detector.media
Сергій Денисов
«Детектор медіа»
26.01.2022 17:51
Не треба прикриватись переселенцями. Медійники та громадські діячі про намір влади зробити канал «Дом» всеукраїнським
Не треба прикриватись переселенцями. Медійники та громадські діячі про намір влади зробити канал «Дом» всеукраїнським
«Влада намагається зробити вигляд, що українці, вигнані з Криму, Донеччини та Луганщини, є маргінальною групою».

27 січня 2022 року Верховна Рада планує розглянути у другому читанні внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб» (№ 4487).  Якщо це станеться, державний телеканал «Дом» отримає статус загальнонаціонального. У грудні 2021 року парламентський Комітет з прав людини рекомендував прийняти цей законопроєкт у другому читанні та в цілому. Ці зміни — частина посилення та розбудови державних телеканалів, які мали би бути реформовані відповідно до міжнародних зобов’язань України.

Канал «Дом» був створений як мовник для окупованих та прифронтових територій, покликаний ре інтегрувати мешканців цих територій та донести до них проукраїнську позицію. Втім 2021 року канал почали рекламувати на території всієї України, пояснюючи це переорієнтацією на нову аудиторію — переселенців, які мешкають на вільній території. Міжнародна організація «Репортери без кордонів» закликала українську владу відмовитись від цього наміру: «Законопроект, який планується проголосувати завтра, передбачає включення державного каналу "Дом" до універсальної програмної послуги, що передбачає його трансляцію всіма національними кабельними операторами. Це створить небезпечний прецедент і порушить міжнародні зобов’язання Києва». «Репортери» нагадали, що Україна зобов’язалась перетворити державні мовники на суспільні.  Раніше проти переорієнтування «Дома» на вільні території виступив Медіарух. Віцеспікерка Олена Кондратюк назвала перетворення іномовлення на канал для окупованих територій помилкою. 

26 січня члени комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики більшістю голосів підтримали ініціативу народного депутата Володимира В’ятровича – доручити голові комітету Микиті Потураєву звернутися до голови парламенту з пропозицією зняти законопроєкт № 4487 «Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб» з розгляду на пленарних засіданнях ВР до розгляду на засіданні комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики питання про обґрунтованість і доцільність внесення цих змін до медійного законодавства, а також з’ясування питання про відповідність врахування згаданих поправок вимогам Регламенту.

Чи потрібен переселенцям із Луганщини, Донеччини та Криму, які мешкають на вільних територіях, окремий телеканал (ще й, імовірно, повністю чи частково російськомовний, хоча щодо цього є сумніви)? «Детектор медіа» попросив висловитись медійників і громадських діячів, які походять із цих регіонів. Матеріал доповнюється.

Євген Спірін, головний редактор онлайн-видання «Бабель», переселенець із Луганська:

— Ідея телеканалу для окупованих територій спочатку здавалась цілком логічною.

По-перше, за вісім років війни народ у Луганську та Донецьку дуже віддалився від українських реалій. Тобто населення настільки не в контексті наших політичних подій і всього, що не стосується війни, що там навряд чи хтось може назвати, скільки міністрів охорони здоровʼя змінилося за останні три роки. Проте мешканці окупованих територій точно знають, хто є губернатором Краснодарського краю.

По-друге, вісім років дезінформації зробили свою справу. Місцеві ЗМІ дозволяють собі транслювати фейки, в які охоче вірить населення. Наприклад, по радіо спокійно можуть обговорювати, що Львів уже приєднався до Польщі. Перевірити це люди пенсійного віку, які не мають інтернету, ніяк не можуть. Коли всі газети, телебачення і радіо кажуть неправду, вона стає правдою. Тому й здавалося, що «Дом» спокійно російською мовою розповість жителям окупованих територій, як і чим живе Україна. 

Але потім реклама каналу зʼявилася в Києві та в інших містах, які аж надто далеко від фронту. Стало зрозуміло, що канал розрахований не тільки на мешканців окупованих частин Луганської і Донецької областей та Криму. Тепер Верховна Рада збирається проголосувати, щоб перетворити «Дом» на загальнонаціональний канал для переселенців. Не хочеться обговорювати програми каналу ― радянські фільми (цілком підходять жителям окупованих територій ― показати, що ми не забираємо в них ностальгію), або концерти (до «Батько наш Бандера» там точно ще не готові), або розмови з представниками Офісу президента (можливо, так мешканцям окупованих територій стане зрозуміло, що в Офісі президента нема нацистського прапору і там працюють люди). Але чи потрібен загальнонаціональний канал переселенцям? 

