detector.media
Олександр Михельсон
«Детектор медіа»
09.04.2022 11:42
«Точка» для Краматорська: як Росія кує вундерваффе чергового фейку
«Точка» для Краматорська: як Росія кує вундерваффе чергового фейку
Як російська пропаганда застосовує методи, випробувані після збиття малайзійського боїнга 2014 року, в історії з обстрілом краматорського вокзалу.

Ракетний обстріл залізничного вокзалу Краматорська вранці 8 квітня забрав, за даними на кінець дня, 52 життя. Як повідомив увечері голова Донецької обласної військової адміністрації Павло Кириленко, 14 людей померли в лікарні в найближчі години після госпіталізації. Водночас, на лікарняних ліжках лишалося ще понад сто осіб. З урахуванням вражувальної здатності використаних при ударі касетних боєприпасів, вижити можуть не всі.

Трагедія сталася в розпал фіксації злочинів російських військ у Бучі та інших містах і містечках Київщини. Втім обстріл Краматорська викликав більше асоціацій з давнішим воєнним злочином росіян – збиттям у липні 2014 року пасажирського літака Малайзіських авіаліній за номером МН-17.

Вісім років тому журналісти швидко звернули увагу, що бойовики спершу нахвалялися в соцмережах збиттям нібито українського військового літака, а потім кинулися стирати ці дописи. Аналогічна картина спостерігалася і цього разу: спершу – новини про удар по українських військових, а вже незабаром – гарячкове затирання постів і прискорене поширення різноманітних фейків, покликаних не так переключити увагу, як розсіяти її серед сили-силенної версій. Часто – взаємно суперечливих.

Автор чудово пам’ятає терміново видалений 14.07.2014 допис Стрєлкова-Гіркіна про «птичкопад»: тоді бойовики попервах думали, що збили з наданого росіянами зенітно-ракетного комплексу «Бук» український військово-транспортний Ан-26. Ось лише короткий перелік вигаданих у подальшому російською пропагандою «причин» того злочину, який забрав 298 життів:

- Атака українського штурмовика Су-24 (який за своїми характеристиками, по суті, не здатен оперувати на висоті понад 10 кілометрів, де летів збитий борт);

- Атака українського винищувача Міг-29 (продемонстроване російськими телеканалами «супутникове відео» виявилося настільки грубою підробкою, що про нього терміново «забули»);

- Обстріл з установки «Бук», але, звичайно ж, з українського боку.

На додачу фігурували «версії» про:

а) фальсифікацію самої катастрофи, аж до того, що живих пасажирів у літаку й не було (калька з конспірологічних пояснень збиття СРСР корейського пасажирського лайнера над Сахаліном 1983 року)

б) навмисне вкидання українськими спецслужбами фальшивого польотного маршруту транспортника Ан-26, аби «підставити» іноземне повітряне судно.

Різнобій різнопланових версій, загалом, характерний для російської пропаганди. Зокрема, цей почерк виразно читається у висвітленні росіянами власних воєнних злочинів у тій же Бучі, що детально проаналізовано в матеріалі «Як сховати злочин у скирті фейків».

Водночас висвітлення росіянами Краматорського обстрілу має певні особливості. Авжеж, як уже сказано, російські «денацифікатори» поквапилися спершу повідомити про «воєнний успіх», а потім терміново його дезавуювали. Але впадає в око, що цього разу офіційна російська пропаганда виступила порівняно підготовленішою.

Так, спершу про ракетну атаку повідомив «штаб територіальної оборони ДНР». З досвіду автора, дійсно вигідну для себе інформацію росіяни зазвичай резервують для оголошення своїми офіційними органами (міністерством оборони, наприклад). А от молодшим товаришам із Донецька й Луганська вже вісім років доручається озвучувати якраз неоднозначні дані, з якими, однак, потрібно виступити швидко.

Потім позиція Москви може бути скоригована відповідно до обставин. Таке не раз бувало саме зі звинуваченнями українських військових у загибелі мирних мешканців на Донбасі.

І цього разу агресор саме так і зробив. Наприклад, у стрічці російського «Интерфакса» повідомлення від імені «ДНР» до вечора вже приховали (хоч воно залишилося у вигляді кеш-сторінки).

