Третього листопада в Києві відбулась акція протесту проти карантинних обмежень та обов’язкової вакцинації від коронавірусу. Участь у ній взяли, за даними поліції, близько двох тисяч людей (хоча є версія, що втричі менше). Менші за масштабом акції відбулись у кількох інших містах. Першу дилему — «показувати чи ні» — новинарі всеукраїнських телеканалів розв’язали правильно з погляду професійної логіки: акцію висвітлювали або, принаймні, не замовчували. Ігнорування такої (як для України — масової) акції не лише суперечить принципам демократичної журналістики, а й могло стати козирем для адептів конспірології та зробити їхній рух іще популярнішим. Отже, показувати було необхідно.
А ось утриматися від перекручень і маніпуляцій удалося не всім. З одного боку, деякі новинарі відверто намагалися дискредитувати акцію в очах глядачів і звести її суть до перекриття вулиць, через яке постраждали невинні кияни. З іншого — не цуралися заради рейтингу вихопити із загальної картинки найскандальніші гасла та коментарі, відтворення яких саме по собі межує з поширенням фейків і пропагандою мракобісся та невігластва.
У праймових «Фактах» ICTV коротке повідомлення про протести стало частиною загального матеріалу про ситуацію з коронавірусною епідемією та дотриманням карантину. «У столиці під Верховною Радою протестували антивакцинатори. Смерть майже 70 тисяч українців їх не переконала у важливості щеплення», — йдеться в закадровому тексті. На відео практично не видно гасел протестувальників, та й плани обрані такі, що свідчать про нечисельність учасників акції. Показали й невиразні кадри розгону протесту в Запоріжжі (на екрані видно просто бійку). Далі — фрагмент звернення міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка: «Окремо зупинюсь на людях, яких ми бачимо сьогодні з закликами не вакцинуватись. Це, на мій погляд, насмішка над нашими медиками та над родинами, які, на жаль, втратили своїх рідних через COVID. Повірте: у реанімаціях цей антивакцинаторський дух дуже швидко зникає».
«Протест “антивакцинаторів”» — заголовок сюжету новин каналу «Україна». «Під парламентом люди вимагали скасувати обмеження для тих, хто не вакцинований», — коротко сформулювали те, що відбулося, в підводці до сюжету Ганни Безуглої. Журналістка у стендапі назвала протестувальників «так званими “антивакцинаторами”» та назвала приблизну кількість учасників акції — кілька тисяч. «Майже всі демонстративно без масок, наче коронавірусу і тисяч хворих в Україні немає», — розповідає вона. Коментарі учасників акції дібрали без згадок про «чипування» та інше мракобісся — вони говорять про обмеження прав і про рішення вакцинуватися чи ні як вільний вибір людини. Однак саме такий добір коментарів стає зрозумілим уже за мить: словам про права і вибір авторка протиставляє становище водіїв, у яких, мовляв, не було вибору — вони мусили стояти у заторах, бо учасники акції перекрили дорогу. «Люди, які шляхетно називали себе борцями за права людини, нешляхетно зупиняли всі автівки, не розбираючи, стукали у вікна і пропускали лише спецтранспорт», — розповідає кореспондентка. Що ж, загалом перекриття вулиць — досить типовий побічний ефект багатолюдних демонстрацій, до якого урядовому кварталу не звикати. Під час наметових протестів у жовтні 2017-го — березні 2018 року вулиця Грушевського була перекрита місяцями. Тож аж такий наголос саме на незручностях для водіїв під час акції, час і місце якої були загалом відомі (принаймні, поліції, яка могла скерувати рух транспорту в об’їзд урядового кварталу), трохи дивує. Так, наче на цій акції не було нічого гіршого за блокування й без того вічно закоркованої вулиці.
Далі показали синхрон колишньої нардепки Надії Савченко, який зводиться до того, що вакцина від коронавірусу — один зі засобів боротьби проти коронавірусної хвороби, але «всі лікарі кажуть, що вона повністю не захищає, отже треба шукати ліки». «Щоправда, як рятувати українців, поки будуть шукати ліки, Савченко не каже, — веде далі журналістка під відеоряд із швидкими допомогами, картинками з реанімації тощо. — Медики оприлюднюють нову моторошну статистику…». Після цитати Віктора Ляшка про «насмішку» — короткий нейтральний огляд протестів у регіонах.
Якщо на «Україні» «антивакцинатори» в лапках, то на «1+1» — без лапок. Новини «1+1» спершу обрали нейтральний спосіб як означення протестувальників («противники вакцинації та карантинних обмежень»), так і розповіді про їхні дії. Хоча вже за кільканадцять секунд пролунала згадка про «теорії, які не налазять на голову» і цитати про «наночипирование». Перший наголос сюжету Антона Страшка — заблокований урядовий квартал (кадри перекритої вулиці Грушевського). Камера зупиняється на плакатах достатньо довго, аби глядачі мали змогу їх роздивитись і прочитати. В опитуванні учасників акції представлені різні позиції — від на позір раціональної (право не повідомляти про свій стан здоров’я) до екстравагантно містичних.
Далі — вирваний із контексту уривок виступу жінки, яка каже «хочу передать привет братьям из России, смотрю — Москва, Питер. Мне прислали деньги даже из России». З цієї цитати автор робить висновок, що жінка «отримала гроші з країни-агресора». Ця жінка, яку не ідентифікував журналіст «1+1», — співорганізаторка акції, проросійська активістка Олена Фаіст, часта героїня оглядів коронавірусних фейків. Детальніше про слова, які вона сказала на акції, написало чимало онлайн-видань. Хоча Олена Фаіст вочевидь не янгол, конкретно ця її фраза навряд чи означала, що її фінансує Кремль — схоже, вона говорила про отримані пожертви. Загальна риторика акції не була проросійською, а з репортажу «Текстів» знаємо, що в ній брали участь люди, які позиціонуються як українські націоналісти.
Колишню нардепку Надію Савченко показали й тут, нагадавши про нещодавню ситуацію з підробним сертифікатом вакцинації в аеропорту. Показали й Остапа Стахіва — співорганізатора акції й одного з найпублічніших спікерів українських антивакцинаторів, який у відповідь на запитання журналістів розгублено бовкнув: «Ви продажні медіа». Далі — короткий бекґраунд про Стахіва, зокрема сценка, де невідомі люди звинувачують львівського активіста в організації «проплачених акцій», а на наступному кадрі — саджають у смітник. Не зміг відповісти Стахів і на питання про посвідчення журналіста, які він роздає. У кінці сюжету слова міністра Ляшка про «насмішку над медиками» протиставили узагальненій позиції «мітингарів», які, мовляв, не вірять у статистику кількості хворих і померлих. Голосом «позиції мітингарів» у наступному синхроні був той самий чоловік, який від початку говорив про чипування та мікробатарейки у вакцинах, а цього разу — що лікарі брешуть. Далі — на кінець сюжету, без коментарів — загрозлива нарізка кадрів із реанімації під звуки хрипкого людського дихання, які мають остаточно помножити на нуль усе сказане й написане на плакатах учасниками демонстрації.
«Марш антивакцинаторів» — заголовок короткого повідомлення «Інтера» про акцію. «Центр Києва паралізувало. Сотні людей без масок, бо це була їхня принципова позиція», «найбільш затяті взагалі стверджували, що COVID — це вигадка, а щеплення — це чипування», — розповідає ведуча. Далі обмежилися двома синхронами учасників акції, один із них — із досить загальними тезами про те, що від суспільства приховують «альтернативну точку зору». Протиставили цій лаконічній інформації про акцію уривок виступу Віктора Ляшка про «насмішку». Від репортажів із акції «Інтер» — єдиний із великих каналів — утримався.
5 канал відстежував акцію від ранку у форматі прямих включень Ганни Рибалки. В сюжеті для вечірнього випуску новин журналістка констатує: «Настрої антивакцинальні». В такому ж дусі витриманий заголовок сюжету на ютубі: «Чипування, геноцид та всесвітня змова: під парламентом відбувся мітинг "антивакцинаторів"». «Говорять, що пандемії не існує, лікарні порожні, а вакцина вбиває», — узагальнює журналістка, перш ніж дати кадри виступу Остапа Стахіва, протитрованого як «учасник мітингу», хоча сама Ганна називає його організатором. «Мітингарі поширюють головні фейки соцмереж: чипування й теорії масової змови, — веде далі авторка. — Вакцина, мовляв, експериментальна».
Виразна сцена — інтерв’ю з хлопцем у масці, який спершу каже, що визнає коронавірусну хворобу, але вважає, що не можна обмежувати пересування людей, зокрема в метро. «Ви на метро сюди приїхали? — Так. Ну, мені просто нема вісімнадцяти років. — Ваші батьки знають, що ви на антивакцинальній акції? — Так, звичайно. — Вони підтримують? — Так». Далі — приклади агресії проти людей у масках, які траплялись у натовпі («забрати його з намордником!»), хоча двоє попередніх коментаторів виступали перед камерою в масках і поводилися досить спокійно. Далі — сценки перекриття дороги та конфліктів протестувальників із водіями.
З наших моніторингів новин ми знаємо, що 5 канал має найвищий відсоток політичної тематики у випусках новин із-поміж загальноукраїнських телеканалів. Ось і цього разу загалом аполітичній акції додали політичного виміру… чи то пак виміру критики політичних опонентів. Журналістка уявно «зазирнула до Верховної Ради» до народного депутата від «Слуги народу» Юрія Камельчука, який позиціонувався як ковід-дисидент. Продемонструвала суперечливість його поглядів двома цитатами — ось він каже, що COVID-19 є вигаданою хворобою, а ось — що «жодного разу не заявляв, що коронавірусної інфекції не існує». Тепер Камельчук говорить, що на акції є різні люди, в тому числі вакциновані. Раз у раз на екрані фігурує плакат:
«В опозиції звинувачують владу: мовляв, про важливість щеплень говорили замало», — каже журналістка, не уточнюючи, яку саме опозицію й кого конкретно має на увазі (згодом лунає коментар нардепки від «Голосу» Інни Совсун у такому дусі). «Слуги народу» Данило Гетманцев і Михайло Радуцький критикують акцію: перший говорить про померлих, другий — що спецслужби мають перекрити «канали фінансування» організаторів протестів. «За організаторами антивакцинальних протестів в Україні можуть стояти російські організації. У соцмережах зафіксували: учасники акції тримали плакати з посиланням на Terra Freedom. Це російськомовний телеграм-канал, зареєстрований у Молдові», — говорить журналістка далі. Очевидно, якби рамки формату теленовини не вимагали від Ганни Рибалки лаконічності, вона могла пояснити, чому згадка про російськомовний канал, зареєстрований у Молдові, свідчить про причетність якихось російських організацій до організаторів акції (на якій були які завгодно плакати, зокрема й загалом цілком цивільного змісту на зразок «Моє тіло — моє діло»). Проте без достатньо змістовних пояснень і доказів твердження про можливий зв’язок із Росією лише знижує загальну достовірність журналістського матеріалу.
Далі коротко згадали про Остапа Стахіва й показали кадри його «смітникової люстрації», які також використав «1+1». Попри всі обґрунтовані претензії до Стахіва, який мав би давно бути фігурантом уже не лише критичних публікацій, а й кримінальних справ, «смітникова люстрація» — сумнівна практика. Тож використовувати цей факт і кадри приниження Стахіва для його дискредитації — невдале рішення журналістів та редакторів. До того ж у публічній риториці Стахіва можна знайти чимало його власних висловлювань, які виставляють його в найгіршому світлі. Детальніше про це поговоримо нижче.
Завершили сюжет 5 каналу синхроном міністра Віктора Ляшка. До речі, крім 5-го, до Юрія Камельчука — формально до акції не причетного — по коментар звернувся також канал «Наш».
На Першому незалежному обмежилися коротким і максимально відстороненим матеріалом із заголовком «Марш “антивакцинаторів”». Тут головний акцент — на блокуванні проїзду: «Блокували дорогу, бо проти щеплень. У Києві марш антивакцинаторів. Мітингарі проти примусової вакцинації. Вважають, що це порушує права людей». Із подальшої розповіді та кадрів сварок між учасниками протесту та водіями можна зробити висновок, що блокування вулиці Грушевського було, власне, головною подією в межах акції.
Далі — коротка інформація від поліції та синхрон Віктора Ляшка.
Суспільне не лише висвітлювало акцію в новинах, а й присвятило їй тридцятип’ятихвилинний розмовний ефір програми «Прозоро: про актуальне», під час якого без коментарів та звуку транслювалися кадри з акції. Чому це не найкраща ідея, йтиметься нижче. Власне новинному сюжету передувала підводка з наголосом на перекритті вулиць та недотриманні карантинних обмежень. Журналіст Андрій Стасюк подбав про те, аби в сюжеті лунали різні зразки риторики учасників мітингу, дав синхрон співорганізатора акції Олександра Гумірова. З-поміж каналів, які входять до моніторингової вибірки «Детектора медіа», Суспільне виявилося єдиним, що подбало про бодай вибіркову перевірку фактів, якими оперують протестувальники. Зокрема журналіст наводить коментар речниці поліції, яка заперечує тезу про відсутність у правоохоронців повноважень перевіряти сертифікати вакцинації, і коментар правниці, яка пояснює, що обмеження, запроваджені Кабміном, — законні. Принагідно глядачам нагадали, що ті, хто не хоче вакцинуватися, можуть використовувати замість сертифікатів вакцинації негативний тест на коронавірус. Це справді корисний бекґраунд, якого бракувало сюжетам інших каналів.
В оглядовому повідомленні про мітинги в регіонах ведуча зробила промовистий наголос на тому, що подекуди люди виходили «точнісінько з такими самими плакатами, що в Києві». Це цікаве спостереження, однак правильним із погляду журналістських стандартів було би пошукати пояснення, запитавши в самих власників плакатів, де вони їх узяли і як пояснюють, що вони ідентичні в різних регіонах. Загалом у цьому немає нічого надприродного: макети плакатів могли поширюватись у спільнотах антивакцинаторів і противників карантину.
Сюжет новин СТБ із заголовком «Мітинг проти вакцинації» починається також зі згадки про блокування урядового кварталу. «Вони вимагали скасувати обмеження для не щеплених. Задля цього перекрили рух центром Києва. Місто зупинилося у заторах. Не обійшлося і без конфліктів», — повідомив у підводці ведучий і шефредактор «Вікон» Володимир Павлюк. Таке твердження слід визнати перебільшенням, адже саме лише перекриття вулиці Грушевського та кількох прилеглих вулиць нехай ускладнює, але навряд чи «зупиняє» весь Київ чи навіть весь центр Києва. До того ж посилені затори у столиці вже кілька днів, і почалося це після того, як люди, які зазвичай користуються метрополітеном, пересіли на приватні автомобілі й таксі, бо в метро тепер пускають лише із сертифікатом вакцинації або негативним тестом на коронавірус. Однак такий незручний бекґраунд до сюжетів журналістів, звісно, не потрапив.
«Це обмеження моїх прав і свобод, оце от ходіння по переходу», — нарікає в сюжеті один із водіїв. На словах журналістки про блокування вулиць і затори на екрані з’являється автомобіль швидкої медичної допомоги — промовистий натяк на те, що через акцію вулицями хтось міг не дочекатися медиків. Втім із матеріалів інших медіа, зокрема «Радіо Свобода», дізнаємося, що протестувальники пропускали швидку.
Журналістка Аліна Суюндукова розповідає, що отримати коментарі від учасників акції було важко, й наводить як доказ синхрон однієї з протестувальниць: «Ми не даємо коментарі медіа». (Це звучить не надто правдоподібно з огляду на те, що в численних телесюжетах цього дня фігурують різні протестувальники, які охоче діляться своїми поглядами й міркуваннями.) Однак розпитати кількох учасників протесту все-таки вдалося — й це, до честі «Вікон», не лише з відвертими маргіналами з конспірологічними мантрами, а й з людьми, які спокійно пояснюють, проти чого вони тут виступають. Але маргінали також є. Була серед коментаторів і Надія Савченко, яку питали не про суть акції, а про її підробний сертифікат вакцинації (вона, хоч і досить обтічно, свою провину заперечила — мовляв, нічого не підробляла й не купувала, а «все решта в судах»).
Новини СТБ, на противагу новинам 5 каналу, — одні з найменш політизованих на українському телебаченні, однак цього разу до сюжету вирішили включити коментар одного нардепа. Це представник «Європейської солідарності» Олексій Гончаренко, який критикує владу за «провалену інформаційну кампанію з вакцинації». Чому саме цей політик, ніяк не пов’язаний зі сферою охорони здоров’я, і чому для балансу не знайшлося представника влади — загадка; в сюжетах інших каналів цього дня є синхрони «слуг народу» Данила Гетманцева та Михайла Радуцького, отже принаймні теоретично СТБ міг забезпечити баланс. Натомість продовжили сюжет тим самим синхроном Віктора Ляшка та загрозливою статистикою захворюваності, а завершили кадрами все тієї ж швидкої допомоги, яка проїжджає повз протестувальників.
Що не так із висвітленням цієї акції
Спробую узагальнити проблеми з висвітленням київської акції, виходячи з того, що висвітлення дражливих тем — а заклики до відмови від вакцинації проти коронавірусу та ігнорування карантинних обмежень, безперечно, є дражливою темою, — має відбуватися з не менш ретельним дотриманням стандартів журналістики, ніж будь-яких інших. Знаю, чимало колег вважає, що оскільки вакцинація є питанням «життя і смерті», журналістам слід не в стандарти бавитись, а пропагувати вакцинацію та переконувати суспільство у правильності саме таких карантинних обмежень, які запроваджує влада. Також можна припустити, що більшість журналістів не погоджується з людьми, які організували акцію третього листопада, та прагнула (свідомо чи несвідомо) показати цю акцію глядачам із найгіршого боку. Втім такі спроби, на мою думку, можуть бути не менш небезпечними, ніж саме поширення антивакцинаторських і конспірологічних меседжів. Зокрема й тому, що однією із ключових тез організаторів подібних акцій є звинувачення в маніпуляції та брехні на адресу мейнстримових медіа.
Отже, проти чого протестували й чого вимагали люди, які зібралися під Верховною Радою третього листопада? Більшість телеканалів означила їх як «антивакцинаторів» та назвала акцію протестом проти вакцинації (Прямий канал вжив дещо вужче формулювання — «протест проти вакцинації від COVID-19».) Це не цілком коректно. Є очевидна різниця між
Називати антивакцинаторами коректно лише останню категорію (хоча це — не їхня самоназва). Вочевидь саме серед людей, які виступають загалом проти щеплень — часом уже багато років, адже рух цей існує віддавна й лише пожвавився з початком коронавірусної епідемії, — найбільше носіїв екзотичних поглядів, які ми називаємо теоріями змов. Такі люди на акції були, але не всі учасники акції належать до цієї групи. Яка частина протестувальників сповідувала ті чи інші погляди, з’ясувати неможливо навіть приблизно, однак із синхронів, які лунають у різних сюжетах, можна довідатися, що деякі протестувальники не проти чи навіть за вакцинацію проти коронавірусу, але проти обмежень. Тож називати всіх учасників акції антивакцинаторами — така ж помилка (чи свідома маніпуляція), як називати всіх учасників «Євромайдану» праворадикалами. І навіть із погляду пропаганди вакцинації ототожнювати всіх, хто сумнівається в доцільності карантинних обмежень, із безумними конспірологами-мракобісами не надто розважливо.
Наголос на перекритті вулиць та намагання журналістів дорікнути учасникам акції непослідовністю — мовляв, виступають за права, але самі порушують права водіїв, — теж сумнівне рішення багатьох журналістів, які висвітлювали протест. Під час масових протестів досить часто перекривають рух (як і під час марафонів, релігійних процесій, проїзду урядових кортежів тощо), а затори в Києві, знову ж таки, посилилися раніше через карантин. У країні, де колись кількасот протестувальників розігнали кийками, бо вони буцімто заважали споруджувати в кінці листопада новорічну ялинку, спекулювати на цій темі якось непристойно. До того ж із цього глядачі можуть зробити висновок, що блокування вулиць було головною проблемою цієї акції.
Самозвані лідери руху проти карантину та вакцинації — люди поки що не дуже відомі загалу, до того ж у журналістів могли виникнути проблеми з отриманням їхніх коментарів. Однак у результаті глядачі взагалі не мали шансів зрозуміти, хто організував акцію, натомість отримали порцію компромату про окремих організаторів: Олену Фаіст (не названу в сюжеті) та Остапа Стахіва. Знову ж таки, Стахів — людина з більш ніж підмоченою репутацією, і свідчення цьому — факти, а не оцінки, — неважко знайти у відкритих джерелах. Однак ілюструвати його характеристику кадрами, на яких обляпаного фарбою Стахіва саджають у сміттєвий бак, — це жорсткий перебір. Спробуймо уявити, як «1+1» розповідає про представника партії «За майбутнє» та менеджера курорту Коломойського Олександра Шевченка, використовуючи кадри, на яких політика облили фекаліями. Не виходить? Отож. До того ж кадри приниження можуть викликати у глядачів не тільки відразу, а й співчуття до Стахіва.
Твердження про причетність Росії до організації акції (і взагалі до руху проти карантину та вакцинації в Україні) необхідно було ретельно обґрунтувати. Доречно було би звернутися до експертів із інформаційної безпеки, фактчекерів, які могли б навести промовисті свідчення, що антивакцинаторська дезінформація має російське походження. А ще — запитати в Михайла Радуцького, який говорить про «канали фінансування» протестувальників, що відомо про ці канали. Дещо цікаве про проросійський бекґраунд окремих учасників руху могли б розповісти й у Службі безпеки України. Натомість голослівні натяки на руку Москви з посиланням на скриншоти в соцмережах, по-перше, порушують стандарти журналістики, по-друге, звучать непереконливо, адже в Україні вже досить давно існує традиція списувати на Росію всі негаразди.
Скандалізація, яка призводить до поширення фейків і дезінформації. Журналістам може видаватися, що демонстрація плакатів із найбезглуздішими гаслами та закликами, включення в сюжети синхронів із найабсурднішими проявами конспірології та мракобісся дискредитує протест та дає глядачам зрозуміти, які тупі та навіжені люди брали в ньому участь. Та це може мати і зворотний ефект. Не дарма Міністерство культури та інформаційної політики рекомендувало не жартувати про чипування в дописах про вакцинацію, адже навіть жартівливе відтворення фейків і дезінформації може бути сприйняте всерйоз, підживити увагу аудиторії до них. Може спрацювати й розбіжність закадрового тексту та картинки: коли журналіст каже, що люди «виступають проти обмежень та за права», а тим часом на екрані демонструється плакат із заплаканим немовлям, оточеним шприцами, і гаслом «припинити досліди над дітьми» — вплив такого комбінованого меседжу на свідомість глядача може бути непередбачуваним.
У підсумку десятки маніпулятивних та брехливих гасел борців проти вакцинації та конспірологів потрапили на екрани телевізорів мільйонів телеглядачів. І спростування цих гасел у сюжетах не було — за винятком сюжету Суспільного. Гаразд, ми знаємо, що спростування фейків — «найгірший спосіб боротьби проти них», але поширення цих фейків без спростування — це, напевно, все ж таки ще гірше. Натомість риториці учасників акції більшість каналів протиставила дві речі: статистику захворюваності / смертності та страшні кадри з лікарень, а також синхрон міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка, який, знову ж таки, протиставляє узагальненій позиції учасників акції факт смерті людей від коронавірусної хвороби. Чи достатньо такого «балансу» для повноти відображення ситуації? Як на мене, навряд.
Канал новин «24» у програмі «Про головне» спочатку процитував без коментарів найодіозніші висловлювання конспірологів, а потім ведуча прокоментувала та спробувала деконструювати їх:
Це вже краще, однак програма триває кільканадцять хвилин — далеко не всі глядачі подивляться її від початку до кінця і пов’яжуть у голові фейк і спростування / заперечення, рознесені у часі. По-друге, й тут на екрані можна було бачити плакати з гаслами на зразок «вакцинація вбиває».
Ще один специфічний приклад — державний телеканал «Дом», який не входить до вибірки «Детектора медіа». Тут запакували інформацію про мітинги противників карантину в сюжет під заголовком «Необходимость вакцинации», а в підводці пообіцяли розповісти, «что антивакцинаторам отвечают врачи ковидных реанимаций»:
Гасел тут не показували й не цитували (хоча в закадровому тексті згадали про «громкие лозунги на плакатах»), і мерщій перейшли до опитування… народних депутатів. Які, знову ж таки, не мали до акції жодного стосунку. Свою думку про вакцинацію та протест висловлювали лідерка «Голосу» Кіра Рудик та «слуга народу» Данило Гетманцев. Чому саме ці дві політичні сили — загадка; можливо, мався на увазі баланс думок, адже Кіра Рудик вимовляє фразу: «Люди мають право на власну позицію». Далі — синхрон лікаря, який пояснює, як важко зараз рятувати життя важкохворих на коронавірусну хворобу, і вже знайома нам цитата Віктора Ляшка. Побіжна згадка про акцію та кілька секунд невиразних кадрів без конкретної інформації про вимоги протестувальників була тут лише приводом повторити офіційну позицію влади та закликати до вакцинації. Це ближче до замовчування, ніж до висвітлення, а у глядачів — які, за ідеєю, мали б використовувати «Дом» як головне джерело інформації про події в Україні, адже канал мав бути адресований мешканцям окупованих територій, — може викликати бажання дізнатися про акцію більше в інших джерелах. І зовсім не обов’язково ці джерела будуть якісними й неупередженими.
Висвітлюючи цю акцію, журналістам варто було, по-перше, не захоплюватися демонстрацією в кадрі неправдивих і маніпулятивних гасел (хоч якими самоочевидно абсурдними вони видаються освіченим і медіаграмотним медійникам), по-друге, якщо в ефірі лунала дезінформація чи конспірологія, бодай коротко пояснювати, що з цими тезами не так. Єдиним каналом, що наблизився до цього здорового та професійного підходу, виявився «UA: Перший». Тут утрималися від надмірної деталізації, показали в кадрі мінімум дезінформаційного контенту та збалансували ті найпоширеніші тези борців проти карантину, які вдалося виокремити з розмаїтої риторики учасників та організаторів протесту.
І ще одна річ, якої бракувало всім сюжетам на цю тему, — міжнародний контекст. Протести проти карантинних обмежень відбувались і далі відбуваються практично в усіх демократичних країнах Європи. І там ідеться не про тисячі, а про десятки тисяч учасників. У порівнянні з Італією, Францією, Словенією, Хорватією, Великою Британією, Польщею українська демонстрація — дрібничка. На сорокатисячній серпневій демонстрації проти карантину в Німеччині поліція затримала шістсот людей, тоді як в Україні невеличка штовханина із затриманням однієї людини сталася лише в Запоріжжі. На цьому тлі можна було, не даючи оцінок, показати акцію в Києві та кількох українських містах такою, якою вона є насправді, — порівняно малочисельною, не досить згуртованою, різношерстою. Зрештою, глядачам важливо знати, що рух проти карантинних обмежень — не ендемічне українське явище, а глобальне. І вакцинацію ані в масштабах світу, ані в жодній окремій цивілізованій країні такі протести не зупинили.
Фото: скриншот
