Які видання призупинили вихід?

Загалом, за оцінками медіаменеджера Сергія Чернявського (працював з виданнями «Порадниця», «Зоря», «Авізо», «Газета по-киевски»), після карантину призупинили вихід 110 газет і 63 журнали. Насамперед, стали на паузу ті видання, які монетизувалися за рахунок реклами та орієнтувалися на роздрібні продажі. Тому в більш складній ситуації опинились загальнонаціональні видання.

Одним з перших майже одразу після оголошення карантину зупинило вихід своїх видань видавництво «Український медіа дім», що є частиною «Українського медіа холдингу» (UMH Group) і випускає газети «КП в Украине», «Аргументы и факты», журнали «Теленеделя», «Корреспондент», «Деньги», «Футбол» та інші видання. Після цього зупинили друк журнали «Український тиждень», НВ та «Фокус». «Український тиждень» навіть запустив краудфандингову кампанію через брак ресурсів, викликаний кризою, пов’язаною з пандемією. А НВ задля збереження аудиторії пішло іншим шляхом і вирішило надавати доступ до платного контенту електронних версій за пільговою ціною 1 гривня на час карантину. Призупинили вихід своїх паперових версій газети «Факти», «День».

Доповнення: Продовжували виходити і доставлятися передплатникам «Газета по-українськи», «Експрес», «Україна молода» і журнал «Країна». Газета «День» із часом відновила вихід п'ятничного номера. Журнал НВ випустив 30 квітня паперовий номер, який дійшов передплатникам через тиждень.

«Національним виданням важче, ніж місцевим. Тут вища залежість і від дистрибуції, і від реклами. Якщо в “клаптевій картині” дистрибуції багато “дірок” – тобто міст, де роздріб закрили – то видавець просто не зможе продати тираж», – пояснює Олексій Погорєлов, голова Української асоціації медіабізнесу.

До того ж, рекламодавці на загальнонаціональному рівні суттєво знизили бюджети, зняли або перенесли кампанії. Оскільки з 2020 року компанія «Комунікаційний Альянс» більше не моніторить ринок преси щодо бюджетів прямої реклами, то ці втрати оцінюють самі видавці. Сергій Чернявський, посилаючись на дані редакторів районних і міських газет, каже про падіння надходжень від реклами в регіональній пресі на 50-70%.

Також пан Чернявський звертає увагу на те, що в Україні залишилася на час карантину тільки одна щоденна газета – це державний «Урядовий кур’єр». «Раніше їх було чотири: “КП в Украине”, “Вести” та “День”. Чи відновлять вони вихід? “День” та “Вести” були інвестиційними проєктами, вони працювали в мінус. Щодо “Комсомолки” мені складно сказати», – зауважує експерт. Раніше п’ять разів на тиждень також виходив державний «Голос України», але на час карантину воно зменшило періодичність до двох-трьох разів на тиждень.

Які видання продовжують виходити?

В Україні продовжують виходити глянцеві видання. Команда українського Vogue навіть 1 квітня видала перший номер чоловічої версії видання Vogue Man UA. Також не заявляв про зупинку роботи видавничий дім «Бурда Україна». Однак, на думку Сергія Черняського, цю нішу теж очікує падіння: «Наразі жоден глянець не написав про призупинення виходу. Але як вони будуть реалізовуватись, для мене незрозуміло. Адже їхня основна мережа розповсюдження – “Союздрук” у Києві. Підписні тиражі дуже маленькі. Наприклад, лідер ніші за доходами від реклами журнал Vogue має до 10% підписних тиражів від реального тиражу. Решта – це були точки продажу в місті Києві та тираж на презентації та івенти. Але оскільки зараз закрито все, крім супермаркетів, то падіння доходів від реклами буде неодмінно».

Окрім глянцю виходять і спеціалізовані видання. Наприклад, лідер ринку в сільсько-господарському сегменті – журнал «Зерно». Друкуються бухгалтерські видання.

На відміну від загальнонаціональних видань, регіональна преса, попри падіння надходжень від реклами, продовжує видаватись. До того ж, у регіональних видань зросли тиражі за рахунок зростання продажів у супермаркетах.

«Після припинення доставки в регіони, відбувся перерозподіл тиражів регіональних газет. Їх роздрібні продажі зросли на 10%. Це відбулось або за рахунок зменшення списання, або через появу нових читачів. Тобто доходи знизились (власне, через падіння реклами), але частину аудиторії вони збільшили», – коментує пан Чернявський.