Від 2014 року переселенці намагаються (дехто успішно) інтегруватися в українське суспільство. Дехто думає: ну що такого в тому переїзді? Але коли ти планував, думав і вирішив переїхати — це трохи інше, ніж коли ти схопив в одну руку рюкзак із двома шкарпетками, а в іншу котів і дітей та поїхав світ за очі. Тож спочатку ми шукали житло і роботу, щоб не вмерти від голоду і холоду. Це був етап «данецким не сдаем». Потім ми інтегрувалися у громаду. Це був етап «понаехали с Бамбаса, ОСББ им тут подавай, дома командуйте». Потім ми інтегрувалися в мовну середу, багато хто взагалі перейшов на українську навіть у побуті. І в чому полягав шлях інтеграції? Перестати бути чужим. 

Що тепер нам пропонують? «Свій» канал для переселенців. Що ми маємо дивитися на цьому каналі? Хто даватиме там поради? Для чого? Кому це цікаво? Переселенці мають свої міцні комʼюніті, де обговорюють важливі для них питання. Переважно як передати ліки на окуповану територію, питання житла. Тож переселенцям потрібні соціальні кредити на житло і зовсім не потрібен загальнонаціональний, тим паче російськомовний, канал. Не повірите, ми дивимось телебачення українською — і це не викликає в нас труднощів. Отже, що справді потрібно українському суспільству — це припинити розділяти людей на переселенців і не переселенців. А щодо мови ― згодиться англомовний канал. Це буде для всіх корисніше. 

Севгіль Мусаєва, головна редакторка «Української правди», родом із Криму:

— На початку це була хороша ідея, але вона не виконує своїх функцій. Спілкуючись із людьми з окупованих територій, я розумію, що канал «Дом» фактично там, на окупованих територіях, не дивляться.

Ми проводили опитування і з’ясували, що дуже невеликий відсоток знає про існування такого каналу. Наскільки я розумію, десь і сигнал не потрапляє на непідконтрольні території. І навіть до всіх цих змін телеканал здебільшого відпрацьовував загальнодержавну інформаційну політику, а не порушував теми, які стосуються переселенців та їхніх прав. Я, наприклад, не чула ґрунтовних дискусій із цього приводу.

Також у мене викликає питання і його контент. Я не раз бачила, як на «Доме» транслювались радянські фільми. Наскільки я розумію, в такий спосіб намагаються загравати з мешканцями окупованих територій. Але це викликає дуже багато питань. Коли люди дивляться радянські фільми, це точно не призводить до того, що ти краще починаєш розуміти все, що відбулось і відбувається на окупованих територіях або у «сірій зоні». 

Станіслав Федорчук, голова правління ГО «Українська народна рада Донеччини та Луганщини»:

— Абсолютно дивним чином до притомного законопроєкту 4487 «Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб», який буде розглядатися 27 січня, внесли дві ганебні поправки. Це поправки 119 та 120, які не мають жодного стосунку до внутрішньо переміщених осіб, ба більше, слугують прикриттям антидержавної та промосковської політики. В них ідеться про функціонування телеканалу «Дом», який має стати загальнонаціональним державним телеканалом з російською мовою мовлення.

Прикриваючись облудно переміщеними особами та їхніми правами, влада намагається зробити вигляд, що українці, вигнані з Криму, Донеччини та Луганщини, є маргінальною групою, яка потребує російського мовлення, а також споживання низькоякісного медійного продукту, який створюється колишніми колаборантами та відвертими українофобами. Закликаю всіх представників переселенської спільноти сказати своє тверде «ні» маніпуляціям Банкової та висловити свій протест проти 119 та 120 поправки до законопроєкту. Переселенці — частина української політичної нації, яка не потребує окремого російськомовного каналу з низькоякісним контентом за гроші платників податків. Головне завдання держави — сприяти інтеграції переселенців в Україні, в тому числі завдяки опануванню та вдосконаленню знання української та виконання мовного законодавства.

Тетяна Строй, виконавча директорка ГО «Донецький прес-клуб», медіаекспертка, виїхала з Донецька:

— Я не приймаю ідею створення окремого телеканалу для ВПО. Переселенці – такі самі громадяни України, як і всі інші. За майже вісім років вимушеного переселення вони вже вирішили більшість своїх проблем: знайшли нову роботу чи змінили професію, оформили дітей у садочки та школи, знайшли «своїх» перукарів, лікарів, репетиторів… Тобто за цей час вони повністю інтегрувалися в громадах, у яких опинилися.  У багатьох залишилася єдина, але найгостріша проблема – відсутність власного житла. Оскільки вкрай складно накопичити гроші на свою квартиру, постійно сплачуючи за оренду чужої. Житлові програми для переселенців існують тільки на папері, тому що практично не фінансуються. Вісім років влада не дає жодного розв’язання цієї проблеми. І при цьому всьому гроші українських платників податків перекидають на розвиток «каналу для переселенців»!

