Громадська організація «Детектор медіа» (до 2016 року — «Телекритика») проводить безперервний моніторинг новин центральних телеканалів із 2003 року. Спершу це був якісний аналіз із наголосом на маніпуляціях та «інформаційних спецопераціях», які часто траплялись на контрольованому владою телебаченні 2003–2004 років. Згодом у моніторингу з’явився кількісний компонент, воно сфокусувалось на дослідженні журналістських стандартів та матеріалах із ознаками замовності, а з 2015 року ми доповнили його глибоким кількісно-якісним дослідженням «Про що мовчали теленовини». Першим автором, який сформулював концепцію і підходи моніторингу «Телекритики» / «Детектора медіа», став медіаменеджер і медіатренер Ігор Куляс. 2018 року його підходи були формалізовані у вигляді великої Методології моніторингів телевізійних і радійних програм громадської організації «Детектор медіа» (новини, підсумкові тижневики, публіцистичні авторські програми, політичні токшоу, інтерв’ю). З листопада 2016 року головною авторкою та координаторкою моніторингу новин є Зоя Красовська. Традиційною формою публікації щотижневих результатів моніторингового дослідження були аналітичні тексти. На початку 2019 року ми вирішили розширити дослідження, збираючи інформацію та оцінки дотримання стандартів в окремих матеріалах каналів із моніторингової вибірки до бази даних. У моніторинговій вибірці на цей час було вісім телеканалів: «1+1», «Інтер», ICTV, СТБ, «Україна», «UA: Перший», 5 канал та «112» (з 2021 року — Перший незалежний). У січні 2022 року ГО «Детектор медіа» презентувала інтерактивний інструмент NewsBoard, який використовує цю базу даних для візуалізації та аналізу різних аспектів якості та змісту новин восьми телеканалів.

Зауважмо, що у вибірку дослідження потрапляють усі матеріали праймових (головних) випусків новин цих телеканалів. Крім цього, в ефірі більшості каналів протягом доби виходить ще кілька випусків новин. Тому цифри дослідження мають значення не як абсолютні показники, а в порівнянні. У цьому звіті йтиметься про тенденції, які ми відстежуємо протягом трьох років.

Дані в базу ми почали збирати на початку 2019 року, в розпал президентської виборчої кампанії. Узагальнити наступні три роки — непросте завдання, адже політичні реалії України повністю змінились, і ці зміни потужно вплинули на політичний ландшафт. Змінилась і ситуація на телевізійному ринку: за три роки значно посилилась і розрослась ніша інформаційних телеканалів, у якій змінилися гравці-лідери — зникли канали трійки Медведчука («112», ZIK і NewsOne), з’явився канал Ріната Ахметова «Україна 24», посилився «Наш» Євгенія Мураєва (у лютому 2022 року проти нього теж запровадили санкції). Водночас канал «Інтер», який на початку 2019 року ще відігравав в інформаційному просторі величезну роль, маргіналізувався та втратив позиції. Водночас ситуація з матеріалами з ознаками замовності змінилась не так сильно. Порівнюючи підсумки 2018 та 2021 років, бачимо двох лідерів за кількістю піару в новинах: «Інтер» та «Україну». Зазвичай на ці два канали припадає загалом більше половини підозрілих матеріалів, зафіксованих протягом тижня або місяця. Водночас на третє і четверте місце, відтіснивши ICTV та «1+1», у 2021 році вийшли Перший незалежний (до березня 2021 року — «112») та 5 канал, які на початку аналізованого періоду майже не видавали в новинах матеріалів з ознаками замовності. Ці канали мобілізувались на підтримку своїх тепер уже неформальних власників — групи Віктора Медведчука та Петра Порошенка і «Європейської солідарності». Співвідношення кількості підозрілих матеріалів у новинах двох каналів —  «лідерів» рейтингу та каналів ICTV та «1+1» також залишається більш-менш стабільним. Як і майже цілковита відсутність таких матеріалів у новинах суспільного телеканалу (поодинокі зафіксовані випадки можна списати на журналістські помилки).

У лютому — травні 2019 року тривала президентська кампанія, і більшість телеканалів, окрім «1+1», зберігали лояльність до чинного президента Петра Порошенка. У березні Порошенко не просто очолював топ за кількістю згадок у теленовинах, а й значно випереджав найближчу суперницю — Юлію Тимошенко; Володимир Зеленський поступався Порошенкові за кількістю згадок у п’ять разів, і значну частину згадок про нього забезпечував канал «1+1». Тоді як 5 канал, «112» взагалі не згадували про найрейтинговішого кандидата в новинах. У квітні кількість згадок про Петра Порошенка і Володимира Зеленського майже зрівнялась; на третьому й четвертому місці з великим відставанням були Юлія Тимошенко та Юрій Бойко, далі — Олег Ляшко, Анатолій Гриценко і Олександр Вілкул. У травні — після того, як результати виборів стали остаточно зрозумілими — ми бачимо тотальну переорієнтацію теленовин на новообраного президента Володимира Зеленського, а також його партію «Слуга народу», яка на той час існувала лише на папері. Незважаючи на свій формальний статус, «Слуга народу» в травні стала найбільш згадуваною в новинах політичною силою, перегнавши тогочасну парламентську партію «Блок Петра Порошенка». Дані щодо уваги до конкретних політиків — кандидатів у президенти — були важливими в перші місяці наповнення бази; далі важливішим став показник уваги до політичних сил.

Ключові політичні сили, присутність яких у новинах ми вимірюємо — з осені 2019 року це парламентські партії (інші в теленовинах майже ніколи й не згадуються), — можна умовно поділити на дві категорії: партії, афілійовані з медіагрупами, та партії, що користуються спорадичною прихильністю медіагруп.

