У п’ятницю вийшов перший випуск «Свободи слова з Савіком Шустером». Показники перегляду програма зібрала не рекордні як для політичного токшоу, але непогані: частка 9,14 % за аудиторією 18–54, 50 тис.+ (що нижче за середню частку «України» 11,64 %; аудиторія віддавала перевагу Dizel Show та «Лізі сміху»), частка 18,11 % за 18+, 50 тис.+. Причому особливо добре «Свободу слова…» дивилися в Києві, що, мабуть, і не дивно, бо значна частина випуску була присвячена інтелектуальному (подекуди) двобою між Віталієм Кличком та Андрієм Богданом на тему пропонованого Офісом президента розділення посад голів столичної ради та держадміністрації та звільнення Кличка з останньої.
Так, вам не почулося: Андрій Богдан завітав на телеканал, до журналістів. Друга маленька сенсація цього випуску — участь у програмі Юрія Бойка (так, вам знову не почулося: «ОПЗЖ» — на телеканалі Ріната Ахметова). Але найбільше досягнення програми полягало в тому, що до перегляду трансляції у фейсбуку в якийсь момент приєднався президент Володимир Зеленський.
Звісно, після того як Верховна Рада з волі того-таки пана Зеленського стрімко почала втрачати здатність бути майданчиком для дискусії, побачити в одному місці перших-других осіб усіх п’яти фракцій, що спілкуються між собою, — це цінно. Навіть для президента. І нехай злі язики кажуть, що шоу було не до кінця зрозумілим для пересічних глядачів, оскільки спілкування його учасників виглядало як продовження якоїсь раніше розпочатої між ними дискусії: власне, так і було, але з тим нічого не вдієш.
Савік Шустер по ходу розмови втручався не надто часто й дещо нагадував героїню Тільди Суїнтон із фільму «Мертві не помирають»: навіщо всю ніч мочити зомбі, якщо завжди можна полетіти з цієї планети?
«Ви як юрист і людина з досвідом в українській політиці вважаєте, що призначена людина має право контролювати обрану людину?» — влучно запитав він в Андрія Богдана після його пояснень про те, що президент має призначити голову міськдержадміністрації Києва, котрий контролюватиме, як витрачає кошти столичний мер.
«Я вважаю, що в нашому суспільстві витрачання коштів завжди треба контролювати. Я не хочу вдаватись у подробиці, але зайвий раз за чиновниками треба дивитися», — відповів пан Богдан. І як ви, мабуть, інтуїтивно здогадуєтеся, саме його слова отримали високу підтримку глядачів у студії. Не припиняю дивуватися, як в українців поєднуються волелюбність та виходи на Майдан із готовністю віддати комусь право керувати своїм життям.
Нескладно зрозуміти Ріната Ахметова, який у складній для себе політичній ситуації, мабуть, недешево придбав цю інформаційну зброю. І якраз у такому форматі нейтрального до всіх медійного майданчика ця зброя найкраще й працює. І так само ніхто б не здивувався, якщо б у нього з’явився ще й інформаційний телеканал: чутки про наміри запустити його циркулюють роками, а цьогорічний ангажемент керівника та ведучого телеканалу «Наш. Максі-ТВ» Тиграна Мартиросяна як ведучого створеного на «Україні» під парламентські вибори токшоу «Опозиція» їх тільки вкотре підживив. На жаль для власника «Медіа Групи Україна», він, на відміну від його динамічніших «колег» Ігоря Коломойського та Віктора Пінчука, вчасно не вловив запит українців на нові політичні обличчя. Запит доволі інфантильний, оскільки він вдовольняється підживлюванням шоу-бізнесовими кандидатурами — вже під місцеві вибори. Але не шукайте натяків на них у шоу Савіка Шустера. Новим обличчям — нові канали. Телеграм-канали.
