Навесні 2021 року директора телеканалу «Рада» вперше обрали на конкурсі. До конкурсної комісії входили представники засновника: народні депутати й керівництво апарату парламенту. Конкурс проходив у два етапи, переможцем визнали заступника директора Вадима Перенчука, який із 2007 року працює на каналі. Його концепція розвитку «Ради» сподобалася найбільше. Він, зокрема, запропонував активніше залучати донорські кошти для розвитку каналу. Але щоби показати результат, є лише рік: якщо це вдасться, контракт пролонгують іще на два роки.
Вадим Перенчук за чотири місяці на посаді не скоротив жодного працівника, навпаки — взяв на роботу кількох спеціалістів. «Треба зробити виробництво менш затратним, але не втрачати людей», — каже він. «Раді» вдалося давати іншим каналам якісний HD-сигнал із сесійної зали ВР. Хоча сам канал для ефіру цим скористатися не може, бо не має технічної можливості.
До посадових обов’язків директора «Ради» входить забезпечення збільшення аудиторії та розвитку каналу. Канал не міряється в комерційній панелі — не має на це грошей. Тому доводити збільшення аудиторії новий директор збирається, використовуючи статистику в соцмережах.
Майже половина бюджету каналу (56 мільйонів гривень) йде на оплату доставки сигналу («Зеонбуд», супутник тощо). Грошей на розвиток немає. Канал пристосовується до реалій роботи в період пандемії, запускаючи нові проєкти. Тут зникли традиційні новини, натомість запускається мішаний новинно-студійний формат. «Ми побачили, що це менш затратно з точки зору виробництва», — пояснив Вадим Перенчук. За його словами, якщо канал не розвивати, на нього чекає перехід на онлайн-мовлення, а висвітлювати роботу парламенту будуть інші мовники.
— Вадиме, ви очолили канал «Рада» у травні цього року, здобувши перемогу на конкурсі. Мали серйозних суперників?
— Конкуренція була досить серйозна, в конкурсі брали участь представники топменеджменту 5 каналу, люди, які керували філіями НСТУ, був претендент, який очолював український центр за кордоном. Тобто люди з величезним досвідом, у першу чергу телевізійним. Брав також участь попередній керівник «Ради», який мав не тільки досвід, а й розумів специфіку роботи парламентського каналу. Умови конкурсу теж були досить серйозними. Конкурс проходив у два етапи. Потрібно було представити концептуальне бачення розвитку каналу, назвати конкретні механізми, як втілити його в життя.
— Яку програму розвитку каналу запропонували ви?
— У нас є певна специфіка. З одного боку, ми телеканал, а це зобов’язання найповніше інформувати своїх глядачів, збільшувати аудиторію. З іншого — ми державне підприємство, що фінансується з бюджету, і це робить нашу структуру менш гнучкою. Щоб розвивати канал, зробити його більш технологічним, оновити техніку, ми чекаємо видатків із держбюджету. Це не зовсім правильно, тому я запропонував активніше працювати з донорськими організаціями.
— «Рада» з моменту створення дуже виросла, перетворившись із підрозділу апарату парламенту на повноцінний телеканал. Тепер ви є не тільки на супутнику. 9 листопада 2018-го телеканал переміг у конкурсі Нацради на вільне місце в загальнонаціональному цифровому мультиплексі МХ-5. Тобто ви тепер мовите в цифрі, кабелі, на супутнику, входите до універсальної програмної послуги. Скільки у вас зараз годин мовлення на добу? Скільки з них інформаційного?
– Щоб отримати ліцензію на цифрове мовлення, канал мав бути не структурним підрозділом апарату парламенту, а повноцінною організацією. Тому 2014 року ми змінили форму власності і стали державним підприємством. Тепер у нас 24 години мовлення на добу. Відповідно до нашої ліцензії, 85% — це власний продукт. У зв’язку з карантином ми змушені були призупинити виробництво новин. Оперативних зйомок не робили, бо поки що живемо за стандартами попереднього століття, техніки для стриму в нас немає. Зараз ми повертаємося до створення інформаційного контенту. Але це не повноцінні новини, бо створення новин — надзвичайно затратний процес, дуже багато людей задіяно, а на виході отримуємо максимум п’ятнадцять хвилин новин. Ми пішли іншим шляхом — оптимізуємо виробництво, але робимо масштабніший продукт, де суміщаємо новини і студію. Запрошуємо людей у студію, проводимо інтерв’ю, супроводжуємо його інформацією. Нагадуємо, що відбувалося в комітетах, які пройшли політичні заходи. Деякі канали теж так будують свою ефірну сітку. Це дешевше.