Партії, афілійовані з медіагрупами. Насамперед це «Опозиційна платформа — За життя», яка в цей період практично не покидає першу трійку рейтингу гаданих замовників піару в теленовинах. Водночас ці показники забезпечує присутність лише на двох телеканалах вибірки — «Інтері» та «112» (із 2021 року — Першому незалежному); інші канали ніколи не піарять партію, а канали групи Пінчука (ICTV та СТБ), «Україна» і «1+1» уникають згадок про неї навіть у нейтральному контексті. Це унікальна ситуація, аналоги якої на українському телебаченні існували хіба що в останні роки президентства Кучми: одна з головних опозиційних сил повністю виключена з інформаційної картини, яку пропонують своїм глядачам провідні телеканали. Постійні глядачі цих каналів можуть навіть не знати, що в українському парламенті є «Опозиційна платформа — За життя». Водночас у новинах «своїх» телеканалів «ОПЗЖ» займає стільки ефірного часу, що для інших партій його майже не залишається; глядачам цих каналів може здаватися, що саме ця партія домінує в українській політиці.

Слід зауважити, що об’єднання «Інтера» та «112» / Першого незалежного в «групу “ОПЗЖ”» є досить умовним, адже «Інтер» і канали Медведчука («112», ZIK і NewsOne) належать двом крилам партії. Тож обличчями-спікерами «ОПЗЖ» в новинах цих двох груп традиційно є різні люди. На «Інтері» найчастіше згадуються Юрій Бойко, Юлія Льовочкіна (сестра співвласника каналу Сергія Льовочкіна), Наталія Королевська і Микола Скорик; на «112» / Першому незалежному — Віктор Медведчук, Нестор Шуфрич, Вадим Рабинович, Олександр Качний, Ілля Кива. Поява спікерів із групи Медведчука в ефірі «Інтера» чи спікерів із групи Бойка-Льовочкіна в ефірі «112» / Першого незалежного в цей період була досить рідкісним явищем, хоча «Інтер» загалом підтримував Віктора Медведчука під час запровадження проти нього санкцій та відкриття кримінальних проваджень. Спільним лейтмотивом новин каналів «ОПЗЖ» було просування російської вакцини «Спутник V» восени та взимку 2020 року, а ось, наприклад, тему «наступу на свободу слова» у зв’язку із закриттям каналів Медведчука «Інтер» просував набагато менш інтенсивно, ніж Перший незалежний.

«Європейська солідарність» (до кінця літа 2019 року — Блок Петра Порошенка) закономірно найчастіше з’являється в новинах 5 каналу, який належить Петрові Порошенку. Однак перетворення 5 каналу на майданчик для агресивного піару власника та його партії було поступовим і завершилось восени 2020 року, під час місцевих виборів. Можна припустити, що журналістські стандарти, закладені в редакційній політиці 5 каналу ще за часів Помаранчевої революції, не були порожнім звуком, тому новини каналу тривалий час залишалися порівняно чистішими, ніж, наприклад, на Прямому каналі — іншому пов’язаному з Порошенком і «Європейською солідарністю» інформаційному мовнику. Характерно, що після формальної зміни власника, коли в листопаді 2021 року 5 канал і Прямий перейшли до новоствореного холдингу «Вільні медіа», кількість піару Порошенка і «Європейської солідарності» навіть зросла.

«Європейська солідарність» у різні періоди ставала «популярною» (себто згадуваною частіше, ніж зазвичай) на «Україні», «Інтері» та каналах Пінчука — ICTV та СТБ. У кінці 2021 року зберігалася певна прихильність до Петра Порошенка та його партії в телеканалу «Україна».

«За майбутнє» — політична сила, що орієнтується на Ігоря Коломойського. Ця партія виникла вже після виборів 2019 року, тому до однойменної групи в парламенті увійшли нардепи-мажоритарники та вигнанці зі «Слуги народу». Єдиним майданчиком для піару цієї партії в загальноукраїнських теленовинах є канал Коломойського «1+1»; інші канали згадують про неї значно рідше та лише з поважних причин — наприклад, різке зростання кількості згадок про «За майбутнє» спричинила смерть народного депутата Антона Полякова. Оскільки телеканал «1+1» зберігає лояльність до Володимира Зеленського та його команди, в конфліктних ситуаціях, коли на виборах змагалися представники «За майбутнє» і «Слуги народу», канал переважно ставав на бік перших, однак не скандалізував і не загострював конфлікт.

Партії, які користуються спорадичною прихильністю медіагруп. Це «Слуга народу», «Батьківщина» і «Голос» — парламентські політсили, які не мають власного медіаресурсу, однак увага новин окремих телеканалів до них у певні періоди загострювалась.

Партія «Слуга народу» на початку осені 2019 року сформувала в парламенті монобільшість, тому посилена увага до неї новинарів є виправданою — саме від представників цієї партії походить більшість результативних законодавчих ініціатив. Утім далеко не завжди «Слуга народу» перебуває на першому місці за кількістю згадок у новинах — подекуди «Опозиційна платформа — За життя» та «Європейська солідарність» за рахунок експлуатації власних та лояльних каналів відсувають партію монобільшості на третє місце.

Логічно було б чекати особливої лояльності до «Слуги народу» від телеканалу «1+1», який єдиний підтримував Володимира Зеленського під час кампанії 2019 року та відкрито ідентифікувався з його командою, а низка журналістів і менеджерів каналу долучилась до партії новообраного президента та потрапила до Верховної Ради. Проте ситуація тут виявилась набагато менш однозначною: тотальний піар партії «Слуга народу» поступово звужується до точкової підтримки нардепів із групи, орієнтованої на Ігоря Коломойського. Або замовчування негативної інформації про них — до прикладу, в новинах «1+1» не говорили про санкції, запроваджені в Америці проти Олександра Дубінського, нардепа від «Слуги народу» та ведучого каналу. Водночас з осені 2019 року в новинах «1+1» з’являються окремі негативні матеріали про нардепів від «Слуги народу», наприклад, Миколу Тищенка. Залишаючись прихильним до команди президента, «1+1» принаймні в новинах не став майданчиком для піару та просування партії «Слуга народу».

За підсумками 2021 року найбільшу прихильність до «слуг» продемонстрували ICTV і «Україна» — хоча остання восени перейшла з категорії лояльних до різко опозиційних. Що ж до матеріалів з ознаками замовності, то «Слуга народу» порівняно з іншими «партіями влади», які існували в Україні в минулому, — Блоком Петра Порошенка, Партією регіонів, «Нашою Україною», Блоком Юлії Тимошенко й давнішими, — піариться досить мало. Можна припустити, що на першому місці в команди Зеленського — особистий імідж президента, а не популярність партійного бренду.

Про партію «Голос» можна з упевненістю сказати, що до неї були особливо прихильні телеканали групи Віктора Пінчука (СТБ і ICTV). Саме на цих каналах найчастіше згадували партію в позитивному ключі. Водночас проблеми всередині партії — відхід Сергія Притули, виокремлення частини членів фракції у групу «Солідарність», боротьбу за лідерство — ці канали підкреслено ігнорували. 2021 року ця тенденція зійшла нанівець: зараз єдиним телеканалом, який ситуативно демонструє прихильність до «Голосу», у вибірці «Детектора медіа» є 5 канал.

«Батьківщина» більш чи менш стабільно фігурує в позитивному контексті в новинах каналів «Україна», «Інтер» та групи Пінчука. Водночас слід зазначити, що увагу до цієї партії обмежує сама ніша, яку «Батьківщина» зайняла в українському політикумі. Вона фактично не є гостро опозиційною до влади, більшість публічних заяв стосується кількох важливих для партії тем (боротьба проти коронавірусної епідемії, ринок землі, «тарифний геноцид»), і в багатьох випадках партія «Батьківщина» просто не має що додати до політичних дискусій, які висвітлюються в новинах.

Позапарламентські партії й політики. Окрім сприяння парламентським політичним силам, телеканали «Україна» та «Інтер» протягом аналізованого періоду регулярно згадували і просували кількох політиків з-поза парламенту. На «Україні» це лідер Радикальної партії України Олег Ляшко, лідер «Стратегії Гройсмана» Володимир Гройсман, лідер «Народного фронту» Арсеній Яценюк, лідер «Сили і честі» Ігор Смешко, а з осені 2021 року — колишній голова Верховної Ради, тепер позапартійний Дмитро Разумков, який оголосив про створення політсили «Команда Разумкова». Менш регулярно в новинах «України» з’являються народні депутати та політики, орієнтовані на Ріната Ахметова, — Борис Колесніков, Вадим Новинський та інші. Політичний бренд «Опозиційний блок», який Ахметов і його медіа підтримували на парламентських виборах 2019 року, більше не є актуальним, хоча колишні представники цієї партії в новинах згадуються.

На каналі «Інтер» регулярно з’являється Сергій Каплін — колишній народний депутат, який претендував на посаду мера Полтави у 2020 році. Також тут порівняно часто запрошують до слова лідера «Національного корпусу» Андрія Білецького. У 2019 році улюбленцем «Інтера» також був народний депутат Сергій Рудик, який зрештою «віддрейфував» у Верховній Раді до групи Ігоря Коломойського «За майбутнє» та втратив прихильність «Інтера».

Важливо зауважити, що всі ці політики та партії ніколи або майже ніколи не згадуються на інших телеканалах і не беруть реальної участі в політичному процесі, тобто новинарі штучно вписують їх в інформаційний контекст. Винятком є хіба що Віталій Кличко, мер Києва та політичний союзник «Європейської солідарності», який з’являється в позитивному ключі на тих самих каналах, що Петро Порошенко та його партія, і зазвичай із реальними інфоприводами.

Паркет перших осіб держави. Тут тенденція залишилась незмінною після повної зміни керівництва держави: теленовинарі вважають за свій обов’язок транслювати офіційні заяви та протокольні заходи за участі президента, а також показувати в позитивному ключі події та явища, на яких він наголошує (наприклад, «Велике будівництво»). Водночас на всіх каналах, окрім «партійних» 5-го, Прямого та Першого незалежного, діє неформальний «пакт про ненапад», який існував і за часів Порошенка — особиста критика на адресу президента як з боку журналістів, так і з боку політичних опонентів практично відсутня. А найнезручніші для президента і його команди теми та події замовчуються або подаються неповно (приклади такого замовчування з каденції Зеленського — звинувачення Гео Лероса на адресу Андрія Єрмака, «вагнергейт» та результати розслідування про офшори «Кварталу 95»).

Різниця між президентом Порошенком і президентом Зеленським — в інтенсивності піару: якщо п’ятий президент повсякчас змагався з Рінатом Ахметовим та прем’єром Володимиром Гройсманом за перше місце в рейтингу гаданих замовників джинси, то кількість хвалебних і паркетних матеріалів за участі Зеленського після парламентських виборів 2019 року завжди помірна: він ніколи не наближався до лідерства в рейтингу. Сплески уваги телеканалів до «Великого будівництва» спостерігались у травні — червні 2021 року, однак не були тривалими. В деякі місяці моніторинг фіксував лише кілька таких матеріалів, розкиданих по різних телеканалах, і не один раз за кількістю матеріалів з ознаками замовності Володимира Зеленського випереджала його дружина Олена Зеленська, яку канали люблять показувати в контексті її соціальних проєктів.

Ще однією радикальною зміною стала фактична відсутність у новинах глави уряду. У 2018 році прем’єр-міністр Володимир Гройсман змагався й навіть подекуди випереджав президента Петра Порошенка за кількістю паркетних матеріалів у новинах. Прем’єри часів Зеленського — Олексій Гончарук і особливо Денис Шмигаль — у переліках гаданих замовників джинси майже не з’являлись. Шмигаль узагалі не виступає в новинах як публічний політик, максимально дистанціюється від політичних конфліктів, не робить спеціальних заяв для преси.

Незмінним протягом цих трьох років (як і попереднього десятиліття) залишається обслуговування бізнес-інтересів та формування позитивного іміджу власників олігархічних телеканалів. Визначне місце тут посідає Рінат Ахметов, якому щодня в новинах телеканалу «Україна» присвячують щонайменше один піар-матеріал (часто — більше). Йдеться зазвичай про доброчинність Фонду Ріната Ахметова, важливу роль його бізнесу в українській економіці, рідше — про футбольний клуб «Шахтар». Зі значно меншою інтенсивністю, але практично кожен тиждень у новинах «Інтера» з’являвся Дмитро Фірташ (співвласник каналу) та його компанії, а в новинах ICTV та СТБ — Віктор Пінчук та його компанії або благодійний фонд. Характерно, що влітку 2021 року, коли на рівні президента та Верховної Ради всерйоз зайшлося про деолігархізацію, кількість позитивних іміджевих сюжетів про Ахметова на «Україні» та про Фірташа на «Інтері» різко зросла.

Чимало матеріалів новин телеканалів олігархічних медіагруп зрозумілі тільки в контексті інтересів власників цих телеканалів, а також конфліктів між ними. Зокрема, на каналі «Інтер» регулярно виходять сюжети, пов’язані з різними регуляторними аспектами імпорту, експорту й оподаткування хімічної промисловості, зокрема виробництва добрив. Важливим гравцем цього ринку є Дмитро Фірташ, який у такий спосіб «передає привіти» уряду та конкурентам. Або, наприклад, восени 2019 року між групами Ахметова й Коломойського розгорнулась заочна «війна» в новинах: «1+1» педалював тему «Роттердам+» та відповідальності Ріната Ахметова за зловживання на ринку вугілля за часів президентства Петра Порошенка, а «Україна» в цей самий час закидала Коломойському створення «корупційної схеми» на цьому самому ринку. Згодом такі заочні протистояння виникали також між Пінчуком і Коломойським.

Києвоцентризм і «білі плями». Для українських теленовин характерна підвищена увага до подій у столиці та непропорційний розподіл уваги між регіонами. Природно найбільша кількість матеріалів припадає на Донецьку область, адже майже всі телеканали щодня повідомляють зведення із зони бойових дій. Водночас Луганська область, частина якої також окупована, отримує набагато менше уваги. Найбільш згадувані області — ті, центрами яких є міста-мільйонники (Одеська, Харківська, Дніпропетровська) та Львівська. Водночас кілька областей ми називаємо «білими плямами» на інформаційній мапі України: шанси побачити на екрані новину з життя Хмельницької, Сумської, Кіровоградської, Полтавської, Чернігівської областей у глядачів всеукраїнських телеканалів у середньому в десять разів менші, ніж новину із міста-мільйонника. У 2020–2021 роках увага до менш «популярних» областей подекуди підвищувалась через спалахи коронавірусної епідемії — зокрема, тимчасово у фокусі теленовин опинялися Чернівецька, Івано-Франківська, Тернопільська області. Незмінно малою є увага всеукраїнських теленовин до подій на окупованому Кримському півострові. В новини потрапляють поодинокі повідомлення про стихійні лиха або кримінальне переслідування активістів.

Дотримання стандартів: де більше джинси та емоцій — там менш якісні новини. Усереднені показники дотримання стандартів і в межах вибірки телеканалів загалом, і в межах новин одного каналу за певний період слід інтерпретувати обережно, адже ці цифри не відображають багатьох нюансів, які ми уточнюємо в аналітичних звітах. Втім стабільність показників протягом років спостережень дозволяють зробити деякі висновки. По-перше, існує прямий зв’язок між кількістю матеріалів з ознаками замовності та показниками дотримання двох стандартів: відокремлення фактів від коментарів та балансу думок. Це зрозуміло, адже в матеріалах з ознаками замовності зазвичай є оцінки, не відокремлені від фактів, та немає позиції всіх сторін конфлікту. Стандарт відокремлення фактів від коментарів у 2020–2021 роках став найпроблемнішим для комерційних телеканалів. Передусім це пов’язано з коронавірусною епідемією, яка спонукала журналістів більш суб’єктивно та емоційно подавати новини (наприклад, закликати до вакцинації, барвисто змальовувати переповнені лікарні тощо). Спричинилась до цієї проблеми й виборча кампанія 2020 року, під час якої теленовини комерційних телеканалів традиційно перетворилися на ярмарок прихованої агітації.

Стабільним свідченням того, що дотримуватися стандартів у теленовинах можливо, є показники новин суспільного «UA: Першого». Тут відсоток матеріалів із порушенням порівняно найпроблемніших стандартів відокремлення фактів від коментарів та повноти не перевищує 7-8, балансу думок й достовірності — 4-5, а порушень стандартів оперативності й точності практично не трапляється. Найбільші ж коливання в показниках дотримання стандартів у цей період відбувались у новинах «112» / Першого незалежного: у 2019 році цей канал іще намагався дотримуватися стандартів у новинах (на токшоу та гостьові студії це не поширювалось), потім перейшов до активного просування інтересів «ОПЗЖ» та Віктора Медведчука, а в деякі періоди у 2021 році то насичував новини піаром «ОПЗЖ», то зводив кількість такого піару до нуля.

2019–2021 роки — дуже неоднорідний період і в українській історії, і в динаміці контенту українських теленовин, тому далеко не всі тенденції цього періоду можна узагальнити. Детальніше про тренди в новинах окремих років читайте в підсумкових матеріалах моніторингу за 2020 і 2021 роки, а також у проєкті «Детектор виборів». Докладніші візуалізовані підсумки дослідження за 2021 рік — нижче.

2021 рік у теленовинах: головні тенденції

«Україна» за рік охолола до Зеленського (що й не дивно), а «1+1» — навпаки — відкрився для президентського паркету; 5 канал обзавівся занадто харизматичним ведучим, а Перший незалежний найгірше впорався з тестом на дотримання професійних стандартів. «Детектор медіа» опрацював майже 38 тисяч матеріалів восьми центральних телеканалів за рік та проаналізував, кого вони найбільше піарять, яким політсилам симпатизують, кого ігнорують, а до кого змінили своє ставлення протягом року. Також ми проаналізували, які теми найбільше цікавили новинарів за цей час, які регіони потрапляли в головні випуски центральних телеканалів і якими стандартами найбільше нехтують у матеріалах.

 Які парламентські партії найбільше згадували у теленовинах восьми каналів. Дані за грудень 2021 року. https://detector.media/page/newsboard/

  

   Матеріали з ознаками замовності

Лідерами серед фігурантів таких матеріалів є «Опозиційна платформа — За життя» та Рінат Ахметов. Серед каналів найбільші показники в цьому антирейтингу набрали «Інтер» та «Україна». Час від часу і фігуранти, й канали змінювали одне одного на першому місці. Прогнозовано, що платформами для піару «ОПЗЖ» є Перший незалежний та «Інтер», які належать членам партії, а для піару Ріната Ахметова — його канал «Україна». При цьому разово матеріали з ознаками замовності в їхніх інтересах з’являлися й у нетипових медіа: ICTV пропіарили «ОПЗЖ», а на 5 каналі — бізнес Ахметова. Пояснити це можна просто, якщо поглянути на контекст. На ICTV активно висвітлюють жіночі рухи та форуми — за це їм честь і хвала. Але до уваги редакції потрапляють переважно події, до яких дотичні перша леді Олена Зеленська, віцеспікерка Олена Кондратюк чи фонд Олени Пінчук. А одного разу — і Юлія Льовочкіна. Тому, попри важливу тему жіночого лідерства, ми зафіксували в новині ICTV піар нардепки від «ОПЗЖ», оскільки жодних інших учасниць заходу в матеріал не включили. У схожій ситуації опинився матеріал 5 каналу, де розповідали, як влада профанів (не те, що попередники!) знищила енергетику, а структури ДТЕК є єдиною її надією.

До інтересів «ОПЗЖ» на Першому незалежному також включені всі матеріали, що маніпулятивно розповідали про утиски свободи слова в Україні через блокування проросійських медіа. У таких матеріалах не завжди звучали імена партійців, Медведчука чи його партнерів, але простежувалася чітка ідеологічна лінія. Тому в сумі кількість піару та кількість безпосередніх згадок «ОПЗЖ» на Першому незалежному відрізняється.

До моноулюбленців окремих каналів можна віднести Арсенія Яценюка, який систематично згадується в найпозитивнішому світлі на каналі «Україна». Зокрема, скористався й інформаційним приводом додаткових загроз на українському кордоні — то мігранти на білоруській стороні, то стягування російських військ — і нагадав про важливість свого вже призабутого колись проєкту «Стіна». Також на «Україні» найрізноманітніші теми часто коментує позапарламентський політик Олег Ляшко, який програв мажоритарні вибори 2020 року, хоча канал «Україна» переконував у його безсумнівному лідерстві та мочив його конкурентку. На «Інтері» також є свої «чергові» спікери для маніпулятивних новин. Наприклад, Сергій Каплін. Теж підзабутий екснардеп на каналі регулярно критикує слабини української економіки, пенсійної системи чи соціального захисту — теми, які експлуатує «ОПЗЖ». Окрім того, «Інтер» постійно розповідав про акції Регіональної газової компанії Фірташа, поширював новини про інтереси та ініціативи DF Group, а от аварію на одному з його підприємств замовчав.

«Інтер» і Перший незалежний стали ключовими каналами, лояльними до церкви Московського патріархату. Тут не тільки висвітлювали різні свята, а й поширювали фактично політичні заяви лідерів філіалу російської церкви в Україні. «В нас є загальна проблема, що починаючи з 2014 року у протиправний спосіб і незаконно відбувається захоплення храмів, релігійних громад, які належать до Української православної церкви», — скаржився представник МП Олександр Бахов у лютому. А ось митрополит Павло вже в липні розповів: «Далі ми прийняли звернення до президента України, щоб положити край тим безчинствам, які виникають часто у нашому суспільстві проти канонічної святої церкви під предстоятельством Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія». Інші проросійські наративи теж були характерними для Першого незалежного: від просування російської вакцини до умов мирного плану на умовах Медведчука із дуже суголосними російській позиції заявами про визнання суб’єктності вигаданих окупантами «республік» у Донецьку та Луганську.