Наприклад, у Харкові продовжують вихід усі видання, хоч і не без втрат – реклами або тиражів. Газети зберегли періодичність, але одна з них скоротила кількість шпальт. Обсяги роздрібних продажів скоротилися – залишилися тільки супермаркети, оскільки мережа кіосків і лотків у Харкові не працює від початку карантину. Передплата збереглася, хоча «Укрпошта» доставляє примірники із затримкою.

Олексій Погорєлов звертає увагу на те, що кіоски преси працюють у Чернігові та в Одесі: «Люди не стали купувати менше преси, продажі навіть трохи збільшилися. Бо в часи невизначеності попит на якісну журналістику завжди зростає». Однак, за його словами, у деяких регіонах закрився роздріб, а «Укрпошта» не доставляє передплату вчасно через те, що листоноші в деяких сільських відділеннях пішли на карантин. «Там, звісно, змушені припиняти вихід і газети. Принаймні, такі аргументи припинення виходу наводять самі видавці, адже це вони приймають рішення – випускати газету чи ні», – додає він. Відповідно, і друкарні працюють, коли газета замовляє тираж.

Основна проблема – якраз у моделях видавничого бізнесу. « Щодо економічних моделей самих видань, то місцеві видання, переважно, основні доходи мають від продажу тиражу – за передплатою та вроздріб. А ті, хто живе завдяки доходам від реклами, зрозуміло, змушені припинити вихід – бо коли бізнес зупинився, то нема чого рекламувати», – каже пан Погорєлов.

Що буде з ринком після карантину?

Закриття видань і перерозподіл ринку. Карантин може стати приводом до закриття збиткових видань. Особливо після двомісячної перерерви. Зараз медіабізнеси переосмислюють ефективність своєї роботи.

Наприклад, американський журнал Playboy із 66-річною історією припинив видавати друковану версію та перейшов на роботу в електронному форматі. А разом з ним і Playboy Interview, 20Q, Playboy Advisor і Playmate. Попри те, що однією з причин вказана пандемія, керівницто видання планувало ще зробити ще два роки назад, просто коронавірусна криза прискорила цей процес.

«Серед тих, хто призупинив вихід, є видання УМХ. А це вплине на перерозподіл ринку. Я не вірю, що їхні видання, а також “Факти” після карантину відновлять вихід, – прогнозує Сергій Чернявський. – Ці видання раніше реалізувалися через роздрібний продаж, і їхня аудиторія навряд чи повернеться до них, враховуючи двомісячну перерву. До того ж, їхні тиражі були невеликі й охоплювали лише Київ».

Запуск нових проєктів. Спостерігається і зворотна тенденція – на ринок приходять нові гравці. Так, цієї весни планує відновити свій вихід журнал «Forbes Україна». Раніше ліцензією на цей бренд володів «Український медіа холдинг», який видавав журнал з 2011 року Однак американська компанія Forbes Media розірвала угоду з УМХ у 2014 році, оскільки асоціація бренду Forbes із Сергієм Курченком завдали шкоди бренду через цензуру та втручання в редакційну політику. Після цього тривали суди щодо правомірності розірвання договору, і видання виходило до 2017 року. Новим видавцем журналу стало ТОВ «Уяви!» Артура Гранца та Володимира Федоріна (був головредом українського Forbes у 2011-2013 роках). Пан Федорін знову очолить видання у якості головного редактора.

«Відновлення виходу Forbes – це одиничний випадок. Ринок преси зараз перезаповнений. У медійному бізнесі якщо ти говориш, що вихід на беззбитковість за 3-5 років, – це означає ніколи. Звісно, якісь видання можуть з’явитись, однак це не означає, що в плані бізнесу це будуть прибуткові проєкти», – вважає Сергій Чернявський.

Партійна преса. Ще одна ніша, яка найближчим часом має перспективи для розвитку, – це партійна преса. Цієї осені мають відбутися місцеві вибори, і партії вже активно до них готуються. У лютому, ще до початку пандемії та карантину, партія «Слуга народу» заявила про випуск своєї газети. Пілотний тираж склав 500 тисяч екземплярів, а надалі планували його збільшити до 3-5 млн на місяць. Примірники розповсюджували через «Укрпошту» та партійні організації «Слуги народу».

Проблеми з передплатою. Наразі передплата серед національних видань продовжує падати. Сергій Чернявський наводить дані «Укрпошти», за якими падіння національних видань за передплатою на 2020 рік склало 8%. Однак він вважає ці дані заниженими: «Зібрані від видавців топ-15 газет дані щодо передлати показали, що передплата скоротилася на 25%, а частка “газет за копійку” зросла до 50%». Справа в тому, що інформація, надана «Укрпоштою», враховує 2,2 млн екземплярів тиражу так званих «газет за копійку», частка яких складає майже половину передплати національних видань. «Газети за копійку», як-от «Казки-розмальовки», «Передплата», «Франчайзінг», «Крапля дозвілля», виходять на двох шпальтах формату А4 раз на 2-3 місяці. «Перші три газети стали “лідерами” за передплатою у другому півріччі 2019 року в Україні, і їхній разовий загальний тираж становив 1,414 млн примірників, або більше 30% від передплатного тиражу національних видань», – зауважує пан Чернявський.

Він вважає, що за рахунок таких видань створюється картина того, що падіння передплатних тиражів залежить лише від демографічних факторів (смерть літніх людей), а не від поганої доставки та високих тарифів.

«Водночас припинення виходів щоденних газет пов'язано з тим, що зараз газети доставляються один – максимум два рази на тиждень. Тобто всі щоденні раніше збиралися за тиждень (припустимо, чотири номери) і приносилися в п'ятницю. Відповідно, навіщо передплатнику старі щоденні газети. Також зростання тарифів “Укрпошти” було значно вище за зростання мінімальної зарплати. Дві ці причини – швидкість доставки і зростання тарифів – призвели до гігантського падіння тиражів національних видань. На початку 2020 року “Укрпошта” вперше відмовилася надати перелік топ-50 газет і журналів за передплатою», – каже експерт.

Трансформація дистрибуції преси. Олексій Погорєлов бачить перспективи для пошуку нових рішень і підвищення якості дистрибуції преси. Він вважає, що на час карантину українська влада вчинила досить недалекоглядно, коли були закриті основні мережі роздрібних продажів преси, адже видання мають свою аудиторію: «Держава показала свою байдужість, недалекоглядність, неповороткість і навіть безвідповідальність. Легше за все було закрити кіоски з продажу преси та нічого не запропонувати на заміну». За його словами, у світі пресу внесли до переліку стратегічно важливих товарів – на рівні з продуктами харчування та медикаментами – та відкрили можливості для продажів у продуктових магазинах та аптеках.

На думку пана Погорєлова, вихід з карантину стане не відродженням, а розвитком нових комунікаційних рішень і платформ. «Медіа мають як докладати зусиль до своєї традиційної функції – продукувати та поширювати контент, так і додавати абсолютно нову – створювати та надавати майданчики для комунікації між різними групами людей. А папір та інтернет – це лише канали, за допомогою яких різні групи людей отримують доступ до інтелектуально значущої інформації, яку надають якісні медіа. От це і буде розвиватися», – прогнозує він.

Зміна моделей монетизації. Ще одним наслідком ситуації, зумовленої пандемією, може стати зростання монетизації в цифрових форматах. «Багато хто з видавців розповідає, що їхні онлайн-аудиторії збільшилися вдвічі якраз за час з початку карантину та переходу на дистанційну роботу, – розказує Олексій Погорєлов, – Як цим зможуть скористатися видавці, залежить від багатьох факторів. Найперший – це економіка. Якщо зростання трафіку на сайтах та залучення в соцмережах вдасться монетизувати – як через рекламу, так і через платний доступ до контенту – це буде одна ситуація. Дуже хочеться сподіватися, що видавцям, здебільшого, вдасться знайти такі моделі, які принесуть їм доходи в онлайн-каналі. І, відповідно, що ця частка бізнесу зросте».

Сергій Чернявський прогнозує, що великі рекламодавці повертатимуться в пресу: «Думаю, що бюджети, які були заплановані на пресу, можливо, з певним скороченням, але будуть виділятися для цього сегменту й надалі. Принаймні, я на це сподіваюся. З іншого боку, сподіваюся, що друковані видання знайдуть нові способи продажу через онлайн».

Шанс для якісних медіа. Також пан Погорєлов наголошує на тому, що у світі вже декілька років поспіль зростає довіра до професійної журналістики («мова про дотримання стандартів – професійних та етичних, а також про перевірку інформації, перш ніж її поширювати, про розвінчування фейків та маніпуляцій») і середній рівень довіри до професійних медіа у 2020 році, за даними Edelman Trust Barometer, сягнув 61%. При цьому рівень довіри до соціальних мереж та подібних платформ поширення контенту, створеного без гарантій дотримання етичних стандартів, стрімко знижується (наразі це 40% довіри).

«А етичні аспекти люди вважають втричі більш важливими для довіри, ніж професійність. От це і є головний напрямок, у якому будуть розвиватися ті медіа, які матимуть перспективи. Ті ж, хто не буде докладати зусиль до розвитку, продовжуючи вижимати залишки життя зі старої моделі, – навряд чи довго протягнуть», – додає пан Погорєлов.