Цьогорічне вручення національної телевізійної премії «Телетріумф», як уже писала «Телекритка», порушило велику кількість питань, пов’язаних як із процедурою подібних заходів взагалі, так і з цілком конкретною ситуацією, у якій змушені професійно існувати, творити та ставати чи не ставати тріумфаторами вітчизняні телевізійники.

Саме через кількість і самих проблем, і можливих точок зору щодо їх розв’язання «ТК» буде продовжувати на своїх сторінках відкриту дискусію щодо «Телетріумфу» зокрема та взагалі національних премій у галузі культури. Тож запрошуємо до слова всіх бажаючих.

Наше перше запитання до експертів було таким:

Чи вважаєте ви принципи визначення переможців «Телетріумфу» дійсно прозорими та об’єктивними? Якими, на вашу думку, повинні бути критерії оцінки та механізми визначення номінантів та лауреатів Національної премії в галузі телебачення?

Відповідають: Анатолій Борсюк, Олег Вергеліс, Вахтанг Кіпіані, Віктор Циганов, Максим Паперник, Тетяна Панасьєва, Володимир Заманський, Віталій Шевченко, Лаврентій Малазонія.

Анатолій Борсюк, «Подвійний доказ», «1+1»:

– Наличие прозрачных и объективных принципов определения победителей «Телетриумфа» не значит, что ими руководствуются на деле. Наличие замечательных статей и принципов в Конституции или в законах совершенно не означает, что ими кто-то собирается пользоваться. Когда начнут жить по законам, когда законы будут обязательными для всех и для каждого, тогда и определение победителей различных конкурсов и фестивалей станет прозрачным и объективным.

Олег Вергеліс, газета «Киевские ведомости»:

– Мне трудно судить об этих критериях, поскольку список номинантов на «Телетриумф» был представлен прессе и общественности как свершившийся факт. По-моему, никакой предварительной пиаркампании, полемики и дискуссии на эту тему не было. Поэтому «маємо те, що маємо».

Критерии должны быть художественные, а не клановые. А то создается впечатление, что на коне «Телетриумфа» только те телеканалы, которые имели непосредственное отношение к организации самой акции. Заявки на участие в «Телетриумфе» подали десятки телекомпаний. Но кто видел эти программы? И как о них судить объективно?

Вахтанг Кіпіані, головний редактор ток-шоу «Подвійний доказ», «1+1»:

– Я не приділяю великої уваги національним телепреміям. Але дуже радий за своїх колег з нашого та іншого каналів, зокрема за Ганну Безулик та Андрія Цаплієнка, яких вважаю одними з найкращих, якщо не найкращими журналістами у своєму жанрі. Минулого року ми готували свою програму «Подвійний доказ» («Бруно Шульц») на «Телетріумф», але не отримали нагороди. Зрештою, це не було для мене в оцінці програми визначальним. Є десятки прикладів, коли персони і канали мають безліч статуеток, але насправді немає жодного бажання на них дивитися. Водночас телеведучий «ТСН»Олесь Терещенко, який, на мій погляд, гідний номінування, щороку не потрапляє до списків номінантів. Це не додає довіри до цього дійства. Щоб збільшити довіру до заходу, варто принаймні припинити практику, коли самі телеканали фінансують теленагородження.

Віктор Циганов, тележурналіст, кандидат філософських наук:

– При оценке итогов этого уважаемого конкурса я исхожу из методологии народной мудрости, которая гласит: кому нравится поп, кому попадья, а кому попова дочка. По идее, подобные конкурсы должны стимулировать телевизионное творчество. По-моему, о творчестве в данном случае речь не идет. Как утверждают философы, мы имеем дело с «субъективизмом, возведенным в абсолют». Конечно, можно говорить и о положительных моментах. Как известно, доброе слово и кошке приятно, тем более телевизионщикам.

Максим Паперник, кліпмейкер, кінорежисер:

– При всем нашем желании, в творческих конкурсах добиться объективной оценки практически невозможно. Все подчинено вкусовщине и принципу «нравится – не нравится». Помимо этого, когда призы распределяются между пятью крупнейшими каналами, никто не должен оставаться в накладе.

Основная проблема «Телетриумфа» – в неформатированности. Например, когда в номинациях на лучшего оператора участвуют телевизионные репортажные операторы радом с операторами-постановщиками, снявшими несколько сложнейших кинофильмов, – где критерий оценки? Та же ситуация в номинациях с режиссерами, фильмами, с репортерами и журналистами.