Який відсоток матеріалів теленовин мав ознаки замовності на кожному з восьми каналів. Дані з 01.01.21р. по 31.12.21р. https://detector.media/page/newsboard/

Партії та/чи організації, яким були вигідні матеріали із ознаками замовності, на кожному каналі. Дані з 01.01.21р. по 31.12.21р. https://detector.media/page/newsboard/

  

«Інтер», «Україна» та ICTV були найменш перебірливими у фігурантах піару: тут одночасно могли розповісти про «Велике будівництво» як досягнення президента Зеленського й надати слово його критикам з «ОПЗЖ», «Батьківщини» чи «Європейської солідарності». І таке явище не треба плутати з балансом, адже кожне окреме повідомлення було упередженим. На «Україні» включали коментарі Олексія Кучеренка чи Валентина Наливайченка, які критикували енергетичну політику, вочевидь, суголосно з інтересами Ріната Ахметова. На «Інтері» лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко критикувала ринок землі в унісон з «ОПЗЖ». На ICTV час від часу розповідали, які поради владі дає попередній президент Петро Порошенко. ICTV та «Інтер» були найбільш лояльними до Віталія Кличка, який і критикував владу, і хвалився своєю неперевершеністю на посту столичного мера, і почав свій всеукраїнський політичний тур.

Якщо подивитися на присутність Зеленського в матеріалах з ознаками замовності, то за весь рік більшою чи меншою мірою такі з’являлися на кожному каналі, крім «UA: Першого». Показовою для кінця року стала зміна ставлення до Зеленського на каналі «Україна» (детально про це написав Ярослав Зубченко): ще влітку президентські паркетні новини були доволі популярним явищем у медіа Ахметова, з осені піар Зеленського зник, а взимку на каналі Ахметова навіть виправдовувалися, що вони не сіють розкол серед українців.

Політичні сили в новинах

Доволі очікувано найпопулярнішою партією року стала «Слуга народу» — вона найчисельніша в парламенті, часто виражає позицію влади, її представники очолюють ключові комітети, тому і в першу чергу коментують законодавчі зміни. Що не дуже характерно для партії влади: відвертої джинси в інтересах «Слуги народу» були поодинокі випадки, тому партії немає у топдвадцятці фігурантів матеріалів з ознаками замовності. Можливо, причина тут у різношерстості партії та відсутності єдиного штабу, який би займався піаром. З відлученням від партії колишнього спікера Дмитра Разумкова його інформаційно підтримали на «Україні» та 5 каналі; перед цим до нього були лояльні всі канали, крім «1+1» та нейтрального Суспільного.

Найпозитивніше до «Слуги народу» ставилися на ICTV, «Україні» та «1+1». І тут знову важливий контекст. Половина позитивних згадок партії на ICTV припадає на нардепа Дмитра Кисилевського — вихідця з «Інтерпайпу», який продовжує підтримувати промислові та освітні ініціативи цієї компанії Віктора Пінчука (власника ICTV). У новинах «України» він теж з’являвся в контексті вимог групи «Укрметалургпром» щодо відновлення потужності української металургії (одним із ключових гравців цієї сфери є власник каналу «Україна» Рінат Ахметов). Восени на «Україні» зачастила нардепка тоді ще від «Слуги народу» Людмила Буймістер, яка критикувала антиолігархічний закон і згодом була виключена з партії.

А на «1+1» ставлення до «Слуг» було таким же строкатим, як і сама партія. На початку «Слугам» діставалося через вибори на Прикарпатті, де кандидат від влади Василь Вірастюк із боями все ж виграв в Олександра Шевченка, близького для Ігоря Коломойського. Найбільшими критиками партії влади були 5 канал і Перший незалежний. На 5-му шпетили партію Зеленського за будь-якої (часто — слушної) нагоди, але упереджено. А в медіа Медведчука-Шуфрича владу переважно звинувачували у вбивстві свободи слова.

«ОПЗЖ» найменше потрапляла у випуски каналів Пінчука — ICTV та СТБ. А от найчастіше вже очікувано партію цитували там, де й найбільше піарили: в кожному парламентському репортажі на «Інтері» обов’язково додавали думку представників партії Бойка-Рабиновича-Медведчука, з української делегації ПАРЄ в кадр потрапляли переважно представники «ОПЗЖ», які представляли не так позицію держави, як партійну. Відмінність між «ОПЗЖ» формату «Інтера» та Першого незалежного — в обличчях. На «Інтері» більш бажаними були Бойко, Королевська, Львочкін та одеський осередок партії, на Першому незалежному — Медведчук, Рабинович і Кива.

В окремі періоди «Європейська солідарність» випереджала за згадками «ОПЗЖ», хоча в річному заліку їй поступається. Останній місяць року збільшення кількості згадок партії Порошенка було пов’язано із кримінальними справами, де він фігурував. І якщо раніше 5 канал намагався утримуватися від прямого просування інтересів свого (формально вже колишнього) власника, то в другій половині року дисбаланс на користь «Євросолідарності» чи її лідера став нормою.

 

 Який відсоток згадок конкретних політиків у матеріалах на кожному телеканалу. Дані з 01.01.21р. по 31.12.21р. https://detector.media/page/newsboard 

«Євросолідарність» та «Голос» стали частіше з’являтися на «Україні» наприкінці року. «Голос» став більше світитися на 5-му, і це все виглядало як додаткове підсилення критики влади. А от на каналах Пінчука партія Кіри Рудик тепер дедалі рідше, хоча саме ICTV та СТБ були каналами, що піарили «Голос» — не дуже часто, але регулярно. До речі, розколи в партії висвітлювали мляво, а черговий виток конфлікту у грудні взагалі майже проігнорували.

