Запитання „Детектор медіа”: - Наскільки ефективно та якого саме ефекту, на ваш погляд, досягають ведучі телетижневиків Дмитро Кисельов, Вячеслав Піховшек, Олексій Мустафін та інші, коментуючи тему хвороби Віктора Ющенка?
Відповідають: Олександр Яременко, Сергій Гармаш, Борис Олійник, Едуард Гурвіц, Олег Зарубінський, Борис Андресюк, Соболєв Єгор, Стріха Максим, Сергій Таран
Олександр Яременко, голова правління Українського інституту соціальних досліджень:
-- Мені не зовсім зрозуміло, чому ви обмежились тільки телетижневиками і перерахованими прізвищами. Адже хоча коментарі хлопців з 5-го каналу, в першу чергу, Романа Скрипіна або Ігоря Слісаренко або Романа Чайки - з передач іншого формату, проте, ми теж маємо говорити про їхню ефективність та досягнення ефекту.
Стосовно усієї суєти навколо здоров’я Віктора Андрійовича.
По-перше, мене особисто дуже хвилює стан здоров’я провідного українського політика та кандидата в президенти України. Але я вважаю, що і політики і журналісти України навколо цього питання зчинили занадто великий галас і поступають неправедно, не по-християнські, переходять межу, за якою людина має право на особисте життя без будь-яких сторонніх коментарів. Людина хвора, у людини проблеми з особистим здоров’ям. Співчуття і моральна підтримка – це головне в такому випадку. А всі навколо почали копирсатися в особистому, в таємному. Це неправильно, не по-людські.
Звідси, по-друге, всі мої оцінки діяльності та коментарів тележурналістів і з провладних, і з опозиційного каналів. Матеріали вони подають ефектно. І, мабуть, ефективно, якщо говорити про їхні особисті цілі. Проте інформації ні одного з них не можна довіряти в повній мірі.
І це, по-третє, проблема сьогоднішнього інформаційного поля в Україні. Воно настільки скривлене, настільки забруднене, що дуже важко знайти крихти правди та зробити відповідні висновки.
Висновок: проблема не в тих журналістах, яких ви перерахували, і проблема не в тих журналістах, яких ви не назвали. Проблема в хворому українському суспільстві, яке хворобливо ставиться до своїх хворих громадян.
Сергій Гармаш, радіо "Свобода":
-- Не понимаю этих людей. Они работают так, как будто после выборов жизни не будет, или репутация после выборов ничего не будет значить. Их программы - это грязное промывание мозгов, вбивание в сознание населения мысли, что Ющенко а) лжец, спекулирующий на теме своих болезней; б) Ющенко - больной человек, не способный руководить страной. Такая манипуляция на теме здоровья человека - аморальна! Но, к сожалению, эффективна. Она воздействует на неопределившихся. На настоящих сторонников или противников Ющенко (которые определились еще до начала предвыборной кампании) она не действует, но на тех, кто не имеет идеологических предпочтений, а оценивает кандидатов, руководствуясь эмоциями, это оказывает определенное воздействие. У меня лично смакование этой темы вызывает отвращение к телевидению вообще.
Едуард Гурвіц, народний депутат, "Блок Віктора Ющенко "Наша Україна"
-- Я думаю, что это может иметь двоякий эффект, потому что люди, не знакомые с закулисьем украинской политики, и люди легковерные могут чему-то поверить, могут посчитать, что слова этих ведущих действительно отражают действительность.
С другой стороны, их поведение, их алогичность, то, что они говорят полуправду (которая хуже чем ложь), то, что они скрывают часть фактов, совершенно неадекватно освещают происходящие события, – вызывает чувство раздражения.
Борис Олійник, народний депутат, Комуністична партія України: -- Є станові основоположні принципи, яких не можна порушувати навіть цим трьом достойникам. Все, що стосується здоров'я - поза межами амікашонства, "єрнічання" і "кривляння", тому що, не доведи Господь, завтра це може статися з ними. Взагалі, це поза межами моралі і етики. Так що хай вони сприймають той факт. І давайте ми разом помолимося за здоров'я Віктора Ющенка, а коли він буде здоровий, розберемося, що то було.
