Випадково трапився в ютубі отакий ролик: «Американці намагаються визначити країни на мапі Європи».

Перед нами – двоє хлопців та двоє дівчат. Хлопці окремо, дівчата окремо. Перед обома парами повісили контурні мапи Європи. Тобто з позначеними кордонами, але без кольорів та без назв країн.

Також їм дали списки європейських країн. Завдання було простим: знайти й підписати кожну країну зі списку на мапі.

Мапа містила Європу в тому розумінні, яке переважає в Західному світі – тобто включно з усією територією Туреччини та всією територією Кавказу, але без російського Сибіру. Поза межами Європи на мапі було просто чисте поле. Одна лише халепа: на цій мапі не було кордонів і території Грузії – її було показано як частину Росії. Хоча хлопці Грузію згадували.

Результати змусили сміятися. Хлопці сперечалися, як зветься країна: France чи Framps – і підписали Framps. Ще вони підписали Фінляндію як Нідерланди, потім тицьнули на справжні Нідерланди, сказали, що точно знають: саме там знаходиться Амстердам – і почали вгадувати, як же зветься країна, у якій Амстердам. У результаті Чехію вони підписали як Австрію, Угорщину як Данію (мабуть, не було у Європі країни, у якій ці хлопці не шукали б Данію – але зупинилися на Угорщині), Албанію як Сербію, Румунію як Хорватію, грецький Кріт – як Кіпр, Швецію як Норвегію, а Норвегію як Швецію.

Й перші, й другі правильно визначили Велику Британію (хлопці підписали її як UK, дівчата як Great Britain), Ірландію, Ісландію, Іспанію, Португалію, Росію, Бельгію, Польщу та ще одну країну, про яку нижче. Хлопці не помилилися в Чорногорії, натомість дівчата правильно визначили Австрію. Хлопці правильно визначили 36% країн, дівчата – 44%. На відміну від хлопців, дівчата не зробили жодної помилки – просто більшість країн не визначили.   

А тепер увага: й хлопці, й дівчата абсолютно правильно підписали Україну. Судячи з усього, не надто географічно освічені хлопці й дівчата, з вельми низьким рівнем знань – але менше з тим.

Звісно, не можна робити категоричних висновків із усього лише двох фактів. Але, з іншого боку, цих хлопців та дівчат, напевне, не відбирали за чинником знання про Україну. Тож загальний висновок можна зробити такий: про Україну чимало американців загалом знають.

А тепер спробуйте згадати: скільки разів ви чули й читали в наших ЗМІ: мовляв, про Україну на Заході (а тим паче у США) пересічні люди не знають, узагалі ніхто, навіть освічені. Ніхто з тамтешніх людей буцімто навіть не знає, де наша країна розташована. Скільки разів це нам підносили й досі підносять як буцімто об’єктивну реальність.

«Ми бідненькі, нещасненькі, нікому у світі не цікаві», - переконують наші ЗМІ, позиціюючи Україну мало не як світову падчерку та вигнанку. Перед нещодавнім самітом у Парижі наші ЗМІ немов змагалися, хто яскравіше змалює Україну обложеною фортецею, довкола якої – всі вороги. Цілком на російський манер, до речі.

А виявляється, це – міф. І насправді далеко не все так усьопропало. То, може, годі вже прибіднятися? Годі вже корчити з себе бідненьких-нещасненьких? Адже ЗМІ в такий спосіб прищеплюють українцям комплекс меншовартості. Прищеплюють зневіру.