І це цілком зрозуміло, адже пересічним платникам податків, які водночас і є споживачами ЗМІ, вкрай цікаво, куди йдуть їхні гроші. Жанр журналістського розслідування є дуже популярним у західних ЗМІ, і здебільшого різноманітні сенсації стосуються фінансових зловживань влади та окремих посадових осіб. Тим самим ЗМІ якраз і виконують свою функцію „сторожового пса демократії”, сприяючи контролю за основною сферою діяльності влади – фінансовою.

Якщо говорити конкретно щодо можливої реконструкції Будинку з химерами та її вартістю, у мене як платника податків виникає чимало запитань:

1. Чи ця інформація правдива? (До речі, саме широкий інтерес громадськості до цього питання може взагалі зняти його з порядку денного). Якщо інформація вірна, хотілося б знати наступне.

2. Чи закладені у державному бюджеті гроші на таку реконструкцію? Якщо закладені, то у якій статті? Чи були ті гроші деталізовані як саме призначені на реконструкцію Будинку з химерами чи ні? Чи знали депутати, коли голосували бюджет, про ці витрати? Якщо це гроші позабюджетні, то звідки вони?

3. Чи нормально і чи морально у суспільстві, де доходи майже половини населення не дотягують до прожиткового мінімуму, витрачати кошти саме на підготовку нової президентської резиденції? Можливо, їх краще було б використати більш раціонально? Скажімо, давати продуктові талони найбіднішим, щоб вони не порпалися у смітниках? Що про це думає Президент?

4. Нарешті, навіщо нова резиденція Президенту, чиї повноваження закінчуються за півтора роки, а новообраний Президент, можливо, матиме іншу думку щодо свого помешкання?

Впевнена, що відповіді на свої запитання у вітчизняних ЗМІ я не знайду. По-перше, Україна не є демократичною державою, а її ЗМІ (виключаючи одиничні маргінальні) не є демократичними. По-друге, фінансові проблеми є табу у вітчизняних ЗМІ, як державних (зрозуміло, чому), так і приватних, оскільки їхні власники або самі входять у коло влади, або не хочуть мати проблем з владою. По-третє, навіть за бажання провести журналістське розслідування щодо фінансів неможливо, оскільки доступ до такої інформації закритий. Навіть депутати Верховної Ради (представники вищої законодавчої влади!) постійно скаржаться, що не отримують відповідей на свої запити. Що ж тоді казати про пересічних журналістів?

Отже, навряд чи я отримую у ЗМІ відповіді на свої запитання. До речі, ідея щодо перенесення резиденції у Будинок з химерами вельми символічна. Химери – до химер...

Тетяна Литвин, головний редактор інформаційної програми ТРК „Київ”:

- Як головний редактор інформаціфної програми ТРК „Київ”, свідчу про те, що СТН („Столичні теленовини”) перші і поки що єдині теленовини, які показали реконструкцію зовні і зсередини „Будинку з химерами” – майбутньої, як планують, резиденції Президента. Працюючи над цим матеріалом, ми, в першу чергу, керувалися думкою про те, що кияни, для яких, власне, і працює ТРК „Київ”, повинні знати, що відбувається з пам’яткою архітектури в центрі міста, і до чого вся та реконструкція, яка ведеться близько півроку, призведе.

Відверто зізнаюся, що ми навіть не один місяць намагалися отримати дозвіл в адміністрації Президента на зйомки. І коли, нарешті, отримали, були справді задоволені, що змогли і самі розібратися, й іншим пояснити, яка ситуація на сьогодняшній день з „Будинком з химерами”.

Я вважаю, що ЗМІ мають інформувати людей, скільки це коштує, на що перетвориться будівля в майбутньому і чи справді туди пускатимуть екскурсії для бажаючих.

Насправді „Будинок з химерами” потребував негайної реконструкції, оскільки він міг розвалитися на частки через велику тріщину. І тому, якщо в ході реконструкції пам’ятка буде збережена, то це добре. Але чи такі великі затрати зараз виправдані?

Анатолій Борсюк, телеведучий, „1+1”:

- Эти вопросы необходимо выносить на обсуждение, поскольку речь идет о бюджетных средствах, то есть наших налогах. В нашем обществе, к сожалению, мало этим интересуются, потому что есть такое негласное соглашение между гражданами и государством, что государство не очень интересуется нашими прибылями, а мы не очень интересуемся тем, куда идут деньги, которые мы платим государству в виде налогов.

За границей по-другому. В Америке граждане требуют точного отчета, куда государство девает деньги, которые оно берет у граждан. Мы испокон века не считаем бюджетные деньги своими и не интересуемся, за счет чего содержится армия, медицина и т.д. Наши, мол, деньги – это те, что лежат у нас в кармане, а остальное – по барабану. Поэтому в обществе такой слабый интерес к тому, что происходит на Банковской в «Доме с химерами». Если бы нам сказали, что каждый должен отдать свою «пятерку» из зарплаты на реконструкцию, в обществе был бы грандиозный скандал. А так – это из казны и никого не беспокоит.

Я родился рядом с этим домом. Последние годы он был в ужасающем состоянии. Реконструировать надо было бы, но другое дело, правильно ли составлена смета. Может быть, и нужно было бы 150 млн, чтобы потом не переделывать, но информации - нет. Дом два года стоял в лесах. А сейчас работают и днем, и ночью И слава Богу!

Однако, к сожалению, у нас нет гражданского общества, отсутствует гражданский контроль за деятельностью государства , в том числе и за целесообразностью расходования бюджетных средств.

Олександр Дергачов, політолог, шеф-редактор журналу „Політична думка”:

- Очевидно, що громадянам такі запитання цікаві, і ЗМІ мають звертати на них увагу. І тут є не тільки елемент світської хроніки, а й природна зацікавленість – знати про те, чим живе Президент і що для нього актуально. А є іще одна проблема: як використовуються історичні і архітектурні пам’ятки. Загалом є і більш широкий аспект: скільки витрачається коштів і з яких джерел на утримання Президента, на представництво і на спеціальне будівництво. Йдеться про Крим і про Карпати. Але якщо ми поки що не маємо інших можливостей зберегти історичні пам’ятки від руйнування, то хай їх реконструюють хоч так. І будемо сподіватися, що незабаром користуватися ними зможе не тільки одна людина.

Олексій Гарань, професор кафедри політології , керівник Школи політичної аналітики при Києво-Могилянській академії:

- Я не знаю, наскільки ця інформація є стовідсотково вірною, але я вважаю, що ЗМІ не тільки мають право, а й зобов’язані піднімати такі питання, отримувати на них офіційні відповіді, проводити власні журналістські розслідування.

Вахтанг Кіпіані, головний редактор програми „Подвійний доказ”, „1+1”:

- Я не бачу жодної проблеми в тім, чи повинні ЗМІ виносити доцільність виділення бюджетних коштів на реставрацію чи переобладнання пам’яток архітектури. Це, як і все інше, має бути під контролем громадськості, а отже - і ЗМІ. Якщо потенційному читачу (глядачу) ця інформація цікава або є суспільно значащою, то ЗМІ, відповідно, і мають висвітлювати цю тему.

З іншого боку, якщо громадськості не дуже цікаво, в яку суму обходиться державі утримання Президента, народних депутатів, чільних урядовців, то вимагати від ЗМІ висвітлення однієї з частин проблеми не дуже коректно.

Кілька місяців тому ми в програмі „Подвійний доказ” спробували поставити питання „Скільки коштує влада?”.

Знайти відповідь на це питання виявилося майже неможливим. Ми не отримали від Державного управління справами АП жодних документів, коментарів і навіть права відвідати зовсім не секретні об’єкти: гаражі, бухгалтерії, підсобні підприємства. На їх утримання ідуть мільярди гривень. Саме це має цікавити суспільство, а не реставрація геніальної пам’ятки архітектора Городецького в самому центрі Києва. Кучма піде, а „химери” залишаться. На щастя. Наступним кроком має бути відкриття поки що режимних об’єктів – Парламенту, резиденції Президента – для відвідування. Як це робиться у всьому світі.

