У сьогоднішньому бурхливому інформаційному просторі України без додаткового стимулювання інтересу новини живуть близько трьох днів. Новині про приїзд до України Тома Круза не пощастило: вже через день всі переключилися на підписання «формули Штайнмаєра». Але зникнення теми з обговорення не означає її зникнення з реальності.
Том Круз приїхав до України на запрошення президента Володимира Зеленського. Комусь, можливо, видасться дивним, що під час таких складних подій як скандал із імпічментом Дональда Трампа та переговори мінської контактної групи наш президент знаходить час думати про розвиток кіноіндустрії. Але для української медійної сфери це типово. Наприклад, усій країні 5 червня 2014 року запам’яталося бойовими діями за Красний Лиман, Семенівку, Слов’янськ, Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ та Амвросіївку. А Верховна Рада в цей день ухвалила зміни до закону «Про рекламу», які мали на меті допомогти телеканалам зменшити катастрофічне на той момент падіння рекламних доходів.
Під час зустрічі з Томом Крузом Володимир Зеленський зазначив, що нещодавно ухвалений закон про рібейти сприятиме активному розвитку кіноіндустрії та дасть поштовх міжнародній копродукції.
Том Круз, звичайно, не знає, що з паном Зеленським не погоджується генеральна директорка Star Media Ольга Пантелеймонова: «(В ухваленому законі. – Авт.) виключено можливість використовувати рібейти в копродукції, а вона, між іншим, більше готова сьогодні зустрічати партнерів, ніж сервіс, і теж приносить ті самі іноземні гроші, а, може, навіть і соціально є потрібнішою». Але як тільки пан Круз вирішить вкласти у виробництво з Україною чи в Україні хоч цент, його юристи та консультанти з податкового права швидко все проаналізують.
Критикував закон про рібейти під час Kyiv Media Week і співзасновник Film.ua Group Сергій Созановський: «Зараз ми спілкуємося з колегами щодо внесення змін у законодавство про рібейти. Коли ми прочитали швидко кинутий у зал закон про рібейти, ми трохи злякалися. У тій редакції, в якій він знаходився в залі, рібейти для “Ігор престолів”, якби вони мали продовження, в Україні були б неможливими».
«У цьому законі є деякі позитивні норми, але набагато більше негативних... Основна його проблема в тому, що він повністю забороняє українським продюсерам, українським режисерам, авторам українських фільмів отримувати субсидію від держави на створення фільмів у вигляді повернення кваліфікованих витрат або кеш-рібейту. Закон пропонує, щоб цей кеш-рібейт поширювався на іноземних суб'єктів», – такої думки про закон народний депутат, член Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микола Княжицький.
«Мені не зрозуміло, чому отримувачами кеш-рібейту можуть бути лише іноземні компанії. Також я не підтримую запропоновану норму, якою забороняється отримувати одночасно кеш-рібейти та інші види державної фінансової підтримки. Ці положення суперечать світовій практиці (у Польщі, наприклад, такі обмеження відсутні), а також ставлять національних виробників у нерівне положення з іноземними, не сприяють розвитку внутрішнього ринку, а також штучно зменшують загальний розмір кеш-рібейтів, що підлягатимуть сплаті, а отже і не сприятимуть інвестиціям у інфраструктурні проекти», – а це вже слова ексголови Держкіно Пилипа Іллєнка.
Ці люди представляють різні кінематографічні «табори», так що їх складно запідозрити в змові. Вони можуть бути і неправі в тому, за що саме критикують закон, але набагато більше занепокоєння в мене викликає той факт, що всі ці зауваження вони висловлювали як мінімум після реєстрації тоді ще законопроекту, а то й після його ухвалення. А як же обговорення законодавчих ініціатив зі стейкхолдерами до їхньої реєстрації, на етапі розробки? Ви пам’ятаєте, як красиво все було, коли запускалася «#КіноКраїна»? Чому тепер усе змінилося?
Але закон про рібейти – це лише невеликий документ, який регулює одне конкретне питання. Набагато більше занепокоєння викликає спроба так само обійтися без публічного обговорення законопроєкту про аудіовізуальні медіасервіси до його реєстрації. Над ним зараз працюють у закритому режимі і мають наміри зареєструвати до кінця жовтня. Він регулюватиме телебачення, радіо, інтернет, пресу, провайдерів, а хто і що конкретно про нього знає? І коли дізнається? І на що зможе вплинути? І коли його встигнуть перекласти міжнародним експертам, щоб вони оцінили, чи виконає нарешті Україна відповідну директиву ЄС? Ні, вибачте, але так ми Ofcom не побудуємо. І всі слова про швидкі корисні реформи та уряд технократів залишаться тільки відгомоном самопіару в Instagram-роликах та селфі з голлівудськими зірками.