– Окрім трансляцій сесійних засідань та інших офіційних заходів, які програми власного виробництва ви маєте?
– Нагадаю, що ми — державне підприємство і працюємо в межах законодавчих зобов’язань. Щороку Верховна Рада ухвалює постанову про висвітлення діяльності парламенту і там є перелік програм (до 40 позицій), які ми зобов’язані транслювати. Це урочисті засідання парламенту, чергові й позачергові сесії, брифінги, засідання комітетів, парламентські слухання тощо. Все інше — це наша творчість. Це аналітичні, суспільно-політичні, соціальні проєкти. До нас, приміром, часто звертаються з Академії наук, педагогічних, медичних наук, громадські організації, які активно підтримують різні соціальні проєкти. Їх не запрошують на інші телеканали, 90% медіаринку України — це комерційні медіа, які не зацікавлені в такому контенті. А ми запрошуємо, розуміючи, що в нас є соціальна відповідальність. І в нас є можливість просунути й підтримати цю громадську активність. Ми розраховуємо, що нас дивляться й народні депутати, які можуть врахувати ті чи інші суспільно-політичні ініціативи.
Якщо говорити про конкретний контент, то він на сьогодні тільки напрацьовується. Тому ми поки що працюємо за шаблонами, за якими працювали останні кілька років. У депутатів, відповідно до закону, є квота 20 хвилин щомісяця на інформування про свою роботу. Депутат звертається до нас у будь-якій формі, приміром, каже, що напрацював важливий законопроєкт і хотів би про нього розповісти людям, і ми зобов’язані йому надати ефір.
— Чи плануєте запускати нові програми, можливо, політичне токшоу?
— 7 вересня ми запустили проєкт «Парламент сьогодні». Раніше наш ефір був фрагментований. Говорили про екологію, а за п’ять хвилин — про економіку. Глядач не розумів, що відбувається. Тепер намагаємося робити ефір більш цілісним. Тому взяли за зразок годину часу, запросили п’ятьох-шістьох гостей, зробили декілька включень під час цього ефіру, наголосили на пріоритетах, планах. Таким чином в ефірі загальнополітична історія, тренди того, що відбувається в політичному житті країни, пов’язані з парламентом і не тільки. До початку пленарного засідання анонсуємо важливі події цього дня. Проєкт «Парламент сьогодні» поки що виходить у тестовому режимі. Далі плануємо перейти на дві-три години ефіру в такому форматі. Хочемо збільшити цю програму до трьох годин, починаючи з несесійного тижня, коли депутати працюють в округах чи комітетах. А потім цю програму робитимемо і в другій половині дня. Тобто у нас в ефірі буде все, що стосується роботи парламенту в цілому. Все ж у нас парламентсько-президентська республіка, і парламент на сьогодні — центр влади.
Плани запустити політичне токшоу є, але не в найближчій перспективі. У нас не так багато приміщень, де можна облаштувати студію. А щоби зробити повноцінну студію, потрібні гроші.
Також у нас є ідея попрацювати над матеріалом про законодавчі акти, які ухвалюються. Людям треба пояснювати плюси і мінуси ухваленого закону. Плануємо запустити проєкт «Законотворення» — аналітику щодо ухвалених законів і зареєстрованих законопроєктів.
Ще ми хочемо показати життя народного депутата, плануємо запустити проєкт, робоча назва якого — «День із депутатом». Це офіційні зустрічі та розмови з виборцями на окрузі, робота в комітеті та сесійній залі. Щоб люди зрозуміли, чим займається депутат, якого обрали, і як працює парламент. Крім того, через соціальні мережі можна буде ставити народному обранцю запитання, які ми будемо озвучувати в ефірі. Хочемо максимально допомогти людині отримати відповідь або пояснити алгоритм, як їй діяти в певній ситуації. І буде реакція людей на вулиці. Ми будемо ще раз наголошувати, що українські депутати підзвітні виборцям. У людей накопичується багато питань до депутатського корпусу. А ми помітили, що в нас, по суті, немає зворотного зв’язку із глядачами. Тому хочемо випробувати такий зв’язок у цій програмі.
— А ви берете коментарі в мітингувальників під Верховною Радою, якщо вони виступають за або проти ухвалення якогось закону?
— Ви ж знаєте, що в нас акції протесту добре організовані? І 90% людей протестують за гроші.
— Ви не планували запрошувати до студії авторів законопроєкту й тих, хто публічно виступає проти?
— Думаю, що треба ці дискусії проводити на круглих столах, а ми будемо їх висвітлювати. Бо в нас була ситуація, коли ми запросили у студію представника громадської організації, а потім інші ГО скаржилися, що його організація не репрезентує цей сектор. Ми намагаємося не створювати конфлікти, натомість глибоко аналізуємо ті чи інші процеси. Якщо є застереження щодо якогось законопроєкту, дискусія в суспільстві, то ми про це говоримо.
— Скільки на каналі працівників, скільки з них журналістів? Вони їздять у відрядження?
— У нас 78 людей у штаті, з них журналістів — 15.
У відрядження їздимо. Як правило, ми супроводжуємо виїзні засідання комітетів, або офіційні візити голови і заступників голови Верховної Ради. Приміром, 9–13 вересня в Бухаресті відбувся міжпарламентський футбольний турнір, де виступила й наша делегація. До збірної входять народні депутати з поточного і попередніх скликань. І від апарату парламенту беруть людей, які працюють тут не менше трьох років. Мене, до речі, включили до складу делегації й команди. Хочу використати цю поїздку з користю для каналу. Є ідея показати, що в нас депутати можуть працювати не тільки над законами, а й займатися парламентською дипломатією через спорт. Хоч дехто вважає, що спорт поза політикою, але останні події на олімпіаді і паралімпіаді показали, що спорт таки частина політики. Зробимо звідти репортаж і покажемо, як усе це відбувалося.
– Хто входить до редакційної ради? Чи були якісь звернення/скарги до редакційної ради?
– Редакційна рада складається з десяти людей: п’ятьох членів обрав творчий колектив каналу, а п’ятеро від засновника — представники апарату парламенту. Звернень і скарг до редради не було.
— Чи з’являться у вас нові ведучі?
— Ми йдемо еволюційним шляхом. Нам треба змінити форму і структуру контенту, мобілізувати ресурси. Треба зробити виробництво менш затратним, але не ціною втрати людей. Тому в нас ведучі з досвідом. 14 вересня буде чотири місяці, як я працюю директором. Жодну людину не звільнено. Навпаки, ми підсилили команду технічними спеціалістами, режисерами, журналістами.
Ведуча Наталя Андрощук на каналі близько п’ятнадцяти років, із 2014 року працює Олександр Десятніков (він із Криму), є молоді ведучі — Олександра Бондарчук і Олеся Ніцевич. Вони не загубилися б на будь-якому великому телеканалі.
— Ви продовжуєте вести програму?
— Зараз — ні. На жаль, бракує часу. За роки роботи на телеканалі «Рада» я пройшов шлях від звичайного кореспондента до оглядача, керівника відділу, керівника творчої групи, заступника директора і директора. Зараз обставини зобов’язують займатися організаційною роботою.
— Як ви ставитеся до того, що керівники каналів самі ведуть програми?
— Це справа кожного. У мене не так багато часу, щоби показати результат. Згідно з умовами конкурсу, керівник призначається на рік із можливістю пролонгації контракту на два роки. Якщо я буду паралельно займатися оргроботою й ефірами, то результату не буде. Зараз пишеться нова комунікаційна стратегія для всіх інформаційних ресурсів Верховної Ради на наступні п’ять років. І нам треба зрозуміти, як підняти канал на новий рівень.
– Серед посадових обов’язків директора парламентського каналу «Рада» є такий: «Забезпечує виконання щорічних цілей телеканалу щодо збільшення аудиторії та розвитку каналу». Ви не вимірюєте аудиторію. Яким чином ви можете дізнатися про її збільшення?
— Я інакше підходив би до цього питання. У нас суспільство більше любить прості форми комунікації. Для нас на сьогодні це є соціальні мережі. Якщо говорити про загальнонаціональне мовлення, то рівень піку переглядів і зростання частки залежить від того, що відбувається у Верховній Раді. Якщо це інавгурація або якісь кадрові питання, то не треба й мірятися. Варто погортати інформаційні канали й побачите, що нас ретранслює як мінімум десять із них. Потім ще бачимо велику кількість посилань на нас. А також у такі дні фіксуємо велику активність на нашому ютуб-каналі і в соцмережах.