А от українські чиновники продемонстрували певну неготовність до ситуації. Вже згаданий голова військової адміністрації Кириленко, наприклад, спершу поквапився заявити про удар ракетою «Іскандер», а не «Точкою-У» (хоч і швидко виправився). Брак часу й ресурсів у наших урядовців за нинішніх обставин цілком зрозумілий – і все ж із «синдромом визволення Вишгорода» потрібно щось робити.

Натомість росіяни явно намагалися коригувати позицію відповідно до поточної інформаційної ситуації. Хоч і виходило, скажімо так, по-різному. Наприклад, коли Пєсков заявив, що «Точка-У» знята з озброєння російської армії ще 2019 року, українські користувачі почали масово постити російські ж фото наявності «Точок» у Білорусі безпосередньо перед російською агресією; і тоді російське міноборони виступило з таким дивним текстом: «Обращаем внимание, на всех опубликованных Киевом фотографиях с учений "Союзная решимость-2022" изображены не российские ракетные комплексы. Тактические ракеты "Точка-У", обломки которой обнаружены в районе ж/д вокзала Краматорска, применяются только украинскими вооруженными силами».

Тобто в Білорусії разом із росіянами лічені тижні тому тренувалися українські ракетники?

Втім, про використання росіянами «Точки-У» проти українців було відомо й до Краматорської трагедії: це траплялося і на Чернігівщині, і на Донбасі.

Так чи інакше, факти не заважають Москві не просто заперечувати свою причетність, і навіть не лише звинувачувати Україну на рівні пропаганди. Вже в день обстрілу російський Слідчий комітет порушив у зв’язку з цим обстрілом справу за ст. 356-1 Кримінального кодексу Росії, де йдеться – відчуйте – про використання заборонених засобів і методів ведення війни, а заразом і про жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, депортацію цивільних, розграбування майна... Інакше кажучи, рівно про всі ті злочини, які інкримінуються самій Росії.

Такий безмежний цинізм має не лише внутрішній пропагандистський вимір, але й зовнішній аспект. У рішенні про порушення справи сказано, що обстріл Краматорська відбувся «на території ДНР». Нагадаємо, напередодні війни Путін заявив про «визнання ДНР і ЛНР» у межах Донецької та Луганської областей. Що й стало виправданням для самої війни. Тож тепер окупанти прагнуть заплутати ситуацію, повторюючи мантру про «обстріл на території ДНР». Власне, вони з самісінького початку війни називали «мешканцями ДНР/ЛНР» ВСІХ загиблих на Донбасі цивільних українців. Але от такого гучного інформприводу їм досі не випадало...

І тут саме час звернутися до можливої мети обстрілу. Зрозуміло, російська версія про спробу Києва перешкодити таким чином евакуації цивільних є маячнею навіть із точки зору елементарної логіки. Цю евакуацію ще напередодні оголосила саме офіційна влада – і, звичайно, перервати цей процес з української сторони, якби комусь таке й спало на думку, значно простіше було би без обстрілів.

Водночас треба визнати, що аргумент про просто-таки біологічне бажання росіян знищити якомога більше мирних українців теж не витримує критики. Хоч як цинічно це звучатиме, але навіть застарілі «Точки», й навіть для росіян із їхніми запасами зброї — надто цінний ресурс, аби витратити відразу дві ракети заради вбивства кількох десятків беззбройних людей.

З урахуванням тієї готовності, яку продемонструвала Росія у побудові своєї пропагандистської версії, можна припустити, що метою все-таки було порушення шляху доставки підкріплень на східний театр воєнних дій. Ну й ураження цих підкріплень, наскільки вдасться... Наскільки це вдалося в результаті – ми, з огляду на зрозумілі вимоги обмежень інформації у воєнний час, не знаємо.

Що ж до цивільних, то, ймовірно, їх було визнано неминучими «супутніми жертвами». Як тисячі таких же цивільних у Маріуполі, Харкові, Чернігові, містах і селах решти українських регіонів... Та й посіяти паніку – не останній інтерес будь-якого агресора напередодні наступу.

На а звинувачення України тут – єдиний варіант хоч би позірно прикрити свій слід. І це, до речі, цілком пояснює використання замість тих же «Іскандерів» менш ефективних (і точних!) ракет. Україна «Іскандерів» не має, на неї удар такою зброєю не перекладеш.

detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY