Цей моніторинг — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих включень, гостьових студій) на дотримання стандартів та вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути. Детальніше — в методології моніторингу. Резюме моніторингових звітів читайте тут. У рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходить короткий огляд марафону.
Ефірний блок телеканалів ICTV та СТБ виходив поза межами цієї доби.
Нагадуємо про зміни у форматі представлення моніторингу в розділі стандартів. Тепер там подана лише статистика різних видів порушень і найбільш промовисті системні чи, навпаки, оригінальні приклади. Повний опис усіх порушень — тут.
Телеканал «Інтер» (0:00–6:00) (оцінювалося 5 годин ефіру)
Зміст ефіру. Структура ефірного блоку каналу, як це часто буває з нічними блоками, була нетиповою. Починався ефір з оригінального 15-хвилинного випуску новин, який вела Лілія Налягака. Далі майже дві години була умовно «гостьова» студія («умовно», бо жодного гостя в ній не було, це була радше «авторська» студія ведучого Дмитра Чистякова із сюжетами кореспондентів каналу). О третій ночі повторили підсумковий випуск попереднього дня (його вів Олександр Васильченко) і далі був повтор (теж із попередньої доби) гостьової студії ведучого Олексія Фадєєва під назвою «Акценти». В останню ефірну годину було велике інтерв’ю ведучої «1+1» Наталії Мосейчук, яке розглядається в розділі каналу «1+1». У блоці «Інтера» були такі сюжети:
Було одне пряме ввімкнення (щоправда, в повторі підсумкового випуску) — з Вашингтона про останні заяви американських політиків щодо можливої участі США у війні в Україні.
Гостей в ефірному блоці було лише двоє (і це було в повторі розмовної студії з попередньої доби):
Крім того, в ефірі були:
Порушення стандартів. Стандарт достовірності журналісти «Інтера» порушували в різні способи 65 разів.
12 разів брали без перевірки інформацію та/або відео в соцмережах, телеграм-каналах та інтернет-ЗМІ. Особливо ж «достовірними» були посилання на російські ЗМІ або на неназвані сайти чи сторінки («повідомляють місцеві сайти», «ось таке відео оприлюднили вдень у соцмережах», «користувачі пишуть», «розповідали користувачі в соцмережах»).
У 17 випадках посилалися занадто узагальнено і розмито на певні структури («повідомили в «ДТЕКу», «зазначають у військово-цивільній адміністрації області»,«твердять в Міноборони», «в кулуарах ООН кажуть» тощо), або ж на неназвані ЗМІ («російські медіа повідомляють») і невизначені групи людей («поліцейські кажуть»).
Було 10 цілком абстрактних псевдопосилань («попередньо відомо», «нині припускають», «відомо», «за попередніми підрахунками», «за деякими оцінками»). В одному випадку ведучий Олександр Васильченко розповідав про падіння військового літака в Іркутську: «За попередньою інформацією, льотчики були мертві ще до аварії, імовірно, отруїлися чадним газом». Дивно, скрізь, де я читав того дня версії, йшлося про отруєння азотом. Про чадний газ повідомляв, схоже, лише наш телемарафон. З яких джерел це взято, як бачите, невідомо.
У 8 випадках інформація подавалася без будь-яких посилань на джерела. Так, наприклад, ведучий Дмитро Чистяков давав огляд подій на фронтах (підміняв собою Генштаб?).
І найбільше порушень стандарту достовірності (18) склали узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки — тут було багато «традиційних» псевдопосилань на різного рівня міфічних істот, які живуть у новинах («за оцінками західних аналітиків», «вважають експерти», «на думку експертів»), були складніші конструкції («не виключають ані воєнні експерти, ані український Генштаб», «у Брюсселі припускали»).
І великою була кількість узагальнених псевдопосилань на невизначені великі групи людей, які нібито мають однакову думку («наші військові кажуть», «кажуть українські вояки», «діляться наші захичники», «за свідченнями самих бійців», «запевняють прикордонники», «селяни кажуть», «переконують західні дипломати»). У сюжеті Дмитра Чистякова і Валерія Клименка були взагалі знеособлені псевдопосилання: «Про Жириновського казали...», «Жириновського іронічно називали...». І так само в текстах ведучого Дмитра Чистякова: «Війну в Україні справедливо називають війною дронів і артилерії». Хто називає?
Стандарт точності. Загалом стандарт порушували 13 разів. Найбільше з них (9 разів) це була невідповідність картинки й тексту за кадром у сюжетах та БЗ. Наприклад, ведучий Дмитро Чистяков розповідав про ураження енергетичних об’єктів західних областей, а «перекривали» це все чомусь відео танкового бою. Цікавий поворот був у сюжеті Жанни Дутчак: кореспондентка розповідала про заготівлю дров лісгоспом, а показували людей на вулицях якогось міста. Або в сюжеті Ярини Марків текст за кадром був таким: «Саме так працювали на генераторах дві лікарні на Хмельниччині». А під ці слова показували фото з пожежі на підстанції.
Були фактичні неточності. У сюжеті Ганни Басової показували архівні плани іранських безпілотників-камікадзе, на цих планах був геотитр «США» (невже США теж, услід за Росією, закуповує в Ірані безпілотники?!!).
Ведучий новин Олександр Васильченко казав, що росіяни «сьогодні навіть розганяли фейк, що танки української армії зайшли в Бєлгородську область. Налякані росіяни біля кордону з Україною навіть почали будувати фортифікаційні споруди, бетонні піраміди, які вже стали об’єктом насмішок у соцмережах». Під ці слова в БЗ показували ці самі споруди, а на відео було написано, що ця лінія захисту «прикроет подходы к Лисичанску и Луганску», а також що «укрепления располагаются в тылу отрядов ЧВК “Вагнер”, которые ведут наступление на Бахмут». Ці споруди — не на території Росії, ні навіть біля кордону України з Росією.
Стандарт відокремлення фактів від думок. Цього разу порушень саме цього стандарту було дуже багато — я нарахував 220. І основу цієї кількості становили суб’єктивні думки журналістів у новинах і новинних сюжетах (157 порушень). Мені не зрозуміла причина такого різкого зростання порушень цього стандарту. Надзвичайно багато цих порушень робив у підсумковому випуску новин ведучий Олександр Васильченко (я нарахував 26 порушень за годину ефіру). Це при тому, що раніше цей ведучий цей стандарт майже не порушував. А тут — у кожній підводці власні оцінки, з якими багато хто з глядачів міг не погоджуватися. Ну, наприклад: «Та порівняно з учорашнім днем нині в Україні було майже спокійно». Що би сказали люди, які в бомбосховищах цього дня ховалися від ворожих обстрілів? Або жарти: «І в глибокому російському тилу дуже допомагають збройним силам самі військові федерації, бо вони мало не щодня дуже успішно себе демілітаризують». Жарт явно не для новин, як мінімум, тому що в різних глядачів дуже різне почуття гумору, аж до його повної відсутності. А вони при цьому дивляться новини саме як новини, а не як гумористичну програму. І при цьому мають не менше право на якісне інформування, ніж глядачі з почуттям гумору. Або така суто пропагандистська мова в новинах, наприклад: «Але амплітуда їхньої істерики широка — від ниття до вже неприкритих нацистських заяв». Або ж «експертні» висновки: «Якщо на початку повномасштабного вторгнення росіяни за кількістю артустановок переважали, то вже влітку ситуація зрівнялася, а зараз перевага часто на боці Збройних сил України». Дивно, але більшість експертних оцінок із цього приводу, які я чув у самому телемарафоні від реальних воєнних експертів і від військових, була принципово інакшою: всі вони казали не про кількісну перевагу української армії, а про якісну перевагу (західна зброя плюс тактичні уміння українських підрозділів).
Крім того, оцінки та інші види суб’єктивних думок були майже в усіх тридцяти двох сюжетах, які потрапили до цього блоку. «Рекордсменкою» була Карина Вакарєва — 19 порушень стандарту в сюжеті. Твердження на кшталт: «Утім цим крикунам легко дадуть фору люди, з якими тягатися у брехні немає ніякого сенсу», «Еталонний брехун та відчайдушний ура-патріот», «Відтоді рівень абсурду антиукраїнської пропаганди щодня пробиває дно». Це не новини, а мова пропаганди, плюс претензія на «авторський погляд». А вийшов він в ефір у підсумковому випуску новин телемарафону. 11 порушень стандарту відокремлення було в сюжеті Євгена Соломіна: від оцінкової образності («бавовнятко завітало і в Лисичанськ») до порівнянь («Розлючені рашисти перетворюють Бахмут на Маріуполь чи Волноваху») і припущень («У різних містах окупованої Луганщини, Алчевську, Луганську, Кадіївці, місцеві помітили чимало фур з Росії. Імовірно, боєкомплекти та снаряди»). 10 порушень було у великому сюжеті Дмитра Чистякова та Валерія Клименка про Жириновського, 9 порушень — у сюжеті Марини Біленької про мобілізацію в Росії.
І ще одне — вживання образності, яка насправді підміняє поняття. Так, ведучий Дмитро Чистяков казав: «Наш наступний матеріал про те, як орки облаштовували свої катівні». Або «матері і дружини мобілізованих орків...». І так само в сюжеті Світлани Шекери було: «Орки стали облаштовуватися...». Ну не орки це, а росіяни (вороги, окупанти, загарбники).
Неавторизованих суб’єктивних думок в авторських матеріалах також було забагато (52) і майже всі ці порушення робив ведучий умовно-гостьової студії Дмитро Чистяков. Він постійно робив різні оцінки і висновки й жодного разу їх як належить не авторизував. Оцінював усе на світі — від воєнної стратегії й тактики до геополітики, роботу військових, енергетиків і комунальників. Угадував думки Кремля, Ірану та західних партнерів. А ще продемонстрував уміння читати думки не лише живих, але й покійних: «Мабуть, зовсім не так уявляв собі на полі бою російську міфічну другу армію світу нині покійний Жириновський».
Ще в 11 випадках журналісти робили безпідставні узагальнення. Як наприклад: «Та ті, хто вже прибув на передову, добре розуміють, в яке пекло їх відправила рідна країна» (ведучий Дмитро Чистяков). «Люди звикли жити під гучні вибухи» (у сюжеті Сергія Вендіна). «Та в цю непросту добу в людей жодної паніки не було» (у сюжеті Ярини Марків). Або ж «сумнівів у тому, що перемога буде за нами, уже ні в кого немає» (про весь західний світ у сюжеті Олени Абрамович).
Стандарт повноти було порушено 6 разів. У чотирьох випадках недостатнім представленням спікерів. У сюжеті Марії Гуменної не була титрована жінка в синхроні (ймовірно, вчителька, але це неточно). У сюжеті Дмитра Чистякова і Валерія Клименка недостатньо було представляти Аббаса Галямова просто як «політолога». Як мінімум, забули вказати, що він російський політолог. До контексту також важливо було згадати, що він колись був спічрайтером Кремля. Так само слід було про Олексія Макаркіна хоча би згадати, що він є російським політологом. У сюжеті Карини Вакарєвої (як, утім, у всіх сюжетах про те, що відбувається в Росії) постійно є фрагменти якихось спікерів, взяті з ефірів російських пропагандистських каналів. І цих спікерів ніколи не представляють хоча би титрами. При цьому українській телеаудиторії ці люди не відомі.
Ще в двох випадках не позначали як слід архівне відео в бекґраундах. У сюжеті Ганни Басової — архівні плани заколоту в Ірані не були позначені датами чи принаймні як архівні. У бекґраундовому БЗ про Богуслаєва архівне відео не було позначене як архівне.
Стандарт оперативності. У підсумковому випуску неділі 23 жовтня робили сюжет про масовану ворожу атаку, яка сталася напередодні вдень у суботу, 22 жовтня. По-моєму, це вже було геть неоперативно (тобто від події до ефіру минуло більше доби). А ще більш неоперативним це стало в нічному повторі цього підсумкового випуску. Тут уже нічному глядачу показували в новинах позавчорашні події.
Інші зауваження. Ведуча Лілія Налягака в одному з повідомлень казала: «... нагадав і міністр оборони Олексій Резніков. Саме так він відреагував на заяву російського колеги...». Мені здається, що тут «пошук синонімів» переміг здоровий глузд, бо якось аж занадто називати військового злочинця Шойгу «колегою» нашого міністра оборони!