Якщо «Голос» вибивався в новини завдяки політичній активності та справді важливим заявам щодо оборони, освіти й охорони здоров’я, то «Батьківщина» в новинах виглядала інертно. В окремі періоди партія майже зникала з поля зору новинарів і поверталася з програмними заявами Юлії Тимошенко про референдуми, землю чи неприпустимість легалізації канабісу (інколи це все поєднувалося в одному виступі). Такі новини із заявами найчастіше мали або ознаки замовності, або відтіняли політичні інтереси медіавласників. Схоже, в кінці року Тимошенко таки спромоглася на менш банальний інфопривід і сіла за барабани. З вибірки «Детектора медіа» про це розповіли тільки на каналі «Україна».

«За майбутнє» досить рідко фігурує в парламентських новинах, як поки що найменш чисельна депутатська група. Найбагатшим на згадки цієї політсили став жовтень через смерть нардепа Антона Полякова та увагу до з’ясування її обставин. Відверто негативні випади на адресу «За майбутнє» були на 5 каналі, де партію називали проєктом Коломойського «За майбах». А найбільш лояльні до представників «За майбутнє» на «1+1» — тут поширювали заяви Ігоря Палиці, висвітлювали доволі локальні політичні новини Волині суто з позиції тамтешніх топпосадовців від цієї партії, або популістські заяви.

Головні та замовчані теми

Найбільше боролися за увагу національна політика та соціальні теми. Як і попереднього року, цього року велику частку новин становили матеріали про надзвичайні події. Це було пов’язано не тільки з класичною «надзвичайкою» — аваріями, трагедіями та катаклізмами, — а й зі змінами під час епідемії коронавірусної хвороби: запровадженням обмежень, спалахами захворюваності, смертями.

Найбільш політизованим місяцем був березень, коли ухвалювалася низка політичних рішень щодо вакцинації, відбувалися парламентські довибори на Прикарпатті й Донеччині та серія гучних засідань РНБО. А найбільш соціальним став липень, коли політичний сезон був на паузі, а значна частина українців — у відпустках чи принаймні у мріях про них. При цьому окремі канали — «1+1» та СТБ — незалежно від ваги інфоприводів зазвичай віддавали перевагу соціальним темам перед політичними, вочевидь, спираючись на інтереси своєї аудиторії. Також у річній статистиці каналу «Україна» соціальні теми переважили над політичними, але в окремі періоди все ж політика виходила на перший план.

Найпопулярніші десять інформаційних приводів в матеріалах телеканалів. Дані з 01.12.21р. по 31.12.21р. https://detector.media/page/newsboard/ 

  Яка тематика матеріалів транслювалась на восьми телеканалах. Дані з 01.01.21р. по 31.12.21р. https://detector.media/page/newsboard/ 

Про обстановку на фронті найменше розповідали на Першому незалежному. Окремі тижні в праймових новинах там узагалі не звучало жодних зведень із фронту, навіть коли траплялися обстріли, від яких страждали цивільні та військові. А от новини про переговорника-Медведчука як єдину надію мирного Донбасу на цьому каналі були. Перший незалежний був найпасивнішим у висвітленні російської агресії, замовчував важливі дипломатичні перемоги України, такі як Кримська платформа. Але не раз поширював заяви російських посадовців із закидами на адресу української влади чи твердженнями, що Росія не причетна до війни на Донбасі. Випуски новин Першого незалежного здебільшого наповнювали короткими повідомленнями про надзвичайні та кримінальні події, що створювали радше імітацію новин, підмінювали їх пресрелізами надзвичайників чи повідомленнями інших медіа. 

Загалом замовчування важливих подій не є надто поширеною практикою в теленовинах — це безглуздо з огляду на відкритість інформації та значну кількість медіа, які повідомлять, що замовчали інші. Тож замовчували такі події здебільшого частково. Приклад — історія з офшорами Зеленського, коли про офшори в новинах загалом згадали, а про Зеленського — не дуже. Показовим було висвітлення Вагнергейту, який найбільше показували на 5 каналі, подаючи як великий провал влади, а більшість каналів маневрувала від вибіркового висвітлення до майже повного ігнорування.

Найбільше новин із поля міжнародної політики було наприкінці року, коли світові лідери занепокоїлися нарощуванням російської армії на кордоні з Україною. Такий же спалах уваги до міжнародних новин та війни на Донбасі одночасно відбувся у квітні, в період чергового загострення. Про інші міжнародні події найбільше повідомляли «Інтер», що має потужний пул закордонних власкорів, а також 5 канал і Суспільне.

Географія новин

Чи не найпопулярнішим інфоприводом для регіональних новин стають наслідки негоди чи ДТП. Очевидно, аби зацікавити редакцію, в регіоні має відбутися щось надзвичайне чи показове. Топ регіонів за частотою потрапляння в головні теленовини становлять міста-мільйонники, де й подій стається більше, і корпункти стабільні. Однозначним лідером є Донеччина, оскільки в більшості випусків з’являється щодня — завдяки зведення із фронту. Репортажі воєнкорів із Донеччини трапляються частіше, ніж матеріали з Луганщини. Харківська область посіла другу сходинку, але здобула таку популярність не тільки завдяки виборам мера, які там відбулися наприкінці жовтня. Лише в листопаді там сталося одразу кілька гучних автопригод, і одна з них — із неповнолітнім водієм за кермом. Через резонансне ДТП сплеск новинної активності у грудні докотився й до Чернігівської області, де на трасі сталася трагічна аварія з маршруткою.

