У Японії наземним ефірним способом поширюються сім телеканалів, з яких два – у складі суспільного мовника NHK, а також п’ять радіоканалів, з яких два – суспільні. На супутнику мовлять 100 телеканалів, більшість із яких присутні також і в кабельних мережах.
У 2017 році обсяг телерадіомовного ринку Японії (операційний прибуток) складав 3,9 трлн японських єн (понад $35 млрд).
З них 18,4% – це кошти NHK (включно з абонплатою та іншими доходами, реклама на суспільному заборонена), а решта – кошти приватних мовників: майже 60% – операційний прибуток ефірних телерадіоканалів; 9,4% – супутникових; 12,7% – кабельного телебачення.
Приватні телеканали переважно заробляють на рекламі, а супутникові – ще й на передплаті. Суспільний мовник основні доходи отримує від абонентської плати з домогосподарств: за ефірні телеканали – 1200 єн на місяць ($11), за ефірні+супутникові – 2230 єн на місяць ($20) (дані за 2019 рік).
Обсяг ринку телереклами у 2018 році складав 1,785 трлн єн (понад $16 млрд), порівняно з 2015-м зменшився на 1,3%. Водночас дуже динамічно зростає ринок інтернет-реклами: з 2015 до 2018 року він зріс майже на 52% (1,759 трлн єн – понад $16 млрд), і практично зрівнявся з обсягом ринку телереклами.
Аудиторія телебачення
Аудиторія ТБ трохи зменшується, але все одно залишається досить великою. 2018 року в середньому глядач проводив біля телевізора 156,7 хвилин на день. У порівнянні з 2009-м цей показник зменшився всього лише на 12 хвилин.
У 2015 році, за даними дослідження NHK, щодня понад 15 хвилин на перегляд телевізора витрачали 85% японців, серед 20-річних глядачів – 62%.
Відповідно до урядового дослідження, у 2019 році 94% японців мали вдома телевізор (20-річні – 88%). 2010 року ці показники складали, відповідно, 99% та 95%.
Популярність радіо в останні роки також зменшується.
Довіра до медіа
88,3% японців вважають важливим джерелом інформації телебачення, а довіряють йому 63,7%. Серед 20-річних, відповідно, 84,2% і 55,5%.
Незважаючи на те, що японці вважають практично в однаковій мірі телебачення та інтернет важливими джерелами інформації, останньому довіряють значно менше.
77,5% японців вважають важливим джерелом інформацію з інтернету, але довіряють їй лише 32,2%. Серед 20-річних, відповідно, 87,1% і 35,4%.
Довіра до преси залишається високою, але все ж вона поступається довірі до телебачення. Загалом газети користуються великою популярністю у японців.
Вимоги до мовників
Законодавство забороняє державі втручатися в редакційну політику мовників. Виняток для NHK: надзвичайні ситуації та вибори.
Мовники, відповідно до закону про телерадіомовлення, повинні дотримуватися наступних правил у програмній політиці:
Також мовники зобов’язані створювати дорадчі органи, що складаються із зовнішніх експертів, щоби пересвідчитися, що програми, вироблені ними, є прийнятними. Такі органи регулярно надають оцінку конкретним програмам, за результатами яких мовник може вживати заходів. Наприклад, у NHK є загальнонаціональна дорадча рада та вісім регіональних.
Якщо інформація, поширена мовником, не відповідала дійсності, мовник зобов’язаний поширити виправлену інформацію або спростування.
Для наземних ефірних телерадіоканалів законодавство передбачає вимоги щодо розкриття інформації про власників та фінансування. Іноземці можуть володіти не більше 20% акцій мовника.
Крім того, ефірні мовники зобов’язані робити повідомлення про природні надзвичайні ситуації (цунамі, виверження вулкану, землетрус, тайфун). Ці вимоги є слабшими для супутникових і кабельних каналів.
Саморегулювання
Організація з питань етики мовників та вдосконалення програм BPO (Broadcasting Ethics & Program Improvement Organization) – це незалежна організація, яка заснована Асоціацією комерційних телерадіомовників Японії та NHK.
BPO складається з науковців, юристів, журналістів та інших експертів, які знаються на медійних питаннях. BPO має три комітети: комітет з питань етики; комітет з питань прав людини та інших пов’язаних прав; телерадіомовний комітет з питань програм для молоді.
Матеріал записано з лекції представниці міністерства внутрішніх справ та комунікації пані Інаба під час навчального курсу «Роль медіа в демократичних країнах: доступ до інформації та функція watchdog», організованого Японським агентством міжнародної співпраці (JICA).
