detector.media
Отар Довженко
06.03.2020 18:04
Ситник і яйця. Як «Інтер» вибірково мочить директора НАБУ
Ситник і яйця. Як «Інтер» вибірково мочить директора НАБУ
Якщо постаратися, можна приплести до «корумпованого» Артема Ситника державну виконавчу службу та птахофабрику, але забути про Бахматюка.

5 березня відданих глядачів новин «Інтера» чекав загадковий сюжет. У ньому йщлося про те, що державна виконавча служба намагається арештувати майно «однієї з київської птахофабрик» (яка, як згодом виявляється, так і зветься — «Київська»). Аж посередині історії з’ясовується, що винен у тиску на птахівників… керівник Національного антикорупційного бюро Артем Ситник.  Мовляв, він мститься працівникам фабрики за те, що вони вийшли на протест проти його, Ситника, корумпованості.

Ну, ви уявляєте. «Привіт, Миколо, — каже один птахівник іншому. — Що робиш у середу? Тут така справа —- ми вирішили піти на мітинг проти керівника НАБУ, бо він продажна шкура. Гайда з нами!».

Насправді все, звісно, було трошки не так. 4 березня багато (за їхньою оцінкою — півтори тисячі) працівників агрохолдингу Олега Бахматюка «Укрлендфармінг» прийшли на акцію протесту в Києві. Вони звинувачували НАБУ в тиску на компанію, а також називали його корупціонером. Авжеж, там була знімальна група «Інтера».

У матеріалі, який показали глядачам 4 березня, немає нічого хоч трохи схожого не те що на позицію НАБУ і Артема Ситника, а хоча б на її переказ. Точка зору другої сторони могла би зруйнувати цілісність картини, змальованої журналістом «Інтера» Андрієм Кравцем:

У цій картині немає нічого, крім озвученої холдингом Бахматюка та його працівниками версії подій. Немає бекґраунду й самого Олега Бахматюка, який з осені у розшуку, та його VAB-банку. Ані історії справи про заволодіння понад мільярдом гривень стабілізаційного кредиту. Єдиний «експертний» коментар у сюжеті — про те, які важливі аграрії для української економіки (а отже, їхньому бізнесу в жодному разі не можна «шкодити», як це робить НАБУ).

Вкрай необхідним для адекватного розуміння ситуації є й бекґраунд щодо «корумпованості» Ситника, яку «Інтер» вслід за протестувальниками логічно вивів із включення керівника НАБУ до реєстру корупціонерів. Ідеться про інцидент із не задекларованим відпочинком. Тут важлива й сума, приховування якої закидають Ситнику (25 тисяч гривень), і те, що ця історія ніяк не стосується агрохолдингів або Олега Бахматюка. Згадка про корупцію — просто засіб дискредитації чиновника перед гаданим розглядом питання про його відставку, якого поки що не відбулося.

Поки глядачі «Інтера» дивились цей однобокий і неповний сюжет, Артем Ситник у Верховній Раді звинуватив в організації мітингів та «медійній підтримці» «усім відомого олігарха», не назвавши його. Наступного дня протестувальники — вже в більшій кількості — прийшли до Офісу президента на Банкову. А інші мітингували біля птахофабрики. І там була знімальна група «Інтера».

Але цього разу авторці Оксані Григор’євій вдалося, здавалося б, неможливе — зробити сюжет, ще незбалансованіший за вчорашній. Як? Не дати слова аж двом звинуваченим сторонам.

Отже, сенс «новини» в тому, що, цитую ведучу Наталію Бєлишеву, «виконавча служба намагається арештувати майно однієї з київських птахофабрик. Працівники переконані, що це помста за їхні протести під стінами Верховної Ради». Також ведуча додала, що «правду шукали» її колеги, що, на жаль, не відповідає дійсності: її колеги записували відеоряд і коментарі для озвучення версії лише однієї зі сторін, не поцікавившись позиціями інших.

Важливе нагадування: департамент державної виконавчої служби — структура Міністерства юстиції України. Підпорядковується міністрові, який, у свою чергу, — прем’єр-міністрові. Міністром після зміни уряду залишився Денис Малюська, прем’єром став Денис Шмигаль. НАБУ в цій схемі немає, й Артем Ситник не має жодних повноважень, аби «наслати» на когось виконавців.

«Інтер» розповідає цю історію так:

Тут кореспондентка демонстративно намагається отримати коментар у державного виконавця, який відмовляється відповідати на запитання. Це хибний баланс, адже виконавець давати коментарі ЗМІ і не вповноважений, тож вважати це відмовою виконавчої служби від коментарів не можна. Якби метою журналістів було з’ясувати позиції всіх сторін, вони мали би звернутися в Мін’юст і в департамент виконавчої служби. Але мета інша:

Завершення сюжету — «розбірки» між поліцією та виконавчою службою. У матеріалі немає нічого про борг, через який виконавча служба прийшла на птахофабрику «Київська», хоча з’ясувати, про яку компанію йдеться, і подивитись її у відкритому реєстрі боржників — не проблема. Адже з синхронів представників фабрики зрозуміло, що вони розуміють, про яку справу і яке підприємство йдеться (за їхньою версією це не ця птахофабрика, а якась інша компанія). Але «Інтер» це не цікавить.

Принципово важливим у нормальному сюжеті мав би бути бекґраунд про державну виконавчу службу, її повноваження та підпорядкування. В уявлення пересічного громадянина «силовики», «інспектори» і тому подібне — одна сатана. Але насправді фантазію про те, що Ситник наслав на аграріїв виконавчу службу, аби помститися за яйця з образливими написами, зруйнував би перший-ліпший експерт, який пояснив би механізми взаємодії правоохоронних органів і виконавчої служби.

А ще цікаво, чому «Інтер» обрав саме цей інцидент, а не велелюдний — власне, ще велелюдніший за той, що відбувався напередодні, — мітинг птахівників під Адміністрацією президента. Раніше новини «Інтера» не пропускали протестів холдингу Бахматюка проти НАБУ. Можливо, тому, що тоді очевидною була б відсутність балансу — позиція Ситника щодо протестів пролунала напередодні у Верховній Раді, й не висвітлити її було б дивно. А в історії з виконавчою службою та яйцями керівник НАБУ наче й стороною конфлікту не є (насправді — є, й за стандартами йому неодмінно треба було надати слово, але…)

Одночасно з «Інтером» ситуацію на птахофабриці так само незбалансовано висвітлило агентство «Українські новини», яке має з групою «Інтер» спільних власників. Тут версія про «помсту за яйця» з версії стає просто фактом. І — дивовижний збіг! — інформагентство, яке мало б висвітлювати всі важливі події й розповідало про мітинг 4 березня, ані словом не згадує про мітинг наступного дня біля Офісу президента. Пропустити цей захід було важко, адже його анонсувала прес-служба холдингу Бахматюка. Вочевидь медіа Фірташа-Льовочкіна просто виконували команду: який захід і в якому ключі висвітлювати, а який ні.

Звісно, «яєчні» маніпуляції проти Ситника — лише маленький епізод загальної проблеми: власники медіа використовують їх як інструмент політичної боротьби, зокрема й брудної. Наприклад, в випуску новин «Інтера» за 5 березня сюжету про мітинг проти Ситника передував піар Тетяни Острікової, щоденний обов’язковий для новин цього каналу сюжет про вже безальтернативну кандидатку Юлію Світличну та чергова заява Сергія Капліна на захист пролетаріату…

Глядачі «Інтера», скоріш за все, знають простий спосіб, як відрізнити свіже яйце від тухлого. Було б здорово, якби вони також опанували способи, як відрізнити справжні новини від тухлих.

Фото: ВВС

detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY