Не було б у цьому нічого надзвичайного, якби не додаткова кара, накладена суддею Ельвіном Халерштайном – заборона дивитися впродовж цього часу телебачення.

І, власне, проти тієї другої частини вироку запротестували адвокати Белло, котрі спочатку мали намір довести, що вердикт порушує 8-у поправку Конституції, що перешкоджає застосовувати “кари незвичні і жорстокі”, але змінили тактику і тепер стверджують, що є порушена 1-а поправка, котра гарантує, між іншим, свободу слова. На думку адвокатів неможливість оглядати телевізор наражає покараного на брак інформації, що не дозволить йому виробити власні погляди на різноманітні суспільні явища. Зрештою, опоненти аргументують свою позицію тим, що суддя Халерштайн не заборонив слухання радіо, читання чи шурування в Інтернеті.

Белло, механік, що займається ремонтом автоматів для продажу напоїв, вже був арештований кілька разів за подібними звинуваченнями, але жодного разу не потрапив до в’язниці. Тим разом, суддя дав йому на вибір: в’язниця або домашній арешт без телевізора. Покараний спочатку погодився на другу можливість, але пізніше склав апеляцію.

Захисники вважають, що заборона дивитися телевізор є покаранням надто суворим, а тим більше не обЄрунтованою карою для кільканадцятьрічої дочки подружжя Белло, котрі мають вдома аж ... 6 телевізорів.