Но главное, что подобная премия существует, все не стоит на месте, все развивается. Мы приобретаем собственный опыт, и у нас хватит ума и профессионализма усовершенствовать процедуру награждения. Пусть не сразу, но со временем.

Тетяна Панасьєва, телекритик:

– Визначення переможців було, на мою думку, досить об’єктивним. Багато призерів цьогорічного «Телетріумфу» були дійсно гідними відзнаки. Проте, звичайно, були й реверанси на зразок премії, присудженої Аллі Борисівні за роль Проні у телеверсії «За двома зайцями», яка явно втрапила не на ту адресу.

Здивувала відсутність серед номінантів регіональних телекомпаній. Відокремлення номінації «Краща регіональна програма» лише підкреслила негласний розподіл на «столичне» і «провінційне» ТБ, яке давно існує у нашому телепросторі.

Володимир Заманський, заввідділом аналітичних програм ТРК «Київ»:

– Ніколи не брав участі у розподілі премій, але давно помітив, що, як правило, лауреатами стають журналісти, які пишуть на політичні теми. Анітрохи не применшуючи їхні таланти і заслуги (здебільшого перед владою), все ж зауважу, що чимало наших колег, які пишуть на інші теми, премій не одержують.

Не пригадую, щоб блискучі матеріали Олександра Корчинського чи Олександра Ільченка (газета «Сегодня») нагороджувалися кимось, крім Міністерства внутрішніх справ чи прокуратури. Обидва висвітлюють правові проблеми. Якщо не помиляюсь, то майже ніколи (або й зовсім ніколи) не знали «Тріумфу» спортивні журналісти, а Валентин Щербачов того вартий. Як і журналісти, які пишуть або знімають, скажімо, про економіку.

Віталій Шевченко, заступник голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення:

– Ні, не вважаю. На мій погляд, такий спосіб присудження подібних премій є ганебним. «Телетріумф» перетворився, по суті, не на конкурс творчих здобутків, а на змагання за право пробитися в чільну обойму «найобраніших». І зроблено це було в суто українських традиціях, породжених свинськими повадками влади та її обслуги чавити всіх, хто може мати власний голос.

Тож останній «Телетріумф» в дусі часу відзначився передусім застосуванням «темників» і в цій справі. Маю на увазі анкети із наперед визначеними кандидатами в «телеобранці», навпроти яких треба було поставити лише одну (раніше пропонувалося три) галочку. Себто було застосовано технологію, за якою долучитися ще комусь до «обраних» було просто неможливо. Хто не погоджується зі мною – прошу поцікавитися в оргкомітету премії, які телероботи скільки голосів отримали. Уявляю, який би здійнявся скандал, якби ці цифри було оприлюднено на сайті «Детектор медіа» чи в пресі. Гадаю, після цього всі розмови про «прозорість та об’єктивність» цього конкурсу просто відпали б. До речі, хай би «Детектор медіа» чи журналісти з інших ЗМІ спробували добитися оприлюднення цих цифр, і тоді був би привід завершити цю розмову по суті...

Що зробити, аби виправити цю ситуацію? Якщо премія має статус національної, то, для початку, варто було б серйозно займатися нею хоча б тій установі, яка її народила, а не передавати все в руки кількох осіб. А ще краще було зробити навпаки – усунути від оргкухні «Телетріумфу» і Нацраду, і тих, хто мріє про статуетки лауреатів. Громадськість запропонувала би безліч варіантів облаштування конкурсу, який був би справді прозорим і результати якого ні в кого не викликали б сумнівів.

Лаврентий Малазония, телепродюсер:

– Знаете, ответы на эти вопросы самый ленивый найдет за один день в Интернете, и еще за один день "упакует" их и преподнесет. "Велосипед" подобных мероприятий уже существует, и нет смысла ломать чьи-то спицы, придумывая свой "велосипед".

Абсолютно искренне считаю нашу страну более цивилизованной, чем те страны, на которых мы пытаемся равняться. Но... у нас есть маленькая проблемка - вопросы СТОЯТ, а ответственность НЕ ЛОЖИТСЯ. Эта проблемка касается как общества в целом, так и телеобщественности в частности. Если внимательное изучение, и последующее лечение этой проблемки, не вызовет неожиданное ее клонирование, то очень быстро и эффективно мы вылечим "Телетриумф", и не только его.