У серпні війна залишилася пріоритетною темою тільки для українських онлайн-видань, у друкованих ЗМІ в лідерах категорія «інше» (поради, кросворди, привітання та ін.). До інших топтем увійшли життя місцевої громади, економіка та соціальна сфера — в газетах; кримінал, життя місцевої громади та переселенців — на сайтах.
Порівняно з першим місяцем повномасштабного вторгнення Росії увага до подій на фронті потроху спадає (в газетах таких публікацій 12 %, на сайтах — 23,6 %). Натомість повертаються звичні для місцевої преси теми: кримінал — 19,5 % в онлайні, «інше» у друкованих ЗМІ — 28,8 %. Увага до життя місцевої громади прикута у 13,8 % газетних текстів та 11,5 % онлайн-матеріалів. Високою в онлайні залишається увага до теми переселенців — 11,5 %.
Жанрова палітра друкованих ЗМІ також звична: переважають інформаційні жанри, оголошення, реклама, пресрелізи, офіційні звіти, поради — 6,5 %. Відсутні або майже не трапляються журналістські розслідування, листи в редакцію, рецензії.
У друкованих ЗМІ власних публікацій — 46,9 %, запозичених — 32,5 %, неідентифікованих — 20,7 %. В онлайні власних публікацій більше, ніж у газетах, — 59 %, запозичених — 34 %, неідентифікованих — 6 %.
Що ж до тональності, то переважала нейтральна: 84 % в газетах, 85,4 % в онлайні. Позитивної традиційно було більше в газетах — 11,6 %, ніж на сайтах (6,6 %). І негативна — 4,3 % в газетах, 8 % в онлайн-виданнях.
Такими є результати моніторингу регіональних друкованих та інтернет-медіа, який із 1 по 7 серпня 2022 року провів Інститут демократії імені Пилипа Орлика за підтримки Медійної програми в Україні. Дослідження проводилося у восьми регіонах України: Донецькій, Дніпропетровській, Житомирській, Львівській, Одеській, Сумській, Полтавській, Хмельницькій областях. Моніторинг мав на меті оцінити якість контенту, тематику, дотримання стандартів журналістики та законодавства щодо розміщення реклами.
У кожному з восьми регіонів експертна група ІДПО відібрала по чотири друкованих видання, якщо такі продовжували виходити, та чотири онлайн-видання, які публікують суспільно вагомий контент, є популярними у своєму регіоні / районі. Загалом оцінили 980 матеріалів у друкованих ЗМІ, 3061 — в онлайн-виданнях. Кількість онлайн-видань у вибірці була збільшена: якщо газети з якихось причин не виходили, їх заміняли на регіональні сайти новин.
Тематичні пріоритети видань можна порівняти на графіку нижче.
Газети
У деяких регіонах експерти проаналізували меншу кількість друкованих видань, оскільки не всі вони відновили роботу.
На Хмельниччині газета «Проскурів» перестала находити у продаж, наповнюється лише сайт. Інші видання зменшили свій обсяг. Газета «Подільські вісті» виходить лише на 4 сторінках. Газети «Подолянин» та «День за днем» — на 12 сторінках форматом А3, до повномасштабного вторгнення перше видання мало 20 сторінок, друге — 16. «Подільські вісті» на першій шпальті нарікають на політику Укрпошти та звертаються по фінансову допомогу до читачів.
Експерти Сумщини зазначають, що регулярний вихід газет та інформування аудиторії відбувається практично на ентузіазмі, адже журналісти працюють попри реальну фізичну небезпеку (деякі медіа працюють у зоні бойових дій).
Тож аналізуючи тематичні пріоритети, наявність запозиченого та власного контенту, жанрову палітру, все ж не варто забувати, в яких умовах працюють українські газетярі.
Теми
Категорія «інше» — майже третина контенту — 28,8 %. Найбільше її в газетах Житомирщини, Сумщини та Полтавщини.
Так, одна з газет Полтавщини вмістила в одному номері тільки чотири власне журналістські публікації, де відображалися актуальні події: жнива, інтерв’ю з колишнім депутатом, який пішов в армію, соціально-психологічна допомога постраждалим від війни та нарис про місцеву підприємницю. Решта — газетна суміш, різноманітні поради, як годувати кролів, підсолити сіно і відлякувати капустянку.
На Сумщині кількість текстів у категорії «інше» значно зросла — 35 % порівняно із 23 % у червні. Окрім порад це також погода, гороскопи, оголошення, постери.
Життя місцевої громади — 13,8 %.
Експерти із Дніпропетровщини зазначили, що локальна тематика представлена в газетах достатньою мірою. Писали про місцеву інфраструктуру, ремонт доріг, роботу громадського транспорту, підготовку до опалювального сезону, прибирання території, вивезення сміття тощо.
Тема війни — 12 %.
На Хмельниччині газети висвітлювали і хід бойових дій, і роботу волонтерів, і подавали інформацію про загиблих на фронті земляків. У таких матеріалах «наскрізна думка — віра в Україну, Перемогу, шана військовим», повідомляє координаторка групи, що досліджувала контент видань, Любов Василик.
Експерти Сумщини відзначили медіа регіону, які гідно подали інформацію про загибель наших воїнів. «Редакції не тільки повідомляють про факт загибелі захисника, а розповідають про особистість, віддаючи належну шану людині, яка віддала життя за рідну землю; створюють про кожного добру пам'ять, не перетворюючи смерті на статистику», — пише експертка Алла Ярова.
Окрім цього, видання повідомляли, як жити в умовах постійних масованих обстрілів. До прикладу заголовки газети «Білопільщина»: «Що це гримить?!», «Чи нормально думати про відпочинок під час війни?», «ЗСУ дарують упевненість і бажання допомагати: корисний досвід земляків, як емоційно пережити війну».
На Дніпропетровщині синельниківське видання в кожному газетному випуску інформувало про досягнення української армії, втрати ворога та допомогу армії. Газета «Берег надій» на першій шпальті в кожному номері вшановувала пам’ять про земляків, життя яких обірвала війна. Видання «Наше місто» розповідало важкі історії про героїв, які зникли безвісти, та їхніх рідних. І доповнювало їх фаховим коментарем юристки, порадами тих, хто шукає своїх рідних.
«Наше місто», 04.08.2022 р.
Також у регіоні журналісти висвітлювали роботу волонтерів.
Експерти з Одещини помітили, що газети регіону чітко заявляли про свою проукраїнську позицію.
Іншими популярними темами в газетах були економіка та фінанси — 7,6 %, соціальна сфера — 7,3 % та кримінал — 6,1 %. Найбільше про економіку писали видання Полтавщини, здебільшого це стосувалося сільського господарства, зокрема збору врожаю. Що ж до криміналу, то повідомляли, як уберегтися від шахрайства, а на Львівщині, окрім звичайних тем, повідомляли про злочини, що стосувалися незаконного продажу гуманітарної допомоги, незаконного перетину кордону військовозобов’язаними та зловживання посадовців у воєнний час.
Найменше уваги видання приділили темам корупції і COVID19.
В усіх регіонах переважали інформаційні жанри (44,4 %). Найбільше таких публікацій на Львівщині (61 %).
Оголошення та реклама — 10,8 %. Найбільше на Полтавщині (18 %) та Одещині (17 %) у газетах «Зоря Полтавщини», «Лубенщина» та ізмаїльському «Курьер недели».
Пресрелізи — 7,6 %. Найбільше на Хмельниччині — 23 % в газетах «День за днем» та «Подолянин».
Поради — 6,5 %.
Публіцистичних жанрів та аналітики однакова кількість — 5,2 %.
Зростання аналітики помітили експерти на Одещині. Там такого контенту 16 % (стаття, огляд, кореспонденція). І присутні вони були в усіх виданнях. Лідером у розміщенні таких матеріалів були «Чорноморські новини».
Художньо-публіцистичні тексти — це здебільшого життєві історії захисників Батьківщини.
Проте все ж аналіз жанрової палітри видань показав традиційну проблему: значне переважання інформаційних матеріалів, а також оголошень / реклами над аналітичним контентом.
Власного контенту — 46,9 %. Запозиченого 32,5 %, неідентифікованого — 20,7 %.
Найбільше власного контенту у виданнях Львівщини: 66 %. Неідентифікованого — в газетах Дніпропетровщини — 42 %.
Переважала нейтральна тональність — 84 %, позитивної 11,6 %, негативної — 4,3 %.
На відміну від газет сайти здебільшого не припиняли працювати, але все ж маємо відзначити скрутну ситуацію з онлайн-виданнями Донеччини. Експерти, що моніторили ситуацію в регіоні, повідомили, що «у зв’язку із небезпекою та оголошеною в області обов’язковою евакуацією більшість співробітників редакцій покинули свої домівки і працюють в екзилі. Це позначається на кількості та якості матеріалів, що публікуються на місцевих сайтах (нагадаємо, що жодної друкованої газети в області немає). За даними донецької експертної групи, тільки у двох з восьми досліджуваних медіа залишились по 1-2 представники на місцях (і ті здебільшого змінили репортерську роботу на волонтерську), усі інші евакуювались. Саме віддалена робота журналістів призвела до великої кількості запозиченого контенту, зникнення власних джерел інформації і — відповідно — збільшення ваги релізів влади та силовиків у новинних стрічках».
На сайтах уваги до теми війни традиційно більше, ніж у газетах — 23,6 %. Найбільше на Донеччині (30 %), Львівщині (31 %) та Одещині (30 %).
Сайти Донеччини, окрім зведень та хроніки війни, писали й про живих та загиблих героїв війни. Що ж до цивільних, то тематика матеріалів ділилася на дві частини: про тих, хто залишився (і, відповідно, потерпає від «прильотів» та відсутності води чи інших благ цивілізації), і тих, хто евакуюється або вже переїхав. Експерти, що моніторили медіа регіону, звернули увагу також і на якість відображення теми евакуації: «15 з 65 матеріалів, що вийшли за тиждень на сайті Краматорська, стосувались евакуації, але жодний з них не розповідав історії конкретних людей».
Сайт «Нікополь. Інформатор» (Дніпропетровська область), який раніше більше писав про життя громади в соціальному вимірі, 66 % публікацій присвятив різним аспектам життя містян під обстрілами (в червні було 9 % публікацій). Це, звісно, пов’язано з тим, що на тижні з 1 по 7 серпня, коли проводився моніторинг, росіяни обстріляли житлові квартали Нікополя, місто Марганець, селище Червоногригорівку, інші села Нікопольщини.
Сайти Хмельниччини в основному використовували для відображення теми війни формат дайджестів. Стежили за ситуацією на передовій, а також активно подавали тему волонтерства: допомога пальним, збір коштів на потреби армії; компенсація тим, хто надає притулок переселенцям. Писали також і про псевдоволонтерство.
На другому місці на сайтах кримінал — 19,5 %. Найбільше на сайтах Одещини (27 %) та Полтавщини (20 %).
На Полтавщині сайти, повідомляючи кримінальні новини, в основному використовували передруки повідомлень силових структур із мінімальною обробкою, за винятком сайта «Полтавщина», який висвітлював цю тему детальніше за інших, звертаючись до різних джерел та наводячи бекґраунди.
До довоєнного часу наблизилася представленість кримінальної тематики і на Хмельниччині — 19 %. «Це типова побутовщина, якою заповнюють новинні стрічки на сайтах і яка має вкрай мало суспільної важливості: ДТП, бійки, шахрайство, корупційні дії, мародерство, ухиляння від служби, незаконний перетин кордону... Найбільше такого контенту на сайті “Є”», — повідомила координаторка експертної групи Любов Василик.
На третьому місці — тема переселенців — 12,6 %. І увага до теми зросла порівняно з червнем (10 %). Найбільше її висвітлювали на Донеччині та Дніпропетровщині.
На Донеччині писали про митців та спортсменів, які вимушені були переїхати через війну. На Полтавщині також активно висвітлювали тему, оскільки регіон прийняв і ще має прийняти переселенців з інших регіонів. Крім цього, на моніторинговий період припав візит віцепрем’єр-міністерки Ірини Верещук, що також посилило увагу до теми.
Життя місцевої громади — 11,5 %.
Видання Дніпропетровщини орієнтувалися на локального читача й писали про «малі справи», які можуть надихнути аудиторію долучитися до допомоги армії, підтримати патріотичні настрої. Сайт «Нікополь. Інформатор» розповів про створення найбільшого в’язаного прапора України, а також виготовлення патріотичних магнітиків в окупованому (!) Енергодарі.
На Хмельниччині писали про поруйновану війною інфраструктуру, роботу комунальників, перехід транспорту на електронні квитки, майбутній опалювальний сезон.
На Полтавщині життя місцевої громади найретельніше висвітлювали «Полтавщина», «Коло» та «Ехо», хоча спрямованість текстів — різна. Так, для першого видання було важливо заглиблюватися в політичний контекст. Видання писало про загадкове зменшення зарплати членів Полтавської міськради, а також про дискусії щодо майбутнього опалювального сезону. Сайт продовжував відстежувати й закупівлі, що їх робила міська влада, проблему перейменування вулиць. Видання «Коло» більше цікавилося соціальними темами: волонтерство на Полтавщині, діяльність волонтерів Полтавщини за кордоном, проблеми переселенців тощо. Видання «Ехо» висвітлювало питання освіти (початку навчального року), ремонт у місцевій лікарні, а також «депутатську війну» в Кобеляцькій громаді. В усіх цих випадках журналісти спілкувалися із джерелами, не обмежуючись передруками.
Найменш популярними темами для сайтів були корупція, релігія, місцеве самоврядування / реформи на місцях та коронавірусна хвороба — менше 1 %.
На сайтах більше власних матеріалів — 59,3 %. Менше запозичених — 34,3 % та неідентифікованих — 6,4 %.
Так, на Донеччині зауважили зменшення частки власних матеріалів, оскільки журналісти працювали в евакуації (60 %). Натомість на Хмельниччині було більше власного контенту — 86 %.
Експерт Сумської групи Володимир Садівничий помітив також і значну кількість запозичень ілюстрацій: «У виданні “Данкор онлайн” практично відсутні подієві ілюстрації, які б чітко стосувалися змісту, були зроблені на місці тощо. Натомість видавці використовують лише заставки, взяті з мережі інтернет. І це утверджує в думці, що “Данкор онлайн” продукує переважно вторинний контент, переписуючи прочитане чи побачене десь. Вони практично не працюють із першоджерелами».
На Львівщині більшість сайтів вміщували власний контент, проте один із сайтів — «Галінфо» — опублікував 98 % неідентифікованих текстів. «Саме цей інформаційний ресурс традиційно не вказує авторів публікацій, які бодай частково доклалися в межах редакції до пошуку, обробки та передачі оприлюдненої інформації», — зазначив координатор львівської групи Юрій Залізняк.
На сайтах переважала нейтральна тональність — 85,4 %. Негативної — 8 %, позитивної — 6,6 %.
Незважаючи на значні труднощі, спричинені повномасштабним вторгненням, українські регіональні ЗМІ тримають фронт. Очевидно, що за майже пів року видання повернулися до звичної тематики: життя місцевої громади, кримінал — для онлайну, «інше» — для газет.