Не розумію, навіщо був докладний і дуже великий (цілих 14 хвилин ефіру!) сюжет про Жириновського, який давно помер і про якого вже все на світі тисячу разів розповідали. В тому числі (хоч як це дивно) й у нашому телемарафоні.
Не був титрований повтор підсумкового випуску як повтор. Ведучий каже о третій ночі: «Двадцята година в Україні».
Ведучому Олександру Васильченку довелося повправлятися у скоромовці, щоби встигати розповісти про ворожі втрати відповідно до зміни слайдів інфографіки. Чи не краще все ж зробити швидкість зміни слайдів такою, щоб ведучий міг спокійно читати всі позиції?
Студія під назвою «Акцент», на мій погляд, вийшла цікавою, але для інтелектуалів. Далеко не все, про що говорили гості, повністю розумів і я. Боюся, що і багато глядачів також. Занадто специфічна тема обговорювалася специфічними (науковою і політтехнологічною) мовами. У мене склалося враження, що навіть ведучий Олексій Фадєєв не знав, як реагувати на складні конструкти, «побіжні» відсилки гостей до різних наукових праць. Я ж виходжу з того, що телемарафон позиціонується як інформаційний канал. Отже, все, що говориться в ефірі, має бути легкозрозумілим усій, без винятку, аудиторії. Як сміливий експеримент це має право на життя. Але десь поза межами телемарафону.
І традиційно час від часу журналісти «Інтера» забували про фемінітиви: «Наталія Катрюк, директор Мамаївського НВК» (титр у сюжеті Марії Гуменної), «армія країни-агресора» (ведучий Дмитро Чистяков), «Ксенія Гончук, кореспондент Військового телебачення» (титр на стендапі), «військовий медик Марина Голінько» (у сюжеті Ніни Коломієць), «Ірина Королюк, директор КП «Хмельницький перинатальний центр» (у сюжеті Ярини Марків), «Каріна Бєлікова, керівник групи інспекторів прикордонного контролю ПП "Шегині"» (титр у сюжеті Вікторії Балицької).
Резюме. Новинна складова була такою: сім репортажних сюжетів (із 32 сюжетів загалом) і одне пряме ввімкнення (і те — в повторі випуску новин попередньої доби), жодного гостя у студії (двоє були лише в повторі з попередньої доби). Із третьої години ночі йшли суцільні повтори й записи, тож реального інфомування про події не відбувалося. Із сюжетів були найкращими обидва фронтових репортажі Руслана Смещука з Донеччини, спецрепортажі Данила Снісаря про підготовку селян до зими в поруйнованих окупантами селах Київщини і Світлани Шекери про російські катівні у звільнених містах Харківської області, а також нарис Сніжани Сидорук про дітей Рівненщини, які роблять окопні свічки для бійців.
Порушень стандартів було рекордно багато — 305. Набагато зросла у блоці телеканалу кількість порушень стандарту відокремлення фактів від думок: суб’єктивних думок журналістів у новинах і не авторизованих як слід думок журналістів в авторських елементах. Стандарт достовірності порушували в усі можливі способи.
У цьому блоці каналу не було ні проявів політичного піару, ні ворожих пропагандистських наративів, ні токсичних медійних персонажів.
Телеканал «1+1» (6:00–12:00) (оцінювалося 7 годин ефіру)
Зміст ефіру. Структура ефірного блоку каналу знову була новою. І знов, як на мене, нелогічною. В першу ефірну годину були 15-хвилинні новини і 45 хвилин гостьової студії. Далі два годинних блоки були 30-хвилинні новини і 30-хвилинні гостьові. Далі йшли годинний випуск новин і годинна гостьова студія. В останній ефірній годині блоку каналу знову були 30-хвилинні новини і 30-хвилинна гостьова студія. Всі новини вів Святослав Гринчук, всі гостьові студії — Євген Плінський із Наталією Островською. В останню годину попереднього блоку «Інтера» було інтерв’ю ведучої «1+1» Наталії Мосейчук, яке також оцінюється тут. У блоці каналу були такі сюжети:
Були прямі ввімкнення:
1) два із Загреба, де стартував саміт «Кримської платформи»,
2) із Запоріжжя про ситуацію на Херсонщині і в окупованому Херсоні;
3) з місця влучання іранського дрона у київську чотириповерхівку (неновинне).
Гостями ефірного блоку були:
Крім того, в ефірі було вечірнє відеозвернення президента Зеленського.
Порушення стандартів. Стандарт достовірності порушували загалом 55 разів. Найбільше (21 порушення) було різноманітних розмитих псевдопосилань: на певні структури узагальнено («про це повідомили в СБУ», «в мерії Ірпеня розповідають», «думку щодо важливості збереження уже озвучили і в Мінкульті», «районна влада каже») і на невизначені великі групи людей («кажуть військові», «кажуть українські військові», «самі мешканці теж кажуть»).
Інформації, взятої без перевірки з інтернету, було небагато. Як і абстрактних посилань («достеменно відомо», «є версія», «ми чули», «відомо»). Натомість у 17 випадках інформація подавалася без жодних посилань на джерела.
У 7 випадках журналісти робили узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки («історики та архітектори певні», «кажуть експерти», «кажуть психологи», «архітектори певні»).
Стандарт точності. Стандарт порушували 31 раз, 22 з них — це були невідповідності картинки й тексту в сюжетах і БЗ. Переважно просто «перекривали» тексти умовно відповідним або й не відповідним змісту архівним відео, не позначаючи його як архів. Або ж у повідомленні про обстріли цивільної інфраструктури на Миколаївщині, Запоріжжі, Донеччині та Харківшині (все одразу в одному тексті) було «перекрито» відео зруйнованих будівель, які розташовані невідомо в якій із цих чотирьох областей. Ще ведуча гостьової студії розповідала про геноцидний заклик російського пропагандиста Красовського, а «перекривали» її слова відео письменника Лук’яненка.
Двічі не до ладу «ілюстрували» архівом прямі ввімкнення кореспондентки із Загреба. І двічі не до ладу «ілюстрували» розмови з гостями. Наприклад, розмову з воєнним експертом Олександром Мусієнком «ілюстрували» фотографіями із затримання Богуслаєва, а експерт говорив про загальні втрати російського військово-промислового комплексу від припинення співпраці з Україною в 2014 році. І ще архівне або раніше зняте відео у прямих ввімкненнях позначали титром «наживо», що не відповідало дійсності.
Стандарт відокремлення фактів від думок. Загалом стандарт порушували найбільше — 79 разів. 40 із них — це були суб’єктивні думки журналістів у новинах. Наприклад, ведучий новин Святослав Гринчук у двох випусках новин казав: «Там точиться інтенсивна і неймовірно виснажлива війна за перевагу на стратегічно важливій ділянці фронту». Або ж робив власне припущення: «Слідчий комітет Росії кваліфікував справу як порушення правил безпеки і експлуатації, тож винними імовірно визнають саме загиблих пілотів». З таким же успіхом можуть визнати й аеродромну обслугу. Згодом це ж припущення дослівно повторили і в гостьовій студії. Робили оцінки, в тому числі не лише емоційні, але й «експертні», і кореспонденти. Наприклад, такі: «Гелікоптери, штурмовики, винищувачі, бомбардувальники, які можуть скидати ракети, деталями забезпечені, тож спокій українському небу тільки сниться» (Мирослав Солонар у сюжеті). «З 24 лютого окупований Крим Росія використовує як плацдарм для повномасштабного вторгнення на материкову Україну. Для Криму це означає ще більшу ізоляцію». (Наталія Волосацька у двох ввімкненнях). «Ми всі розуміємо, що якщо вони відійдуть, то будуть страшні провокації» (у ввімкненні Олени Ваніної).
Цього разу було більше ніж зазвичай випадків, коли журналісти не авторизували власні думки в авторських елементах ефіру (гостьові студії й авторські рубрики). Так, наприклад, ведучий Євген Плінський робив неавторизовані висновки: «Ну от якщо щось в світі має відбуватись задля того, щоб в черговий раз підтвердити, що росіяни — це дикуни і що російські пропагандисти, що план Путіна — це дійсно геноцид українського народу, то його пропагандисти роблять для цього все, самі своїми ротами». Ведуча гостьової студії Наталія Островська робила такі, наприклад, неавторизовані висновки: «Але було таке відчуття, що Сі Цзіньпін до цього з’їзду обережно таки ставився і поводив себе як маятник, ну начебто і там, і там. Досить таки обережно і боявся послабити саме свої позиції перед цим з’їздом». Або: «Хочеш дізнатись ставлення звичайних людей до російсько-української війни, просто подивись, про що пишуть у китайських ЗМІ». З останнім можна і посперечатися, бо в тоталітарній державі навряд чи з преси можна довідатись, що насправді думають прості люди. Ще в 7 випадках журналісти робили безпідставні узагальнення. Наприклад: «Більшість українців бачить, що постійні щоденні обстріли відбуваються на Миколаївщині і думають, що там просто всі повиїжджали, немає життя» (ведуча Наталія Островська). «Наприклад, санкційна політика... Вже всім зрозуміло, що вона б’є не лише по об’єкту санкцій, а дуже потужно б’є по тому, хто їх вводить» (ведучий Євген Плінський). «Наші танкісти певні: то битва за майбутнє всієї України» (ведучий Святослав Гринчук).
Стандарт повноти. 7 порушень, більшість із них становили випадки, де в бекґраундах архівне відео конкретних подій не позначали ані датами цих подій, ані навіть просто як архівне.
Інші зауваження. Журналісти «1+1» самі ж стають заручниками свого нелогічного планування. Цього разу чомусь вирішили у блоці о 9-й ранку робити аж цілий годинний випуск новин. У підсумку він майже повністю складався з повторів БЗ і сюжетів, які вже показували в попередніх трьох випусках новин. Із реально нової інформації на цілий годинний випуск новин були лише історія звільненої з російського полону медикині з Маріуполя і два прямі ввімкнення, одне з яких було геть не новинним.
Про це ввімкнення. Який був сенс робити його з місця влучання іранського дрона в київську чотириповерхівку на Жилянській, що сталося тиждень тому? Там у момент ввімкнення нічого вже не відбувалося. Це при тому, що сюжет кореспондентки Вікторії Ковцун про людей, які втратили в цьому будинку рідних або квартири, був самодостатнім, якісним і цікавим. А у ввімкненні кореспондентка змушена була вигадувати, що нового сказати.
У повідомленні про ворожі втрати ведучий знову вправлявся у скоромовках, бо занадто швидко в інфографіці змінювалися показники. Цього разу Святославу Гринчуку це двічі вдалося (хоч і з пропусками окремих позицій). Це, гадаю, коштувало значних зусиль, бо він начитував текст чи не вдвічі швидше за свій звичний темп начитки. Може, редакції варто було би нарешті уповільнити графіку, щоб не знущатися з ведучих (і з глядачів заодно)?
І ще одне диво-дивнеє. У «ТСН» є така опція, як абсолютно дослівно однакові (аж до обмовок) прямі ввімкнення в різних випусках новин. Як от 24 жовтня у випусках новин о 9-й і об 11-й годинах були два прямі ввімкнення-близнюки кореспондентки із Загреба, де стартував парламентський саміт «Кримської платформи». По-моєму, в новинах має сенс робити прямі ввімкнення тоді, коли на місці події вже з’явилася нова інформація. А так це нагадує банальне «заповнення ефіру». Технологічно ж, як на мене, схоже, що це просто повтор одного й того ж записаного ввімкнення, яке згодом видають за прямоефірне.
Елементи політичного піару. Політичного піару не було, але ведуча Наталія Мосейчук у великому інтерв’ю рекламувала свій ютубканал і «повну» версію цього інтерв’ю. На мою думку, це неправильно. Починаючи з того, що це загальний телемарафон, а отже анонсувати в ньому коректним є лише те, що буде далі в ефірі цього ж телемарафону, а не десь там на якомусь каналі рядової ведучої телемарафону. (Як бути величезній кількості телеглядачів, які не мають доступу до інтернету? Мосейчук про них не думає). І закінчуючи тим, що цю рекламу вимушено ретранслюють всі інші учасники телемарафону, а бенефіціаркою є пані Мосейчук. Себто користується нагодою і службовим становищем для реклами свого бізнесу.