Минуло два роки від старту мовлення «Дома» — каналу, в якого не зрозуміло де і хто аудиторія, скільки їх, тих глядачів. Навіщо створювати окреме медіа для задоволення потреб переселенців? Купа інших засобів масової інформації від початку війни мають розділи на сайтах, присвячені питанням, які можуть цікавити переселенців. Центральні і регіональні медіа також періодично висвітлюють життя переселенців по всій Україні. Є медіапроєкти, які розповідають про історії успіху тих, хто виїхав з окупованої території і зміг збудувати успішне життя, бізнес на новому місці з нуля і багато іншого. Зрештою тепер ми маємо суспільного мовника, який працює з дотриманням журналістських стандартів і орієнтований на потреби аудиторії (громадян), а значить висвітлює проблеми різних груп населення, серед яких і переселенці.

Також мені не зрозуміло, чому цей канал мовить російською мовою, тим більше, що він входить до складу державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України». Хто з якого дива вирішив, що мешканці Донеччини, Луганщини та Криму не розуміють української?!  Навіть якщо говорити про людей, які залишилися в окупації. Але там телеканал мало хто бачить, бо весь ефір забивають росіяни.

Хотілося б дізнатися, чи проводилися соціологічні опитування цільової аудиторії щодо популярності програм каналу «Дом» та доцільності його підтримки державою. Напрошується висновок лише один: телеканал потрібен як ще один додатковий інструмент для піару влади. І спроба поширити його мовлення на всю країну лише підтверджує це.

Валентина Самар,  головна редакторка Центру журналістських розслідувань, виїхала з Криму:

— Мені здається , що рішення про створення телеканалу, який мав би мовити для переселенців, бути орієнтованим на нішеву, обмежену аудиторію, насправді суперечить політиці, яку держава проводить по щодо внутрішньо переміщених осіб і мешканців тимчасово окупованих територій. Ця політика недарма називається політикою реінтеграції. І створення такого каналу суперечить ідеї реінтеграції, бо мова йде фактично про те, аби виокремити цю аудиторію, створити якусь окрему групу «переселенці» і зробити для неї окремий засіб масової інформації. Хоча насправді держава повинна реінтегрувати цих людей у життя України в тих містах, де вони живуть, і подбати, аби вони отримували інформацію, яка потрібна їм сьогодні, про ті міста,  де вони є — і на тимчасово окупованих територіях, і на підконтрольних територіях.

Коли запускався цей канал, йшлося, що його створення викликане необхідністю поширення інформації для наших громадян, які не зі своєї вини опинилися на окупованих територіях Криму, Севастополя, частин Луганської та Донецької областей. Йшлося про задоволення їхніх інформаційних потреб, у тому числі інформації з перших уст представників влади. Справді, є особливі інформаційні потреби мешканців тимчасово окупованих територій, оскільки там цензура, там відсутня незалежна журналістика, там глушать українські теле- і радіо канали, там блокують і ті засоби масової інформації, які були місцевими, а зараз в екзилі, у тому числі і наш Центр журналістських розслідувань.

Тому ми шукаємо шляхи донесення інформації до нашої аудиторії на тимчасово окупованих територіях. А у людей є великий попит на якісну інформацію — у нас на сайті, наприклад, у топі щодня пояснювальні матеріали, в яких ми даємо з коментарями юристів та правозахисників інформацію про зміни в законодавстві щодо окупованих територій, про перетини КПВВ, про перетин межі на Херсонщині, про соціальні виплати тощо. Люди потребують цієї інформації, вони нам пишуть звідти, дзвонять,  намагаються розібратися. Тому саме такий телеканал був потрібен — і це сприймалося більш-менш нормально, хоча створення ще одного телеканалу за рахунок платників податків не є добрим. І якщо ми говоримо про політику роздержавлення, то такий крок іде всупереч їй. 

Але судячи з того, що відбувається зараз, створення  телеканалу для мешканців цих територій не вдалося. Якщо подивитися на сайт каналу, який я постійно не дивлюся, лише окремі програми, — ми побачимо, що їхні проєкти не відповідають заявленій редакційній або ліцензійній політиці каналу для переселенців.  Програми про Крим взагалі зникли, є лише поодинокі блоги однієї журналістики; є блоги про Донбас, є закладка на сайті, яка називається «виплати переселенцям». Але я подивилася  новини в ній за останні два місяці — у рубриці, яка насправді не тільки для переселенців, а й взагалі для пенсіонерів,  у грудні було лише дев’ять новин, більшість із яких стосується подовження дії карток «Ощадбанку». Це не корисно для людей, які приїжджають отримувати гроші на вільну території. І так само в січні з шести новин чотири — про роботу «Ощадбанку». Я не бачу інформації власне для переселенців, крім тих блогів про життя на окупованих територіях. Насправді є якісні спецрепортажі, програми, які пояснюють політику України щодо Нормандського процесу та інших важливих тем — але, на жаль, це не телеканал для мешканців окупованих територій. І це не канал для переселенців — я особисто, як переселенець, проти створення такої резервації, хай телевізійної. Бо це, як я вже казала, суперечить політиці реінтеграції,  на яку, до речі, витрачають чималі гроші.

detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY