Якщо новий закон під кодовим ім`ям “Рим-2” буде ухвалено, то скрізь, де є доступ до Інтернет-сайту з неправдивою, з точки зору зацікавлених осіб, інформацією, можна буде судити автора критичної статті за законом про дифамацію всіх тих країн, де відкривається сайт.

Законопроект передбачено обговорити у Європейському парламенті до кінця січня. Сутність нового законопроекту є наступною. Пропонується передбачати право на судовий позов та на покарання за повідомлення в інтернеті, що може бути неправдивим у всіх країнах, де повідомлення це можна прочитати. Отже, західним журналістам доведеться звикати до імовірних позовів від східноєвропейських лідерів. І не тільки до самих позовів, але і до покарань, передбачених законодавством іншої держави.

Наразі тривають публічні консультації з приводу цього законопроекту. Правозахисні організації здебільшого б’ють на сполох. Зокрема, “Артікль 19” оприлюднила на своєму сайті гркнтовну критику документа. На думку організації, Інтернет-видання та Інтернет-журналісти не мають переслідуватися в судовому порядку в інших країнах, де є доступ до сайту, бо, на відміну від радіо або телебачення, видавці он лайн-часописів не можуть контролювати подальше розповсюдження свого інформаційного продукту. Тому “Артікль 19” пропонує, якщо вже судити за публікації в Інтернеті, то або в країні, де хоститься сайт, або в країні, звідки кореспондент зібрав свою інформацію та відіслав на сайт.

У міжнародній організації “Репортери без кордонів” дослідники налаштовані критично щодо нового законопроекту. Зокрема, керівник секції Інтернету Жюльєн Паен пояснив у інтерв’ю ІМІ: “Ми вважаємо цей законопроект однозначно небезпечним. Наразі готуємо обґрунтування, яке будемо оприлюднювати. Австралійська юридична система вже поекспериментувала з подібним законом, і наслідки невтішні”.

Координатор Міжнародної Федерації Журналістів за авторські права Памела Моріньєр пояснила, що йдеться про “врегулювання позаконтрактних зобов’язань, тобто про затвердження загального принципа, згідно з яким шкода визначається за стандартами тої країни, де її причинено і де перебуває жертва.” У Брюселі вважають, що позови про наклеп потребують узгодження, оскільки різні держави мають досить відмінні закони про дифамацію.

Чимало дискусій відбулося навколо статті 6 законопроекту, яка розглядає, власне, права особи та права на приватне життя. Наразі вона має таку редакцію: коли закон у частині загальних принципів притирічить принципам національного законодавства країни, де відбувається процес, застосовується національне законодавство.

На думку Міжнародної Федерації Журналістів, це позитивний компроміс, і надалі, якщо закон буде ухвалено, важливо домагатись, щоб ця стаття 6 саме так і застосовувалась у випадках порушень 10 статті Європейської конвенції з прав людини – про свободу висловлювань.

За інф. ІМІ