detector.media
Сергій Рачинський
для «Детектора медіа»
19.08.2019 13:30
«Телебачення лайт». Про що і як говорить українське розмовне радіо
«Телебачення лайт». Про що і як говорить українське розмовне радіо
Порівняльний огляд інформаційного дня 24 червня 2019 року на «Радіо НВ» та «Українському радіо».

«Детектор медіа» продовжує досліджувати якість інформаційного й аналітичного продукту українських розмовних радіостанцій — суспільного «Українського радіо» та приватного «Радіо НВ». Медіаексперт Сергій Рачинський, спираючись на комплексну методологію «Детектора медіа», проаналізував один день ефіру двох радіостанцій та визначив деякі ключові помилки й вади, подолавши які, можна зробити ефір цікавішим для власної аудиторії.

Для багатьох слухачів радіо є частиною традиційного ранкового ритуалу. Вони не змінюють станцію, а звикають до обраної та живуть за заданим нею ритмом. Тривалість певних дій та їхня послідовність прив’язується до розкладу програм: ви вмикаєте чайник разом зі знайомою мелодією та виходите з ванни, коли починається випуск новин. Він триває стільки, скільки ви п’єте ранкову каву. Із радіо не потрібен годинник — його замінює програма та повідомлення ведучого.

«Радіо НВ» розпочало день о 6-й ранку цитатою німецького філософа і психолога Фрідріха Ніцше в рубриці, яка має назву «Неочікувані думки». Всім, хто слухає це радіо так рано, коли більшість потенційних слухачів іще сплять, пропонуються випуски новин кожні 20 хвилин. За першу годину мовлення між трьох випусків новин, крім згаданих уже неочікуваних думок, виходила й досить «неочікувана» в цей час програма «Мікрочіп». Закінчилася перша година мовлення програмою «Книга за книгою».

Ті, хто увімкнув це радіо о 7-й, за годину прослухали ті ж самі три випуски новин і програму «Новий ранок» між ними. Знайшлося місце і для коротких сюжетів під назвами «Своя справа», «Власний внесок» і «7 днів». Цей набір програм присутній в ефірі і протягом наступної години — до 9-ї ранку.

На цьому ранок із «НВ» для більшості тих, хто слухав це радіо між 6-ю і 9-ю годинами, закінчився. Вони відправляються на роботу або вже там. На тих, хто залишився біля приймачів та комп’ютерів після 9-ї години ранку, чекали подальші випуски новин та розмови ведучих в ефірі «Нового ранку». Цю студійну програму о 10-й замінила інша: «Напівранок». А о 12-й «Радіо НВ» розпочинає денний ефір «Годиною новин».

У денному ефірі «НВ» після 14-ї виходила програма «Маю слово», в якій розмова йшла з гостем студії. Із 15-ї одразу кілька актуальних тем обговорювалися у програмі «Напіввечір», яка тривала дві години. Вечірній ефір на «Радіо НВ» розпочався із шоу «Новий вечір», яке тривало із 17-ї до 19-ї години. Після випуску новин увазі слухачів була запропонована програма «Година підсумків». О 20-й в ефір вийшла авторська програма «Економічний прорив». Після 21-ї години у програмі «Справа двох», яка виходить кількома фрагментами, як і інші програми, двоє ведучих спілкувалися на обрані ними теми дня. О 22-й в ефір вийшла програма «На перспективу». Останню годину ефіру віддано повтору програми «Година підсумків».

Ранок на «Українському радіо» о 6-й годині розпочав 5-хвилинний випуск новин. Друга година мовлення о 7-й також розпочалася з новин, які тривали 10 хвилин. Пізніше новини виходили на початку кожної години, за винятком випуску о 9:30. Між ранковими новинами в кількох коротких програмах «Українське радіо» знайомило слухачів із різноманітною інформацією — від варіантів здорового харчування до перебігу Маршу рівності. У наступні ранкові години, до 13-ї години, на слухача чекали ті ж новини й різноманітні за тематикою сюжети в таких рубриках, як «Стартап», «Тримаємо в курсі», «Правда честі» або «Розширюємо світогляд».

Денний ефір «Українського радіо» розпочався о 13-й новинами і програмою «Сьогодні вдень», яка тривала дві години з перервою на новини о 14-й. Надалі до 18-ї слухачам знову пропонувався широкий вибір тематичних програм із яких вони довідалися про користь авокадо чи, наприклад, про тарифи водопостачання в Сумах. В ефір виходила також програма «Радіо Свобода» про ситуацію із транзитом газу через українську газотранспортну систему.

Вечірній блок програм на «Українському радіо» о 18-й після новин розпочався програмою «Сьогодні ввечері». За годину в ефір вийшла програма «А серйозно?». Після серії коротких програм на різні теми й новин о 21:30 розпочалося політичне шоу «Зворотний відлік», темою якого були парламентські вибори в Україні. Це шоу було повтором програми, яка виходить і на телеканалі «UA: Перший». Після закінчення політичного шоу о пів на дванадцяту ефір завершили коротенькі сюжети, в яких слухачам розповіли про «Євробачення» та користь від здорового сну.

Новини на «Радіо НВ»

Слухачі зранку дізналися про долю поліцейського, який опинився у Вінниці під домашнім арештом після конфлікту за участі політика. Ще одного поліцейського із Криму після ДТП «відпустили під заставу в 191 тисяч гривень». Обидві новини мають посилання на Державне бюро розслідувань. Серед ранкових новин також опинилися повідомлення про страйк шахтарів у Донецькій області через «заборгованість із виплати зарплати» і протести в Німеччині проти видобутку бурого вугілля, під час яких постраждали «щонайменше вісім співробітників поліції». Після того, як новину про знайдений «у повітрі на Марсі» метан, яку, схоже, нашвидкуруч переклали з російської, закінчили запрошенням «читати більше новин на порталі nv.ua».

Перша новина, яка має прямий стосунок до аудиторії радіо, з’являється в ефірі о 8-й ранку. Ведуча зачитує чиєсь повідомлення про те, що на в’їзді до Києва «зіткнулися дві фури» і рух трасою майже зупинився, а «затор вже розтягнувся на 5 кілометрів». На цьому спроба стати корисними своїй аудиторії вичерпалася. Далі «Радіо НВ» було корисним міністру Клімкіну і 5 каналу, де той розповів про отриманий із Вашингтона «сигнал» щодо порядку денного переговорів Путіна і Трампа. Далі слухачам знову повідомили про плани Путіна з посиланням на його прессекретаря й «РИА Новости». Серед новин з України пріоритет віддано анонімному повідомленню про повалені дерева на Житомирщині й рятувальників, які «ліквідують наслідки».

Ближче до 9-ї години ранку з’являються новини науки. У статті видання Science ідеться про «західних учених», які з’ясували, що гаманці з великою сумою грошей повертають частіше.

Коли більшість слухачів уже залишала домівки, прямуючи на робочі місця, їм іще раз розповіли про міністра Клімкіна, який «зазначив, що Україна готує нові стратегії тиску на Росію». Новиною могла би стати інформація про деталі стратегії, але міністр відмовився саме «уточнити деталі».

Протягом дня слухачам розповіли про загиблих у Гімалаях альпіністів, землетрус біля берегів Індонезії й долю новообраного мера столиці Латвії. Було і про Україну: пожежа в електричці, що прямувала на П’ятихатки, й коти у Львові, яких порахують. «Ситуація на Донбасі продовжує залишатися тривожною». Серед подій у Києві згадали про затримання підозрюваного у вбивстві. Джерело — «112 Україна».

Протягом дня були в новинах і біткойн, і фейсбук, спортивні новини та санкції США проти Ірану. Але важливо врахувати, що всі ці новини в той же самий час були доступні на десятках сайтів. Як джерело новин протягом дня радіо поступається онлайну, а ближче до вечора свою частку у споживанні новин забирає ще й телебачення. Ранок — це «зоряний» час для новин на радіо. Не використати його означає змарнувати і свій ефірний час, і час слухачів. Схоже, на «Радіо НВ» про це поки що не думають.

Новини на «Українському радіо»

«Сьогодні понеділок, 24 червня. Сонце зійшло о 4-й годині 45 хвилин, а зайде о 21:15. Світловий день триватиме 16 годин 30 хвилин», — власне, це всі новини, які були підготовлені редакцією для ранкового ефіру. Решта повідомлень, які вийшли під рубрикою «новини», є досить випадковим набором цитат з інших ЗМІ, офіційних повідомлень із владних структур та інформаційних зведень пресцентру штабу Операції об'єднаних сил.

Вже перша новина ранкового ефіру є переказом заяви уповноваженої Верховної Ради з прав людини Людмили Денисової. Виконання державними чиновниками своїх посадових обов’язків та їхні заяви щодо цього не є предметом новин. Не додає змісту цій інформації і включення в ефір самої Денисової. Весь сюжет щодо її звернення з вимогою госпіталізувати кримськотатарського політв’язня Едема Бекірова в «інше місце» є піаром чиновниці. Новиною стане повідомлення про факт переведення Бекірова в лікарню, в якому було би цілком доцільним згадати, що це відбулося після відповідного звернення Денисової.

Такою ж є й новина про «призначення» глави поліції Київщини «до кінця цього тижня». Відповідне «повідомлення» очільника Національної поліції Сергія Князєва жодним чином не являє собою новину за стандартами журналістики: подія не відбулася.

Характерним для новин «Українського радіо» цього дня було домінування повідомлень про смерті, катастрофи, стихійні лиха, інші трагічні події й випадки. В українській журналістиці домінує підхід, який походить із телебачення, де подібні новини ілюструються відеорядом, що не залишає глядача байдужим. Механічне перенесення такого телевізійного розуміння новин на радіо є прикрою помилкою. Новини радіо, тим більше на таких каналах, як «Українське радіо», мали би звертати більше уваги на висвітлення успішної людської активності в усіх сферах життя, а в першу чергу в підприємництві, бізнесі, освіті. Такі новини несуть корисну інформацію для широкого кола слухачів, а не тільки спекулюють на відчутті страху й небезпеки.

Тема дня

Ближче до вечора кожне радіо пропонує програми, в яких детально розглядаються й обговорюються обрані редакціями теми. В ефір запрошують гостей, готових висловити свої погляди та коментувати події, які обговорюються в різних ЗМІ останніми днями. Такі програми тривають від півгодини до години (з урахуванням коротких перерв) і вимагають від слухачів готовності провести певний час саме з цим радіо. Саме вечірні програми найбільше визначають «обличчя» радіостанції, її стиль і формат, технології викладення інформації, спосіб спілкування зі слухачами. Часто такі програми є авторськими і їх ведуть добре відомі слухачам ведучі. Ми обрали по одній програмі на обох радіостанціях, які найкраще представляють їх в обраний день мовлення.

Як журналістка в ролі політичного експерта «упорядковувала події дня»

На «Українському радіо» ми слухали політичне шоу «Сьогодні. Ввечері». Воно виходить майже щоденно між 18-ю і 19-ю годинами. 24 червня програма виходила двома частинами тривалістю біля 20 хвилин кожна. Цю програму на сайті радіо анонсують так: «Упорядковуємо події дня. Зосереджуємося на головному, акцентуємо увагу на деталях... У нашій студії — особи, від яких залежить майбутнє країни. Аналізуємо найважливіші події дня, що минає, у прямому ефірі». Ведуча програми — Олена Зелінченко.

Перша частина була присвячена пошуку відповіді на запитання, навіщо президент веде переговори з українськими олігархами. Ведуча обговорювала це питання з гостем студії, блогером, журналістом, колишнім пресаташе посольства Грузії в Україні Бачо Корчилавою. Слухачам його представили як політичного експерта. Розмова велася двома мовами: гість відповідав російською на запитання, поставлені українською. Тема розмови стосувалася зустрічі Зеленського із представниками бізнес-спільноти, яка відбулася 20 червня в Києві. Тема не завадила ведучій на початку розмови попросити гостя прокоментувати відмову ЦВК в реєстрації списку кандидатів у народні депутати від партії «Рух нових сил Михайла Саакашвілі». Після того, як гість визнав, що йому немає чого додати до новини й він не знає нічого про подальші плани Саакашвілі, ведуча вирішила прочитати повний текст повідомлення ЦВК, «щоб детальніше знати, що саме стало причиною відмови».

У програмі тривалістю 20 хвилин гість отримав слово за темою програми лише на 6-й хвилині після того, як ведуча, серед іншого, зазначила, посилаючись на анонімні «свідчення», що під час зустрічі «присутні не завжди розуміли, коли президент жартує, а коли говорить серйозно». З усіх питань, які порушувалися під час офіційної зустрічі, вона обрала для обговорення те, що президент «проводить переговори з олігархами» — мовляв, ця практика не є «новою» й «Зеленський йде тим самим шляхом». Врешті ведуча запросила до розмови гостя запитанням: «Ви як вважаєте?». Відповідь була досить короткою: «Він змушений ходити цим шляхом, бо існує система».

За словами Корчилави, Зеленський буде змушений співпрацювати із «трьома найбагатшими людьми», тому що в їхніх руках зосереджений весь медіаресурс. Він нагадав, кому золігархів що належить на ринку медіа в Україні.

Третина програми позаду. Слухачі досі не почули чогось, що наблизило б їх до розуміння питання, заявленого на початку програми. Погодившись із картиною власності на медіаринку, ведуча запропонувала гостю розібратися, «наскільки олігархи готові йти назустріч, тобто, хто що втрачає, а хто здобуває? І хто намагається виграти в цій ситуації».

У відповіді Корчилава зазначив, що багаті люди зацікавлені у прибутках. На його думку, «суть бізнесмена» несумісна із благодійністю або добрими намірами. «Бізнесменів-благодійників на планеті не існує, — зазначив Корчилава, — Бізнесмени очікують преференцій і тому навіть взаємовигідна співпраця не буде тривалою».

На зауваження ведучої, що президент Зеленський не визнає зв’язків із олігархом Коломойським, хоча їх пов’язують «у тому сенсі, що є спільний бізнес», гість звернувся до того, чого найбільше бояться «наші олігархи»: відкритих ринків. Конкуренція з іноземними корпораціями, каже Корчилава, означатиме для олігархів вірну смерть, тож вони сподіваються, що ринки будуть залишатися закритими за нової влади. Корчилава попередив, що будь-яка влада, яка «заграється з цим», отримує болючі удари. «Таких прикладів багато», — завершив він, не навівши жодного.