Олег Зарубінський, народний депутат, НДП:
-- Так, досягають ефекту, бо відбувається зомбування, а зомбування - це серйозна справа. Безумовно, люди підковані, з певними аналітичними можливостями, бодай на базовому рівні, можуть зрозуміти, що часто густо це є інсинуації. Часто-густо це і фальсифікації, але для того, щоб це усвідомити, треба мати необхідну базу критичного мислення і т.д. А якщо людині, яка автоматично вмикає той чи інший канал, передачі тих авторів, кого ви назвали, кожен день одне і теж втлумачується, то це має ефект певного навіювання, або зомбування.
Певний відсоток, це безумовно, -- зворотній процес сприйняття, але я підкреслюю – тільки відсоток. Для того, щоб оцей зворотній процес сприйняття з'явився, теж мають бути достатньо неслабкі базові можливості тієї людини, на яку цей потік інформації спрямований.
Борис Андресюк, народний депутат, СДПУ(о): -- Безумовно, агітація може вестися як за, так і проти. І кожна інформаційна служба має право давати, безумовно, якнайширшу інформацію. Єдине, що я все-таки не зовсім підтримую всі ті тези, що сьогодні експлуатуються на хворобі одного чи іншого кандидата. Особисто я категорично проти педалювання особистих рис і стану здоров'я обох рейтингових кандидатів. Я вбачаю в цьому, що в суспільстві все більше назріває соціальна апатія до виборів, а це є небезпечним. Все ж таки ми повинні йти до того, щоб кожен з основних кандидатів, і безумовно, переможець в першу чергу, консолідував суспільство. А такі дії, з будь-якого боку, на мій погляд, не ведуть до консолідації.
Я не можу говорити за всіх пересічних глядачів, бо я є діючий політик і дивлюсь на ці речі більш професійно. Щодо пересічних громадян, мені здається, що вони вже взагалі не розуміють, що відбувається.
Соболєв Єгор, журналіст:
-Я особисто вважаю, що ці коментарі дуже ефективні. Ми говоримо про людей, які є обличчями найбльших телеканалів, що в свою чергу мають найбільшу аудиторію. Ці люди представляють аргументовану, чітку позицію на користь однієї версії: отруєння їжею або застарілі хвороби. Вони витрачають багато зусиль, вмінь, в тому числі журналістських вмінь (в яких жодному з них не можна відмовити), для того, щоб довести цю версію. І це, звичайно, приймається значною частиною глядачів. Я особисто маю багато знайомих, які в це вірять. В своїх розмовах вони вживають ті самі аргументи, які вони почули від ведучих. Взагалі, питання щодо можливої реакціїї глідачів – це професійне питання до соціологів, соціальних психологів. Але я гадаю, що більшість людей ці ведучі переконують. Проте, можливо, меншість, навпаки, закріплюються в іншій думці або розглядають інші версії, як більш ймовірні.
Стріха Максим, вчений, письменник:
- Боюся, що вони ефективні, якщо виходити з тих завдань, які перед ними ставлять. Адже люди, які чітко визначилися за Ющенка сприймуть ці коментарі лише до відома. Але ті, хто не визначився, хто вагається і хто отримує однобоку інформацію, безумовно, внаслідок цього цілком професійного зомбування, або ж замисляться чи справді Ющенка отруїли, або ж, врешті-решт, замисляться над іншим: а навіщо Україні хворий і не такий телегінічний, як раніше, кандидат? Відтак, в жодному разі не переменшував би ваги праці цих ведучих. Можливо в деяких випадках вона досягає протилежного ефекту. Проте мені здається, що здебільшого це розраховано на людей, які не надто привчені думати.
Сергій Таран, директор Інституту масової іноформації:
- Річ у тім, що Україна вже давно визначилась за кого вона проголосує, і всі коментарі таких як Дмитро Кисельов чи Вячеслав Піховшек справляють дуже малий вплив. Українські громадяни вже давно визначили для себе- як казав Горбачов – хто є ху, і тому їхній коментар чи про хворобу Ющенка, чи про „тупопредметний” теракт проти Януковича не здатен змінити їхню позицію.
І Дмитро Кисельов та Вячеслав Піховшек самі це знають. Насправді, подібними коментарями їхні господарі намагають викликати відразу до самих виборів, - до їхнього перебігу та самого голосування. Бо і Піховшеку, і Кисельову найвигідніший президент не Янукович чи Ющенка, а Кучма, який у випадку зриву виборів залишиться при владі.