Росії про підготовку України до використання брудної бомби, дипломати із Франції, Великої Британії та Сполучених Штатів вважають неправдиві заяви Росії приводом, який Москва вигадала для ескалації війни. Тобто вся міжнародна спільнота спостерігає: навіть якби готувалася така провокація, держави Заходу били би на сполох. Та й сейсмічна активність (причина цунамі — землетрус під водою) спостерігається в океанах та морях, і цунамі неможливо штучно спровокувати в Україні.
Звинувачення з боку Росії цього тижня сипалися й на адресу НАТО. Зокрема, пропагандистські медіа з посиланням на фейковий лист нібито від міністра охорони здоров’я України Віктора Ляшка стверджувала, що НАТО надав Україні заражену донорську кров, яку вводили пораненим військовим. Про те, що лист від міністра фейковий, свідчить його форма: він не відповідає вимогам до оформлення офіційних документів в Україні. Також у міністерстві повідомили, що за весь період війни Україна жодного разу не зверталася до закордонних партнерів по донорську кров чи її компоненти. З першого дня війни українці самостійно надійно тримають «донорський фронт». За допомогою таких фейків пропагандисти дискредитують українську владу, яка нібито не може забезпечити своїх військових усім необхідним.
Ілюстрації: Наталія Лобач
