Під час війни будь-яке суспільство критично потребує якісної інформації. Хоча зрозуміло, що журналісти мусять працювати в ситуації, коли деякі дані не можуть бути доступними з питань безпеки. Врахувавши ці особливості, експерти ІДПО провели моніторинг дотримання професійних стандартів у регіональних ЗМІ та визначили, якою є ситуація в медіа, порівняно з даними до повномасштабного вторгнення РФ. З’ясувалося, що, як і раніше, баланс думок та повнота були стандартами, які найбільше порушувалися українськими регіональними ЗМІ. Ситуація тут залишається незмінною — так само, як і до повномасштабного російського вторгнення.
Співставлення свіжих результатів моніторингу із січневими даними показує, що як загальні оцінки, так і розподіл стандартів, яких дотримуються найгірше, залишився тим самим. Тож під час повномасштабного вторгнення РФ найбільше проблем із балансом думок. Так, в окремих публікаціях його дотримано, але оскільки більшість контенту газет складають інформаційні жанри, а на сайтах переважають передруки, то й демонстрації всіх важливих точок зору не було. Через брак часу, а також інформаційний потік, що постійно зростає, бракувало й повноти.
Ситуація з достовірністю та відокремленням фактів від коментарів краща, але теж не була ідеальною. Часом журналісти приділяли більше уваги висловленню своєї власної позиції, ніж експертній думці, а також забували, що посилання на джерело має бути чітким.
Найкраще дотримувалися стандартів доступності викладу та відсутності мови ворожнечі.
Як сайти, так і друковані видання мали схожі проблеми, що відображалося на якості текстів. Це велика кількість передруків, необробленої інформації, небажання або відсутність можливості отримати додаткові дані щодо описуваної ситуації.
Та все ж навіть ті видання, редакції яких були змушені переїхати через війну або ж залишилися працювати у прифронтових містах, в деяких випадках мали можливість створювати якісні матеріали, знаходячи компетентні джерела інформації. Тож сподіваємося, що саме читач у майбутньому вирішуватиме, яким виданням віддавати перевагу: тим, що давали якомога повнішу й об’єктивнішу інформацію під час війни, чи тим, які просто пливли за течією, передруковуючи пресрелізи.
Щодо регіонів, то найгірше дотримувалися професійних стандартів видання Сумщини (8,4 — друк, 8,3 — онлайн із 12 максимум). Найкраще — видання Львівщини (11,8 — друк, 11,5 — онлайн).
Такими є результати моніторингу регіональних друкованих та інтернет-медіа, який із 30 травня по 5 червня 2022 року провів Інститут демократії імені Пилипа Орлика за підтримки Медійної програми в Україні. Дослідження здійснювалося у восьми регіонах України: Донецькій, Дніпропетровській, Житомирській, Львівській, Одеській, Сумській, Полтавській, Хмельницькій областях. Моніторинг мав на меті оцінити якість контенту, тематику, дотримання стандартів журналістики та законодавства щодо розміщення реклами.
У кожному з восьми регіонів експертна група ІДПО відібрала по чотири друкованих видання, якщо такі продовжували виходити, та чотири онлайн-видання, які вміщують суспільно вагомий контент, є популярними у своєму регіоні / районі. Загалом на стандарти оцінили 448 матеріалів у друкованих ЗМІ, 576 — онлайн. Кількість онлайн-видань у вибірці була збільшена: якщо газети з якихось причин не виходили, їх заміняли на регіональні сайти новин.
Газети
Загальна оцінка друкованих ЗМІ — 10,1. Це на пів бала вище, ніж у січні 2022-го. На оцінку міг вплинути той факт, що не всі газети з вибірки ІДПО продовжили виходити, а також і те, що журналісти газет все ж намагалися зосереджуватися на офіційній інформації, повідомляючи про події.
Баланс думок (1,1 із 2 балів максимум) — цей стандарт отримав найнижчі оцінки майже в усіх регіонах, окрім Полтавщини.
На Сумщині найнижчий бал за баланс думок отримала газета «Перемога» — 0,25. Найвищі оцінки у газеті «Наш край» — 0,5.
На Житомирщині також не вистачало публікацій із дотриманням балансу. Здебільшого це стосувалося видань «Субота» (0,69 балів) та «Ехо» (1,19 балів). Газети розміщували матеріали «від однієї особи», що не має відповідних компетенцій у заявленій проблемі.
Газета «Субота», Житомирщина
«Навіть, якщо видання публікує подібні матеріали, як листи певних читачів, то інші читачі не отримують жодної конструктивної інформації з цих повідомлень, бо це подається у вигляді «крику душі» без фактів та коментарів компетентних осіб. Хіба що залишається відчуття посиденьок на лавочці біля під’їзду з балакучими сусідами», — повідомила координаторка Житомирської експертної групи Ірина Новожилова.
