Телевізійна панель — це не лише інформація про рейтинги та популярність телеканалів і програм. Таке детальне вибіркове спостереження за життям людей унікальне тим, що дає змогу отримувати більше інформації.

2014 року, коли Росія загарбала Крим, піплметри — прилади, які фіксують телевізійне споживання, — були вивезені, й дослідження на півострові припинилось. Далі, коли Росія розв’язала війну в Донецькій і Луганській областях, оператор панелі вирішив залишити піплметри й далі вимірювати поведінку та споживання телебачення в загарбаних регіонах. Піплметри залишалися там до наших днів і всі вісім років передавали дані про телеперегляд. Зараз, коли Росія пішла в повномасштабний наступ на Україну, вимірювання тривають: дані передаються зі всіх місць, де є мобільний зв’язок.

Пам’ятаймо, що більшість центральних каналів ведуть спільний ефір, який також транслює або ретранслює чимало малих каналів. Для вимірювання це великий виклик, адже розділити канали, які транслюють ідентичні сигнали, майже неможливо. Тому показники окремих телеканалів зараз не варто розглядати.

Перше, на що дивимось: скільки робочих піплметрів реально працюють. Для нас це буде індикатором, який відсоток людей залишився без телебачення або перебуває зараз не вдома.

На графіку бачимо, що з 23 лютого по 8 березня обсяги даних, які отримуються від сімей, скоротились на 12%. Це дозволяє припустити, що близько 12% українців, які мали телевізори, зараз за межами своїх домівок або перебувають вдома, але там не працює мобільний зв’язок або немає електрики. Ось ситуація за областями: 

Дані за областями мають велику похибку — вони не відображають реальну картину в області точно, але є найкращими з доступних і швидких досліджень.

Погляньмо на обсяги споживання телебачення тими 88%, у кого залишився доступ до телебачення. Порівняємо два показники: 1)просто факт вмикання телевізора — це середньоденна кількість сімей, які дивились телебачення; 2)час, який телевізор працює ввімкнений. Візьмімо період із 21 лютого до 8 березня:

Вмикання телевізора зменшилося з 90% до 74% (падіння на відносні 18%). 24 лютого був днем високого інтересу — 94% ввімкнули телевізор. Далі телебачення почало втрачати увагу. На жаль, немає даних по радіо і про вагу радіо в такі часи. А ось обсяги роботи телевізорів:

Споживання телебачення зросло на одну астрономічну годину на добу в середньому.

Плавно перейдімо до інтернету. Напевно, ви бачили мемчики, що ми тепер прокидаємось і засинаємо з новинами в соціальних мережах. Насправді це не зовсім так. Ось дані Gemius Україна (покриття — вся Україна, крім Донецької, Луганської областей і Криму, аудиторія 14—69 років). Для порівнянні візьмімо два проміжки споживання інтернету: до війни (13—23 лютого) і під час війни (24 лютого — 6 березня).

Як бачимо, кількість користувачів інтернету з розгортанням бойових дій кардинально не змінилась. Навіть час, наведений у хвилинах, знизився. Можемо припустити, що споживання інформації в інтернеті стало дозованим і більш сфокусованим.

Ми не можемо виключити фактор доступності, адже через бойові дії певна частка українців була позбавлена доступу до інтернету. Тому наводимо дані у споживанні на різних екранах. На малих екранах інтернет споживають більше — з домашніх комп’ютерів читають менше, ніж з телефонів. 

Найбільше українці були прикуті до інтернету в перший день вторгнення — 24 лютого. Тривалість сеансів в інтернеті — близько години, що свідчить про свідоме споживання:

А ось найвідвідуваніші сайти і платформи: 

Інформаційні сайти під час війни нарощують аудиторію: обсяг споживання новин значно зріс і перевищив будь-який інший вид контенту. Але соціальні мережі залишаються в топі. Про них ми поговоримо в наступних оглядах.