Він загинув в автокатастрофі 9 квітня 2003 року. За кермом був друг Сашка, координатор проектів ОБСЄ в України Гізо Грдзелідзе. Аварія сталася на 39-му кілометрі траси Київ-Чернігів. Автомобіль з’їхав з дороги і врізався в дерево. Причини аварії невідомі.

В Сашка лишилися чотири доньки - 17-річна Оксана, та 12 річні Соломія-Василина, Анастасія-Марія, Орися-Домна. Відкритий рахунок для збору пожертвувань на підтримку родини Олександра Кривенка.



Як писав Сашко, його батьком був Сумнів, а матір’ю Любов.

Інколи мені здасться, що моїм батьком був Сумнів. Я знаю, що моєю матір'ю була Любов. Несумісна пара. Вони розійшлися, заклавши в мене кожен частку свого єства. Ті, хто звав мене безбатченком, навіть не підозрювали, як я хотів би ним бути, та, на жаль, не міг - бо батько у мене був: у мені розвивався його сумнів. Я ріс із матір'ю, ріс з Любов'ю. А сумнів ріс у мені. Я волів би убити в собі сумнів, та любові для цього замало. (О, ці фрейдівські складнощі!) Але й самого сумніву замало, щоби відмовитися від любові. Тому я не можу безоглядно любити - мені заважає сумнів. Тому любов штовхає мене в обійми навіть тих, від кого застерігає сумнів.

Залишається шукати те, що є між ними -між любов'ю та сумнівом - спільного. А спільним між ними є, як це не парадоксально, протиборство: коли сумнів убив мою віру в церкву - любов породила в мені віру в Бога; коли сумнів знищив для мене авторитет держави - любов засіяла в мені повагу до людини; коли сумнів нівелював цінність людського життя - любов відкрила мені блаженство миті. Та й чого вже гріха таїти: коли любов гнала мене, засліпленого, до провалля - то саме сумнів зупинив мене перед ним. На жаль, українська мова є бідною на визначення, а тому є багатою на можливість інтерпретації. Тож означу цю середину між любов'ю і сумнівом як простонародне -мудрість.

Уривок з книги “Енциклопедія нашого українознавства”

О.Кривенко, В.Павлів

Громадське радіо