Наративи роспропаганди й токсичні медіаперсонажі. Ведуча Наталія Мосейчук в інтерв’ю з начштабу полку «Азов» Богданом Кротевичем ставила таке запитання: «Нам би самим залишитися єдиними... В нас же є ще дискурси про там, я їх називаю, умовно там, Зеленський — Залужний. Ви ж все пропустили. ... Ну, кажуть, що є конфлікт. Потім там кажуть, що Залужний — Сирський. Сирський і ще хтось...». Тобто Мосейчук навіщось згадує наратив російської пропаганди вже місячної на час ефіру давнини. Як писав раніше «Детектор медіа», цю маніпулятивну тезу поширили на російському військово-пропагандистському телеканалі «Звєзда» (до слова, ось ціна таким «посиланням» Мосейчук, як «в нас же є дискурси» і «кажуть»). І цю маніпуляцію, до речі, тоді дуже швидко і якісно знівелювали насамперед самі Зеленський і Залужний. У мене серйозне питання до цієї ведучої: а навіщо було цей «протухлий» російський наратив знову «вкидати» в інфопростір, ще й у національному телемарафоні?!
Не кажучи вже про саму «хитромудру конструкцію» ведучої: пропонувати Кротевичу (який через тривале перебування на війні в обороні заблокованої ворогом «Азовсталі», а потім і взагалі у російському полоні, не в контексті багатьох подій, про що сама ж Мосейчук у своєму ж запитанні згадує) прокоментувати вигадану росіянами історію про якесь протистояння між його, Кротевича, верховним головнокомандувачем і головнокомандувачем. По-моєму, це було, крім усього іншого, ще й неетичним з боку ведучої. Я б назвав це не дуже порядною провокацією.
Резюме. Новинна складова на каналі знову була надзвичайно слабкою: лише два репортажні сюжети, три прямі ввімкнення і чотири гості-ньюзмейкери на цілих шість годин ефіру. Щоправда, обидва репортажні сюжети були відмінними (попри певні порушення) — й Олександра Загородного про бої на Херсонщині, й Олександра Моторного про бої на Бахмутському напрямку. Крім того, було два якісні нариси: Вікторії Ковцун про жителів зруйнованої ворожим дроном київської чотириповерхівки і Лідії Таран про навчання українських студентів у Франції державним коштом.
Порушень стандартів у блоці каналу було багато, я нарахував 173. Найбільше порушували стандарт відокремлення фактів від думок, журналісти робили багато власних висновків і оцінок у новинах, ведучі гостьових студій часто не авторизували власні думки. Великою була й кількість порушень стандарту достовірності, найбільше було узагальнених розмитих посилань і повідомлень без посилань на джерела інформації. Порушення стандарту точності переважно були некоректною роботою з картинкою.
Проявів політичного піару цієї доби у блоці каналу не було. Не було в ефірі й токсичних медійних персонажів. Натомість ведуча Мосейчук в інтерв’ю озвучувала наратив російської пропаганди про нібито «розкол у військово-політичному керівництві України».
Телеканал «Рада» (12:00–18:00)
Зміст ефіру. Структура ефірного блоку каналу була звичною, кожна ефірна година починалася коротким випуском новин, продовжувалася гостьовою студією. Новини вела Ольга Бутко, гостьові студії по черзі пари ведучих: Ганна Гомонай із Максимом Зборовським і Ольга Нємцева з Назаром Довгим. У блоці були такі сюжети:
Були прямі ввімкнення:
Гостями ефірного блоку були:
Крім того, в ефірі були:
Порушення стандартів. Стандарт достовірності порушували цього дня небагато, 7 разів. Із них чотири рази ведучі посилалися на телеграм-канали і на фейсбук, двічі давали узагальнені розмиті псевдопосилання на невизначених людей із великих структур («повідомили в Мінінфраструктури України», «як повідомляють в облполіції»), один раз абстрактно («уже відомо»).
Стандарт точності порушували 14 разів, найчастіше це були невідповідності між картинкою й текстом за кадром. Наприклад, у сюжеті Олега Зінченка розповідь про події 1991 року, коли Росія перебрала на себе повноваження зниклого Радянського Союзу в ООН, були «перекриті» якоюсь (незрозуміло якою) кінохронікою середини минулого століття. Або ж повідомлення про оголошення в розшук ексглави Нацбанку «перекривали» традиційним відео з лічильними машинками готівки. Це виглядає, як на мене, просто сміховинно, коли за кадром кажуть про вкрадені 206 мільйонів гривень. Пряме ввімкнення з Чернівців про заходи економії електроенергії в області «ілюстрували» краєвидами Чернівців. Це красиво, звісно, але геть не на ту тему. І традиційно не до ладу «ілюстрували» розмови з гостями. Наприклад, коли говорили з експослом України в Хорватії про зміну прем’єра Великої Британії, хоч плач усе було з точністю до навпаки. Експерт говорив про Джонсона — показували то Трасс, то Сунака. Ну не можна так «ілюструвати» гостей.
Стандарт відокремлення фактів від думок порушували найчастіше — 34 рази.
Були суб’єктивні думки журналістів у новинах, але найбільше (17 разів) були неавторизовані думки ведучих гостьових студій. Були і різноманітні оцінки, й висновки, й навіть настанови, як-от ведучий Максим Зборовський казав: «Окупантам і сьогоднішнім, і майбутнім ми можемо єдине сказати, що за всі злочини понесуть відповідальність і не сховаються навіть на території своєї країни». Ведучий Назар Довгий: «Ви як оцінюєте таку досить неочікувану, з одного боку, поведінку, якщо говорити про "тваринний світ" оцих самих представників російських медіа». Або: «Очевидні речі тепер відкриваються, що та, скажімо так, заборона і перешкоджання співпраці активній і інвестуванні китайців саме в це підприємство, на певному рівні, воно було абсолютно правильним, можливо, не зовсім вчасним, але краще раніше, ніж пізніше. І бачимо, що тоді це рішення було правильним». Або міркування ведучої Ольги Нємцевої: «Тут, скоріше за все, не тому що вони (російські пропагандисти) не поділяють цю думку, а скоріш за все тому, що їх налякала реакція світової спільноти. І хоча вони і журналістські стандарти — це абсолютно полярні речі, але вони прекрасно знають, що може послідувати і якою може бути рефлексія світу».