Питання податків, конкуренції й відкритості ринків, які справді є важливими для майбутнього країни, не знайшли відгуку у ведучої. Її більше цікавило питання, чи «заграється Зеленський, чи він ще не перейшов межу?». У відповідь Корчилава сказав, що Зеленський просто «робить те, що йому зрозуміло». Поглиблюючи свою думку про стан справ в Україні, експерт вдався до загальних висновків щодо того, що є обов’язками держави, а що має робити приватний бізнес. Поступово розмова прийшла до констатації того, що «ви не можете прийти в магазин і заплатити, не забираючи товар». Згадали також і вислів одного з олігархів «про життя як супермаркет, де каса попереду».

Проаналізувавши ступінь «токсичності» різних українських олігархів, учасники розмови почали радити президенту, що саме йому робити в такій ситуації. Після спроби гостя уникнути порад президенту в умовах, коли «радники» не мають «готових рецептів», ведуча запропонувала повернутися до думки, яка вже звучала у студії: «Олігархи мають платити податки, а держава буде забезпечувати безпеку, збір податків та створення інфраструктур».

Тоді учасники програми несподівано заговорили про олігархів у Франції. Гість узявся назвати трьох найбагатших людей Франції, але так і не зробив цього. Не назвав він і найбагатших людей Німеччини, хоча також обіцяв. Виявилося, що всі ці люди — «великі бізнесмени, а не олігархи». Слухачі дізналися, що вони відкрито фінансують політичні партії.

Розмова вже остаточно відірвалася від теми. Ведуча поцікавилася, наскільки монолітною є команда Зеленського, й закінчила запитання підказкою правильної відповіді: «Багато розмов про те, що вона розпорошується». Гість вдався до універсальної відповіді: «Час покаже».

Коли ведуча нагадала, що програма про «домовленості» між олігархами і президентом добігає кінця, гість студії несподівано визнав, що «ми не знаємо, що сказали ні Пінчук, ні Ахметов».

Ті, хто дослухав програму до кінця, ще почули відповіді на останнє запитання: «Чи готові олігархи зробити те, про що нібито говорили з президентом?». Відповідь була: «На моє розуміння, так». Спробу ведучої уточнити, як це відбувається в юридичній площині, зупинила відповідь гостя програми: «На це запитання я не знаю відповіді, я не юрист».

Як дуже-дуже цікавий чоловік пояснював простими словами шлях до економічного прориву

На «Радіо НВ» наш вибір зупинився на програмі «Економічний прорив», яка виходить у слоті авторських програм між 20-ю і 21-ю годинами. 24 червня ведучий програми Павло Шеремета приймав у студії гостя Іллю Несходовського. Програма складалася із трьох частин, які переривалися новинами й цитатами з рубрики «Неочікувані думки». На сайті ведучий програми обіцяв розповісти «про економічну ситуацію в країні простими і зрозумілими словами».

Несходовського ведучий представляє як економіста, активіста організації «Реанімаційний пакет реформ», який співпрацював із міністерствами фінансів і економіки, викладача Київського національного торгово-економічного університету та директора створеного ним Інституту соціально-економічних трансформацій. Остаточно переконати слухача в авторитетності експерта мали слова ведучого, що гість — «дуже-дуже цікавий чоловік, з яким цікаво говорити».

Але замість того, щоб одразу дати слово цікавому гостю, ведучий почав говорити сам. Шеремета досить багатослівно пояснив, що ні він, ні його гість не потрапили до партійних списків на поточних виборах, тому що в його власний перелік найголовніших справ «політика не увійшла». І це незважаючи на те, що у списках окремих партій «є багато спільних знайомих, і багато з них є лібералами, антикорупціонерами, багато з них є світлі, чисті люди».

Гість, у свою чергу, відповідаючи на запитання, що він думає з цього приводу, не в усьому підтримав висновок ведучого й нагадав, що до окремих осіб, які увійшли до списку партії Зеленського, «можуть бути претензії від суспільства». Між тим, на думку Несходовського, серед кандидатів на депутатство переважають ліберальні погляди, ринкові погляди, «погляди на те, щоби формувати успішну економіку».

Співрозмовники ще певний час поговорили про непросту долю депутатів, про те, що це «дуже складна робота», а кандидати не розуміють цього, на відміну від гостя програми. Розвиваючи тему поглядів майбутніх народних депутатів, Несходовський дійшов висновку, що серед них буде багато таких, хто тяжіє до «певного консерватизму» та навіть «патерналізму». Залишаючи ці терміни без пояснень, він дав зрозуміти, яких поглядів дотримується сам. На його переконання, важливо, щоб ліберальний підхід був «зважений», тому що «абсолютне відкриття ринку» для України є невигідним і «може сильно зіпсувати». «Економіка потребує прагматичності», — додав економіст, активіст і викладач. Чим «прагматичність» відрізняється від «певного консерватизму», — а таке питання могло спасти на думку слухачам, що уважно слухали гостя, — він не пояснював.

Слово «економіка», схоже, наштовхнуло ведучого на те, щоб повернутися до головної теми програми: «економічного прориву». Він одразу поставив питання руба: «Що потрібно для економічно прориву?»

«Для економічного прориву необхідні люди в першу чергу, бо саме вони формують економіку», — відповів Несходовський. Пояснюючи свою тезу, він додав, що «люди» — це бізнесмени, підприємці, але не «підприємці рівня купи-продай». «Для мене це не те», — скупо пояснив він. Потрібні ті, хто «може створювати нові робочі місця, створювати продукти, створювати ідеї, створювати інноваційні послуги». Але ми дійшли до ситуації, коли «краще взагалі не працювати або виїхати на заробітки, ніж працювати за якусь суму», яка буде меншою за бажану. При цьому «проблема не в людях, проблема в тому, які умови праці у них тут». На питання, чому в нас немає необхідних умов, відповідь — корупція. Експерт додав і ще одну причину: «У нас фактично відкриті кордони». На його думку, контрабанда — ще одна небезпека: контрабандні товари коштують українцям на 20 % дешевше, ніж у конкурентів, які платять митні збори. Чому можливість купувати товари дешевше є небезпекою, залишилося для слухачів невідомим.

Дослідження інституту, який заснував та очолив Несходовський, показали, якими є причини найбільших втрат бюджету в Україні. За словами гостя, головною загрозою для наповнення бюджету є офшори. Далі йде контрабанда й потім — «податкові схеми». Фізичні особи — підприємці виявилися на сьомому місці. Позбавляючи бюджет доходів, ФОПи, каже економіст, створюють внутрішній попит і продукцію, а також дозволяють ІТ-фахівцям бути конкурентними на світовому ринку. З’ясувати, що важливіше — продукція й конкурентність чи наповнення бюджету, не вдалося через перерву.

У другій частині програми співрозмовники взялися за проблему корупції й залучили до розмови фахівців із цього питання. Всі разом учасники програми дотримувалися тези, що «економічний прорив неможливий в умовах тотальної корупції». Раптом в ефірі прозвучала думка, яка додала всій програмі нового змісту. Її висловила консультантка проєкту міжнародної технічної допомоги «Антикорупційна ініціатива ЄС в Україні» Олександра Дрік. «По-перше, корупція за визначенням є зловживанням владою для власного збагачення. Тобто чим більше цієї влади, тим більше можливостей для корупції. Забагато влади або держави в економіці є одним із джерел корупції. А значить, цей вплив треба зменшувати», — сказала вона. У слухачів з’явилося сподівання, що розмова стала на конструктивні рейки… Але ці сподівання не справдилися. На прохання ведучого сформулювати висновок Олександра сказала: «Моя позиція — нам потрібен проукраїнський державницький антикорупційний парламент». Логічна заява кандидатки в депутати.

Короткий відрізок часу, коли у програмі про «економічний ривок» заговорили про умови для здійснення цього ривка, закінчився, коли Олександра Дрік заговорила про необхідність «перезавантаження антикорупційних органів». Від себе Несходовський додав, що, на його думку, «вперше за всі роки існування податкової її очолила дійсно професійна, чесна людина». Розмова про «економічний ривок» остаточно повернулася до проблематики наповнення бюджету. Останні хвилини другої частини програми були присвячені успіхам податкової в автоматичному відшкодуванні ПДВ. Було помітно, що Несходовський із задоволенням говорить про те, в чому добре розбирається.

Третя частина програми виявилася найслабшою. Ведучий запрошував небайдужих слухачів дзвонити у студію і ставити запитання гостю. Запитань було небагато, серед них не було таких, що стосувалися б теми програми або компетенції гостя. Хтось цікавився «сімейними бюджетом», а «корінний киянин Олексій» поділився своїми нечіткими думками щодо діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції. Намагання учасників програми підтримувати змістовну розмову за таких умов очікувано зазнали фіаско. І навіть запитання із Шостки щодо постанови про зниження ліміту безмитного отримання посилок із-за кордону вартістю до 100 євро не додало драйву. Несходовський нагадав про втрати бюджету від тих, хто хоче купити щось недорого за кордоном. За логікою експерта, ці люди — контрабандисти, а отже боротьба з ними — вимога часу.

Відмовившись від телефонного спілкування зі слухачами, учасники програми поговорили про ситуацію на митницях країни, де міняється персонал і начальство. Наприкінці програми зайшлося про виплату Україною міжнародних боргів. Гість студії запевнив тих, хто дослухав до кінця, що грошей у 2019 році вистачить завдяки валютним запасам і сприятливій кон’юнктурі на міжнародних ринках, де продається українська експортна продукція, а також падінню цін на головні товари імпорту — газ і нафту. Побажанням новобраному президенту в таких економічних умовах «не вести себе, як слон у посудній лавці», й закінчили.

Вибори в радіоефірі

Про вибори згадували ведучі різних програм, про них ішлося й у випусках новин. На обох радіостанціях того дня виходили спеціальні програми, темою яких були саме вибори. Ми обрали по одній програмі і проаналізували їхній зміст.

«Радіо НВ» про вибори

Парламентські вибори стали темою другої частини програми «Година підсумків», яка виходить між сьомою й восьмою годинами вечора. Ведуча програми Олена Чабак запропонувала поговорити про те, хто саме хоче потрапити до Верховної Ради. Підставою для розмови стала інформація, оприлюднена ЦВК, а саме прізвища кандидатів, які йдуть на вибори на мажоритарних округах.

На початку програми ведуча запросила журналістку Катерину Пєшко проаналізувати дані на сайті ЦВК та списки мажоритарників, які подали партії. Аналіз звівся до переліку кандидатів, які будуть конкурувати на кількох виборчих округах. Слухачі почули прізвища політиків-«важковаговиків», які раніше вже обиралися до Верховної Ради, або людей, які стали вже відомими як учасники скандалів чи інших резонансних історій.

Ведуча, у свою чергу, назвала кілька округів, де в суперництві за мандат від партії «Слуга народу» будуть брати участь кілька «медіаперсон» і людей, які раніше не мали стосунку до політики. Ведуча поділилася думкою, що «для мажоритарної системи не так важливо, яку політичну силу представляє кандидат». Значно важливіше, на її думку, чи знають виборці кандидата особисто й чи був він присутній на окрузі раніше. Як ми дізнаємося пізніше, через місяць після аналізованого ефіру, на цих виборах громадяни керувалися якраз протилежними мотивами, зважаючи саме на політичну силу.

Політичний експерт Валерій Клочок, якому дали слово, підтримав такий прогноз. «Однозначно заявляти, що всі кандидати, навіть за значної підтримки партій, отримають перемогу, це непрофесійно. “Парашутистів” завжди сприймають на округах дуже токсично», — розповів експерт. «Якщо це будуть місцеві лідери, лідери місцевої влади, авторитети, у них шанси перемоги набагато більші, навіть якщо вони будуть йти самовисуванцями», — вів він далі.

Ведуча нагадала, що «за останніми опитуваннями, навіть невідомі кандидати від найбільш рейтингової партії “Слуга народу” … можуть набрати до 27 %». Але, цитуючи голову Комітету виборців України Олексія Кошеля, вона додала, що «найбільш ефективною на округах залишається стара технологія так званих “добрих справ”». Сам Олексій Кошель, коментуючи передвиборну ситуацію, визнав, що «є запит на нові обличчя», але зазначив, що в той же час «є віра до тих, хто багато часу реально працював на своїх округах».

Наприкінці ведуча нагадала, що «раніше півтори тисячі кандидатів балотувалися на мажоритарних округах від партій», а цього року, за її словами, «з усіх зареєстрованих мажоритарників від партій пішли тільки 226 осіб». Такий стан речей пояснив парламентський аналітик руху «Чесно» Олександр Саліженко. На його думку, «ця тенденція свідчить про те, що партії, або кандидати, не хочуть асоціюватися із партією. Вони не хочуть, щоб партійні рейтинги вплинули на самого кандидата, або, навпаки, кандидати не вплинули на партійний рейтинг». Як приклад експерт навів партію «Європейська солідарність», яка частину своїх кандидатів «пустила на мажоритарку». Ведуча закінчила програму нагадуванням, що ЦВК вже «багатьом відмовила у реєстрації», та згадала кілька популярних прізвищ колишніх депутатів, які не потрапляють до нового складу парламенту.

Вибори на «Українському радіо»

Тут про вибори говорили в першій частині програми «Сьогодні. Вдень», яка була в ефірі між першою і другою годиною дня. Розмова у студії була присвячена закінченню процедури реєстрації кандидатів у ЦВК і визначенню остаточного переліку учасників парламентських виборів. «Реєстрація завершується завтра і вже сьогодні… ми можемо говорити про основних фігурантів цієї справи», — такими словами ведучий Роман Коляда запросив до розмови її учасників. У програмі брали участь політичний аналітик Петро Бурковський та керівник політико-правових програм Українського центру суспільного розвитку Ігор Рейтерович.

Розмову про «фігурантів справи» ведучий розпочав пропозицією згадати тих, хто може відмовитися від участі у кампанії. «Зняття з перегонів — чи можемо ми очікувати сюрпризів на цій стадії?» — так було сформульовано перше запитання.

До проблеми Петро Бурковський вирішив підійти здалека й нагадав досвід США, де з перегонів знімаються кандидати, які не зібрали достатньо коштів. «Що стосується України, то ситуація трошки інша», — продовжив він. На його думку, «ніхто з головних претендентів» не зніматиметься, тобто сенсацій не буде. Відповідь ведучого влаштувала й він запитав обох співрозмовників, чи для них уже зрозуміло, яким буде склад парламенту.

