З 11 травня уряд послабив карантин для точок продажу преси, друкарень, редакцій, логістичних підприємств у сфері доставки паперу та друкованих видань, а також телерадіоорганізацій та інших суб’єктів у сфері масової інформації, які забезпечують роботу ЗМІ та доставку контенту до телеглядачів (провайдерів програмної послуги, операторів телекомунікацій, що забезпечують розповсюдження сигналу телебачення та радіомовлення), інших виробників аудіовізуального контенту.
Уряд дозволив працівникам ЗМІ проводити телезйомки та здійснювати іншу журналістську діяльність на вулицях населених пунктів, у приміщеннях підприємств, установ, організацій, органів державної влади тощо, за умови залучення до виробництва телепродукту в одному місці не більше 50 осіб, обмеження доступу до місця зйомки сторонніх осіб, забезпечення усіх задіяних осіб засобами індивідуального захисту (у тому числі виготовленими самостійно) та дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів.
За таких же умов з 11 травня дозволена робота суб’єктів господарювання, пов’язаних з виробництвом аудіовізуальних творів, зокрема здійснення кіно- та відеозйомки на відкритому повітрі, у транспортних засобах, житлових будинках, спорудах, приміщеннях (у тому числі в студіях та павільйонах).
Колеги вже прокоментували, що у випадку з дозволом відновити роботу ЗМІ та провайдерів уряд дозволив те, чого він не забороняв. Можна пожартувати, звідки, на думку урядовців, весь цей час бралися теленовини та інтернет для їхніх Zoom-нарад. Але я собі уявляю, яким міг бути хід думок індустріальних лобістів:
– Попросимо відновити зйомки.
– А якщо потім прийде перевірка і скаже, що це тільки для продакшенів? Телеканалам можна буде знімати?
– Так, ніде ж не написано, що їм заборонено працювати.
– Ні, давай запишемо, щоб напевно: телеканалам працювати дозволено.
А тут і знімати всім уже скоро знову буде за що. Рада з державної підтримки кінематографії нарешті досягла консенсусу з Держкіно і затвердила розподіл коштів секвестрованого бюджету:
Також важливо знати, що в головах у членів ради та керівництва Держкіно вже поселилися думки про:
Засіданню Ради з держпідтримки кіно передувала зустріч кінематографістів з головою Офісу президента, де прозвучала найсумніша карантинна новина останніх тижнів: не відкривати кінотеатри до червня попросили самі кінотеатри, які не впевнені, що зараз до них прийде достатня кількість глядачів. Влада і кіноіндустрія попросили телеканали підтримати запуск соціальної кампанії, що закликала б людей іти в кінотеатри після закінчення карантину. Телеканалам не звикати: змогли налякати свою аудиторію достатньо, аби вона не захотіла виходити на вулицю, зможуть і переконати її, що в кіно безпечно.
Хоча варто пам’ятати, що й вони не всесильні. Українці масово не досиділи на карантині: вже за два тижні до його офіційного пом’якшення в Києві на дорогах були шалені корки, кав’ярні починали працювати навинос трохи раніше, ніж їм офіційно це дозволили, а окремі продакшени тихенько знімали гостей у своїх студіях. Можливо, вплинула сонячна погода, можливо – новини про бунт мера Черкас, можливо – сюжет «Наших грошей» про відкритий ресторан «Велюр» та його VIP-відвідувачів. Для повернення українців до кінотеатрів тільки соціальної кампанії теж буде замало: знадобиться ще й цікавий репертуар. Чи готові будуть дистриб’ютори вкладатися в широке промо нових релізів? Чи ризикуватимуть підтримувати широку лінійку фільмів у прокаті? Як вплине на цю їхню спроможність призупинка світового кіновиробництва? Відповіді на ці запитання нам ще належить дізнатися.