Мірятися в панелі — це добре, але це дуже для нас дорого; нагадаю, ми не комерційний канал. Тому, щоб отримати швидкий результат, ми подивимося, як динамічно зростає в нас кількість підписників на ютубі, фейсбуку й інстаграмі. Плануємо запустити телеграм-канал. Ви ж знаєте, що телеграм запустив можливість стримів і прямих трансляцій?
– У вас є ютуб-канал, але переглядів програм дуже мало. Як ви думаєте, чому? Серед ваших обов’язків є просування каналу в соцмережах. Яким чином ви це робитимете?
– У нас ютуб-каналом займалася людина — за посадовими обов’язками архіваріус. Ми змінили структуру, створили відділ цифрового контенту й соціальних мереж. Тепер у нас є три працівники, які займатимуться соціальними мережами. Пріоритет на сьогодні ми бачимо в розвитку телеграм-каналу, оскільки тепер там є можливість прямих трансляцій. Кожен, хто підпишеться, буде знати, коли розпочинається пленарне засідання, про це ми повідомлятимемо за допомогою чатбота. Ютуб, фейсбук і інстаграм також поки що у пріоритеті.
— Наскільки я зрозуміла, окремого сайта у вас немає. Всю інформацію про канал можна знайти на сайті Верховної Ради?
— Окремого сайта немає, є сторінка на порталі Верховної Ради, де є інформація про канал; там є фінансова звітність і можна подивитися трансляцію. Не знаю, чи з’явиться окремий сайт, але наша сторінка на порталі незабаром оновиться. У нас є пресслужба та інші інформаційні ресурси парламенту, думаю, тут треба буде все робити в координації з ними.
— Торік канал транслював відеоуроки. Чи будете за потреби знову це робити?
— Так, звісно.
— Чи виробляєте спільні проєкти з іншими каналами, продакшенами?
— Така співпраця є з продакшенами чи інформаційними структурами при Кабміні (Військове телебачення, прикордонна служба). Крім того, співпрацюємо і з іншими продакшенами. При Національній раді з питань телебачення і радіомовлення створена мультимедійна платформа. Коли в часи пандемії каналам було складно наповнювати контентом ефір, то вони підтримали цю платформу, щоб обмінюватися контентом. Для того щоб отримувати звідти контент безкоштовно, потрібно зареєструватися і пройти верифікацію. Ми це зробили і взяли безкоштовно декілька програм, підписавши двосторонні угоди. Зокрема, програми про мову з луцького телеканалу. У нас є продюсер, який відповідає за цей напрям.
— Чи транслюєте ви засідання комітетів? Мабуть, це нелегко зробити, бо зазвичай засідання всіх комітетів відбуваються одночасно. Зараз кожен комітет має свій сайт, які наповнюються всією необхідною інформацією. Можливо, нехай стрими засідань ведуть працівники секретаріатів комітетів?
— Є дві ідеї. Перша — встановити в кожному комітеті камери з високою роздільною якістю. Щоб ми мали змогу опрацьовувати цей матеріал або записувати. Я, наприклад, інакше це бачу. Камери треба обслуговувати, це колосальні видатки з бюджету, і на це грошей не знайдуть. Зараз технології дозволяють нам стримити з будь-якої точки будь-якого засідання комітету. Це значно дешевше, й ми можемо купити необхідну техніку. Звісно, якщо всі 25 комітетів проводитимуть засідання одночасно, то їх висвітлити в телеформаті неможливо. Але більшість із них встановили вебкамери і проводять засідання в зумі, і викладають на своїх ютуб-каналах та сайтах. Якість там не телевізійна, але подивитися можна. Ми раніше час від часу брали фрагменти для телеефіру; картинка дуже неякісна. Але для отримання інформації це зручно.
— Чи намагаються депутати втручатися в редакційну політику каналу? Депутати яких фракцій найчастіше відмовляються приходити до вас не ефір?
— Ні, не втручаються. Хоча декілька народних депутатів були членами конкурсної комісії й обирали керівника каналу.
Щоб запросити народних депутатів на ефір, ми працюємо із пресслужбами фракцій, вони самі визначають, хто в них яке питання коментує, хто може бути спікером від фракції. Водночас ми можемо висловити їм свої рекомендації. А якщо народні депутати звертаються до нас напряму щодо коментаря нового законопроєкту, то ми теж ідемо назустріч.
— Чи часто у вас трапляються якісь скандали на ефірі, як, приміром, бійка між народними депутатами Барною і Левченком?
— Таких випадків більше не було.
— На 2020 рік на державне підприємство «Парламентський телеканал "Рада"» було виділено майже 31 мільйон гривень, і секвестр вас не зачепив. У 2018 році — майже 48 мільйонів. Який бюджет вам виділив парламент на 2021 рік? Цього достатньо? Чи є гроші на розвиток? Чи має канал ще якісь доходи, окрім бюджету? Комерційну рекламу?
– На 2021 рік виділено 56 мільйонів, на капітальні видатки грошей немає. Зараз ми в бюджетному процесі. Внесли свої пропозиції на апарат парламенту, а він вносить до Міністерства фінансів. Після того, як у Мінфіні відбувається попереднє погодження, наші пропозиції вже опрацьовуються у профільному парламентському комітеті з питань бюджету. Інших доходів, окрім бюджетних, ми не маємо. З парламентом працювали два ключові донори — Програма розвитку ООН та USAID, у яких зараз завершуються проєкти. В межах цих проєктів ми отримували експертну допомогу. Це добре, ми від цього не відмовляємося. Але нам потрібна нова техніка, щоб робити високоякісний продукт.
Комерційної реклами в нас немає, тільки соціальна, якої може бути чимало. У нас часто запитують, де ваша програма трансляцій. А ми ніколи не впевнені, що запланована програма буде, бо все залежить від подій у парламенті. Може бути неочікуване позачергове пленарне засідання, і ми мінятимемо програмну сітку. Тоді соціальна реклама виручає. В перспективі ми вибудуємо стабільнішу програмну сітку, але вона все одно буде гнучкою.
— Щодо призначених Нацрадою перевірок. За останні кілька років Нацрада з питань телебачення та радіомовлення призначила три перевірки каналу через недотримання правил мовлення у дні пам’яті та жалоби. 4 червня відзначався День пам’яті дітей, які загинули під час збройної агресії Росії, однак в ефірі «Ради» регулятор зафіксував відсутність оголошення хвилини мовчання. Чому ви постійно порушуєте ці правила?
— Насправді тут суто законодавча колізія. Нацрада керується постановою, де передбачена процедура для телеканалів у жалобні і траурні дні. Поясню, чому ми ці правила виконуємо на 90%. Наприклад, відповідно до вимог Нацради, у дні жалоби з 12.00 до 12.01 телеканали мають робити хвилину мовчання. В цей час у нас, приміром, відбувається пленарне засідання Верховної Ради. І, відповідно до постанови про висвітлення роботи парламенту, ми повинні подавати інформацію в повному обсязі. Ми зараз у процесі призначення останнього попередження. Один із членів Нацради запропонував, щоби головуючий на засіданні парламенту переривав засідання й оголошував хвилину мовчання. Водночас голова Верховної Ради керується регламентом, і в нього права переривати засідання з таких підстав немає. Тобто, з одного боку, ми розуміємо суспільну важливість хвилини мовчання, а з іншого — в нас є інші правові обмеження, і ми не можемо перервати засідання. Тому така патова ситуація. Ми розуміємо, що є правова позиція Нацради, але ми свою правову позицію також обґрунтували. Ми запропонували в червні формулу: з 12.00 до 12.01 супроводжувати ефір рухомим рядком з інформацією, що в цей час ми згадуємо дітей, які загинули на Донбасі. Чи влаштовує такий варіант Нацраду, поки що не знаємо. Сподіваюся, що досягнемо консенсусу. Якщо ні, то будемо наполягати, щоб для нас зробили виняток і прописали це в нормативних документах.
(Напередодні публікації цієї розмови Національна рада з питань телебачення і радіомовлення вирішила не карати телеканал, врахувавши аргументи його керівника.)
— Чому ви вирішили отримувати дозволи на тимчасове мовлення на межі з окупованим Кримом й окупованими районами Донецької та Луганської областей? Хіба не дивляться там канал «Рада» через супутник?
— 12 лютого цього року Нацрада поновила дозвіл на тимчасове мовлення на територіях із особливим режимом мовлення телеканалу «Рада» ще на рік. Ми опрацьовували це питання кілька років тому, коли отримували ліцензію на цифрове мовлення. Там є території, де нас не бачили. Супутник супутником, але якщо є змога посилити нашу присутність, ми нею скористаємося.
Фідбеку з окупованих територій у нас немає. Нам треба було зрозуміти, дивляться нас чи ні. Наприклад, комунальне підприємство «Інформаційний центр», яке транслює сигнал нашого каналу, розташоване в Бахмутівці за сім кілометрів від лінії розмежування й має охоплення сигналом 50 кілометрів. Ми поцікавилися в них, чи дивляться нас на окупованій території. Нам відповіли, що на окупованих територіях глушать сигнал, і в результаті ні їхніх каналів не видно нормально, ні наших. Але трохи далі, в районі Луганська, нас бачать, і немає збоїв сигналу. Сподіваюся, що нас там дивляться.
Нацрада перевидала нам дозвіл на мовлення у стандарті DVB-T/Т2 у чотирьох містах Донецької області: на 5-му телеканалі у Волновасі, на 57-му телеканалі у Гірнику, на 8-му телеканалі у Краматорську та 5-му телеканалі в Маріуполі. Також «Рада» продовжуватиме мовити на 41-му телеканалі в Бахмутівці Новоайдарського району, на 41-му телеканалі в Комишувасі Попаснянського району, на 6-му телеканалі в Марківці, на 12-му телеканалі в Підгорівцях Старобільського району та на 5-му телеканалі у Широкому Станично-Луганського району Луганської області. Окрім того, в Херсонській області ліцензіат мовитиме на 51-му телеканалі у Скадовську, на 51-му телеканалі в Чаплинці, 51-му телеканалі в Чонгарі Генічеського району.
— Була інформація, що «Рада» мовитиме в мережі цифрового ефірного телебачення Концерну РРТ з 11 передавачів. Скільки у вас грошей іде на трансляцію? Це ваші передавачі?
— У нас немає своїх передавачів. 44% нашого бюджету — це гроші, які ми платимо «Зеонбуду» за цифрове мовлення, більше одного мільйона гривень — оплата послуг мовлення на окуповані території, еквівалент 13 тисяч доларів — за супутник. Решта — комунальні послуги, зарплати працівників, відрядження, податки тощо.
— Раніше громадські активісти закликали перевести мовлення каналу «Рада» в інтернет, як в інших країнах. Наголошуючи, що головне призначення каналу — трансляції засідань Верховної Ради і парламентських комітетів. І що не потрібно робити з «Ради» повноцінний телеканал. Що ви з цього приводу думаєте?
— Для мене це складне питання. Скажу, можливо, непопулярну річ. Якщо вже є канал, то його треба розвивати. Потрібні капітальні видатки. Якщо держава не може це забезпечувати, то перший найгірший варіант — перейти в інтернет і транслювати засідання. Другий найгірший варіант — це оголосити тендер для компаній, які це зможуть забезпечити. Але я прихильник такого варіанту: якщо вже ця структура має свою історію, — а каналу «Рада» понад двадцять років, — то треба проявити державницьку позицію й віднайти ресурси на нашу підтримку.
Ми готові до змін. Три роки тому в нас були капітальні видатки, була переоснащена сесійна зала і встановлені декілька апаратно-студійних блоків. Ці камери з можливістю високоякісного HD-мовлення три роки не працювали. Але після того, як я залучив спеціалістів з інших телеканалів, ми за кілька тижнів зробили можливість у вільному доступі брати наш сигнал для ютуба, фейсбука та інших телеканалів із подачею на центральний комунікаційний вузол у Концерні РРТ. Тепер, коли відбуваються пленарні засідання, всі, хто має технічну можливість, беруть наш сигнал у HD-якості, звісно, з використанням нашого логотипу або з посиланням на нас. Ми для свого телеефіру не можемо це зробити.
— У парламенті тривають структурні й організаційні зміни відповідно до рекомендацій місії Кокса. На підставі комунікаційної стратегії мав бути створений єдиний орган, який мав опікуватися трьома структурними підрозділами: інформаційним управлінням, пресслужбою і телеканалом «Рада». Чи створили його?
— Не створили. Наскільки я знаю, розглядався варіант долучення до цієї історії газети «Голос України». Ми зараз на стадії написання нової комунікаційної стратегії, після ухвалення якої вже буде зрозуміло, чи буде створений такий орган.
Фото: Максим Поліщук
