detector.media
Володимир Рихліцький
09.06.2019 15:45
Перший діалог медійних громадських організацій із командою Зеленського: безпека журналістів, деолігархізація, Суспільне
Перший діалог медійних громадських організацій із командою Зеленського: безпека журналістів, деолігархізація, Суспільне
Проблема впливу олігархів на ключові медіа країни, реформа Суспільного мовлення, утиски та напади на журналістів в Україні й на окупованих територіях та інші виклики в українській журналістиці обговорили 6 червня, в День журналіста, учасники круглого столу «Свобода слова в Україні: виклики та можливі рішення». Представники громадських і правозахисних організацій, Міністерства інформаційної політики, Міністерства внутрішніх справ, Національної суспільної телерадіокомпанії України та представники команди президента Володимира Зеленського разом шукали шляхи вирішення цих проблем.

Юлія Мендель: «Ми прибираємо посередника у спілкуванні з аудиторією»

У заході також узяла участь прес-секретарка президента України Юлія Мендель, якій учасники медіаруху «Медіа за усвідомлений вибір» передали звернення до президента Володимира Зеленського щодо першочергових медіареформ у сфері свободи слова.

Юлія Мендель

«Дуже приємно, що ви підготували такі конкретні кроки. Коли Володимир Зеленський перебував у Брюсселі, він піднімав питання інформаційної політики на окупованих територіях. Ми розуміємо, що це не лише справа одного президента, тут потрібно говорити про професійність журналістів. Але увага до інформаційної політики і протистояння тим інформаційним викликам, які є з іншого боку, — це пріоритет сьогодні, бо таким чином ми можемо показати людям правду», — сказала прес-секретарка президента.

У вітальному слові Юлія Мендель зазначила, що понад 12 років працювала в медіа й добре розуміє складність і небезпеку професії. Вона згадала про потребу зменшення впливу власників загальнонаціональних медіа на редакційну політику, цензуру й темники в регіональних ЗМІ. Наголосила на тому, що президент докладатиме зусиль для звільнення полонених, у тому числі й журналістів, та робитиме кроки для зміцнення інформаційної безпеки України:

«Володимир Зеленський прекрасно розуміє, як сьогодні важко бути журналістом. Він передає свої вітання й обіцяє, що він стоятиме на захисті об’єктивної, чесної і неупередженої журналістики.

Я була в медіа понад 12 років, і на цьому шляху я зустрічалася з дуже багатьма перипетіями. Наприклад, у 2012 році в мене закрили програму розслідувань через те, що ми протистояли цензурі. У 2016 році на мене подали до суду через те, що написали про корупцію, який ми програли. У 2016 році я сама тікала з палаючого телеканалу. Але все це не порівняти з тим, що сьогодні переживають представники мас-медіа, які перебувають в полоні Росії, — такі як Роман Сущенко. Володимир Зеленський піднімає питання звільнення всіх українських полонених і військовополонених і, зокрема, звісно, журналістів, коли зустрічається з міжнародною спільнотою.

Виклики в журналістиці абсолютно різні. Ми говоримо про окуповані території, але в нас є ще інші проблеми.

Наприклад, коли ми говоримо про регіональні медіа, то я дуже часто чую, що є відсутність альтернативи робочих місць. При тому є низька зарплата і є великий тиск місцевої влади. Дуже часто це цензура і темники. Ми рідко це згадуємо, бо часто до цього звикли. На національному масштабі ми знаємо, що є бізнес-інтереси, які впливають і таким чином породжують маніпуляції. Це веде лише до інформаційного хаосу і до роз’єднання суспільства.

Сучасна журналістика — це виклики цифрові. З 2014 по 2016 рік у світі людство створило 90 % усієї інформації, яка було створена взагалі з часу існування письма.

Ця цифра показує, наскільки сильно змінився процес думання, сприйняття і споживання інформації. А відтак перед журналістами стоїть колосальна відповідальність, як подати цю інформацію, як зробити її фактчекінг і як перебувати в цій інформаційній конкуренції.

Президент наголошує, що діджиталізація може бути виходом із цієї ситуації, бо коли ми говоримо про використання цифрових медіа, йдеться про те, що ми прибираємо посередника у спілкуванні з аудиторією, можемо бути незалежними, можемо розширити свої контакти і стати більш професійними, а також, звісно, заробляти. І це також може бути виходом».

Шеф-редакторка порталу «Детектор медіа» Наталія Лигачова відреагувала на слова Юлії Мендель реплікою, що посередники між суспільством і владою й політиками потрібні, бо головна роль медіа — артикулювати суспільні інтереси та настрої з точки зору громадянського суспільства.

Наталія Лигачова

«Традиційні медіа мають відігравати функцію фільтру інформації від різних груп інтересів — і стейкхолдерами, в тому числі й політиками, які приймають рішення. Зараз весь світ занепокоєний великою кількістю маніпуляцій і фейків. Це дуже велика загроза з огляду на те, що зараз триває гібридна війна з російським агресором. Тому саме медіа мають бути тими, хто з хаосу різних інформаційних потоків артикулює запити саме громадянського суспільства, стоїть на пересторозі популізму», — зазначила Наталія Лигачова.

Безпека журналістів

У 2018 році Інститут масової інформації зафіксував 235 випадків порушень свободи слова та прав журналістів, а за п’ять місяців 2019 року — уже 99 випадків. Такі дані з дослідження «Барометр свободи слова» навів медіаюрист Інституту масової інформації (ІМІ) Алі Сафаров. «Причому в травні 2019 року був зафіксований напад на Вадима Комарова в Черкасах. Це за останні роки найбільш тяжкий злочин проти журналіста. Він досі перебуває в медикаментозній комі, і не зрозуміло, чи зможе повернутися до нормального життя», — зазначив медіаюрист.

Алі Сафаров

Він також згадав про інші випадки нападів на журналістів, зазначивши, що всі ці події пов’язані з неналежним і несвоєчасним розслідуванням злочинів проти журналістів. «Безкарність породжує нові злочини», — акцентував він.

Директор департаменту комунікацій Міністерства внутрішні справ Артем Шевченко розповів, що розслідування багатьох справ затягується через бюрократичні процедури. Наприклад, законодавець змусив проводити експертизу через рішення суду, через що утворюються черги в судах.

«Просто прийдіть у будь-який суд у будь-який день і попитайте, які там черги і як вони розписані для слідчих, яким потрібно взяти елементарні судові ухвали на велику кількість слідчих дій — від негласних до обшуків. Подивіться, наскільки в регіонах сформовані суди першої інстанції, подивіться, де взагалі немає суддів. Все це не сприяє швидкому правосуддю», — зазначив він.

Оксана Романюк, виконавча директорка ІМІ

За словами Артема Шевченка, за п’ять місяців 2019 року слідчі розпочали досудові розслідування в 77 кримінальних провадженнях за злочинами проти професійної діяльності журналістів: 58 відкрито за статтею 171 ККУ (перешкоджання професійній діяльності журналістів), 14 — за статтею 345-1 (погроза або насильство щодо журналіста), чотири — за статтею 347-1 (пошкодження або умисне знищення майна журналіста) та одне — за статтею 348-1 (посягання на життя журналіста).

За даними пана Шевченка, за п'ять місяців до суду передано обвинувальні акти в шести кримінальних провадженнях за вісьмома кримінальними правопорушеннями зазначеної категорії, а саме: за статтею 171 — чотири, за статтею 345-1 — два, за статтею 347-1 — два. Водночас було ухвалено рішення про закриття 63 кримінальних проваджень за журналістськими статтями, із яких 56 — за 171-ю статтею ККУ, шість — за статтею 345-1 і одне за статтею 347-1.

За словами пана Шевченка, наразі слідчі проводять досудові розслідування у 315 злочинах вказаної категорії, з яких за статтею 171 ККУ — 198 проваджень, за статтею 345-1 — 76, за статтею 347-1 — 14, за статтею 348-1 — три. Зі вказаної кількості у скоєнні чотирьох злочинів особам повідомлено про підозру, зокрема за статтею 171 — три, за статтею 345-1 — один.

Іван Нікольчев, голова підрозділу співпраці Відділу медіа та інтернет  Департаменту інформаційного суспільства, представник Генерального Директорату прав людини та верховенства права Ради Європи

«Звісно, кількість зареєстрованих справ і переданих у суд видається незіставною. Передається до суду менше, ніж реєструється, в кілька разів. Але все одно в нас є позитивна динаміка. Я думаю, не можна говорити про безкарність без залучення судової гілки влади. Карає лише суд. Виконавча гілка влади не може впливати на суд і не повинна цього робити. Інакше ми повернемося в часи початку ХХ століття, коли робота була дуже швидкою, а для когось і дуже ефективною», — підсумував Артем Шевченко.

Адвокатеса, медіаюристка ГО «Платформа прав людини» Людмила Опришко наголосила на важливості своєчасного розслідування: «Є строки давності притягнення до відповідальності, і вони становлять усього три роки. Необхідно розслідувати злочини вчасно і швидко, бо для того, щоби притягнути когось до відповідальності, і слідство, й суд мають принаймні вкластися в ці три роки».

Директор Центру демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) Тарас Шевченко зауважив, що більш жорсткі законодавчі зміни зазвичай не ведуть до зменшення кількості злочинів: «Останні п’ять років був напрямок зробити ще більше законів, які захистять журналістів. І ці закони ухвалювалися. Але чи справді зменшилася кількість нападів на журналістів, чи спрацювали ці закони?».

Тарас Шевченко

Він згадав про нову статтю Кримінального кодексу, яку запровадили у 2015 році — 345-1 (погроза або насильство щодо журналіста). «Знаєте, яка найбільш знаменита справа по цій статті? Філімоненко і Шабунін. Судять Шабуніна за те, що він погрожував життю “журналіста” Філімоненка. Це той приклад, який яскраво демонструє, що коли ми говоримо, що напишемо закони, які забороняють нападати на журналістів, то, на жаль, часто буває, що цими ж законами влада зловживає для того, щоби покарати нормальних людей», — наголосив він.

На його думку, додаткові закони про кримінальну відповідальність не потрібні, адже закон захищає права кожного громадянина на безпеку життя і здоров’я.

Потреба деолігархізації медіа

Шеф-редакторка порталу «Детектор медіа» Наталія Лигачова нагадала, що одним із найбільших викликів для українських ЗМІ є залежність від олігархів. Особливо це стосується великих телеканалів.

«Президент Володимир Зеленський уже кілька разів говорив про необхідність деолігархізації ЗМІ. Насправді це дуже важливо. І ті моніторинги, які проводила Рада Європи й моніторингові організації за підтримки USAID, свідчать, що це чи не найголовніший виклик — це тиск і вибудовування інформаційної політики ЗМІ відповідно до інтересів олігархів», — зауважила шеф-редакторка «Детектора медіа».

За її словами, це проявляється в тому, що кожна медійна група відстоює інтереси близьких до неї політиків. «Наші моніторинги засвідчили, що, наприклад, з одного боку — “1+1” “просував” Володимира Зеленського і “мочив” тодішнього президента Петра Порошенка, а з іншого боку — Прямий канал, який має стосунок до Петра Порошенка, “мочив” Зеленського, Тимошенко та деяких інших кандидатів і активно “просував” свого кандидата», — зазначила Наталія Лигачова.

Під деолігархізацією, уточнила вона, мається на увазі відсутність вирішального впливу власника ЗМІ на редакційну політику.

Прес-секретарка президента Юлія Мендель зауважила, що в медіапросторі спостерігається тенденція зменшення впливу телебачення через те, що більше людей отримують інформацію із соціальних медіа та інших джерел.

Радник команди президента України Володимира Зеленського з політичних питань Микита Потураєв наголосив, що українська медійна система існує лише завдяки тому, що вона олігархічна.

Микита Потураєв

«Ми повинні розуміти, коли ми говоримо про деолігархізацію, то це мають бути речі, які не покладуть усю медійну індустрію. У нас має бути якийсь план. У мене є ідея, що це має бути закон, але дієвий, щоби це працювало», — сказав пан Потураєв.

Виклики Суспільного мовлення

Учасники круглого столу висловили сподівання на подальший розвиток та реформу Суспільного мовлення. Й отримали від представників команди Володимира Зеленського запевнення в підтримці Суспільного.

Лутфіє Зудієва та Світлана Остапа

Голова Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ) Світлана Остапа підкреслила, що перед Суспільним стоїть кілька важливих викликів, найголовнішими з яких є загроза його збереженню як інституції та недофінансування: «Традиційний виклик — це недофінансування. Відповідно до закону, це має бути 0,2 % з держбюджету, але за два роки існування ПАТ “НСТУ” не отримувала повного фінансування. Фактично воно було наполовину». Вона запропонувала змінити механізм виділення коштів, щоби формування бюджету НСТУ не відбувалося в ручному режимі щороку голосуванням у Верховній Раді.

Наталія Лигачова зауважила, що політичного тиску на Суспільне за часів президентства Петра Порошенка не було, але був фінансовий тиск, через недофінансування НСТУ. Наталія Лигачова висловила сподівання, що команда Зеленського це виправить.

Голова Офісу Ради Європи Мортен Енберг погодився з тим, що Суспільне є недофінансованим, і зазначив, що Рада Європи підготувала звіт, у якому запропонувала кілька варіантів фінансування суспільного мовника. Одним із таких варіантів є створення спеціального фонду держбюджету, який би наповнювався за рахунок ренти за користування радіочастотним ресурсом, котру вже сплачують до держбюджету мобільні оператори й телерадіомовники. Він також закликав нову владу ухвалити закон про аудіовізуальні послуги.

Мортен Енберг

Радник команди Володимира Зеленського з політичних питань Микита Потураєв сказав, що нова влада буде підтримувати Суспільне, зацікавлена в рейтингах каналів НСТУ та належному бюджеті. «Реформу треба продовжувати. Якщо є бюрократія, яка заважає розвиватися, треба обговорювати, як її спрощувати. Хоча багато позитивних змін відбулося, зокрема керівництво досить вільне у прийнятті рішень. Це не так, як зараз в Адміністрації Президента», — сказав він.

За його словами, має бути суспільний мовник, і він має бути конкурентноздатним із великими (медіагрупами). «Навіщо нам незалежний суспільний мовник з share (часткою аудиторії), що дорівнює нулю? Є сенс, коли ти впливаєш, а коли ти не впливаєш — то навіщо за це триматися? Ми повинні всі разом працювати над тим, щоб суспільне мовлення розвивалося, щоб рейтинг був. І треба розглядати, як ми захистимо цю статтю [видатків держбюджету на фінансування НСТУ], щоб ніхто, ні які депутати не мали можливості в неї втрутитися», — зазначив пан Потураєв.

Микита Потураєв додав, що НСТУ має мати належне фінансування згідно із законом «Про суспільне телебачення та радіомовлення України», тобто бюджет НСТУ має становити не менше 0,2 % видатків загального фонду держбюджету України за попередній рік. «Ось є бюджет на оборонку — 5 %, і його виконують. А Суспільне мовлення — це теж наша оборона», — наголосив він.

Він також наголосив на важливості поширення сигналу українських радіостанцій і телеканалів на окуповані території.

Репресії та блокування доступу до інформації на окупованих територіях

В окупованому Криму через репресії й тиск на журналістів сформувалася громадянська журналістика, яка базується на стримах та повідомленнях активістів у соцмережах, розповіла правозахисниця, громадянська журналістка Лутфіє Зудієва.

Лутфіє Зудієва

«Коли у 2014 році відбулася анексія і були знищені всі громадянські інститути, також був знищений інститут журналістики. Всі професійні медіа були змушені або залишити півострів, або опинилися під таким тиском, що припинили свою професійну діяльність або ведуть непублічну роботу», — зазначила вона, додавши, що на зміну українським ЗМІ прийшли пропагандистські.

Її слова підтвердила й голова правління Центру прав людини Zmina Тетяна Печончик, яка наголосила, що незалежних професійних медіа у Криму немає, а громадянська журналістика стала мішенню для переслідувань.

Тетяна Печончик

Лутфіє Зудієва наголосила, що соцмережі стали єдиним джерелом інформації про події в Криму з першоджерел: «Під час одного із судових процесів кримського татарина Беляла Аділова, якого затримали працівники ФСБ, мій друг і колега Осман Арифмаметов увімкнув прямий ефір у фейсбуку і почав показувати, як його везуть прямо з-під залу суду; цей стрим потрапив у всі медіа України. Він став відеорядом, який був достовірною картиною тих реалій, які відбуваються в Криму».

За словами пані Зудієвої, нині в СІЗО перебувають 9 громадянських журналістів, яких арештували за правозахисну та інформаційну діяльність.

А загалом політичних в’язнів у Росії та Криму більше сотні, повідомила Тетяна Печончик: «За даними правозахисних організацій, які займаються темою Криму, 115 українців перебувають за політично сфабрикованими звинуваченнями в місцях позбавлення волі в Росії та окупованому нею Криму. При цьому на кінець минулого року таких було близько 70 людей».

Найбільша група тих людей, які були заарештовані цього року, — активісти і громадянські журналісти з ініціативи «Кримська солідарність».

На думку правозахисниці, реакцією української держави на такі дії окупаційної влади Криму повинні бути якісні розслідування всіх випадків українськими правоохоронними органами.

Іншою проблемою на окупованих територіях є блокування українських інтернет-ресурсів та радіосигналу. Усі радіочастоти, за словами пані Печончик, зайняті російськими радіостанціями й телеканалами, сигнал яких подекуди поширюється навіть на українські території.

Віталій Сізов

Крім того, залишаються заблокованими низка українських видань. Десять із них заблоковані всіма провайдерами в Росії, ще 28 — лише на певних територіях. Правозахисниця також висловила занепокоєння тим, що в Росії створюють закриту інтернет-мережу, яка пошириться також і на окупований Крим.

На окупованих територіях Донецької та Луганської областей, за словами аналітика ГО «Донецький інститут інформації» Віталія Сізова, ситуація ще гірша, адже там не працює навіть російське законодавство. 

Тетяна Печончик закликала президента Володимира Зеленського добитися ухвалення закону про статус політичних в’язнів, у якому чітко зазначити, на яку підтримку від України вони можуть розраховувати. Серед інших вимог правозахисників — призначити спецпредставника з питань звільнення заручників та спрощення процедури в’їзду на окуповані території.

detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY