Український офіс міжнародної організації Amnesty International не брав участі у підготовці та поширенні доповіді, у якій ідеться про те, що українська армія наражає цивільних на небезпеку. Про це у коментарі hromadske повідомила речниця «Amnesty International Україна» Катерина Мітєва.

«Український офіс не брав участі ні в підготовці, ані в розповсюдженні цієї інформації. За правилами організації, під час збройних конфліктів та воєн документуванням порушень і злочинів займається виключно Департамент реагування на кризи», — сказала Мітєва.

Натомість, додала вона, від початку повномасштабної війни український офіс Amnesty International адвокатує питання розслідування Україною та іншими державами воєнних злочинів Росії, скоєних в Україні.

Як наголошують у пресслужбі «Amnesty International Україна», слід розрізняти воєнні злочини та порушення міжнародного гуманітарного права, що регулює закони та звичаї війни. Лише найтяжчі порушення за цим правом вважають воєнними злочинами, після чого винні мають бути притягнуті до кримінальної відповідальності.

«Команда Департаменту реагування на кризи Amnesty International не зафіксувала жодного воєнного злочину українських військових», — заявили в «Amnesty International Україна».

Нагадаємо, заява Amnesty International, в якій ідеться, що ЗСУ нібито «створюють бази» у житлових районах, школах та лікарнях, наражаючи на небезпеку цивільне населення, викликала резонанс. Її вже прокоментували представники влади, воєнного керівництва та медіа.

Радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк висловив жаль, що Amnesty International «бере участь у кампанії з дезінформації та пропаганди РФ».

Міністр оборони Олексій Резніков наголосив :«Будь-які спроби навіть побіжно урівняти неспровоковану російську агресію і український самозахист, як це зроблено в матеріалі Amnesty International, – це свідчення втрати адекватності і спосіб знищити свій авторитет».

Головна редакторка «Громадського радіо» Тетяна Трощинська зазначила: «Знаєте, коли у світі буде менше війн? Коли Червоний Хрест, ООН, Amnesty international, купа інших цілком безпорадних міжнародних інституцій припинять писати свої звіти й мирити ґвалтівника і жертву. І знайдуть сенс свого існування в реальних санкціях проти країн-терористів і диктаторів, які є причиною війни».