detector.media
Андрій Кокотюха
для «Детектора медіа»
11.05.2020 10:00
Фільм «1945» як потреба Нюрнберга для комуністів
Фільм «1945» як потреба Нюрнберга для комуністів
Новий фільм Ігоря Кобрина, автора серіалу «1941», через кадри кінохроніки демонструє правдиву історію закінчення Другої світової війни.

Коронавірус має стадії загострення й спаду. Ситуація в зоні бойових дій на Донбасі теж має за весь час війни гарячі та холодні фази. Політична ситуація всередині країни далека від стабільності. Не все спокійно в світі довкола нас. Але є в Україні один часовий проміжок, який сам по собі провокує загострення в суспільстві незалежно від активності вірусів, пандемій, військових дій та інших катаклізмів різного ступеня глобальності. З року в рік це повторюється. І нема на те ради. Спалах пандемії «побєдобєсія» легко прогнозується. Але хвороба, пік якої припадає на 9 травня кожного року, поки не лікується нічим та ніяк.

Є тільки один рецепт від так званого «вірусу нашої перемоги». Він прозвучав у ефірі «Еспресо ТБ» під час марафону «Мир та війна» 8 травня. Говорила письменниця з Донецька Олена Стяжкіна – але думка про відсутність судового процесу й вироку для комунізму приходить уже не перший раз одночасно кільком десяткам мислячих українців. Щойно над радянським режимом відбудеться такий самий суд, який був у Нюрнберзі над нацизмом, поволі почнеться лікування «хвороби 9 травня». Принаймні – в Україні.

Травень 1945 року створив дуже небезпечний прецедент. Двадцять років потому американський письменник Джозеф Геллер придумав для подібних прецедентів загальне визначення – «пастка 22» (або «уловка – 22»). Це логічний виверт, котрий заганяє будь-який маразм у правове поле та перетворює на закон із покаранням для порушників чи бодай засудженням їх.

Сімдесят п`ять років тому в Берліні стався маразм - правовий, історичний, військовий. Радянський Союз, який у вересні 1939-того році спільно з нацистською Німеччиною розв`язав Другу світову війну, у травні 1945-того долучився до країн-переможниць у війні. Яку, нагадаю, сам же й почав. Тобто, у буквальному розумінні переміг сам себе. Але оскільки переможців не судять, а переможець за неписаним законом отримує все, СРСР отримав у 1945-тому році індульгенцію, відпущення гріхів. Тим більше, що дійсно, потім, коли 22 червня Гітлер напав на СРСР,  радянська армія  внесла великий вклад у  спільну перемогу союзників над нацизмом.

«Пастка 22» полягає в тому, що один диктаторський, нелюдський режим прийняв капітуляцію в іншого, такого самого. Після того суть радянського режиму не помінялася. Радянська влада ще без малого півстоліття чинила злочини не лише проти людей, що населяли Росію й так звані «союзні республіки», до складу яких входила Україна. Політичні, військові та гуманітарні злочини Радянський Союз скоював також у Східній Європі. Але все це подавалося під виглядом звільнення та боротьби з ворогом за якісь там комуністичні ідеали.

Ось чому для СРСР та його адептів 9 травня – зразок «гібридної перемоги». Адже за замовчуванням переможців не можна називати злочинцями, гіршими за переможеного. Те саме я пояснив своєму синові-підлітку, якого дивує, чому саме довкола Другої світової точаться зараз світоглядні баталії. І те саме, тільки в формі чотирисерійного документального фільму, пояснює всім, хто готовий почути, режисер Ігор Кобрин своїм документальним фільмом «1945».

Прем’єра відразу чотирьох серій пройшла ввечері 8 травня в ефірі «України 24». Наступного дня на тому ж каналі в рамках двогодинного прямого ефіру стрічку обговорювали.

Але варто нагадати: в цього проекту була окрема, давніша й скандальна історія. Сім років тому, на початку 2013-го, в ефірі каналу «Україна» анонсували показ п`ятисерійної документальної стрічки Ігоря Кобрина «1941». Тобто, фільм «1945» – це, можна сказати, другий сезон документального серіалу. Перший на основі здебільшого неоприлюднених раніше плівок архівної кінохроніки та інших документів поширював правду про початок радянсько-німецької війни. Другий – поширює інформацію для роздумів про її кінець. А також – про роль СРСР та особисто товариша Сталіна в розвитку подій, що відбувалися після травня 1945-того в Союзі та за його межами. Але в 2013-тому про другий сезон ще не йшлося. Натомість вистачило лише анонсу першого сезону, аби українські комуністи взяли офіс каналу «Україна» в облогу. Мета – не допустити показу, який розставляє правдиві,  так потрібні українцям акценти.

Попри все, прем`єра тоді відбулася. А зараз, з нагоди прем`єри «1945», в ефірі нагадали й про «1941». У зв`зку з цим мене дуже цікавить цільова аудиторія «України 24». Адже цей інформаційний канал досить молодий та запустився відносно недавно. Аудиторія ж дуже важлива.

Бо одна справа – говорити з однодумцями. Для яких нема Дня Перемоги – як складової тотального «побєдобєсія». Притомними, критично мислячими українцями, які побачать і почують в фільмі дуже мало нового для себе. А з почутим та побаченим будуть згодні ще до того, як почують і побачать. Й зовсім інша справа – оповідати тим, хто сприймає лише російсько-радянський пропагандистський контекст Другої світової та всього, що з нею пов`язано.

Схожі думки озвучували й ведучі прямого ефіру 9 травня під час обговорення «1945». Зокрема, на подібне питання відповідав чинний голова Інституту національної пам`яті Антон Дробович. Як історик він не ставив під сумнів озвучені й показані факти. Бо вони, на переконання пана Дробовича, є документальним свідченням епохи. Проти них не попреш. Але «пастка 22» працює і тут, ведучі або втрапляли в неї, або навпаки – застерігали від потрапляння в пастку аудиторію.

Передусім через те, що фільм Ігоря Кобрина на загал складається з трьох годин чорно-білої хроніки, закадрового авторського тексту та фрагментів зі спогадів очевидців певних подій. Практика «гібридної війни» за уми передбачає простий формат: не вір очам та вухам своїм. Я можу закликати не вірити російській радянській пропаганді – але ті, хто давно та вперто знаходиться під її дією, своєю чергою висловлять вотум недовіри мені. Хоча б через те, що на будь-яку хроніку можна накласти будь-який закадровий текст. А цитати спогадів тих, хто на власні очі бачив злочини радянських солдатів у Європі – вигадати.

Але, звичайно, в цьому не винні автори фільму. Авторський підхід Ігоря Кобрина полягає в розділенні складових 1945 року на окремі тематичні блоки й детальному їх аналізі.

Тому в першій серії – безчинства Червоної Армії в Європі, мародерства, групові зґвалтування та вбивства. Також про політичне «кидалово» Сталіним учасників польського руху опору, фактичний «злив» варшавського повстання з подальшою ліквідацією Армії Крайової. Ще – про більш як півмільйона жертв, у яких одноосібно винен маршал Жуков, котрий взяв за мету зайти в Берлін раніше за союзників. Нарешті, про фальсифікацію дати підписання німцями капітуляції й усього, що довкола цього відбувалося.

Далі бачимо й чуємо історії фронтових романів з «похідно-польовими жонами (ППЖ). Фактичне знищення інвалідів війни, які нагадували владі про її власні військові злочини й промахи, псуючи загальну переможну картинку. Долю радянських полонених та гастарбайтерів, записаних владою переможців до переліку «ворогів народу». Нарешті, про маловідомі сторінки «переможної історії»: самовільне, з порушенням усіх угод, захоплення СРСР територій на Далекому Сході, знищення в концтаборах 100 тисяч японських полонених, військове втручання у внутрішню політику Китаю, Монголії, В`єтнаму, Кореї. Звісно, про радянське «визволення» на танковій гусені в повоєнних Німеччині, Угорщині, Польщі, Чехословаччині.

Під час обговорення «1945» від ведучих звучали також цілком підставові, як на мене, сумніви в дієвості та впливовості на уми одного окремо взятого документального фільму. Ще й показаного під дату, раз на рік. Згоден із усіма, хто відповів: Україні конче потрібно більше стрічок, передусім – ігрових, художніх, які б заміняли російсько-радянський контекст Другої світової на питомо український.

Але для цього потрібне навіть не регулярне щедре фінансування. Навіть не правильні акценти на шкільних уроках історії. Бо зі шкіл діти йдуть додому, а телевізор легко можна вимкнути. «1945» потрібен насамперед як один із документів, котрий дозволить колись, не знаю, в якій перспективі, почати суд над комунізмом. Визнати режим злочинним, а СРСР – тоталітарною державною, причетною до розв`язання Другої світової в тій самій мірі, як і нацистська Німеччина.

Ось коли всі питання відпадуть самі собою. Зникне «пастка 22», бо злочинців уже не треба називати переможцями, ще й одноосібними. Перемогу в війні українці зможуть святкувати не 8 чи 9 травня, а в той день, коли злочини СРСР будуть офіційно засуджені в Україні. Переможцями будуть вважатися ті держави, які не лише взяли участь у розгромі нацистів, а й здобули потім власну свободу та незалежність від тоталітарних режимів.

detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY