Сьогодні голова тимчасової парламентської слідчої комісії з питань встановлення фактів закордонного втручання у фінансування виборчих кампаній в Україні через недержавні організації (НДО), що існують на гранти іноземних держав, Валерій Мішура виступив із попереднім звітом. У ньому, зокрема, йшлося, що головною метою діяльності таких недержавних організацій є вплив на політичну ситуацію України з метою приведення до влади лідера блоку "Наша Україна" Віктора Ющенка.

У звіті також зазначалося, що «найбільш вагомий вплив на політичні процеси в Україні, на думку експертів, здійснюють національний демократичний інститут США, міжнародний республіканський інститут США, "Будинок свободи", фонд "Євразія", німецький фонд Конрада Аденауера.

За словами Валерія Мішури, мережа недержавних організацій розвивається в першу чергу завдяки іноземному фінансуванню. Найбільшу кількість грантів українським НДО надали міжнародний фонд "Відродження", Національний фонд підтримки демократії, Світовий банк. Вони ж - у числі першої п'ятірки, що надали і найбільші за обсягами гранти. За обсягами та кількістю наданих грантів лідирує США.

У свою чергу, коментуючи такі заяви парламентарія у розмові з кореспондентом ІМІ, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Євген Бистрицький зазначив, що висновки парламентської комісії були зроблені непрофесійно, вони не відповідають реальним фактам.

- Цей звіт перевирає факти. Тобто люди, які компонували цей звіт, були необізнані з реальним станом справ у цій сфері – з цифрами, грантами, організаціями, з їхніми місіями та взагалі з тим, що вони роблять. Про все це можна було з легкістю дізнатися з відкритих джерел організацій, в тому числі фонду “Відродження”, з його звітів і оголошень.

По-друге, існує принципова ідеологічна помилка. Вона типово комуністична або комуністичної ідеології. При чому більшовицької, радянської, але не західного марксизму. В цьому звіті передумовою аналізу діяльності організацій, які отримують гранти з іноземних джерел, є ототожнення країни з державою та суспільства з державою. Тобто, будь-яка країна, загально кажучи, складається з двох частин – машинерії держави, як машини для того, щоб створювати умови для життєдіяльності людей, у тому числі й з виконавчо каральних органів, із армії та суспільства, заради якого існує держава. Так от суспільство, якщо воно структуроване та розвинене, воно формується як громадянське суспільство. Це означає, що низка організацій чи спільнот людей, які самоорганізовуються та мають право, мусять і повинні впливати та втручатися у справи держави з точки зору підзвітності щодо відповідальності органів влади й того, що вони діють. З огляду на це, в цьому звіті робиться принципова методологічна помилка , коли йдеться про те, що втручання або вплив недержавних організацій, для того, що держава працювала прозоро, відповідально та підзвітно загальнолюдським цінностям і прав людини , затверджених у Конвенції правв людини ООН. Тобто, це з прокомуністичної точки зору трактується як втручання у справи країни. Ця помилка, до речі, не припускається західним марксизмом. Один з теоретиків якого Антоніо Грамші, розвивав теорію громадянського суспільства, яка стала базовою для сучасних демократичних країн IMI.

У нашому разі, наявна принципова світоглядна неграмотність комуністів, які ініціювали це дослідження або перевірку.