Чимало було й безпідставних узагальнень, наприклад: «Знаючи їхню слабкість до символізму. Сьогодні 8 місяців. І ніби ми всі очікували чогось» (ведучий Максим Зборовський). «Із того, що ми почули, буковинці розуміють, що краще трішки обмежити використання електроприладів, ніж по декілька годин сидіти взагалі без світла і переконані: лише гуртом ми подолаємо всі труднощі» (у прямому ввімкненні Івана Сірецького на підставі аж двох синхронів людей на вулиці). «І як почули ми, люди не планують виїжджати із своїх домівок, із своєї рідної землі. І сподіваються на перемогу, вірять в ЗСУ» (у прямому ввімкненні Лілії Кочерги на підставі одного синхрону).
Стандарт повноти було порушено двічі: недостатньо було представляти Дмитра Васильєва просто як «політичного консультанта» і Валентина Гладких лише як «політолога».
Стандарт доступності інформації. В одному випадку ведуча Ольга Нємцева казала: «Ще хочемо спитати у вас про кейс із Красовським». І навіщо це слово «кейс»? Ним точно не послуговується і не розуміє більшість аудиторії.
Інші зауваження. «Рада» продовжує хибну практику прямих ввімкнень не з місць подій, а з намаганнями розповідати в них історії людей. Замість того, щоб витрачати цей ресурс на репортажні прямі ввімкнення, а історії робити сюжетами-нарисами (що було б набагато ефективнішим і якіснішим).
Хоч і значно менше, ніж зазвичай, але все ж кілька разів забували про фемінітиви: «жінка працює кухарем у школі» (у сюжеті Лілії Кочерги). «... У пособництві державі-агресору» (ведуча Ольга Нємцева). «На цьому наголосила народний депутат від «Слуги народу» Євгенія Кравчук» (ведуча Ольга Нємцева). «Юлія Тимошенко, член Комітету з питань соціальної політики» (ведуча Ольга Нємцева і в титрі).
Елементи політичного піару. Повідомлення: «Україна залишає за собою право використовувати будь-які способи для деокупації Криму. На цьому наголосила народний депутат від “Слуги народу” Євгенія Кравчук. Зазначила: війна Росії проти України окупацією Криму почалася, а деокупацією завершиться». Ну, і синхрон Кравчук, звісно. Нічого тут принципово нового не сказано, про що б раніше не говорилося. Та й статус народної депутатки, навіть від правлячої партії, — не той, який автоматично робить будь-які слова якимись «знаковими». Дарма, що «наголосила» та «зазначила» (це просто журналістські оцінки, які штучно наганяють цю «знаковість» чиїхось слів).
Типовий «паркет» — повідомлення, що спікер парламенту Руслан Стефанчук поклав квіти до пам’ятника Шевченку в Загребі. Причому відео покладання в гостьовій студії навіть навіщось показали двічі підряд. А згодом це ж БЗ показали і у випуску новин.
А ще був невеличкий «паркет» про те, що спікер парламенту Руслан Стефанчук взяв участь в урочистому відкритті «Українського дому» в Загребі.
«Україна щодня виборює своє майбутнє і майбутнє Європи. На цьому під час відкриття 5-го україно-німецького економічного форуму закцентував Денис Шмигаль. Прем’єр-міністр закликав, зокрема, представників бізнесу інвестувати в Україну. Це дасть нам змогу якнайшвидше відновитися від нападу Росії, а Європі отримати сильного партнера». І де тут принципова новина? Крім, звичайно, що «закцентував» і «закликав».
Завжди «повчально» слухати пані Юлію Тимошенко. От і цього разу вона докладно розповіла, що не так роблять чинні влада загалом і уряд зокрема: і що не треба забирати до армії працівників підприємств, і що треба підтримувати підприємства й аграріїв, і що «багато разів ми (хто це «ми»?) говорили про те, що перші удари будуть саме нанесені перед зимою, будуть нанесені по нашим енергетичним об’єктам. І тому, перше, що треба було робити — це захищати системою протиповітряної оборони всі наші енергетичні об’єкти». І про те, що треба не чекати західної збройової допомоги, а самим купувати «на вільному ринку» системи протиповітряної оборони (оце останнє — взагалі блискуче, особливо ж «на вільному ринку») і, звісно «віддати гроші знедоленим людям» (я не жартую, саме в таких дефініціях!). От усе вона знає, як треба було зробити і як треба робити негайно. І все ж так просто, а от цього і цього, а ще ось цього уряд не робить. Я переконаний, що запрошувати до ефіру пані Тимошенко в ролі «експертки з будь-яких питань» — це просто надавати їй загальнонаціональну трибуну для самопіару. І для критики будь-якої чинної влади і чинного уряду (без називання імен, звісно), а ще — й це обов’язково — «Нафтогазу України» (незалежно від того, хто там керує — Коболєв, Вітренко чи хтось іще). І для їхньої критики за будь-які дії, а також за будь-яку бездіяльність. Весь цей «план Маршалла від Тимошенко» тривав в ефірі 18 хвилин. Набагато більше, ніж дають на каналі «Рада» іншим гостям. І ведучі чемно все це слухали, навіть коли шановна гостя казала повну нісенітницю (як про «вільний ринок» ППО). І скажіть мені, будь ласка, що це не «домовлено».
Наративи роспропаганди і токсичні медіаперсонажі. Мені було цікаво спостерігати, як тему Красовського і з якими саме епітетами і «глибокими думками», обговорювали токсичні ведучі «Ради» (колишні ведучі каналів Медведчука Назар Довгий, Максим Зборовський і Ольга Нємцева), які самі не так уже давно були приблизно такими ж, як цей Красовський, пропагандистами «русского міра». Тільки в Україні, а не в Росії. Що там казав сам пан Довгий про «тваринний світ»? І що там казала пані Нємцева про стандарти? І де між стандартами і «тваринним світом» проросійських пропагандистів перебувають самі ці ведучі «Ради»? І що про їхню участь у телемарафоні думає керівництво каналу «Рада» (керівництво продакшен-компанії «Кінокіт», який виробляє контент для «Ради», це також у минулому працівники каналів Медведчука. — «ДМ») і Мінкульт? Усі ці питання залишаються відкритими.
Резюме. Новинна складова в ефірному блоці каналу була слабкою: «цілих» два репортажні сюжети (це з аж 5 сюжетів загалом, які по 4-5 разів повторювалися в різних випусках новин) і 4 умовно репортажних ввімкнення на 6 годин ефіру — це дуже мало як для інформаційного каналу. Трохи рятували ситуацію 10 гостей-ньюзмейкерів (із загалом 23 гостей).
Порушень стандартів цього разу у блоці каналу було менше, ніж зазвичай. Загалом 58. Найчастіше журналісти порушували стандарт відокремлення фактів від думок — 34 рази (така собі «норма» для «Ради»). Найбільше було неавторизованих суджень гостьових ведучих. А от стандарт достовірності порушували дуже мало — лише 7 разів (для порівняння — в попередній тиждень таких порушень було 42). Ще 14 разів порушували стандарт точності, переважно некоректною роботою з картинкою.
Було сім проявів політичного піару. З них чотири були типовими «паркетами» з «Кримської платформи» в Загребі: цитата народної депутатки Євгенії Кравчук, зустріч заступниці голови ВР Олени Кондратюк з віцепрем’єром Хорватії, покладання квітів спікером Русланом Стефанчуком і його ж участь у відкритті «Українського дому». Ще один «паркетний» матеріал був цитатою прем’єра Дениса Шмигаля на україно-німецькому економічному форумі. До піар-матеріалів я відніс і велику гостьову студію з лідеркою «Батьківщини» Юлією Тимошенко (пояснення дивіться вище).
В ефірі каналу проросійських наративів не звучало, натомість гостьові студії знову-таки вели троє токсичних ведучих: Максим Зборовський, Ольга Нємцева і Назар Довгий.
Суспільне (18:00–24:00)
Зміст ефіру. Ефірний блок починався із 30-хвилинного випуску новин. Далі була 1,5-годинна гостьова студія. З 20-ї по 21-шу годину був підсумковий випуск новин. І далі — гостьові студії. Новини вів Дмитро Грінченко, підсумковий випуск — В’ячеслав Афутін, гостьові студії — по черзі Анатолій Єрема і Ганна Чередниченко. У блоці були такі сюжети:
Були прямі ввімкнення:
Гостями ефірного блоку були:
Крім того, в ефірі були:
Порушення стандартів. Стандарт достовірності порушували 7 разів. Було три посилання на телеграм-канали, в тому числі одне — на абсолютно невизначені «місцеві», про вибухи на Херсонщині. Тричі посилалися розмито («кажуть на підприємстві», «місцеві розповідають», «у компанії це заперечують»).
Стандарт точності порушували 6 разів, 5 із них — невідповідність картинки й тексту. В БЗ — наприклад, повідомлення про саміт «Кримської платформи» було абияк «перекрите» паркетним відео. При тому, що в тексті ведучого називалися конкретні персонажі, а показували щоразу інших. Наприклад, Ненсі Пелоссі «виглядала» як Таміла Ташева, а Еміне Джапарова — як Євгенія Кравчук. Ну не можна так «перекривати»! А ще в спробах якось «ілюструвати» картинкою гостей. Так, наприклад, заступник міністра внутрішніх справ розповідав про роботу поліції з мешканцями звільнених з-під окупації населених пунктів, а показували роботу саперів з розмінування. Або розмову з заступницею голови Верховної Ради «ілюстрували» відео панельних дискусій «Кримської платформи». Це відео не відповідало тому, про що говорила в кожний момент гостя. Зокрема, говорила про домовленості з урядом Хорватії про реабілітацію українських поранених військових, а показували Тамілу Ташеву, Рефата Чубарова і Емине Джапарову. І тому подібне.
Так само «перекривання» прямого ввімкнення кореспондентки з Загреба просто планами з панельних дискусій саміту «Кримської платформи» не відповідало словам кореспондентки за кадром, бо вона говорила про події, що відбуваються на самому півострові, а не про людей у залі в Загребі, яких показували в цей момент на екрані. Так «перекривати» не можна.
І була одна фактична неточність у сюжеті Лесі Виговської: «... Богуслаєв допомагав російській оборонці ремонтувати ударні літаки». А скрізь ішлося про двигуни до гелікоптерів.
Стандарт відокремлення фактів від думок. Було три порушення цього стандарту, двічі — суб’єктивні міркування ведучого новин, наприклад: «Кажуть, що звичка — це ще гірше, ніж страх. Коли людина звикає, ну в даному випадку просто перестають люди спускатися у сховища, а ми закликаємо все ж таки дотримуватися правил». І одне безпідставне узагальнення: «Якщо говорити загалом про деокупацію, то наразі всі українці покладають, щиро кажучи, всі надії на Збройні сили України. Чи залишається можливість для дипломатичного вирішення проблеми деокупації Криму?»
Стандарт повноти. Одне порушення: в сюжеті Андрія Стасюка бекґраундове відео, зняте після ракетного влучання в багатоповерхівку в Запоріжжі 9 жовтня, не було позначене ні датою події, ні навіть просто як архів.
Інші зауваження. Кілька разів забували про фемінітиви: «якщо попередня прем’єр Ліз Трас» і «...пособництві державі-агресору» (ведуча Ганна Чередниченко). «Заступник директора по роботі з корпоративними ВІП-клієнтами Олена Хмеленко» (ведучий В’ячеслав Афутін).
Резюме. Новинна складова була не дуже переконливою: три репортажні сюжети й чотири прямі ввімкнення на 6 годин ефірного часу — це мало для інформаційного каналу. Щоправда, всі три репортажні сюжети були якісними й цікавими: Віктора Могурова про щойно звільнене село Любимівка на Херсонщині, Наталії Сєдової про відновлення електропостачання в Нетішині Хмельницької області після ракетної атаки ворога й Олександри Новосел про ексгумацію тіла 10-річної дівчинки, яку на Харківщині 25 лютого вбили окупанти. І ще був дуже якісний нарис Дарини Коломієць про те, як людям в окупації допомагало радіо, Трохи вирівнювало ситуацію з новинністю 10 гостей-ньюзмейкерів (з 19 гостей загалом). Принагідно також відзначу якісне ведення інтерв’ю Ганною Чередниченко і Ігорем Шавром.
Цього разу порушень стандартів було небагато (особливо ж порівняно з іншими каналами). 7 разів порушували стандарт достовірності, 6 разів — стандарт точності, 3 рази — стандарт відокремлення фактів від думок і одного разу стандарт повноти інформації. Загалом 17 порушень. Проявів політичного піару, ворожих наративів і токсичних медіаперсонажів у блоці Суспільного цієї доби не було.
Важливі події / теми, які не були озвучені в телемарафоні 24 жовтня
Канали в ефірі спільного телемарафону (порівняння)
Структура блоку каналу «Інтер» була нетиповою. Починався ефір з оригінального 15-хвилинного випуску новин. Далі майже дві години була умовно «гостьова» студія («умовно», бо жодного гостя в ній не було, скоріше це була така собі «авторська» студія із сюжетами кореспондентів каналу). О третій ночі повторили підсумковий випуск попереднього дня й далі був повтор теж із попередньої доби гостьової студії під назвою «Акценти». В останню ефірну годину було велике інтерв’ю ведучої «1+1».
Структура блоку каналу «1+1» знову була не такою, як раніше. В першу ефірну годину були 15-хвилинні новини і 45 хвилин гостьової студії. Далі два годинні блоки були 30-хвилинні новини і 30-хвилинні гостьові. Далі йшли годинний випуск новин і годинна гостьова студія. В останній ефірній годині блоку каналу знову були 30-хвилинні новини і 30-хвилинна гостьова студія.
Структура блоку каналу «Рада» була звичною, кожна ефірна година починалася коротким випуском новин, продовжувалася гостьовою студією.
Ефірний блок Суспільного починався із 30-хвилинного випуску новин. Далі була 1,5-годинна гостьова студія. З 20-ї по 21-шу годину був підсумковий випуск новин. І далі — гостьові студії.
Новинна складова ефірного блоку каналу «Інтер» була такою: 7 репортажних сюжетів (із 32 сюжетів загалом) і одне пряме ввімкнення (і те — в повторі випуску новин попередньої доби), жодного гостя у студії (двоє були лише в повторі з попередньої доби). Із третьої години ночі йшли суцільні повтори й записи, тож реального інфомування про поточні події не було.
Новинна складова на каналі «1+1» знову була надзвичайно слабкою: лише два репортажні сюжети, три прямі ввімкнення і 4 гостя-ньюзмейкера на цілих 6 годин ефіру. Випуски новин, починаючи з третього, складалися переважно з повторів одних і тих самих матеріалів.
Новинна складова у блоці каналу «Рада» була слабкою: 2 репортажні сюжети (з 5 сюжетів загалом, які по 4-5 разів повторювалися в різних випусках новин) і 4 умовно репортажних прямих ввімкнення на 6 годин ефіру — це дуже мало як для інформаційного каналу.
Новинна складова Суспільного була цієї доби не дуже переконливою: три репортажних сюжети і 4 прямих ввімкнення на 6 годин ефірного часу — це мало для інформаційного каналу. Трохи вирівнювало ситуацію з новинністю 10 гостей-ньюзмейкерів.
У блоці каналу «Інтер» було лише двоє гостей-експертів, та й ті були в повторі студії, записаної напередодні.
У блоці «1+1» побувало цієї доби 14 гостей, із них четверо були ньюзмейкерами, решта — експертами й учасниками різних подій.
На каналі «Рада» цієї доби побувало загалом 23 гостя: 10 ньюзмейкерів, 6 речників і радників і 7 експертів.
У блоці Суспільного 24 жовтня побувало 19 гостей, із них 10 були ньюзмейкерами, решта — речниками, експертами й учасниками подій.
Порушень стандартів в ефірному блоці телеканалу «Інтер» було рекордно багато — 305. Набагато зросла у блоці телеканалу кількість порушень стандарту відокремлення фактів від думок (220). Це були як суб’єктивні думки журналістів у новинах, так і не авторизовані як слід думки журналістів в авторських елементах. Стандарт достовірності порушували в усі можливі способи 65 разів. Стандарт точності 13 разів, стандарт повноти — 6 разів.
Порушень стандартів у блоці каналу «1+1» було багато, загалом я нарахував 173. Найбільше порушували стандарт відокремлення фактів від думок (79 разів), журналісти робили багато власних висновків і оцінок у новинах, ведучі гостьових студій часто не авторизували власні думки. Великою була й кількість порушень стандарту достовірності (55), найбільше було узагальнених розмитих посилань і повідомлень без посилань на джерела інформації. Порушення стандарту точності (31) переважно були некоректною роботою з картинкою. Інші стандарти порушували небагато.
Порушень стандартів у блоці каналу «Рада» цього разу було менше, ніж зазвичай. Загалом 58. Найчастіше журналісти каналу порушували стандарт відокремлення фактів від думок — 34 рази. Найбільше було неавторизованих суджень гостьових ведучих. Стандарт достовірності порушували дуже мало — лише 7 разів (для порівняння — в попередній тиждень таких порушень було 42). Ще 14 разів порушували стандарт точності, переважно некоректною роботою з картинкою.
Порушень стандартів у блоці Суспільного небагато (особливо порівняно з іншими каналами). 7 разів порушували стандарт достовірності, 6 разів — стандарт точності, 3 рази — стандарт відокремлення фактів від думок і одного разу стандарт повноти. Загалом 17 порушень.
У блоках «Інтера», «1+1» і Суспільного проявів політичного піару цієї доби не було.
У блоці каналу «Рада» цього дня було 7 проявів політичного піару. З них чотири були типовими «паркетами» з «Кримської платформи» у Загребі: цитата народної депутатки Євгенії Кравчук, зустріч заступниці голови ВР Олени Кондратюк з віцепрем’єром Хорватії, покладання квітів спікером Русланом Стефанчуком і його ж участь у відкритті «Українського дому». Ще один «паркетний» матеріал був цитатою прем’єра Дениса Шмигаля на україно-німецькому економічному форумі. До піарних матеріалів я відніс і велику гостьову студію з лідеркою «Батьківщини» Юлією Тимошенко.
В ефірному блоці «Інтера» й Суспільного не було цієї доби ні російських пропагандистських наративів, ні токсичних медійних персонажів.
У блоці каналу «1+1» не було токсичних медійних персонажів. Натомість ведуча Мосейчук в інтерв’ю озвучувала наратив російської пропаганди про нібито «розкол у військово-політичному керівництві України», згадавши місяць тому розігнану російськими пропагандистами вигадку про нібито конфлікт між президентом Зеленським і головнокомандувачем армії Залужним.
У блоці каналу «Рада» проросійських наративів не звучало, натомість гостьові студії вели троє токсичних ведучих: Максим Зборовський, Ольга Нємцева і Назар Довгий.
Скриншот відео: «Факти» ICTV / ютуб
