Василь Назарчук став головним редактором газети “Галичина” наприкінці 2000 року, тоді він роздавав обіцянки журналістам, яких тепер звільняє.
Аби отримати посаду, треба було подолати спротив співзасновника – облради. Для цього довелось пообіцяти посади і високу зарплатню членам групи підтримки в колективі і вдруге винести свою кандидатуру на голосування сесії облради. Потім, заручившись підтримкою заступника голови ОДА, Василь Назарчук взяв курс на знищення популярного в краї конкурентоспроможного “Тижневика Галичини”, тираж якого значно перевищував наклад облрадівського видання, і вже по тому взявся за звільнення “незручних” працівників редакції, цькування окремих журналістів у пресі й запровадження культу своєї персони та клановості в редакції “Галичини”.
Якщо за попередні 10 років колишнє керівництво часопису не звільнило жодного творчого чи технічного працівника без його згоди, то новоспечений шеф писав догани й виганяв з редакції, як мовиться, “з вовчим квитком”, незважаючи ані на юний, ані передпенсійний вік працівників. Не пощадив навіть багатодітних та одиноких матерів, як скажімо, Т. Макар, Д.Парипу, Л.Бендус.
Для прикладу наведемо лише один з останніх наказів головного редактора “Галичини ” № 113 від 22 липня 2003 року, у якому пан Назарчук попереджує одразу аж п’ятьох колег-журналістів про скорочення чисельності редакції газети, тобто про наступні звільнення. У немилість потрапили всі власкори газети - Оксана Ровенчак, Петро Шевчук, Михайло Городенко, Микола Болотенюк і Василь Порлоджук. А мотивацією до видання цього наказу послужила нібито скрутна фінансово-економічна ситуація в редакції. Для реалізації цього плану знадобилась і надійна підтримка двох призначених Назарчуком і вдячних йому заступників головного редактора Петра Парипи й Емілії Бурковської, які відповідно очолюють журналістську та профспілкову організації. Замість того, щоб захищати власних кореспондентів, відстоювати професійні права журналістів, ця “трійця” ініціює і сама ж дає згоду на звільнення колег по перу, які ось-ось поповнять вже чималу когорту інших звільнених.
Журналісти-кандидати в безробітні називають цей спланований заздалегідь наказ свавіллям головного редактора, який спершу всім власкорам оголосив догани, звинуватив їх у непродуктивності (хоча Михайло Городенко, наприклад, привіз до редакції список 37 ненадрукованих “Галичиною” матеріалів), а потім вдався й до образ людської та професійної гідності журналістів, не гребуючи і брудною лайкою.
Пан Назарчук зумів руками наближеного до себе оточення вивести із складу профкому чи не найбільш помітну творчу фігуру Оксану Ровенчак, навіть без її участі в профспілковому “заході”, бо в той час вона була на лікарняному.
Надуманою є і офіційна мотивація скорочення штату, бо ніякої фінансової скрути в редакції немає. Порівняйте самі, якщо екс-керівник редакції отримував щомісяця близько 800 грн., то нинішній шеф має майже вчетверо більше. Або ще такий факт. Якщо колись газета виходила 4 рази на тиждень й отримувала близько 90 тисяч гривень дотації, то нинішня триразова “Галичина” з ледь не втричі меншим тиражем має з обласного бюджету більше чверті мільйона гривень, а точніше 275 000 гривень народних грошей на рік. То хіба можна назвати цей куш економічною скрутою? Скрута, щоправда, є, швидше моральна, але тільки не фінансова.
Аби уникнути масового звільнення власкорів обласної газети, народний депутат Євген Гірник, стривожений розправою над журналістами, звертається до заступника голови облради Романії Постолянюк, і вони разом шукають можливість виділення додаткових коштів з бюджету, але це аж ніяк не на руку головному редактору.
Наприкінці вересня сесія облради має розглянути питання про роботу місцевих видань, трон Василя Назарчука захитався і тому він так ревно штурмує звільнення неугодних власкорів, визначивши строк до 22 вересня цього року.
Звільняючи всіх власкорів, він явно намагається закрити роти журналістам, щоб ті на сесії не розповіли про діяння свого “лідера”.
Ярослав Ткачівський
РS.Народний депутат Євген Гірник офіційно звернувся до голови Івано-Франківської обласної ради Василя Бруса за роз’ясненням ситуації, яка склалася навколо газети “Галичина”. У своєму листі він просить розглянути питання про роботу газети на найближчій сесії обласної ради, а також до її початку призупинити дію розпорядження про скорочення посад власних кореспондентів “Галичини”.
IMI