Олександр Бутенко, шеф-редактор радіослужби “Панорама новин”:

- Відповідь однозначна – повинні. ЗМІ – посередники у передачі інформації, інформувати громадян, зрештою, обов’язок журналіста. І тут не треба вигадувати велосипеда –усі громадяни нашої держави мають право на вільне отримання інформації. Чи інформація про кошторис реконструкції Будинку Городецького на суму 98 мільйонів гривень є конфіденційною? Чи розголошення її завдає шкоди особі, суспільству і державі? (Певним особам це розголошення таки завдає шкоди, і відчутної, але не в тому юридичному сенсі, як це передбачає Закон). Чи вона містить відомості, що становлять державну таємницю? Перегорнувши сторінки Закону України “Про державну таємницю”, кожен може пересвідчитись: аж ніяк. Зрештою, ці майже сто мільйонів гривень – це наші гроші, які з нас так сумлінно вибиває Податкова адміністрація. Ще й до того, будинок Городецького - будинок народу України, держава під номером 906 охороняє спокій слонів і носорогів у Державному реєстрі національного культурного надбання. То ж які можуть бути ще сумніви?

Чи приклади з будівництвом у Києві фітнес-центру на території Софіївського заповідника, елітної забудови в унікальному ландшафтному районі Гончарі- Кожум’яки, історія з ремонтом Палацу “Україна” та будинку уряду, “затишність” Майдану Незалежності нас нічому не навчили?

І тут не треба підмінювати понять: пам’ятник культури, який цього року святкує столітній ювілей, необхідно реставрувати, з цим ніхто не сперечається. Але хід його реставрації повинен бути відкритим, кожен має право побачити результат оновлення вітражів та розписів не з телевізора чи газет, а особисто. Бо будинок, ще раз нагадую, національне надбання, а не окремих чиновників. За прикладом далеко ходити теж не потрібно – завжди можна потрапити до Білого Дому у Вашингтоні чи Палацу президента Чехії у Градчанах.

Чому ЗМІ не обговорюють такі проекти?

Я б поставив питання інакше – чому ЗМІ не можуть належним чином обговорювати такі будівництва. І тут відповідь лежить майже на поверхні – нікчемний стан зі свободою слова в державі, закритість і зашуганість влади. Пропозиції депутатів журналістам, які ми отримали цього тижня, яскравий тому приклад.

І наостанок. Пам’ятаєте - Владислава Городецького за результатами конкурсу «Факти» _ ХХ століття», проведеного в Києві три роки тому, беззаперечно назвали «Архітектором століття». Чи носитимуть подібні звання люди, які ходитимуть кімнатами його будинку?

Артем Шевченко, кореспондент, ТСН, канал „1+1”:

- Українська влада взагалі панічно боїться публічного обговорення питання, скільки ж вона коштує своєму народові. Начальник Державного управління справами АП Юрій Дагаєв не захотів взяти участь у програмі каналу 1+1 “Подвійний доказ”, присвяченій цій проблемі. Тим не менше, програма вийшла в ефір.

З іншого боку, пригадаємо часи швецького прем’єра Улофа Пальме, що їздив на роботу на велосипеді й був застрелений після відвідин звичайного кінотеатру. Влада, по суті, є синонімом грошей. В громадянському суспільстві є ефективні механізми, які можуть збалансовувати цей тандем. Наприклад, впливові парламентські слідчі комісії із реальними повноваженнями, як от у США. Пригадаємо скандал навколо вартості реконструкції палацу “Україна”, що спалахнув 98 року з легкої руки тодішньої лазаренківської “Громади”. Сам Павло Іванович, як відомо, теж ніколи не був безсребреником.

100 мільйонів гривень за реконструкцію унікальної пам’ятки архітектури, яка тимчасово буде резиденцією глави держави, багато це чи ні? По-перше, резиденція – це місце офіційних прийомів, а не робочий офіс. Отже, має бути до певної міри презентабельною. По-друге, будинок Городецького – це надбання всіх киян та гостей столиці. Якщо він зможе задовольняти їхні естетичні смаки, і не впливати на рівень благополуччя, то особливих проблем не бачу. Внутрішня позика столиці – це ж не прямі бюджетні асигнування, тим більше Київ наразі може дозволити собі й коштовні будівельні проекти, і досить високий рівень соціальних програм населенню. Якщо я не помиляюсь, остаточний кошторис реконструкції ще на затвердженні в Кабміні. Загалом медіа варто частіше звертатися до теми “вартості влади”, але намагатися не бути PR-механізмом політиків і від влади, й від опозиції. Але змушений констатувати, що робити це надалі все важче.

Підготувала Ірина Талалаєвська, для „Детектор медіа”