detector.media
Галина Петренко
27.01.2020 14:00
Ідеальний шторм для законопроєкту з дезінформації. Медіапідсумки 20–26 січня 2020 року
Ідеальний шторм для законопроєкту з дезінформації. Медіапідсумки 20–26 січня 2020 року
Нині, коли всі стейкхолдери переконалися в готовності влади боротися з дезінформацією, а влада побачила, хто зі стейкхолдерів як ставиться до запропонованих механізмів виконання цього завдання, саме час зібратися й дійти консенсусу. Спільну думку треба знайти перш за все щодо адекватного балансу між втручанням держави в регулювання медіапростору та свободою слова й вільною роботою медіа.

Ідеальний шторм (англ. Perfect storm) – фразеологізм, що означає ситуацію, яка виникла шляхом такого накладання низки несприятливих факторів, у результаті якого їхній сумарний негативний ефект суттєво зростає

Під час конференції «Саморегулювання vs регуляція», яку 24 січня проводив у Києві Координатор проєктів ОБСЄ в Україні, модератор запитав у нас, панелістів, які плюси та мінуси запропонованого Міністерством культури, молоді та спорту (МКМС) законопроєкту щодо дезінформації ми бачимо. Відповісти на запитання про мінуси було просто – про них багато сказано і юристами, й медіаекспертами, й журналістами, так що можна обирати із широкого кола аргументів:

Із плюсами законопроєкту складніше, але вони все ж є. На мою думку, головним плюсом є усвідомлення керівництвом держави проблеми дезінформації і рішуче бажання з нею боротися: сміливість, із якою міністр Володимир Бородянський протягом усього тижня включався в публічні дискусії, в тому числі в заздалегідь невигідному для себе ракурсі, визнавали навіть його опоненти під час цих дискусій.

Ще одним плюсом законопроєкту є ефект, який йому й передрікали з досвіду інших ринків: під загрозою жорсткого регулювання з боку держави журналісти вже починають самостійно роззиратися в пошуках об’єднавчих механізмів, які можна було би протиставити тиску влади. Спілкуватися між собою стали навіть ті з нас, хто колись через щось посварився. Кумедний побічний ефект цих процесів: деякі журналісти цілими редакціями почали думати над поновленням свого членства в існуючих журналістських організаціях, які до цього багато хто вважав практично «мертвими».

Протягом тижня критиці законопроєкту щодо дезінформації присвятили великі токшоу телеканали, чиї власники належать до настільки різних політичних таборів, що їх складно запідозрити у змові:

«Еспресо»

«Україна»

ZIK

StarLightMedia публічно критикувала законопроєкт під час згаданої на початку цієї статті конференції ОБСЄ.

Далі на цьому шляху влада впреться в глухий кут у вигляді несприйняття запропонованих ініціатив з боку західних партнерів нашої держави: дехто з них уже почав висловлювати своє занепокоєння законопроєктом відкрито, дехто – непублічно. Нічого хорошого попереду немає. Це ідеальний шторм.

Що можна було би тепер зробити? На мій погляд, настав момент, щоби повернути час трошки назад, в 1 серпня 2019 року: того дня новостворюваний Офіс із розробки гуманітарної політики, що починав діяти при тоді ще не сформованому МКМС, зібрав журналістів та медіаекспертів, щоб запитати їх про основні виклики інформаційного середовища. Рішення, які при цьому пропонували медійники, – разом із описом викликів, – Офіс не цікавили. Через 3,5 місяці міністерство представило власну концепцію боротьби з дезінформацією, а ще через два місяці – попри критику концепції, оформило її в законопроєкт.

Нині, коли всі позиції вже з’ясовано, саме час зробити роботу над помилками, зібратися всім однодумцям – як із влади, так і з медійного та громадського сектору – та дійти консенсусу, перш за все щодо ефективних механізмів протидії ворожому інформаційному втручанню. А саме, але не тільки:

1) проаналізувати, чому не працюють уже наявні у Кримінальному кодексі статті:

2) розробити систему державних кризових комунікацій;

3) нагадати органам державної влади про алгоритми комунікацій на випадок фейків проти них;

4) покращити навчання медіаграмотності у школах;

5) розробити і впровадити програми навчання медіаграмотності для літніх людей;

6) подумати, чи можемо ми все-таки створити аналог ініціативи The Trust без втручання держави (пізнаю в запропонованому МКМС індексі довіри відлуння цієї ідеї);

7) подумати, які інструменти можна надати журналістам, щоб вони могли захищати свої трудові права навіть перед великими роботодавцями (офіційну зарплатню, захист від звільнення) тощо

Замість постскриптуму скажу: ті, хто ретельно стежить за розробкою медійного законодавства, мабуть, уже чули версію про те, що законопроєкт щодо дезінформації покликаний відволікати загальну увагу від уже зареєстрованого законопроєкту «Про медіа» (№2693) – і їхні публічні обговорення цього тижня йтимуть одне за одним, і їхні презентації позаминулого тижня відбувалися в один і той же день. Кілька опитаних мною журналістів узагалі думали, що мова про один і той самий документ. А тим часом законопроєкт «Про медіа» особливо цікавий кількома моментами:

Фото: кадр із фільму «Ідеальний шторм»

detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY