“Детектор медіа” сьогодні друкує замітки студентки Дарини Плотницької, народжені її знайомством з життям вітчизняних FM-станцій. Зрозуміло, що це досить специфічний погляд на атмосферу наших редакційних колективів, хоча де в чому, мабуть, і небезпідставний. Ми свідомо не зажадали від молодої журналістки все “причесати”. Тим більше, що якщо дівчину так “дістали”, то хіба не має бути почутим цей голос?

А якщо серйозно, “Телекритиці” цікаво, як таку щиру тінейджерсько-журналістську фронду сприйме наш поважний читач? А нумо, згадайте, як ви ставитесь до юних і красивих практиканток?..

Не кажіть нікому про мрії щодо високої посади на радіостанції. Адже там повно чоловіків, які заздритимуть вашим потенційним можливостям і ставитимуть палки в колеса.

Наприклад, викреслюватимуть вас зі списків учасників програми, де вам, нарешті, президент станції дав шанс показати себе і казатимуть йому про вашу невідповідальність. А в обличчя, звісно, посміхатимуться. Так званих лицемірів та формених ломак на радіо забагацько. То ж, єдиною порадою жінці може стати обачність і готовність до стресових ситуацій, і навіть до бійок.

Ніколи не робіть щось через другі руки. Одразу (якщо виникають непорозуміння) ідіть до продюсера і вирішуйте питання віч-на-віч, не чекаючи, поки вас випередить викажчик. Пам”ятайте, що доброзичливі кар”єристи повсюди. Вони чигатимуть на ваші свіжі ідеї (заношених у них і так вистачає) і видаватимуть їх шефу за свої. Нормальним явищем на радіо є плагіат. Наприклад, ви з чистою душею розповідаєте редактору або відповідальному про власну ідею майбутньої передачі, сьогодні він зарозуміло крутить носом. Завтра-- програма в ефірі, але… ведете її не ви, а хтось зі “своїх”. Оце так талант!

Навіть і не намагайтеся шукати правди, тут і близько ніхто не здогадується про існування такого собі “журналістського кодексу” і тим паче не дотримується його норм. Навіщо ? На студії свій кодекс: «Перемагає той, хто хитріше й нахабніше». Головна мета –позиціонування себе в етері. На першому місці - власна популярність та самомилування.

На станції чоловіки вважають себе головними, яким все дозволено, і слово котрих - закон. Чоловік- це лідер . Якщо програму веде пара, саме ім’ям чоловіка назовуть шоу, і майже все в ефірі говоритиме він, а вона -…так, служитиме гарним доповненням для покращення звучання.

Сильний пол тут поділяється власне на чотири яскраві групи. Перші з них постійно чіпляються з дотепними (для них) анектотами та жартами, намагаючись позбиткуватись над вами. Другі - принципово не відповідають на ваші запитання, настільки вже зайняті своєю роботою, а якщо щось і говорять , то тільки з апломбом, неначе вирішивши, що всі у захваті від того, що містер Поважна шишка, нарешті, заговорив! Треті -хворіють “зірочкою” та із задоволенням упиваються власною славою, збираючи коло себе фанатів, які слухають, єлейно посміхаються, підтакують і не зовсім доречно іноді вигукують тривіальне: “Ти-геній!” .

Також є і справжні чоловіки, славні, добрі , але вони звичайно мовчазні, стримані і не здатні захистити вас. Безумовно, окрім чотирьох вищенаведених категорій, є і п”яті, і шості, але вони вже винятки з правил. . .

Чоловіки-журналісти вважають, що жінки не вміють професійно працювати, не схильні до аналітики, не мають швидкої реакції. Жінки ж з пристрастю їм опонують. Так і народжується наше FM-радіо.