Він написав у Facebook, що це зроблено «за розголошення матеріалів досудового розслідування». Зокрема, йде мова про розслідування кримінального провадження щодо так званих «Діамантових прокурорів».
За словами пана Лисенка, у матеріалі журналіста видання «Новое время» Івана Верстюка «Діамантова дочка. Хто і як платив за навчання спадкоємниці прокурора Корнійця у Великій Британії» «опубліковані документи, що є матеріалами кримінального провадження, які не підлягають оприлюдненню, оскільки їх публікація може зашкодити слідству і допомогти підозрюваним уникнути відповідальності».
Через це, за словами Лисенка, 23 березня 2017 року Генпрокуратура порушила кримінальне провадження за ч. 1 ст. 387 Кримінального кодексу України (розголошення даних досудового слідства).
16 травня 2017 до ТОВ «Видавничий Дім «Медіа-ДК», який є власником інтернет-порталу «Новое время», направлено запит щодо отримання інформації та копій документів. ТОВ, за словами Лисенка, відмовила ГПУ у наданні запитуваної інформації.
За повідомленням речника, через це ГПУ подала до Печерського суду клопотання про тимчасовий доступ до копій матеріалів статі «Діамантова дочка. Хто і як платив за навчання спадкоємниці прокурора Корнійця у Великій Британії». 4 лютого Печерский суд задоволнив клопотання слідчого.
«Отже, слідчі прокуратури були вимушені отримати доступ до матеріалів через суд, оскільки власник інформації ТОВ "Видавничий Дім "Медіа-ДК" відмовився надавати необхідні для розслідування матеріали», – пояснив речник ГПУ.
Він зазначив, що розголошення матеріалів досудового розслідування без дозволу на оприлюднення, отриманого у визначеному законом порядку, є кримінальним злочином та передбачає покарання у вигляді штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.
Нагадаємо, 4 лютого суддя Печерського райсуду Києва Володимир Карабань, який також розглядає справу про доступ до телефону журналістки «Новое время» Крістіни Бердинських, окремою постановою надав Генеральній прокуратурі України доступ до внутрішніх документів редакції «Новое время» і до всіх матеріалів, які надсилав на емейл-адреси видання його журналіст Іван Верстюк.
