Цю зворушливу історію ведучий радіо "Вєсті" Матвій Ганапольський повідав вчора своєму напарнику по ранковому ефіру Павлу Новікову. А разом з ним про Путіна як турботливого покровителя ліберальної преси дізнався весь світ (починаючи з 52 хв. 30 сек. ефіру):

- Я в выходные был в Москве - «Эху Москвы» исполняется 25 лет и у нас была фотосессия. Нас фотографировали для календаря и так далее, все-таки очень важная вещь. И могу тебе сказать и радиослушателям – почитателям «Эха Москвы», которые знают о роли этой радиостанции вообще как СМИ, которые знают, что она в каком-то смысле образец для радио «Вести» - радиостанция будет жить. Государство отступило. То есть попытки уничтожить «Эхо Москвы» прекращены.

Более того, ну, такое могу рассказать, что Владимир Путин лично дал указание Кадырову прекратить вот эти личные наезды и угрозы на «Эхо Москвы». Ты знаеш, что было сказано, что Венедиктов – личный враг, что правильные мусульмане разберутся, это самое. Ты даже не представляєш, чего там произошло. Там две структуры, услышав это, две структуры государственные, гласно и негласно установили охрану «Эха Москвы» - нам ничего не сообщая. Это страшно взбесило Путина, который попросил господина Кадырова заткнуть язык, ну, в более вежливых выражениях. В общем, это первый случай, когда СМИ победило государство. Ну, на очень компромиссных условиях, но тем не менее.

То хіба може бути поганим президент, який настільки добрий і чуйний, такий рішучий у захисті ліберальних ЗМІ та вирішенні їхніх нагальних проблем? Який же він після цього ху#ло? А ще хотілося б детальніше дізнатися про «дуже компромісні умови» перемоги «Еха Москви» над державою і чи можна у зв’язку з цим вважати те, що сталося, перемогою? Бо є такі компроміси, про які соромно зізнаватися. Чи не саме той це випадок? Тож яка глибина цих компромісів, чи є в них межа і чи не розповсюджуються вони і на радіостанцію «Вєсті», яка є «негласним» філіалом «Еха Москви» в Україні?