Минулого тижня команда «Слідство.Інфо» презентувала фільм «Зірвати банк» про те, як виводилися гроші з «Приватбанку» до його націоналізації. Мені пощастило модерувати дискусію після прем’єри фільму у «Київській Русі», де попри карантин зібралося чимало глядачів (усі були в масках та на безпечній відстані один від одного). І сам фільм, і його обговорення підштовхнули мене написати цю авторську колонку. Бо прем’єра такого фільму — це справді велика подія в історії «Приватбанку». Але одного цього фільму недостатньо.
Сам вихід картини «Зірвати банк», а головне — його демонстрація у національному ефірі Суспільного телебачення, — це великий позитив. Колишні власники «Приватбанку» Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов завдяки неабиякому впливу на українське медійне поле — не тільки на «1+1» — сформували собі образ виключних патріотів та інноваційних геніїв, які створили диво-банк і у яких цей банк забрав чи то поганий Петро Порошенко, чи то підступна Валерія Гонтарева, чи то «Вашингтонський обком» руками Міжнародного валютного фонду. Як сказала під час обговорення фільму заступниця голови правління «Приватбанку» Галина Пахачук, відсотків 70 % колективу вже чотири роки як державної установи досі моляться на Коломойського: «Для них він — бог, вони на нього чекають».
Команда «Слідства» принаймні спробувала похитнути цей легендарний образ генія підприємництва. З фільму зрозуміло, що гроші з «Приватбанку» проходили через мережу юридичних осіб, і деякі з цих переказів перетворювалися на елітну нерухомість у США, Великій Британії, Франції, Швейцарії та Ізраїлі.
Вперше ми побачили в одному фільмі всі ці мільйонні апартаменти та навіть почули голос сестри Ігоря Коломойського, походження мільйонних статків якої визиває великі питання.
Звісно, документальний фільм подивляться значно більше українців, ніж прочитали, приміром, книжку «Приватна історія» (автор колонки є співавтором вказаної книжки, а другий її співавтор Грехем Стек був задіяний у зйомках фільму «Зірвати банк»). Аудиторію фільму не можна порівняти з аудиторією всіх текстових розслідувань про Приват останніх років. По-перше, у фільму аудиторія ширша. По-друге, це інша аудиторія. Це люди, які тексти про виведення грошей із «Приватбанку» читати не будуть.
Не можна порівнювати фільм «Слідства» і з програмами журналістських розслідувань про Коломойського та компанію. Насамперед через формат: у майже годинному фільмі можна розказати всю історію з початку та до кінця, у спокійному темпі та за допомогою художніх прийомів, як-от порівняння елітних квартир та напівзруйнованих руїн, які компанії-боржники лишили банку в заставу. Звичайні програми розслідувань змушені розповідати лише частину історії «Привату» або дуже стисло, у дуже швидкому темпі. Такі програми може адкватно сприймати лише глядач, який вже щось знає про Ігоря Коломойського, про націоналізацію «Приватбанку», який стежить за розвитком подій.
А головний мінус картини не в тому, що Коломойський відмовився свідчити проти себе під камеру — ну що він може сказати? А в тому, що ми знов змушені вірити авторам на слово. Бо таємні папери Kroll, на які вони весь час посилаються, так і лишаються таємними. Ймовірно, автори картини отримали доступ до цих паперів за умови їх нерозповсюдження. Не відбулося ніякого Privat Leaks, всі наведені докази у фільмі непрямі. Ми чуємо слова колишнього міністра фінансів Олександра Данилюка, нам показують співробітників вже державного «Приватбанку», сумнівні застави, які не коштують своїх грошей, але для переконаних фанатів Коломойського цього замало. «Де факти? Де документи», — питатимуть вони.
У Молдові банки вивели з країни мільярд доларів, і розслідування Kroll було оприлюднено. Бо люди мають право на інформацію. Бо вони мають право знати, хто їх обкрадав. В Україні з «Приватбанку» виведено понад п’ять мільярдів доларів, і українці досі не мають доступу до головного документу цієї історії.
Команді «Слідства» спасибі, фільм цікавий та корисний, сотні тисяч українців дізналися, очевидно, правду про «Приватбанк». Але цього все ще недостатньо, щоб перемогти інформаційні гармати олігархів.
Фото: Слідство.Інфо