Львів, Харків, Дніпро та Одеса найчастіше з’являлися в серії включень чи збірних сюжетах із регіонів, що розкривали хроніки епідемії, проблеми лікарень, рішення місцевої влади щодо запровадження карантинів та реакції містян на обмеження. Коронавірусна статистика та великий рівень захворюваності в лютому-березні привернув велику увагу до Прикарпаття, а в жовтні — до Херсонщини, яка стала першим «червоним» регіоном чергової хвилі.

Через стягування російських військ до українського кордону побільшало новин із Росії наприкінці року. А також у листопаді зазвичай забута новинарями Волинська область здобула найбільше уваги до себе — теж завдяки прикордонникам, які розповідали, як криза на білорусько-польському кордоні впливає на безпеку кордону українського. Попри це, прикордонна Сумська область в окремі тижні взагалі випадала з новин.

Крим теж часто випадав із головних новинних випусків тижнями. Більшість новин звідти доходить через інші медіа чи соцмережі, й загалом новинарі мало цікавляться подіями на окупованому півострові. Найбільш плідним на кримські новини став червень. Тоді висвітлювали наслідки затоплення в курортних містах, а також появу британського есмінця біля кримських берегів. Найбільше новин за рік із Криму стосувалися політичних репресій, російської агресії та наслідків негоди. Найактивніше про ці події інформував «UA: Перший», також майже однаково уважні до них були «Україна», «1+1», та 5 канал.

 

 Кількість матеріалів присвячених подіям у певних регіонах. Дані за грудень 2021р. https://detector.media/page/newsboard/ 

Тональність матеріалів за грудень 2021р. на восьми центральних телеканалах, присвячених подіям у певних регіонах.  Червоний колір – негативно. Зелений – позитивно. https://detector.media/page/newsboard/ 

 

   Стандарти в новинах

Найбільші проблеми з відокремлення фактів від оцінок зазвичай у новинах «України», СТБ і «1+1», але з вересня суттєво погіршився показник 5 каналу. Причина — новий ведучий праймового випуску Віталій Ковач. Його підводки можна розцінювати як окремий жанр стендапу, особливо якщо новини політичні. Серед найпалкіших промов пана Ковача — сарказм про «рошенки»: «Їсти вінницьку чи київську “рошенку” — ти підтримуєш Путіна, купуєш електроенергію в Росії — рятуєш країну»; політична експертиза промови Зеленського: «Сподіваюся, що до кінця каденції ми не загубимо країну»; та оцінки потреб українців: «Гроші можна буде отримати через додаток “Дія”. А от розпорядитися ними як заманеться не вдасться. Тобто, чекушечку не вийде купити, і закуску також». Нагадаємо, новини — це жанр, у якому особиста думка журналіста чи ведучого недоречна, а якщо він усе ж таки до неї вдається, то має чітко її авторизувати.

Найбільш незбалансованими цього року були новини Першого незалежного. Це часто траплялося через однобоку подачу скарг на нібито утиски свободи слова. З цієї ж причини тут найбільше неточностей, коли факти перекручували, аби це виглядало переконливіше. Наприклад, у лютому кожен випуск новин починали фразою: «N днів, як президент Зеленський заблокував телеканали “112”, Newsone і ZIK через те, що вони говорили правду», — що є неправдою. Або ж перекручували заяви іноземних політиків чи закордонних медіа на свою користь, як було з публікацією в The National Interest (розбір цієї маніпуляції є тут). Загалом грубі порушення стандарту точності — дуже нетипове явище, тому наш моніторинг фіксує їх у праймових новинах нечасто.

Також балансу й повноти Першому незалежному сильно бракувало, коли там цитували заяви російських посадовців, не вкладаючи їх у належний контекст. Особливо в перші місяці появи Першого незалежного після блокування попередніх медіаактивів Медведчука, новинам тут сильно бракувало достовірності: короткі повідомлення ведучі зачитували без посилання на джерела, наче звичайний дайджест, а не повноцінний випуск. Ближче до кінця року вказувати джерела новин стали частіше, але все ж достовірність цього каналу є найгіршою серед усіх. Тож тут чотири із шести базових стандартів дотримані на Першому незалежному найгірше з усіх восьми телеканалів, що гарантує інформаційній програмі цього каналу статус найгірших новин року.

Співвідношення частки матеріалів, де дотримано всі шість журналістських стандартів, та частки матеріалів, де хоча б один зі стандартів порушено. Дані з 01.01.21р. по 31.12.21р. https://detector.media/page/newsboard/

   Який відсоток матеріалів каналу має позитивну, нейтральну чи негативну тональність висвітлення новин. Дані за грудень 2021р. https://detector.media/page/newsboard/ 

Звіт підготовлений за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Створення цього звіту стало можливим завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукції є винятковою відповідальністю ГО «Детектор медіа» та не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США. Забороняється відтворення та використання будь-якої частини цієї продукції у будь-якому форматі, включаючи графічний, електронний, копіювання чи використання в будь-який інший спосіб без відповідного посилання на оригінальне джерело.  

Використані в звіті таблиці взято з інтерактивної панелі NewsBoard, розробленої ГО «Детектор медіа» в рамках виконання проєкту «Моніторинг та інформаційна панель громадського телебачення» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). 

NewsBoard засновано на матеріалах моніторингів ГО «Детектор медіа» та її Базі моніторингів, виготовлення яких стало можливим завдяки фінансовій підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), наданій через проєкт «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю громадської організації «Детектор медіа» та не обов’язково відображає точку зору USAID, Уряду США та Internews.

Фото: Getty Images