Для Бурковського було очевидним, що в парламент проходять шість політичних сил, хоча дві з них виглядають непереконливо. На думку аналітика, багато буде залежати від того, «якою буде явка». Він пояснив, що в умовах малої явки більше партій зможуть пройти у Верховну Раду. На його думку, очікувати значну явку немає підстав: «почнуться відпустки, городи, ми ж не знаємо яка погода… частина людей може просто не піти».

У свою чергу Рейтерович переконаний, що є фактори, набагато важливіші за явку. Згадавши про рішення проводити вибори, не відкладаючи їх на осінь, експерт переконує, що «все це грає на руку фавориту перегонів», бо партія «Слуга народу» асоціюється із Володимиром Зеленським. Але, додає Рейтерович, «це може зіграти злий жарт із цією партією». Прихильники Зеленського будуть переконані в перемозі його партії і просто не підуть на вибори. А от виборців інших партій, навпаки, можуть підштовхнути результати соціологічних опитувань, за якими їм буде бракувати лише кількох відсотків голосів. Сказане гостями наштовхнуло ведучого на бажання уточнити, «чи не зменшився у нас градус демократії, дивлячись на цей розклад

Петро Бурковський відповів на це, що «градус демократії не зменшився» через те, що наша система виборів є змішаною. На його переконання, мажоритарна складова виборів (яку, до речі, в Україні найчастіше критикують саме за недемократичність) є гарантом того, що «розклади» на виборах не можна передбачити. Він також додав, що визначеність результату ускладнює таке явище, як парад клонів «Слуги народу». І додав, що партія «Слуга народу» сама почасти винна в цьому, оскільки «завчасно не сказала, хто буде представляти її в округах: зрозуміло, що значна частина якихось політиків, політичних сил, просто активних громадян скористалися ситуацією … і тепер вони будуть по максимуму використовувати цей бренд».

Петро Бурковський пояснив: саме мажоритарники будуть «вносити певний елемент дискусії, елемент погодження інтересів», і це позитивно відіб’ється на ідеї «представлення інтересів громадян». Ведучому ж історія із двійниками нагадала ситуацію, коли «Радянським Союзом їздили 17 складів груп “Ласковый май”». «До чого це може призвести?» — запитав ведучий і знову звернувся до аналогії з часів СРСР, цього разу літературної: «Це не може призвести до того, що Паніковський нарушить конвенції і когось будуть бить?». Відгукнувся Рейтерович: «Ви просто вихопили в мене з вуст це порівняння». І додав, що «демократія у нас, звісно розвивається, але вона ще слабка». На думку Рейтеровича, слабкість демократії визначається тим, що «гроші грають велику роль». «А отже, ми розуміємо, — вів далі експерт, — що коли масово реєструються такі явища, як приватні підприємства і так далі... очевидно, є певна організація, яка за цим стоїть, і можна зробити кілька припущень, кому це вигідно». Вигідно це, на його думку, Віктору Медведчуку, який раніше «організовував “Український вибір” по всіх регіонах».

Згадавши долю кількох кандидатів, яким відмовлено в реєстрації через невірно оформлені документи, співрозмовники у студії вирішили поговорити про партії, які представлені в поточному складі Верховної Ради, але не мають шансів на виборах.

На думку Рейтеровича, проблеми партії «Самопоміч» пов’язані з тим, що «Садовий самоусунувся від президентських виборів», а Радикальна партія Олега Ляшка «відстоювала інтереси певних найбагатших людей України», а зараз, очевидно, «це все припиняється і доступ до телеканалів теж зменшується».

На все це ведучий відреагував ще однією асоціацією, цього разу з «феодальною роздробленістю, яка тисячу років тому занапастила Україну»: «В результаті… дуже мало із цих партій потрапляють в парламент. Вони взагалі усвідомлюють цю перспективу, на вашу думку?».

Петро Бурковський назвав дві головні причини такого стану речей: «амбіції і гроші». Він нагадав, що всі партії, які наберуть 2 % на виборах, зможуть отримати фінансування із бюджету. А попереду в таких партій є місцеві вибори і, можливо, дострокові парламентські.

Наприкінці програми її учасники відповідали на запитання слухачів. Від експертів слухачі довідалися, серед іншого, що «рейтинги… це відображення того, наскільки люди довіряють політикам». Петро Бурковський поділився думкою, «що люди можуть помилятися стосовно тих, кого обирають, але, в той же час, “їхня воля є чіткою і зрозумілою”». Тому політики з низькими рейтингами «мають залишитися в минулому». «Вони себе спробували, мають спробувати інші», — сказав експерт. Ігор Рейтерович додав, коментуючи майбутніх народних обранців: «За великим рахунком, головне, щоб вони не були якимись там корупціонерами, щоб за ними не було якогось такого шлейфу». Наприкінці розмови, відповідаючи на запитання ведучого про зірок на виборах, Рейтерович спрогнозував, що для політичних сил, які зробили ставку на співаків чи персон шоу-бізнесу, ці вибори стануть великим розчаруванням.