Повнота (1,6 балів) — найгірша ситуація із його дотриманням на сайтах Сумщини 1,3 та Полтавщини 1,4.
Так, на Полтавщині під час воєнного часу саме повнота отримала найменше балів. Експерти пояснюють це тим, що публікації часто готувалися поспіхом і не відображали всіх важливих сторін, не містили деталей, потрібних для розуміння ситуації. Так, видання, порушуючи тему переселенців, часом відображали ситуацію тільки зі сторони влади: виділили землю для будівництва житла для переселенців або ж сплатили компенсацію містянам, які прийняли в себе переселенців. При цьому не запитували ані переселенців, ані містян, ані експертів.
Відокремлення фактів та коментарів, достовірність — на одному рівні 1,7.
На Житомирщині в газеті «Ехо» розміщували багато розширених кореспонденцій та статей на соціально-економічну тематику, при цьому власні думки автора часто превалювали над фактами, а матеріали перетворювалися на роздуми журналіста.
На Полтавщині журналісти газети «Лубенщина» захопилися описом роботи міського КП, також порушивши стандарт відокремлення фактів від коментарів. У тексті написали: «Директор КП «Конвалія» Ніна Жук — людина небайдужа і активна»; «квітникарі трудяться, мов бджілки» тощо.
Публікація з газети «Лубенщина» (Полтавщина)
Щодо стандарту достовірності, то на Одещині найгірше його дотримувалося видання «Чорноморські новини». Газета схилялася до публіцистичного стилю викладу інформації й не посилалася на джерела достатнім чином. На Хмельниччині деякі видання порушували цей же стандарт, додаючи таке посилання, як «надійне джерело» — без конкретизації.
«Докладно вказувати джерело новин дуже важливо, адже йдеться про достовірність, що понадважливо в час війни та можливих дезінформаційних атак ворога. Відтак рекомендуємо вказувати повне джерело інформації», — зауважила координаторка групи Любов Василик.
Найкраще друковані видання дотримувалися стандартів відсутності мови ворожнечі — 2, доступності — 1,9.
Доступність страждала через невичитаність матеріалів. «Ворскла», газета із «Сумщини», отримала за це найнижчий бал — 1,44.
Порушення стандарту мови ворожнечі знайшли експерти Дніпропетровщини. Там, у газеті «Наше місто» під рубрикою «Абзац из Facebook», публікувалися повідомлення публічних осіб, взяті з їхніх профілів у соцмережі. В одному з таких матеріалів, у пості Борислава Берези, зафіксовано грубі вислови та образи.
Але Дніпровські експерти знайшли й такі публікації, де всіх базових стандартів журналістики дотримано:
Також Львівські експерти відзначили видання «Експрес» та «Львівську пошту», які отримали 12 балів із 12 за дотримання стандартів.
САЙТИ
Середні оцінки за дотримання стандартів на сайтах приблизно такі ж, як і в газетах — 9,8. Така ж оцінка була й у січні. Інтернет-видання найгірше дотримувалися балансу думок (0,9) та повноти (1,5). Теж звична картина.
На сайтах Житомирщини стандарт балансу думок отримав низький бал через те, що ЗМІ розміщували велику кількість пресрелізів різноманітних установ, де події представлялися однобічно.
На Сумщині стандарт дотриманий менше, ніж у восьмій частці публікацій. Майже не дотримувалися стандарту на сайті «Голос Конотопа» (0,13), краща ситуація на сайті «Данкор» — 0,31 (це найвища оцінка в регіоні).
Найгірше стандарту збалансованості дотримувалися такі видання Донеччини, як: «Знамя индустрии» (0,06), «Восточный проект» (0,13) і «Сайт города Краматорска» (0, 31). Однак були й приклади якісного інформування. Так, 30 травня 2022 року внаслідок обстрілу загинули монахи Святогірського монастиря. Про це з посиланням на офіційні джерела написали всі досліджувані медіа Донеччини. І тільки журналісти «Вільного Радіо» зателефонували і взяли коментар у начальника Національного природного парку «Святі гори» Сергія Приймачука, який на той момент перебував на місці подій. Відповідно, такий матеріал заслужив на максимальну оцінку за дотримання стандарту балансу думок.
Порушення стандарту повноти пояснювалося тим, що журналісти використовували передруки і рідко перевіряли інформацію власноруч або ж хоча б доповнювали пресрелізи, які надавали різноманітні установи. Так, експерти, які моніторили медіа Хмельниччини, зауважили, що журналісти інтернет-видань рідко бували на місці події, використовували в підготовці матеріалів не власні спостереження та комунікацію, а частіше повідомлення установ / організацій, пресслужб. Джерел інформації — обмежена кількість. Тож було порушено як баланс думок, так і повноту.
Деякі сайти Дніпропетровщини функціонували як агрегатори або ж не доопрацьовували новини. Це також вплинуло на оцінки. На сайті «Павлоград.dp.ua» авторських матеріалів не було. Відповідно, відсутній баланс думок, адже нікому було взяти коментар. На сайті «Событие» повідомлення з органів публічної влади, правоохоронних органів подавалися однобоко.
На Полтавщині найгірша ситуація з повнотою спостерігалася на сайтах «Новини Полтавщини» та «Ехо». Так, перше видання писало про проблемні моменти без контексту. Наприклад, у публікації про нестачу палива в регіоні процитували тільки начальника Полтавської ОВА, що переконував: ситуація покращується. Також згадали якихось представників АЗС, які говорили про те ж саме. Але в тексті не було ані бекґраунду, ані намагання перевірити цю інформацію, ані цитат цих представників, ані думок автомобілістів. Звісно, видання не хоче сіяти паніку під час війни. Але подібне висвітлення проблеми може породжувати недовіру як до ЗМІ, так і до влади, зауважили полтавські експерти.
Матеріал із сайта «Новини Полтавщини»
Низькі оцінки за цей же стандарт отримав львівський сайт «Вголос». Експерти зауважили, що ця проблема для видання — традиційна.
Стандарт відокремлення фактів від коментарів отримав 1,7 бала, стандарт достовірності — 1,8. Тут оцінки на рівні друкованих ЗМІ. Журналісти в основному намагалися бути нейтральними, хоча в частині публікацій їм це не вдалося. Щодо стандарту достовірності в деяких випадках нечітко вказували на джерела. Наприклад, у низці повідомлень сайта із Дніпропетровщини «49000.com.ua» журналісти посилалися на «dniprotv» як на джерело інформації. Але за активним лінком вдалося перейти лише на головну сторінку dniprotv, а не до новини, про яку йшлося в тексті. Така само проблема і на сайті Краматорська на Донеччині — посилаються на «РБК-Україна», а лінк веде на головну сторінку, а не на конкретний матеріал.
Найкраща ситуація із стандартами доступності — 1,9 та відсутності мови ворожнечі — 2.
Висновки
Зіставлення свіжих результатів моніторингу із січневими даними показує, що як загальні оцінки, так і розподіл стандартів, яких дотримуються найгірше, залишився тим самим. Тож під час повномасштабного вторгнення РФ найбільше проблем із балансом думок. Так, в окремих публікаціях його дотримано, але оскільки більшість контенту газет складають інформаційні жанри, а на сайтах переважають передруки, то й демонстрації усіх важливих точок зору не було. Через брак часу, а також інформаційний потік, що постійно зростає, бракувало й повноти.
Ситуація з достовірністю та відокремленням фактів від коментарів краща, але теж не була ідеальною. Часом журналісти приділяли більше уваги висловленню своєї власної позиції, ніж експертній думці, а також забували, що посилання на джерело має бути чітким.
Найкраще дотримувалися стандартів доступності викладу та відсутності мови ворожнечі.
Як сайти, так і друковані видання мали схожі проблеми, що відображалося на якості текстів. Це велика кількість передруків, необробленої інформації, небажання або відсутність можливості отримати додаткові дані щодо описуваної ситуації.
Та все ж навіть ті видання, редакції яких вимушені були переїхати через війну або ж залишилися працювати у прифронтових містах, в деяких випадках знаходили можливість створювати якісні матеріали, знаходячи компетентні джерела інформації. Тож сподіваємося, що саме читач у майбутньому вирішуватиме, яким виданням надавати перевагу: тим, що давали якомога повнішу й об’єктивнішу інформацію під час війни, чи тим, які просто пливли за течією, передруковуючи пресрелізи.
Просимо взяти до уваги!
Метою моніторингу є підвищення рівня медіаграмотності українського суспільства, стимулювання медіа до відповідальності, дотримання журналістських стандартів та підвищення якості медіа контенту.
Моніторингові звіти за всі періоди розміщені на ресурсах:
ІДПО — https://idpo.org.ua/reports
«Детектор медіа» — https://ms.detector.media/monitoring/regional_newspapers/
Інститут демократії імені Пилипа Орлика (ІДПО) використовує методологію моніторингу, розроблену ІДПО в рамках проекту «У-Медіа» спільно з Інститутом масової інформації (http://imi.org.ua) та неурядовою організацією «Телекритика» (зараз «Детектор медіа») і оновлену Інститутом демократії в 2016, 2019 та 2021 роках.
Видання з вибірки ІДПО:
Контакти:
Керівниця проєкту з моніторингу регіональних ЗМІ — Світлана Єременко, виконавча директорка Інституту демократії ім. Пилипа Орлика, тел. 050 4701159, svitlana.yeremenko@gmail.com.
Наталя Стеблина, аналітикиня Інституту демократії ім. Пилипа Орлика