Що ж до висвітлення окремих тем, то варто відзначити саме воєнну тематику, бо видання намагалися не обмежуватися хронікою та передруком зведень із фронтів, а також висвітлювали життя земляків, які воюють або загинули, захищаючи Батьківщину. Деякі медіа приділяли увагу переселенцям, особливо в онлайні, — і теж не тільки з подачі пресслужб, а й самі намагалися шукати успішні історії, які б могли надихнути інших у такий складний час.
Проте все ж, аналізуючи жанрову палітру видань, бачимо, що в основному домінують інформаційні жанри, реклама та пресрелізи / офіційні звіти та поради. Тож у цілому тексти не є глибокими, аналітичними або ж подаються з точки зору місцевої влади, офіційних структур.
Позитивним моментом є переважання у ЗМІ власного контенту, хоча є окремі випадки значної кількості неідентифікованих або запозичених матеріалів у виданнях. А також у цілому патріотичних дух, який регіональні видання намагаються підтримувати.
Для того щоб українські регіональні видання могли після перемоги України вийти на новий рівень якості, експерти ІДПО радять зберегти позитивні напрацювання: публікації про земляків у художньо-публіцистичних жанрах або інтерв’ю з ними, створення аналітичних текстів про місцеве життя (політику, економіку). І нарешті позбутися надмірної залежності від пресрелізів, неідентифікованих матеріалів та традиції неналежного маркування контенту, що вводить в оману читача.
Видання з вибірки ІДПО:
Донецька область: «Восточный проект» (Краматорськ), «Знамя индустрии» (Костянтинівка), «Сайт міста Донецька», «Сайт города Краматорска», «Сайт города Мариуполя», ІА «Вчасно» (Покровськ), «Вільне радіо» (Бахмут), «Сайт міста Слов’янська».
Сумська область: газети: «Білопільщина», громадсько-політична газета Білопільського району Сумської області; «Ворскла», Великописарівська районна газета; «Наш край», інформаційний тижневик, Липова Долина; «Перемога»; онлайн-видання: «Данкор онлайн», «Голос Конотопа. Незалежний інформаційний портал», «ШосткаNews.City», «Ямпіль INFO. Ямпільське інформаційне агентство».
Полтавська область: газети: «Зоря Полтавщини», «Лубенщина», «Вечірня Полтава», електронна версія газети «Кременчуцький телеграф», сайти: «Коло», «Полтавщина», «Новини Полтавщини», «Ехо».
Одеська область: газети «Вечерняя Одесса», «Чорноморські новини», «Курьер недели», «Одесская жизнь»; сайти: «Думская», «048.ua», «Odessa.online», «Украинская служба информации».
Львівська область: газети «Високий Замок», «Експрес», «Львівська пошта» (усі — Львів), «Новини Прибужжя» (Червоноград); сайти: «Вголос», «Гал-інфо», «Захід.нет», «Львівський портал».
Хмельницька область: газети «День за днем» (Шепетівка), «Подільські вісті» та «Проскурів» (Хмельницький); електронна версія газети «Подолянин» (Кам’янець-Подільський); сайти «Вечірній Кам’янець», «Всі новини Хмельницька», «Є» та «Поділля News».
Житомирська область: газети: «Житомирщина», «Ехо», «Субота» та «20 хвилин»; сайти: «1zt.ua», «Ріа Бердичів», «Новоград Сіті», «Житомир.інфо».
Дніпропетровська область: газети «Наше місто» (Дніпро), «Берег надій» (Синельникове), сайти: «Нікополь.Інформатор», «Павлоград.dp.ua» (Павлоград), Gorod.dp.ua (Дніпро), «49000.com.ua» (Дніпро), «Событие» (Кам’янське), «KRIVBASS.CITY» (Кривий Ріг).
Наталя Стеблина, аналітикиня Інституту демократії ім. Пилипа Орлика
Фото: Mustafa Khayat/Flickr