Висновки

Найбільше недоліків розмовних радіостанцій зосереджено в новинах. Радіоновини мають кілька обмежень, головне з яких — фіксована кількість випусків на день, визначений час виходу в ефір і хронометраж. Ці обмеження принципово міняють підхід радіо наповнення випусків контентом. Коли добірка є наслідком бажання розповісти «про все», вона перетворюється на випадковий набір сюжетів. Саме такий невибагливий підхід до новин призвів до того, що радіо перестало бути першим джерелом, із якого люди дізнаються про події. В часи, коли онлайн-видання перевантажені новинами, радіо знов отримує історичний шанс стати каналом раціонального, розумного, ефективного споживання новин.

Захоплення офіціозом, коли в ефірі просто зачитуються повідомлення пресслужб державних структур і заяви чиновників, не залишають місця для якісної журналістики в новинах «Українського радіо». Якщо новини протягом дня не оновлюються, вони стають марнуванням дорогоцінного ефірного часу. Також суспільному радіо варто ретельніше ставитися до добору новин із регіонів. Їх тут багато, але більшість із них мають значення лише для мешканців цих місцевостей. Для загальнонаціонального ефіру слід було би добирати ті новини, які цікаві всій Україні.

Робота медіахолдингу «НВ» одразу на кількох платформах, на думку вашого автора, радше заважає, ніж допомагає створенню якісного радійного продукту. «Радіо НВ» варто забути про використання сайту nv.ua як безкоштовного суфлера для ведучих і натомість почати вивчати інтереси та пріоритети своєї аудиторії, аби забезпечити її добірним, відредагованим і відформатованим новинним контентом.

Новини вранці і вдень — це різні продукти. На ранок варто готувати сюжети, які дозволяють аудиторії переконатися, що вона не пропустила нічого справді важливого з подій, які сталися. Цінним також буде анонс подій на новий день, прив’язаний до інтересів і потреб аудиторії. Вранці новини можуть бути короткими, але не ціною відмови від необхідних елементів, наприклад, посилання на джерело. Денні та вечірні новини варто було б робити детальнішими, а кількість повідомлень — меншою: так з’являється шанс конкурувати з інтернетом.

Тематичні авторські програми, які виходять удень і ввечері — ключовий формат розмовного радіо. Прикро, що ці програми, які мають утримувати увагу слухачів надовго, виявляються марнуванням часу за розмовою без теми та результату. Визначивши та озвучивши тему розмови, ведучі часто не докладають жодних зусиль, аби спілкування з гостем студії було логічним і налаштованим на пояснення або пошук відповіді. Дуже небезпечно, коли тему «підганяють» під інтереси чи можливості гостя. Має бути навпаки: обрана тема визначає гостя, з яким її будуть обговорювати.

Поширеною проблемою тематичних програм є відсутність визначеної теми. Протягом ефіру розмова торкається кількох тем, вільно рухається між ними, аж під кінець усі забувають, про що говорили. Кожна окрема програма повинна мати одну тему, а «широкий спектр» предметів розмови нічого не додає ефіру. Ретельно підібравши тему, треба вибудувати жорстку логіку розмови: від події, початкових умов і фактів до висновків і закономірностей, які дають слухачам нові знання й нову компетенцію. За таких умов гостем студії може бути не «зірковий» експерт, а просто людина, здатна мислити логічно й чітко викладати свої думки. Отже, що краще підготувався до ефіру автор, то більший вибір потенційних учасників розмови він має.

Неприпустимим є маскування кваліфікації гостей за нейтральними, позбавленими визначеннями на зразок «політичного експерта» або «цікавої людини». Слухач має право знати, на чому конкретно знається й чим займається людина, яку йому пропонують слухати.

Небезпечною тенденцією є вибір загальних тем. Прикладом була програма «Економічний прорив» на «Радіо НВ»: предмет розмови був настільки розмитим, що слухач не мав шансів дійти до суті того, про що йшлося. А учасники розмови обмінювалися думками на різні теми, не переймаючись тим, що більшу частину часу крутяться навколо «загроз наповненню державного бюджету».

Робота радійника має спиратися на просте, але надзвичайно глибоке правило: час — це гроші. Кожна хвилина ефіру має бути спланованою й наповненою контентом, який просто не міг там не з’явитися. Розмовному радіо варто відмовитися від тренду перетворення на «телебачення лайт», коли камера, встановлена у студії, ніби підвищує цінність того, що в ній говориться. Радіо звільняє руки й очі, але підключає вуха — тому головне, аби слухачі слухали й не розчаровувалися.

Нагадаємо, що результати моніторингу засобів масової інформації також є оцінними судженнями відповідно до статті 47-1 Закону України «Про інформацію» і не мають офіційного характеру.

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії. Зміст даної публікації є виключно відповідальністю ГО «Детектор медіа»; висновки та погляди, викладені в публікації, не обов'язково представляють позицію Міністерства закордонних справ Данії.

Фото: Радіо Свобода

detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY